Постанова

від 21.10.2020 по справі 823/1598/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1598/17 Головуючий у 1 інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Горяйнова А.М.

Мєзєнцева Є.І.

За участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнобайм`ясо" до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнобайм`ясо" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 09.10.2017 №0005581408, в частині донарахування грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 615016 грн. та штрафних санкцій у сумі 153 754 грн., а всього 768 770 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 09.10.2017 №0005581408, в частині донарахування грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 615016 грн. та штрафних санкцій у сумі 153754 грн., а всього 768770 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року касаційну скаргу Головного управління ДФС в Черкаській області задоволено частково. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі № 823/1598/17 - скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 09.10.2017 №0005581408, в частині донарахування грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 615016 грн. та штрафних санкцій у сумі 153754 грн., а всього 768770 грн.

Не погодившись з рішенням суду - Головне управління ДПС у Черкаській області звернулося з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вказує, що у контрагента позивача - ТОВ "Зернотрейд Експрес" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення основного виду діяльності.

21 жовтня 2020 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДФС у Черкаській області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнобайм`ясо", як суб`єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 34639487, зареєстроване 09 листопада 2006 року та є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області №1275 від 03 серпня 2017 року та направлень на перевірку №1293/23-00-14-0806 від 28 серпня 2017 року, №№129/23-00-14-0806, 1308/23-00-14-0410 від 30 серпня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Черкаській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Чорнобайм`ясо" щодо податкового законодавства за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2017 року, валютного за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2017 року.

За результатами перевірки складено Акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи №382/23-00-14-0107/34639487 від 26 вересня 2017 року (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п 188.1 ст. 188, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого, ТОВ "Чорнобайм`ясо" занижено сплату до бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 651220,00 грн., в тому числі: за липень 2015 року - 8513,00 грн., за серпень 2015 року - 2898,00 грн., вересень 2015 року - 5913,00 грн., за жовтень 2015 року - 4320,00 грн., за листопад 2015 року - 5108,00 грн., за грудень 2015 року - 6734,00 грн., за січень 2016 року - 11,00 грн., за серпень 2016 року - 248433,00 грн., за вересень 2016 року - 208311,00 грн., за жовтень 2016 року - 160979,00 грн.

На підставі висновків вищевказаного Акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0005581408 від 09 жовтня 2017 року про збільшення ТОВ "Чорнобайм`ясо" суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 814025,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 651 220,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 162 805,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону №996-XIV передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Приписами пункту 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Чорнобайм`ясо" (Покупець) та ТОВ Зернотрейд Експрес (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №11/08-1 від 11 серпня 20196 року (Т. 1 а.с 125-127).

Відповідно до пункту 1.1. вищевказаного Договору, Продавець зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю сою (в подальшому - Товар), а Покупець зобов`язується здійснити приймання та оплату товару: сою у кількості - 500 тон, за ціною без ПДВ/т - 9583,33 грн., з якої ПДВ/т - 1916,67 грн., ціна з ПДВ/т - 11500,00 грн., вартість товару з урахуванням ПДВ/т - 5 750 000,00 грн.

Пунктом 1.2 Договору №11/08-1 передбачено, що ціна за одиницю Товару включає доставку на склад постачальника.

Згідно п.п. 3.1-3.2 Договору №11/08-1, Покупець здійснює оплату товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку. Покупець оплачує товар шляхом попередньої оплати, або по факту відгрузки на протязі 3 днів.

За приписами пункту 5.3 Договору №11/08-1, при передачі товару Продавець зобов`язаний передати всю необхідну документацію на товар: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, податкову накладну, а Покупець зобов`язаний прийняти товар та підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано:

- видаткові накладні від 11 серпня 2016 року №14 на суму 250009,91 грн., у тому числі ПДВ - 41668,32 грн.; від 15 серпня 2016 року №15 на суму 659869,78 грн., у тому числі ПДВ - 109978,30 грн.; від 31 серпня 2016 року №17 на суму 473440,00 грн., у тому числі ПДВ - 78906,67 грн.; від 31 серпня 2016 року №16 на суму 98210,00 грн., у тому числі ПДВ - 16368,33 грн.; від 13 вересня 2016 року №19 на суму 329132,12 грн., у тому числі ПДВ - 54855,35 грн.; від 15 вересня 2016 року №23 на суму 322605,12 грн., у тому числі ПДВ - 53767,52 грн.; від 16 вересня 2016 року №24 на суму 598130,22 грн., у тому числі ПДВ - 99688,37 грн.; від 06 жовтня 2016 року на суму 309520,24 грн., у тому числі ПДВ - 51586,71 грн.; від 06 жовтня 2016 року №37 на суму 329460,00 грн., у тому числі ПДВ - 54910,00 грн.; від 31 жовтня 2016 року №40 на суму 319716,12 грн., у тому числі ПДВ - 53286,02 грн.;

- товарно-транспортні накладні від 30 серпня 2016 року №204128; від 12 серпня 2016 року №204126; від 12 серпня 2016 року №204126/1; від 31 серпня 2016 року №204128/1; від 13 вересня 2016 року №204130/1; від 15 вересня 2016 року №204131; від 15 вересня 2016 року №204131/1; від 16 вересня 2016 року №204132; від 06 жовтня 2016 року №204146/1; від 06 жовтня 2016 року №204146; від 29 жовтня 2016 року №204148;

- платіжні доручення від 12 серпня 2016 року №6586 на суму 250009,91 грн.; від 19 серпня 2016 року №6661 на суму 72000,00 грн.; від 30 серпня 2016 року №6722 на суму 150000,00 грн.; від 31 серпня 2016 року №5326 на суму 100000,00 грн.; від 31 серпня 2016 року №6733 на суму 50000,00 грн.; від 31 серпня 2016 року №6748 на суму 100000,00 грн.; від 05 жовтня 2016 року №7014 на суму 300000,00 грн.; від 06 жовтня 2016 року 3891 на суму 50000,00 грн.; від 11 жовтня 2016 року №7070 на суму 309520,24 грн.; від 19 жовтня 2016 року №2150 на суму 144000,00 грн.; від 20 жовтня 2016 року №911 на суму 100000,00 грн.; від 28 жовтня 2016 року №933 на суму 80000,00 грн.; від 01 вересня 2016 року №6760 на суму 200000,00 грн.; від 08 вересня 2016 року №6835 на суму 200000,00 грн.; від 09 вересня 2016 року №5342 на суму 100000,00 грн.; від 13 вересня 2016 року №5348 на суму 159519,78 грн.; від 13 вересня 2016 року №6857 на суму 100000,00 грн.; від 14 вересня 2016 року №6858 на суму 200000,00 грн.; від 16 вересня 2016 року №564 на суму 100000,00 грн.; від 16 вересня 2016 року №6892 на суму 100000,00 грн.; від 22 вересня 2016 року №5376 на суму 300000,00 грн.; від 20 вересня 2016 року №5371 на суму 200000,00 грн.;

- картку рахунку 631 за серпень - жовтень 2016 року;

- податкові накладні від 06 жовтня 2016 року №6 на суму на суму 309520,24 грн., у тому числі ПДВ - 51586,71 грн.; від 06 жовтня 2016 року №5 на суму на суму 329460,00 грн., у тому числі ПДВ - 54910,00 грн.; від 31 жовтня 2016 року №16 на суму 319716,12 грн., у тому числі ПДВ - 53286,02 грн.; від 31 серпня 2016 року №3 на суму 98210,00 грн., у тому числі ПДВ - 16368,33 грн.; від 11 серпня 2016 року №1 на суму 250009,91 грн., у тому числі ПДВ - 41668,32 грн.; від 31 серпня 2016 року №4 на суму 473440,00 грн., у тому числі ПДВ - 78906,67 грн.; від 26 вересня 2016 року №10 на суму 322605,12 грн., у тому числі ПДВ - 53767,52 грн.; від 26 вересня 2017 року на суму 329132,12 грн., у тому числі ПДВ - 54855,35 грн.; від 28 вересня 2016 року №11 на суму 598130,22 грн., у тому числі ПДВ - 99688,37 грн.; від 15 серпня 2016 року №2 на суму 659869,78 грн., у тому числі ПДВ - 109978,30 грн. (Т. 1 а.с. 128-170, 175-179).

Таким чином, колегія суддів вважає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із зазначеним вище контрагентом, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 серпня 2019 року у справі №804/17176/14 зазначено наступне: …Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю .

Щодо посилання апелянта на наявність узагальненої податкової інформації щодо ТОВ Зернотрейд Експрес , колегія суддів зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також, податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі, і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 02 квітня 2020 року у справі №160/93/19.

З приводу доводів апелянта про те, що у контрагента позивача - ТОВ "Зернотрейд Експрес" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення основного виду діяльності, слід зазначити наступне.

Відсутність працівників та основних фондів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, так як, залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 826/16304/17.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому, платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Таким чином, позивач - ТОВ "Чорнобайм`ясо", як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету, відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Щодо посилання апелянта на кримінальне провадження №32016100090000020, слід зазначити наступне.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 січня 2020 року у справі №826/9569/18 вказав, що: …наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Відтак, необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

З приводу посилання Головного управління ДПС у Черкаській області на протокол допиту директора ТОВ Зернотрейд Експрес - Синебок О.О., слід зазначити наступне.

Із Протоколу допиту свідка - ОСОБА_1 від 20 листопада 2017 року вбачається, що він є частиною матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017250000000038 від 04 жовтня 2017 року (Т. 1 а.с. 229-231).

Колегія суддів зазначає, що вказаний доказ не відповідає вимогам щодо його належності та допустимості, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, контролюючий орган не довів, що протокол допиту отримано у розпорядження та те, що він має право на його використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. В силу положень ст. 95 Кримінально процесуального кодексу України, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого проводився допит свідка), може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в мажах даної справи здійснено не було, а відповідачем клопотань з цього приводу не заявлялось.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №804/1599/16.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, жодного належного та допустимого доказу фіктивності діяльності ТОВ Зернотрейд Експерт суду не надано і на час вирішення спору в ЄДРПОУ це підприємство діє на загальних підставах. Водночас, підтверджено бухгалтерськими та податковими документами використання позивачем товару у власній господарській діяльності.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнобайм`ясо" та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 09 жовтня 2017 року №0005581408 в частині донарахування грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 615016,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 153754,00 грн.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнобайм`ясо" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Горяйнов А.М.

Мєзєнцев Є.І.

Повний текст постанови виготовлено 26.10.2020 року.