Постанова

від 27.10.2020 по справі 520/4757/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 р.Справа № 520/4757/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 22.05.20 року по справі № 520/4757/2020

за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича

треті особи: Приватне підприємство "Укрбалпром" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій"

про визнання дій протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк (надалі також - АТ ПУМБ ), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, треті особи: Приватне підприємство Укрбалпром (надалі також - ПП Укрбалпром ) та Товариство з обмеженою відповідальністю Васищевський рослинних олій (надалі також - ТОВ Васищевський завод рослинних олій ) завод, в якому просить:

1) Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. з накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю Васищевський завод рослинних олій згідно постанови про арешт майна боржника від 12 березня 2020 року ВП № 61527918 та скасувати зазначену постанову в повному обсязі;

2) Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. з накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю Васищевський завод рослинних олій згідно постанови про арешт майна боржника від 13 березня 2020 року ВП № 61527918 та скасувати зазначену постанову в частині накладення арешту на:

- устаткування, обладнання для виробництва соняшникової олії, зазначене в п. 2.1.1.9 Іпотечного договору № КНА-ІП-РМ-6854-6855/1(іпотека нерухомого майна без видачі заставної та застава рухомого майна) від 19.09.2019 року. Заставна оціночна вартість рухомого майна становить 31 524 219,00 грн. (тридцять один мільйон п`ятсот двадцять чотири тисячі двісті дев`ятнадцять гривень 00 копійок);

- частку у статутному капіталі та корпоративні (майнові) права, а саме: 1. належна ОСОБА_1 частка у статутному капіталі ТОВ Васищевський завод рослинних олій номінальною вартістю 3 450 000,00 грн. (три мільйони чотириста п`ятдесят тисяч гривень 00копійок). Розмір частки ОСОБА_1 у статутному фонді Товариства становить 15,00 % (п`ятнадцять відсотків) від розміру статутного капіталі Товариства. Розмір статутного капіталу Товариства: 23 000 000,00 гривень (двадцять три мільйони гривень); 2. належні ОСОБА_1 корпоративні (майнові права), які випливають з права власності ОСОБА_1 на вищевказану частку у статутному капіталі Товариства, з володіння якої витікають правомочності на участь в управлінні Товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) Товариства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законодавством України та установчими документами Товариства. Боржником ОСОБА_1 у частині корпоративних (майнових) прав, що становлять Предмет застави за цим Договором, є Товариство. Встановлена цим Договором застава поширюється також на частину прибутку Товариства, що буде належати ОСОБА_1 після розподілу між учасниками Товариства. Заставна (оціночна) вартість Предмету застави становить 15,00 (п`ятнадцять) гривень;

- частку у статутному капіталі та корпоративні (майнові) права, а саме: 1. належна ОСОБА_2 частка у статутному капіталі ТОВ Васищевський завод рослинних олій номінальною вартістю 3 450 000,00 грн. Розмір частки ОСОБА_2 у статутному фонді Товариства становить 15,00 % (п`ятнадцять відсотків) від розміру статутного капіталі Товариства. Розмір статутного капіталу Товариства: 23 000 000,00 гривень (двадцять три мільйони гривень); 2. належні ОСОБА_2 корпоративні (майнові права), які випливають з права власності ОСОБА_2 на вищевказану частку у статутному капіталі Товариства, з володіння якої витікають правомочності на участь в управлінні Товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) Товариства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законодавством України та установчими документами Товариства. Боржником ОСОБА_2 у частині корпоративних (майнових) прав, що становлять Предмет застави за цим Договором, є Товариство. Встановлена цим Договором застава поширюється також на частину прибутку Товариства, що буде належати ОСОБА_2 після розподілу між учасниками Товариства. Заставна (оціночна) вартість Предмету застави становить 15,00 (п`ятнадцять) гривень;

- частку у статутному капіталі та корпоративні (майнові) права, а саме: 1. належна ОСОБА_3 частка у статутному капіталі ТОВ Васищевський завод рослинних олій номінальною вартістю 16 100 000,00 грн. (шістнадцять мільйонів сто тисяч гривень 00 копійок). Розмір частки ОСОБА_3 у статутному фонді Товариства становить 70,00 % (сімдесят відсотків) від розміру статутного капіталі Товариства. Розмір статутного капіталу Товариства: 23 000 000,00 гривень (двадцять три мільйони гривень); 2. належні ОСОБА_3 корпоративні (майнові) права, які випливають з права власності ОСОБА_3 на вищевказану частку у статутному капіталі Товариства, з володіння якої витікають правомочності на участь в управлінні Товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) Товариства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законодавством України та установчими документами Товариства. Боржником ОСОБА_3 у частині корпоративних (майнових) прав, що становлять Предмет застави за цим Договором, є Товариство. Встановлена цим Договором застава поширюється також на частину прибутку Товариства, що буде належати ОСОБА_3 після розподілу між учасниками Товариства. Заставна (оціночна) вартість Предмету застави становить 70,00 (сімдесят) гривень.

3) Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. з накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю Васищевський завод рослинних олій згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.03.2020 року ВП № 61527918 та скасувати зазначену постанову в частині накладення арешту на:

- нежитлові будівлі, матеріали стін: метал. Опис: маслоекстракційний цех літ. Б-1-2 , загальна площа 418,7 кв.м.; нежитлова будівля підземний склад літ. 1 загальною площею 79,0 кв.м; нежитлова будівля силос шрота літ. №2 площа 89.3 кв.м; нежитлова будівля норійна вежа літ. № 3 площа 11,0 кв.м. Адреса: Харківська обл., Харківський р., смт. Васищеве, вул. Овочева, б. 14а. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1015492463251;

- силос зберігання насіння соняшника літ. Л-1 ; пожежні резервуари №1, №2, літ. л - тунель (підвал), нежитлова будівля, загальна площа (кв.м.): 724,7, матеріали стін: залізобетон. Адреса: Харківська обл., Харківський р., смт. Васищеве, вул. Овочева, б. 13. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1234693963251;

- незавершене будівництво, будівля для розташування технологічного вузла літ. В-7 та силос № 4. Адреса: Харківська обл., Харківський р., смт. Васищеве, вул. Овочева, б. 13. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1914049563251;

- нежитлова будівля літ. А-1 (будівля охорони), загальна площа (кв.м): 7.7. Опис: нежитлова будівля літ. А-1 , літ. а , літ. а-1 - ганки. Адреса: Харківська обл., Харківський р., смт. Васищеве, вул. Овочева, б. 14а. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 777489563251;

- нежитлові будівлі, загальна площа (кв.м): 895, складова частина об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля, літ. К-1 силос зберігання насіння соняшника. Опис складової частини :загальна площа (кв.м) 649,5. Опис: к1 - вхід до підвалу (тунелю); к - тунель (підвал), складова частина об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля, літ. И-3 - вузол очищення. Опис складової частини: загальна площа (кв.м): 167.4. Опис: и - площадка; и1 - площадка; и2 - опора; и3 - опора; и4 - опора; и5 - опора; и6 - опора; и7 - опора; и8 - опора; и9 - галерея; и10 - ганок. Складова частина об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля, літ. З-1 вузол авторозвантажування. Опис складової частини: загальна площа (кв.м): 78,1 Опис: Зп - підвал; з - площадка; з1 - пандус; з2 - пандус; з3 - ганок (на металевій конструкції). Адреса: Харківська обл., Харківський р., смт. Васищеве, вул. Овочева, б. 13. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 745699463251;

- нежитлові будівлі, опис: нежитлова будівля літ. А-1/2 - загальною площею 3574,9 м.кв; Котельна літ. В-1 - загальною площею 309,40 м.кв; Нежитлова будівля літ. Ж-1 - загальною площею 9,7 кв.м; Нежитлова будівля літ. Е-1 - загальною площею 13.3 м.кв; Нежитлова будівля літ. Д-1 - загальною площею 571,1 кв.м. Адреса: Харківська обл., Харківський р., смт. Васищеве, вул. Овочева, б. 13. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 405097963251;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 6325156400:00:004:0080, площа (га): 0.4434, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Адреса: Харківська обл., Харківський р., смт. Васищеве, вул. Овочева, б. 14а. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 887633963251;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 6325156400:00:004:0069, площа (га): 1.6508, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, для обслуговування виробничої бази, адреса: Харківська обл., Харківський р., смт. Васищеве, вул. Овочева, б. 13. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 122957963251.

4) Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. з накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю Васищевський завод рослинних олій , яке зазначено у додатку до постанови, а саме: 542 одиниці устаткування, обладнання для виробництва соняшникової олії, згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.03.2020 року ВП № 61527918 та скасувати зазначену постанову в повному обсязі.

5) Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. витрати, понесені АТ ПУМБ , зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наклавши арешт на майно ТОВ Васищевський завод рослинних олій , заставодержателем якого є АТ ПУМБ , відповідач порушив права останнього на звернення стягнення на предмет іпотеки/застави шляхом задоволення вимог в позасудовому порядку, оскільки банк не є учасником виконавчого провадження, не є стягувачем у виконавчому провадженні та не наділений правами, наданими Законом України Про виконавче провадження сторонам виконавчого провадження. Тому позивач не має можливості контролювати хід виконавчого провадження, оскаржувати оцінку арештованого майна, призначення торгів, інші дії державного виконавця та позбавлений права прийняти у власність нереалізоване на прилюдних торгах майно Боржника у порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження . Також при винесенні оскаржуваних постанов відповідачем порушені вимоги ст. ст. 51, 53-1, 56 Закону України Про виконавче провадження , що є підставою для їх скасування.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 408,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач через представника подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та закрити провадження у справі, мотивуючи порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник обґрунтовує вимоги апеляційної скарги наявністю ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, посилаючись на ч. 5 ст. 170 КАС України, зазначає про порушення правил юрисдикції адміністративних судів, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, виконавче провадження відкрито з примусового виконання наказу господарського суду, з огляду на ст. 13 Закону України Про виконавче провадження , приватним виконавцем законно винесені оскаржувані постанови.

Вказує, що законодавством не передбачено право обтяжувача з вищим пріоритетом зупинити або скасувати публічне обтяження з нижчим пріоритетом, Закон України Про виконавче провадження передбачає можливість звернення стягнення на майно стягувачами, які не є заставодержателями, а також зазначає, що в оскаржуваних постановах не йдеться про арешт частки у статутному капіталі та корпоративних (майнових) прав засновників боржника.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, з підстав, викладених у судовому рішенні, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв`язку з чим просить рішення Харківського окружного адміністративного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники судового процесу про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, з урахуванням пояснень від 07.10.2020.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю. В. у судовому засіданні також підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги.

Представник третьої особи, ПП Укрбалпром , проти апеляційної скарги не заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, надані учасниками справи пояснення та докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Позивачем та ТОВ Васищевський завод рослинних олій укладені Кредитний договір № КНА-ТФ-6854 від 19.09.2019 року та Кредитний договір № КНА-Кл-6855 від 19.09.2019 року (надалі - Кредитні договори).

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитними договорами, між Позивачем та ТОВ Васищевський завод рослинних олій , були укладені наступні договори:

- Іпотечний договір № КНА-ІП-РМ-6854-6855/1 від 19.09.2019 р. (іпотека нерухомого майна без видачі заставної та застава рухомого майна), укладений з ТОВ Васищевський завод рослинних олій , відповідно до умов якого предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно - нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ; устаткування, обладнання та інше рухоме майно, в загальній кількості 570 одиниць, яке знаходиться за адресами: АДРЕСА_2 .

- Договір застави № ЗКП-КНА-6854/6855/1 від 19.09.2019 р., укладений з громадянином України ОСОБА_3 , предметом якого є належна заставодавцю частка у статутному капіталі ТОВ Васищевський завод рослинних олій , номінальною вартістю 16 100 000,00 грн. Розмір частки ОСОБА_3 у статутному фонді Товариства становить 70,00 % (сімдесят відсотків) від розміру статутного капіталі Товариства, з правами, які випливають з права власності корпоративних прав громадянина ОСОБА_3 ;

- Договір застави № ЗКП-КНА-6854/6855/2, від 19.09.2019 р., укладений з громадянкою України ОСОБА_2 , предметом якого є належна заставодавцю частка у статутному капіталі ТОВ Васищевський завод рослинних олій , номінальною вартістю 3 450 000,00 грн. Розмір частки у статутному фонді Товариства становить 15,00 %, з правами, які випливають з права власності корпоративних прав громадянки ОСОБА_2 ;

- Договір застави № ЗКП-КНА-6854/6855/3 від 19.09.2019 р., укладений з громадянкою України ОСОБА_1 , предметом якого є належна заставодавцю частка у статутному капіталі ТОВ Васищевський завод рослинних олій , номінальною вартістю 3 450 000,00 грн. Розмір частки у статутному фонді Товариства становить 15,00 %, з правами, які випливають з права власності корпоративних прав громадянки ОСОБА_1 .

Обтяження зазначеного майна іпотекою та заставою у відповідності з вимогами чинного законодавства зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.09.2019 та у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 20.09.2019 (т. 1 а.с. 91-105).

Судом першої інстанції також встановлено, що в ході здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 61527918 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Юрієм Володимировичем винесені постанови про арешт майна боржника від 12.03.2020 та від 13.03.2020, а також постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.03.2020.

Наведені постанови винесені в межах виконавчого провадження № 61527918 з примусового виконання наказу № 922/3774/19, виданого Господарським судом Харківської області на виконання рішення від 10.02.2020 у справі № 922/3774/19 про стягнення з ТОВ Васищевський завод рослинних олій на користь ПП Укрбалпром суми заборгованості в розмірі 12 464 887,95 грн.

Відповідно до постанови відповідача про арешт майна боржника від 12.03.2020 року накладено арешт на майно, що належить ТОВ Васищевський завод рослинних олій , а саме: 1) Незавершене будівництво за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 13. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1914049563251; 2) Нежитлова будівля за вищенаведеною адресою. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1234693963251; 3) Нежитлові будівлі за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 14а. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1015492463251; 4) Земельна ділянка, кадастровий номер: 6325156400:00:004:0080 за вищенаведеною адресою. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 887633963251; 5) Нежитлова будівля за вищенаведеною адресою. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 777489563251; 6) Нежитлові будівлі за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 13. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 745699463251; 7) Нежитлові будівлі за вищенаведеною адресою. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 405097963251; 8) Земельна ділянка, кадастровий номер: 6325156400:00:004:0069 за вищенаведеною адресою. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 122957963251.

Відповідно до постанови відповідача про арешт майна боржника від 13.03.2020 року накладено арешт на майно, що належить ТОВ Васищевський завод рослинних олій , а саме: 1) Товари в обороті (у переробці), які належать Боржнику, а саме: насіння соняшнику врожаю 2019 року, заставною вартістю 43 106 000,00 грн. за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 13; 2) Устаткування, обладнання для виробництва соняшникової олії, зазначене в п. 2.1.1.9 Іпотечного договору № КНА-ІП-РМ-6854-6855/1 (іпотека нерухомого майна без видачі заставної та застава рухомого майна) від 19.09.2019 року. Заставна оціночна вартість рухомого майна становить 31 524 219,00 грн.; 3) Частка у статутному капіталі та корпоративні (майнові) права ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ ВЗРО 15,00 % номінальною вартістю 3 450 000,00 грн., заставна (оціночна) вартість предмету застави становить 15,00 грн.; 4) Частка у статутному капіталі та корпоративні (майнові) права ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ ВЗРО 15,00 % номінальною вартістю 3 450 000,00 грн., заставна (оціночна) вартість предмету застави становить 15,00 грн.; 5) Частка у статутному капіталі та корпоративні (майнові) права ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ ВЗРО 70,00 % номінальною вартістю 16 100 000,00 грн., заставна (оціночна) вартість предмету застави становить 70,00 грн.; 6) Об`єкт обтяження: автомобіль легковий, Lexus GX 460, номер державної реєстрації: НОМЕР_1 . Об`єкт обтяження: інше рухоме майно, Навантажувач фронтальний марки Т-156Б-09, 2012 р.в., номер державної реєстрації НОМЕР_2 . Об`єкт обтяження: інше рухоме майно, Трактор колісний марки БЕЛАРУС-892, номер державної реєстрації: НОМЕР_3 ; 7) Обладнання для заводу по виробництву олії, в кількості 306 одиниць, згідно з переліком наведеним в Додатку № 1 до Договору наступної застави № 13/2018/ХОД-КБ-ГКД-33 (обладнання) від 17.05.2018р. Місцезнаходження предмета застави: Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Промислова, буд. 9; 8) Обладнання для заводу по виробництву олії, в кількості 27 одиниць, згідно з переліком наведеним в Додатку № 1 до Договору наступної застави № 13/2018/ХОД-КБ-ГКД-32 (обладнання) від 17.05.2018р. Місцезнаходження предмета застави: Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 13; Харківська обл., Дворічанський район, с. Токарівка, вул. Миру, 51; Харківський р-н, смт. Васищеве, вул. Промислова, буд. 9.

Відповідно до постанови Відповідача про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.03.2020 року накладено арешт на нерухоме майно, що належить ТОВ Васищевський завод рослинних олій , що зазначено у Додатку до постанови, а саме:

1) Нежитлові будівлі, за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 14а. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1015492463251; 2) Силос зберігання насіння соняшника літ. Л-1 ; пожежні резервуари № 1, № 2, літ. л - тунель (підвал), нежитлова будівля, загальна площа (кв.м.): 724,7, матеріали стін: залізобетон. Адреса: Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 13. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1234693963251; 3) Незавершене будівництво, будівля для розташування технологічного вузла літ. В-7 та силос № 4 за вищезазначеною адресою. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1914049563251; 4) Нежитлова будівля за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 14а. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 777489563251; 5) Нежитлові будівлі за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 13. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 745699463251; 6) Нежитлові будівлі за вищезазначеною адресою. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 405097963251; 7) Земельна ділянка, кадастровий номер: 6325156400:00:004:0082 за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 14а. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 887633963251; 8) Земельна ділянка, кадастровий номер: 6325156400:00:004:0080 за вищезазначеною адресою. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 887633963251; 9) Земельна ділянка, кадастровий номер: 6325156400:00:004:0069 за вищезазначеною адресою. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 122957963251.

Відповідно до постанови відповідача про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.03.2020 року накладено арешт на рухоме майно, що належить ТОВ "Васищевський завод рослинних олій", яке зазначено у Додатку до постанови, а саме: 542 одиниці устаткування, обладнання для виробництва соняшникової олії.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що майно ТОВ Васищевський завод рослинних олій , на яке вищезазначеними постановами Відповідача накладено арешт та здійснено його опис в межах виконавчого провадження № 61527918, забезпечує виконання грошових зобов`язань ТОВ Васищевський завод рослинних олій перед АТ ПУМБ .

Таким чином, позивач є іпотекодержателем та заставодержателем майна, на яке оскаржуваними постановами відповідача накладено арешт.

Вважаючи, що оскаржуваними постановами відповідача порушено права АТ ПУМБ , як заставодержателя, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних постанов з накладення арешту на майно ТОВ Васищевський завод рослинних олій .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ (далі - Закон України "Про виконавче провадження"), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Отже, арешт майна боржника є складовою частиною процедури звернення стягнення на майно боржника, а відтак виконавець може накласти арешт лише на те майно боржника, на яке можна звернути стягнення у відповідності з нормами закону.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Положеннями ст. ст. 575, 577 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно із ст. 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

За частинами 2, 3 ст. 12 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Особливості звернення стягнення на заставлене нерухоме майно визначені положеннями Закону України "Про виконавче провадження".

Так, ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

З аналізу вказаних положень Закону слідує, що виконавець може звернути стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями за сукупності умов, визначених ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження". Відсутність хоча б однієї з вказаних умов унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника. Виконавець не може діяти на власний розсуд у цьому випадку.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 15.01.2020 року у справі № 910/7221/17 та від 06.02.2020 року у справі № 640/7964/19, яка в силу вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України; ст. ст. 3, 4 Закону України Про іпотеку ; ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

З огляду на вищезазначені норми закону, вбачається, що у відповідача відсутнє право звернення стягнення на майно, яке знаходиться в заставі/іпотеці у позивача, оскільки рішення Господарського суду Харківської області, на підставі якого виданий наказ № 922/4046/19 та відкрито виконавче провадження № 61527918, ухвалено 10.02.2020 року, тоді як кредитні договори № КНА-ТФ-6854, № КНА-Кл-6855 та Іпотечний договір № КНА-ІП-РМ-6854-6855/1 та Договір застави № ЗКП-КНА-6854/6855/1 в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитними договорами, укладені між АТ ПУМБ та ТОВ Васищевський завод рослинних олій 19.09.2019 р., а обтяження зазначеного майна іпотекою та заставою відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 19.09.2019 та у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - 20.09.2019. Також, між позивачем та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 19.09.2019 року укладено договори застави частки у статутному капіталі ТОВ Васищевський завод рослинних олій № ЗКП-КНА-6854/6855/1, № ЗКП-КНА-6854/6855/2 та № ЗКП-КНА-6854/6855/3 обтяження за якими заставою зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - 20.09.2019.

Крім того, відповідачем не було встановлено дійсну вартість предмета іпотеки/застави та не встановлено, чи перевищує вона заборгованість TOB Васищевський завод рослинних олій перед позивачем. За відсутності даної умови накладення арешту на заставлене майно боржника є передчасним, а отже, незаконним.

При цьому, для звернення стягнення на заставне майно ТОВ Васищевський завод рослинних олій відповідач мав отримати згоду від позивача, однак доказів отримання такої згоди матеріали справи не містять.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, оскільки відповідачем не було дотримано вимоги ч. 1 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження , тому оскаржувані постанови правомірно скасовані.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Водночас, жодних виключень дана правова норма не містить.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч. 5 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, законодавцем встановлено певний порядок накладення арешту на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, а саме: для накладення арешту на таке майно боржника необхідним є виявлення рухомого майна безпосередньо виконавцем та здійснення його опису.

Таким чином, винесення виконавцем постанови про накладення арешту без додержання процедури накладення арешту належного боржнику рухомого майна, що не підлягає державній реєстрації, а саме, за відсутності проведення опису, є порушенням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом в постановах від 15 січня 2020 року у справі № 910/7221/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 910/1434/15-г та від 15.08.2018 у справі № 922/695/16.

Водночас, комплексний аналіз норм Законів України Про іпотеку , Про заставу , Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , Про виконавче провадження , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , свідчить про те, що в разі, коли належним чином зареєстрована іпотека/застава виникла раніше вимог інших стягувачів, відмінних від заставодержателя, то під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише те майно і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, спрямувати на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" міститься у п. 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 904/968/18.

