Постанова

від 20.10.2020 по справі 280/5567/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5567/19 Суддя І інстанції - Конишева О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОНАР-ПЛЮС до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ СОНАР-ПЛЮС звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило:

визнати протиправними та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмови в такій реєстрації від 04.11.2019 № 1321558/36359033 та від 05.11.2019 № 1322882/36359033;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю СОНАР-ПЛЮС від 28.05.2019 №96 та від 28.08.2019 № 85 за датою їх подання до реєстру.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є формальним, та такими, що не гуртуються на результатах аналізу пакету документів платника податків, які надавалися до перевірки і свідчать про реальний характер господарських операцій. Крім того вказує, що не визначено конкретно критерії ризиковості, що визначені пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку під які може підпадати підприємство.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року позов було задоволено.

Не погодившись з прийнятими рішеннями Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що оскаржені рішення відповідача було прийнято відповідно до вимог ПК України, а тому підстави для його скасування відсутні. Також вказує вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не мають належного документального підтвердження та є не співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ СОНАР-ПЛЮС просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Головного управління ДПС у Запорізькій області підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник товариства не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ СОНАР-ПЛЮС є юридичною особою, видами господарської діяльності якої є зокрема: електромонтажні роботи (основний) (код КВЕД 43.21), інші будівельно - монтажні роботи (код КВЕД 43.29), оброблення матеріалів та нанесення покриття на метали (код КВЕД 25.61).

Підприємство має ліцензію серії АЕ № 291888 на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об`єктів, видану Державною службою з надзвичайних ситуацій. Також позивач має ліцензію серії АГ № 506256 на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об`єктів видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України.

Під час здійснення господарських операцій позивач у відповідності до вимог законодавства, складав та подавав на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні від 28.05.2019 №96 та від 28.08.2019 № 85, проте в їх реєстрації було відмовлено.

З матеріалів справи, судом встановлено, що між ТОВ Сонар-Плюс (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Соціальні ініціативи Запоріжжя (Замовник) був укладений договір підряду № 35/19 ПС від 15.05.2019 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору (п.1.1.) підрядник зобов`язується власними силами виконати роботи, а саме: установку системи охоронно - пожежної сигналізації ігрової пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: вул. Приморська, 6, с. Новокостянтинівка, а Замовник зобов`язується своєчасно прийняти і оплатити Роботи на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість робіт визначається на підставі Договірної ціни, кошторисної документації та становить 75 288,00 грн., в.т.ч. ПДВ - 12548,00,00 грн.

Відповідно до п.4.1. Договору, Замовник робить передплату у розмірі 50%, що складає 37644,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6274,00 грн. згідно рахунку у безготівковій формі в національній валюті України на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання цього Договору.

TOB Соціальні ініціативи Запоріжжя , на виконання умов договору, здійснило передплату за договором, що підтверджується банківською випискою від 28.08.2019 на загальну суму 37644,00 грн. в т.ч. ПДВ 6274,00 грн.

На виконання вимог ПК України TOB Сонар-Плюс 28.05.2019 склало та надіслало до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкову накладну № 96 на загальну суму 37644,00 грн. в т.ч. ПДВ 6274,00 грн.

Крім того, відповідно до п.4.2. Договору, остаточний розрахунок за виконанні роботи здійснюється Замовником після виконання всього обсягу робіт, за Договірною ціною, в національній валюті України у безготівковій формі платіжним дорученням, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника на підставі затверджених Сторонами на умовах договору Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) та Актів прийому - передачі виконаних робі т (КБ-2в) протягом 10 (десяти) банківських днів з дати їх підписання.

Роботи були виконані, підписаний акт приймання - передачі виконаних робіт від 28.08.2019 № 35 /19ПС, у зв`язку з чим Замовником була здійснена остаточна оплата, що підтверджується банківською випискою від 28.08.2019 на суму 37 644,00 грн., в т.ч. ПДВ 6274,00 грн.

На виконання вимог ПК України TOB Сонар-Плюс 28.08.2019 склало та надіслало до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкову накладну № 85 на загальну суму 37644,00 грн. в т.ч. ПДВ 6274,00 грн.

Квитанцією від 29.07.2019 щодо податкової накладної № 96 від 28.05.2019 позивача було повідомлено, що документ прийнято, разом з тим, реєстрація зазначеної накладної була зупинена. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної зазначено: Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Квитанцією від 13.09.2019 щодо податкової накладної № 85 від 28.08.2019 позивача було повідомлено, що документ прийнято, разом з тим реєстрація зазначеної накладної була зупинена. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної зазначено: Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/ РК зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку .

25.10.2019 позивач надіслав засобами електронною зв`язку Повідомлення №2 про подання пояснень, копій документів щодо податкової накладної №96 від 28.05.2019 реєстрацію якої було зупинено, до якої були додані копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій по вказаній податковій накладній.

28.10.2019 позивач надіслав засобами електронного зв`язку Повідомлення №4 про подання пояснень, копій документів щодо податкової накладної №85 від 28.08.2019, реєстрацію якої було зупинено, до якої були додані копії документів на підтвердження реальності здійснення і господарських операцій по вказаній податковій накладній.

Рішеннями Комісії ДПС України від 04.11.2019 №1321558/36359033 було відмовлено у реєстрації податкової накладної №96 від 28.05.2019 та від 05.11.2019 № 1322882/36359033 було відмовлено у реєстрації податкової накладної №85 від 28.08.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, з підстав не надання платником податків копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних і типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних у цій справі актів індивідуальної дії та безпідставності їх прийняття, а також невідповідності змісту вимогам, що висуваються до їх обґрунтування та форми.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Як зазначено у п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У Листі Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 Критерії ризиковості платника податку , зокрема, зазначено, що платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України ; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Аналізуючи зазначені правові норми суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що фіскальний орган був зобов`язаний у Квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп.1.6 п.1 Критеріїв, а і на відповідне рішення, яким позивача віднесено до переліку ризикових платників. В той же час належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пп.1.6 п.1 Листа Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 оскаржуване рішення не містить

Протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду.

У п.п.18-21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , затвердженому 21.02.2018 постановою Кабінету Міністрів України №117, передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно з п.2 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації , затвердженого 13.06.2017 наказом Міністерства фінансів України №566, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №752/30620 (надалі - Порядок роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ), комісія є постійно діючим колегіальним органом при ДФС, що діє в межах повноважень, визначених пунктом 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації .

Як зазначено у п.18 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації , Комісія може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отриманні з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Аналогічні вимоги містить і п.21 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації , затвердженому 21.02.2018 постановою Кабінету Міністрів України №117 (надалі - Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ) комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

В той же час, відповідачем не надано доказів результатів проведених звірок/перевірок інформаційних джерел та наданих позивачем документів.

Згідно з п.19 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації протокол засідання Комісії повинен містити перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядались на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті Комісією рішення.

У п.17 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації , зокрема, зазначено, що під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення. Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні. Забезпечення обліку матеріалів роботи комісії контролюючого органу покладається на секретаря такої комісії.

В той же час відповідачем не надано протоколу засідання Комісії під час прийняття оскаржуваного Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, матеріалів роботи комісії тощо.

Судом першої інстанції вірно надано оцінку документам первинної податкової та бухгалтерської звітності по взаємовідносинах позивача з ТОВ Соціальні ініціативи Запоріжжя та наявність у позивача ділової мети і вчинення господарських операцій з метою отримання економічного ефекту.

Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення відповідача про відмову реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних суд першої інстанції вірно виходив з тих обставин, що останнє прийнято без додержання процедури розгляду матеріалів, не наведено мотивації віднесення ТОВ СОНАР-ПЛЮС до ризикових платників податків.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Дійшовши обґрунтованого висновку про протиправність оскарженого рішення відповідача, суд першої інстанції вірно виходив із того, що належним способом захисту порушеного права є не лише скасування такого рішення відповідача, а й зобов`язання останнього зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права є свідченням того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатським бюро Машко Ганни Ігорівни договір про надання юридичних послуг від 17.06.2019.

Предметом договору є визнання протиправним та скасування рішень відповідача 2 та зобов`язання відповідача 1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 28.05.2019 №96 та від 28.08.2019 № 85.

Відповідно до Акту приймання - передачі наданих послуг від 26.12.2019, сума наданих послуг (виконаних робіт) складає 1500,00 грн., а саме: складання та подання позовної заяви до суду 1500,00 грн.

02.12.2019 адвокатом адвокатським бюро Машко Ганни Ігорівни виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000015 щодо оплати наданих послуг на суму 1500,00 грн.

Зазначені послуги були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 06.12.2019.

Задовольняючи вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що вартість послуг і робіт правничої допомоги, зазначені у наведених документах, є співмірними з фактично виконаними послугами та роботами.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції надає оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, підлягає вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження, тобто є справою не значної складності.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, погоджується з висновками суду першої інстанції, що співмірною сумою до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є 1500 грн.

Доводами апеляційної скарги висновків зроблених судом першої інстанції не спростовано.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 21 жовтня 2020 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя А.О. Коршун

суддя С.В. Сафронова