Постанова

від 26.10.2020 по справі 520/7261/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 р. Справа № 520/7261/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Сіренко О.І.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж АВ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.09.20 року по справі № 520/7261/2020

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж АВ"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж АВ", в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж АВ" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 54835,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2019 році становила 17 осіб, фактично працюючих осіб з інвалідністю було 0 осіб, в той час як мала працювати 1 особа, у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за непрацевлаштування 1-ї особи з інвалідністю у сумі 54835,29 грн.

03 вересня 2020 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж АВ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж АВ" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 54835,29 грн.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказав на те, що протягом 2019 року підприємство виконало покладений законом обов`язок, спрямований на забезпечення працевлаштування інвалідів. Вважає, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочий місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тому відсутні правові підстави для стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 54835,29 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж АВ", відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідачем подано до контролюючого органу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми №10-ПІ, відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 17 осіб; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 932, 2 тис. грн; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 54835 грн.(а.с.8)

З огляду на невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ "Престиж АВ" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій в сумі 54835,29 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на підприємстві відповідача у період з 24.11.2018 року до 10.06.2019 не було створено робочого місця для працевлаштування інваліда, в той час як відповідно до наданих до матеріалів справи штатних розписів за вказаний період загальна кількість працівників становила 17 осіб, а тому з Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж АВ" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 54835,29 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ст. 43 Конституції України, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII від 21.03.1991 року (далі Закон № 875-XII), з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан її здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 3 ст.18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. ( ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону № 875-XII, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Статтею 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 3 ст. 20 Закону № 875-XII визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", та порядок її подання.

Відповідно до п.п. 3, 5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520 Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до ч.ч. 5, 10 ст. 19 № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону сплачуються за підсумками року.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями.

З огляду на зазначені норми, колегія суддів вказує на те, що якщо роботодавцем не було своєчасно створено робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, в такому випадку учасник господарських відносин не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж АВ" середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у спірний період складала 17 осіб, отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до 4% нормативу, становить 1 особа, 0 з яких фактично зайнято особами з інвалідністю, що підтверджено матеріалами справі.

З 04 березня 2015 р. на підприємстві Відповідача було працевлаштована особа з інвалідністю ОСОБА_1 інвалід третьої групи, про що свідчить Наказ про прийняття на роботу № 8 від 04.03.2015 та довідка серії МСЕ - 012669. (а.с. 54-55)

23 листопада 2018 р. відповідно до Наказу № 41 від 23.11.2018 р. ОСОБА_1 було звільнено за згодою сторін. (а.с. 56)

24.11.2018р. з штатного розпису виключено посаду, яку займав ОСОБА_1 , на підставі Наказу № 42 від 23.11.2018 р. про затвердження штатного розпису. (а.с. 57-58), загальна кількість працівників склала 17 осіб.

10 червня 2019 р. наказом по підприємству № 9 Відповідачем було затверджено штатний розпис та додано штатну одиницю посади водія автотранспортного засобу, внесено посади слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів, механіка по випуску транспортних засобів, на які передбачалось у тому числі, прийняти особу з інвалідністю, загальна кількість працівників склала 19 осіб. (а.с. 59-60).

13.06.2019р. до Харківського міського центру занятості було подано Звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , наявна в матеріалах справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що з 24.11.2018р. зі штатного розпису відповідача виключено посаду, призначену для працевлаштування осіб з інвалідністю, яку займав ОСОБА_1 , з урахуванням чого на підприємстві з 24.11.2018 року відсутні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, в той час як загальна кількість працівників відповідача передбачала згідно вимог чинного на той час законодавства створення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда. В свою чергу, таке місце було створено відповідачем лише 10.06.2019.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладений у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, який в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Матеріалами справи підтверджено, що звіти форми 3-ПН подавалися відповідачем з 13.06.2019 року. До цього часу відповідних звітів про наявність робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не подавалося.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного законом, забезпечується роботодавцем зокрема шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Таким чином, згідно наявних в матеріалів доказів вбачається, що на підприємстві відповідача у період з 24.11.2018 року до 10.06.2019 не було створено робочих місць для працевлаштування інваліда, в той час як відповідно до наданих до матеріалів справи штатних розписів за вказаний період загальна кількість працівників становила 17 осіб (кінець 2018 року - 09.06.2019) та 19 (з 10.06.2019 року). Доказів зворотного відповідачем до матеріалів справи не додано.

Викладене свідчить про не виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", тому підлягає притягненню до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи, середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2019 рік становила 54835,29 грн. (графа 05 звіту). Тому сума адміністративно-господарських санкцій становить 54835,29 грн. (1 робоче місце, не зайняте особами з інвалідністю)* 54835,29 грн. середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2019 рік).

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем не виконані вимоги, покладені на нього розділом IV Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , наявні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Так, Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, як суб`єктом владних повноважень, надано належні докази на обґрунтування необхідності стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж АВ" адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 54835,29 грн.

Натомість відповідачем не доведено добросовісність своїх дій у спірних правовідносинах.

Доводи апеляційної скарги, щодо виконання ТОВ "Престиж АВ" нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів колегія суддів відхиляє з огляду на те, що відповідач не вжив залежні від нього передбачені законом заходи для виконання встановленого законом нормативу по працевлаштуванню інвалідів, оскільки створив відповідне робоче місце лише 10.06.2019 року, допустивши в період з 24.11.2018 року до 10.06.2019 відсутність створеного робочого місця для працевлаштування інваліда за наявності штатного розкладу у 17 осіб.

Посилання апелянта на висновки Верховного суду, викладені у постановах №825/695/17 від 06.03.2018 р. та №806/1368/17 від 26 червня 2018 року, колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у даній справі не є подібними із вказаними у справах касаційної інстанції.

Так, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж АВ" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі № 520/7261/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.І. Сіренко Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський