Вирок

від 27.10.2020 по справі 282/1115/20

ЛЮБАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 282/1115/20

Провадження № 1-кп/282/190/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року

смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1

при секретарі судових засідань: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченої: ОСОБА_4

представника потерпілого: ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020065210000034 від 20.09.2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Колодяжне, Дзержинського району Житомирської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, не працюючої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

19.09.2020 року, близько 07 години ОСОБА_4 , з мстою викрадення чужого майна, а саме качанів кукурудзи, прийшла на поле №424 урочище «Біля сьомака», що неподалік с. Демківці, Любарського району, Житомирської області, яке належить па праві оренди ТОВ «АК» «Відродження».

Реалізують свій злочинний умисел направлений на таємне заволодіння чужим майном, переслідуючи корисливий мотив, розуміючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, ОСОБА_4 , переконавшись, що за її діями піхто не спостерігає, почала ламати кукурудзу, що росла па полі та складати її в поліетиленові мішки, які заздалегідь принесла із собою.

Цього ж дня, не припиняючи свої злочинні дії, наламавши тридцять поліетиленових мішків качанів кукурудзи загальною вагою 579 кілограм, ринкова вартість яких становить 2605,50 грн., ОСОБА_4 , вказані мішки залишила на полі серед рослин кукурудзи, а сама пішла додому, де взяла гужову повозку з конем та приїхала до місця де вона залишила заготовлені мішки з качанами кукурудзи.

Завантаживши мішки з качанами кукурудзи на гужову повозку, ОСОБА_4 , виїхала з території поля, таким чином розпорядилася викраденим майном на власний розсуд. Однак, рухаючись по дорозі в напрямку свого домоволодіння, 19.09.2020 близько 10 години 50 хвилин ОСОБА_4 , була виявлена працівниками служби охорони ПОП «ЗОРО», які здійснюють охорону вказаного поля з викраденим майном.

Таким чином ОСОБА_4 , завдала матеріального збитку ТОВ «АК» «Відродження» на загальну суму 2605,50 грн.

Дії ОСОБА_4 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), органами досудового розслідування кваліфіковані правильно, за ч. 1 ст. 185 КК України.

08 жовтня 2020 року між обвинуваченою ОСОБА_4 та представником потерпілого ОСОБА_5 укладено угоду про примирення між підозрюваною та представником потерпілого у кримінальному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 , свою вину у вчиненому визнала повністю та просила суд затвердити угоду про примирення від 08 жовтня 2020 року, досягнуту між нею та представником потерпілого, за якою вона визнала себе винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Сторони дійшли згоди щодо призначення їй покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді громадських робіт на строк 80 годин.

Також пояснила, що укладення угоди з її сторони є добровільним, вона розуміє права, передбаченні п.1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї, у разі затвердження цієї угоди.

Представник потерпілого ОСОБА_5 , у підготовчому судовому засіданні підтримав угоду про примирення з обвинуваченою ОСОБА_4 , просив суд її затвердити, призначивши обвинуваченій покарання, визначене цією угодою. Також пояснив, що на даний час претензій до обвинуваченої не має, укладення угоди з його сторони є добровільним, наслідки затвердження угоди, передбачені п.2 ч.1 ст. 473 КПК України зрозумілі.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження даної угоди про примирення досягнутої між обвинуваченою та представником потерпілого.

Перевіривши угоду про примирення та заслухавши думку представника потерпілого, обвинуваченої та висновок прокурора, суд приходить до висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, зазначена угода про примирення відповідає вимогам КПК України та закону і підлягає затвердженню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_4 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії кримінального проступку.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинуваченій цілком зрозумілі права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом. Представник потерпілого також розуміє наслідки затвердження даної угоди, визначені п.2 ч. 1 ст.473 КПК України.

Також судом встановлено, що умови угоди про примирення не суперечать вимогам КПК України та Кримінального кодексу України, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна; умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, відсутні підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися, не встановлено видимої неможливості виконання обвинуваченою взятих на себе зобов`язань за угодою, а також відсутні фактичні підстави для невизнання винуватості.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України відсутні.

Міра покарання, узгоджена сторонами угоди про примирення, відповідає санкції ч. 1 ст. 185 КК України.

Згідно ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттями 468-475цього Кодексу;.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з вище наведеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між обвинуваченою ОСОБА_4 , та представником потерпілого ОСОБА_5 , та призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст. 100, 124, 368-371, 373, 374, 395, 468, 469, 471, 474, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення між обвинуваченою ОСОБА_4 та представником потерпілого ОСОБА_5 від 08 жовтня 2020 року.

Визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин.

Підстави для обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 , - відсутні.

Речові докази по справі: 579 кілограм качанів кукурудзи, які передано під розписку на відповідальне зберігання представнику потерпілого ОСОБА_5 , після набрання вироком суду законної сили повернути власнику ТОВ АК «Відродженя».

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на залучення експерта в сумі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 40 (сорок) копійок, висновок експерта № 2622/20-25 від 29.09.2020 року.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, а в разі подачі апеляційної скарги після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1