Колегія суддів апеляційної інстанції також підтримує висновки суду першої інстанції про те, що норми ст. 53-1 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, суд апеляційної інстанції не може визнати обґрунтованими посилання апелянта на те, що останній не отримував жодної повістки або ухвали про дату та час проведення судових засідань, чим останнього позбавлено права на захист, оскільки такі суперечать матеріалам справи, в яких міститься повідомлення про вручення відповідачу 21.04.2020 ухвали щодо відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі від 10.04.2020 та інших ухвал (т. 1 а.с. 150, 151, 177).

Суперечать матеріалам справи і доводи апелянта про те, що в жодній з оскаржуваних постанов приватного виконавця не йдеться про арешт частки у статутному капіталі та корпоративних (майнових) прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адже арешт на зазначене майно відповідач наклав відповідно до постанови про арешт майна боржника від 13.03.2020 року (т. 1 а.с. 14).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваних постанов.

Колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що оскаржувані постанови порушують його права, оскільки банк не є учасником виконавчого провадження та не наділений правами, наданими Законом України "Про виконавче провадження" сторонам виконавчого провадження, у зв`язку з чим не має можливості контролювати хід виконавчого провадження, оскаржувати оцінку арештованого майна, призначення торгів, інші дії приватного виконавця, а також позбавлений права прийняти у власність нереалізоване на прилюдних торгах майно боржника у порядку, визначеному Законом.

В апеляційній скарзі відповідач також послався на вимоги п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши про те, що судом першої інстанції порушено правила юрисдикції адміністративних судів, оскільки справу за позовом АТ ПУМБ не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Посилається на норми ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 339, 340 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта помилковими з огляду на те, що господарський суд розглянув спір у справі № 922/3774/19 між двома юридичними особами - ПП Укрбалпром та ТОВ Васищевський завод рослинних олій про стягнення грошових коштів. АТ ПУМБ не залучалося до участі у справі, його прав чи законних інтересів судове рішення не зачіпало.

Коли суд господарської юрисдикції ухвалив рішення в межах предмета спору, а приватний виконавець на стадії виконання цього рішення використав свої повноваження, як-от наклав арешт на майно боржника, оголосив обмеження на його відчуження і таким чином порушив право чи пріоритет на це майно третьої особи (особи, яка не була стороною чи учасником провадження у господарському суді і не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні), то є підстави резюмувати, що в такому правовому відношенні приватний виконавець діє як публічна посадова особа, здійснює насамперед публічно-владні, обов`язкові, нерідко забезпечувані примусом управлінські функції. У цьому разі приватний виконавець набуває статусу посадової особи - суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єкт владних повноважень порушує право чи законні інтереси, зокрема, юридичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така юридична особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк саме цей суд й є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юридичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.

За даної правової ситуації, звернення заставодержателя як юридичної особи, право якої порушено рішенням та діями приватного виконавця, зі скаргою до господарського суду як до суду, під час виконання рішення якого були допущені порушення прав юридичної особи, не можна вважати зверненням до належного суду. Передусім така особа не належить до суб`єктів оскарження, бо не є ні стороною, ні іншим учасником виконавчого провадження, які мають право оскаржити рішення виконавця до господарського суду.

Трактування положень ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" про те, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом, також орієнтує на розуміння їх таким чином, що якщо порядок оскарження дій чи рішень державного виконавця до господарського суду, не передбачений законом, то до цього суду скарги на дії приватного виконавця не можуть подаватися.

Отже, характер установлених спірних правовідносин, суб`єктний склад, зміст і правова природа дій та рішень приватного виконавця у своїй сукупності дають підстави визнати, що спірні відносини виникли у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Висновок про необхідність застосування до описаних спірних правовідносин правил адміністративного судочинства випливає із цільового та системного розуміння положень ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи те, що позивач не є стороною виконавчого провадження, він позбавлений можливості звернутися до господарського суду за захистом своїх прав, тому для оскарження дій приватного виконавця він може звернутися з позовом лише до адміністративного суду.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній в постановах від 05.06.2019 року у справі № 917/2267/14, від 03.07.2019 року у справі № 826/14603/17, від 27.03.2019 року у справі № 823/359/18 та від 30.05.2018 року у справі № 815/2255/16.

За таких обставин, колегією суддів відхиляються пояснення відповідача щодо застосування п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для закриття провадження у справі, оскільки справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Апелянт також послався на порушення ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Разом з тим, положеннями п. 4 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Водночас, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 520/4417/2020 не підпадає під наведені критерії.

Таким чином, норми п. 4 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути застосовані в контексті посилань відповідача на ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, адже наведеною ухвалою відмовлено АТ ПУМБ у відкритті провадження у справі № 520/4417/2020, а не закрито провадження у справі, що є різними правовими категоріями.

Між тим, норми процесуального закону не передбачають інших підстав для закриття провадження у справі на стадії апеляційного розгляду.

Разом з тим, колегія суддів ураховує слушні зауваження позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2020 року у справі № 922/3774/19, яка набрала законної сили, відмовлено у відкритті провадження за скаргою АТ ПУМБ на дії приватного виконавця Близнюкова Ю. В. з тих підстав, що скаржник не є стороною у справі № 922/3774/19 та у виконавчому провадженні № 61527918, тому оскарження дій виконавця такою особою не передбачено діючим законодавством та повинно вирішуватися поданням окремого позову. Відповідно до п. ч. 1 ст. 175 ГПК України суд відмовив у відкритті провадження у справі, так як заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Оскільки господарський суд 06.04.2020 року відмовив скаржнику у відкритті провадження у справі за його скаргою на дії приватного виконавця Близнюкова Ю. В., адже спір не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, то колегія суддів вважає неможливою реалізацію права АТ ПУМБ , що не є стороною у справі та у виконавчому провадженні, на доступ до суду за правилами господарського судочинства.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України ( Bulanov and Kupchik v. Ukraine , заяви № 7714/06 та № 23654/08), у якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27 - 28, § 38 - 40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі Андрієвська проти України ( Andriyevska v. Ukraine , заява № 34036/06), у якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13 - 14, § 23, § 25 - 26); рішення від 17 січня 2013 року у справі Мосендз проти України ( Mosendz v. Ukraine , заява № 52013/08), у якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, § 119, § 122 - 125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі Шестопалова проти України ( Shestopalova v. Ukraine , заява № 55339/07), у якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, § 18 - 24).

Отже, колегія суддів вважає, що постановлення 07.04.2020 року Харківським окружним адміністративним судом ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 520/4417/2020, яка набрала чинності, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права АТ ПУМБ на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Тому, зважаючи на положення ст. 13 Конвенції, ст. 124 Конституції України, ст. ст. 2, 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів , суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу, забезпечивши позивача правом на судовий захист.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому, апелянт долучив до пояснень від 07.10.2020 власну постанову від 24.09.2020 про виправлення описки в оскаржуваній позивачем постанові про арешт майна боржника від 13.03.2020 ВП № 61527918 щодо виключення пунктів стосовно арешту частки у статутному капіталі ТОВ Васищевський завод рослинних олій та корпоративних (майнових) прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , чим фактично визнав неправомірність накладення арешту на зазначене майно, що не належить боржнику.

Тому, посилання відповідача на виправлення описки, вчинене станом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає такими, що не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки предметом розгляду в цій справі є постанова про арешт майна боржника від 13.03.2020 ВП № 61527918 та її правомірність станом на момент винесення.

Інші доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом та не впливають на юридичну оцінку обставин справи.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі та надані ним нові докази, не були предметом дослідження при розгляді справи у суді першої інстанції, у зв`язку з чим колегією суддів не можуть бути прийняті до розгляду, оскільки виняткових обставини щодо неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції апелянтом не доведені.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року по справі № 520/4757/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич