Постанова

від 27.10.2020 по справі 808/442/16(сн/280/13/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 808/442/16

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року (суддя Прасов О.О., повний текст рішення складений 15 червня 2020 року) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ІНВЕСТ-ПАК

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ІНВЕСТ-ПАК , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0001142203 від 18.09.2015.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 31.08.2015 по 02.09.2015 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ІНВЕСТ-ПАК з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за травень 2015 року, за результатами якої складений Акт № 2212/08-27-2203/38664852 від 08.09.2015.

В ході перевірки було встановлено порушення з боку платника податків пп. 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за травень 2015 року на суму 77691,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області 18 вересня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001142203, згідно з яким ТОВ ТД ІНВЕСТ-ПАК збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 116536,50 грн., з якої сума основного зобов`язання - 77691,00 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій - 38845,50 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими правочини, укладені ТОВ ТД ІНВЕСТ-ПАК з ТОВ ОРІНАКА , ТОВ ОПТІМА ПЛЮС ЛТД та ТОВ МІЛТЕН СЕЙЛ , не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ ТД ІНВЕСТ-ПАК та ТОВ ОРІНАКА укладено договір поставки № 19/05-1 від 19.05.2015, на виконання якого було виписано видаткову накладну № 51 від 21.05.2015 щодо поставки стрічки поліпропіленової з липким шаром та стрічки клейкої на загальну суму з ПДВ 176664,10 грн., а також здійснено оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням № 817 від 30.06.2015, копія якого міститься в матеріалах справи.

З ТОВ МІЛТЕН СЕЙЛ позивачем було укладено договір поставки № 05/05-3 від 05.05.2015, за умовами якого ТОВ ТД ІНВЕСТ-ПАК придбано стрічку пропіленову з липким шаром в асортименті на загальну суму 124990,52 грн., про що складено відповідну видаткову накладну № 74 від 12 травня 2015 року. Оплата товару здійснена відповідно до платіжного доручення № 737 від 04.06.2015 (копія містить в матеріалах справи).

Також ТОВ ТД ІНВЕСТ-ПАК з ТОВ ОПТІМА ПЛЮС ЛТД було укладено договір поставки № 25/05 від 25.05.2015. Відповідно до видаткової накладної № 61 від 29.05.2015, складеної на виконання вказаного договору, позивачем було придбано диспенсер та стрічку поліпропіленову з липким шаром на загальну суму 164488,97 грн., а також проведено оплату товару згідно з платіжним дорученням № 787 від 24.05.2015.

Суд апеляційної інстанції встановив, апелянт не спростував належними доказами, що вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. При цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В Акті перевірки та в обґрунтування апеляційної скарги контролюючий орган зазначає, що за умовами укладеного договору з ТОВ ОРІНАКА доставка товару здійснювалася ТОВ ТД ІНВЕСТ-ПАК , проте до перевірки не надано документів щодо перебування водія у м. Дніпро, адреса пункту навантаження товару не відповідає адресі постачальника - Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки. Документи, що свідчать про наявність зв`язку ТОВ ОРІНАКА та пунктом навантаження у м. Дніпро, відсутні.

Аналогічні доводи апелянт виклав й щодо ТОВ МІЛТЕН СЕЙЛ та ТОВ ОПТІМА ПЛЮС ЛТД , зазначивши, що податкова адреса постачальника ТОВ МІЛТЕН СЕЙЛ - Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка; ТОВ ОПТІМА ПЛЮС ЛТД - м. Київ, вул. Красилівська, буд. 11.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ ТД ІНВЕСТ-ПАК з ТОВ ОРІНАКА було укладено Додаткову угоду № 01 до договору поставки № 19/05-1 від 19.05.2015, в якій погоджено, що адресою навантаження товару є склад постачальника за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будьоного.

З ТОВ МІЛТЕН СЕЙЛ також було укладено Додаткову угоду № 01 до договору поставки № 05/05-3 від 05.05.2015, в якій погоджено, що адресою навантаження товару є склад постачальника за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, буд. 77.

З ТОВ ОПТІМА ПЛЮС ЛТД позивачем укладено Додаткову угоду № 01 до договору поставки № 25/05 від 25.05.2015, в якій погоджено, що адресою навантаження товару є склад постачальника за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська (складські приміщення).

Таким чином, суб`єктами господарювання в додаткових угодах погоджено адреси, за якими здійснювалося відвантаження товару, що в повній мірі кореспондується з даними, відображених у ТТН, наданих позивачем.

При цьому суд зазначає, що позивач фактично позбавлений можливості та обов`язку надавати до перевірки документи, що свідчать про наявність зв`язку ТОВ ОРІНАКА , ТОВ МІЛТЕН СЕЙЛ та ТОВ ОПТІМА ПЛЮС ЛТД з пунктами навантаження товару у м. Дніпро, оскільки такі стосуються виключно господарської діяльності вказаних контрагентів-постачальників. Крім того, в ході перевірки податковий орган такі документи від позивача не витребував, зворотне не спростовано в ході судового розгляду справи відповідачем.

Також суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими доводи апелянта щодо не надання до перевірки документів, які підтверджують перебування водія ТОВ ТД ІНВЕСТ-ПАК у м. Дніпро, оскільки платником податків до перевірки було надано ТТН, в яких зазначено, що перевізником є ТОВ ТД ІНВЕСТ-ПАК , водій ОСОБА_1 , посвідчення НОМЕР_1 , автомобіль Mercedes-Benz Vito, НОМЕР_2 . В матеріалах справи також міститься маршрутний лист за травень 2015 року (водій ОСОБА_1 , автомобіль Mercedes-Benz Vito, НОМЕР_2 ), згідно з яким було здійснено поїздки у м. Дніпропетровськ 15.05.2015, 21.05.2015, 29.05.2015 з метою отримання товару від ТОВ ОРІНАКА , ТОВ МІЛТЕН СЕЙЛ та ТОВ ОПТІМА ПЛЮС ЛТД .

Спростовуючи доводи відповідача, що в наданих ТТН у графі вантажно-розвантажувальні операції не зазначено організації, що виконувала навантажувальні та розвантажувальні операції, найменування механізму, яким здійснювалося навантаження, витрачений час, виконані під час вивантаження та приймання вантажу додаткові операції (зважування, перерахунок) тощо, а також підпис відповідальних осіб, що є підтвердженням зазначеної інформації, що, на думку податкового органу, свідчить про неможливість перевірки реальності перевезення вказаних товарів, колегія суддів зазначає, що п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Матеріалами справи підтверджено, що надані до перевірки ТТН місять всі необхідні та достатні реквізити, що дають можливість ідентифікувати вантаж з відповідними поставками товару згідно з договорами, укладеними позивачем з ТОВ ОРІНАКА , ТОВ МІЛТЕН СЕЙЛ та ТОВ ОПТІМА ПЛЮС ЛТД .

Посилання податкового органу, що надані до перевірки ТТН свідчать про неможливість отримання товарів від ТОВ ОРІНАКА , ТОВ МІЛТЕН СЕЙЛ та ТОВ ОПТІМА ПЛЮС ЛТД , оскільки не дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій (послуг з навантаження-розвантаження) з огляду на те, що пункти відправки товару не відповідають юридичній адресі постачальника та відсутність документів про наявність будь-якого зв`язку між постачальником та пунктами відправки товару, спростовуються вищевикладеними висновками суду апеляційної інстанції та матеріалами справи. При цьому суд також зазначає, що заповнення розділу Вантажно-розвантажувальні операції не є обов`язковим для заповнення в силу приписів Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Також матеріалами справи підтверджується використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності з метою подальшої реалізації. Зокрема, позивачем надано: відомість по партіях товарів на складах за травень - грудень 2015 року, видаткові накладні, виписані ПП Авік-2000 , ПП Складпак , ТОВ МЕГАСЕРВІС - УКРАЇНА , ПП ГРАНД ПАК УКРАЇНА .

Суд апеляційної інстанції також не знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо неможливості здійснення господарських операцій контрагентами позивача, адже висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у контрагентів позивача, не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства. Тобто, такі висновки ґрунтуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації щодо контрагентів.

Також суд зазначає, що анулювання свідоцтва платника ПДВ 25.08.2015 у зв`язку з відсутністю ТОВ МІЛТЕН СЕЙЛ та ТОВ ОПТІМА ПЛЮС ЛТД за місцезнаходженням, не свідчить про не здійснення господарської діяльності вказаними підприємствами у травні 2015 року.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року в адміністративній справі № 808/442/16 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 27 жовтня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 27 жовтня 2020 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова