Постанова

від 21.10.2020 по справі 826/16225/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16225/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

за участю секретаря: Вовк І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд-Альянс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Тренд-Альянс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено що, з 30 липня 2018 року по 17 серпня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Тренд-Альянс" з питань дотримання податкового законодавства за період з 03.03.2016 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 03.03.2016 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03.03.2016 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено Акт документальної планової виїзної податкової перевірки ТОВ "Тренд-Альянс" від 27.08.2018 р. № 580/26-15-14-02-02/40317338.

Актом перевірки встановлено наступні порушення:

1. ст. 1, ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, із змінами та доповненнями, п. 5 ПСБО 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 03.03.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 1 314 152 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 1 260 000 грн. та за 2017 рік на суму 54 152 грн.

2. п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 03.03.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 50 141 грн., в тому числі за березень 2017 року в сумі 37 249 грн., за квітень 2017 року в сумі 10 510 грн., за червень 2017 року в сумі 1 702 грн., за жовтень 2017 року в сумі 680 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 21 вересня 2018 року №00011771402 про збільшення ТОВ "Тренд-Альянс" податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1314152 грн., за штрафними санкціями 328538 грн., податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві форми "Р" від 21 вересня 2018 року №00011781402 про збільшення ТОВ "Тренд-Альянс" податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 50141 грн., за штрафними санкціями 12535 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, по господарських правовідносинах ТОВ "Тренд-Альянс" з ТОВ "Бруфі Про" та ТОВ "Мірард", що ТОВ "Тренд-Альянс" 19.12.2016 р. було укладено Договір позики № ПФД-16 на суму 4 500 000 грн. на строк до 15.12.2017 р. (пункти 1.1., 3.1. зазначеного договору) та 20.12.2016 р. було укладено Договір позики № ПФД-17 на суму 2 500 000 грн. на строк до 16.12.2017 р. (пункти 1.1., 3.1. зазначеного договору).

Кошти за двома вказаними Договорами позики ТОВ "Тренд-Альянс" (позичальник) фактично було отримано від ТОВ "Бруфі Про" (позикодавець) безготівковим способом 21.12.2016 р. та 23.12.2016 р. відповідно, що підтверджують копії платіжних доручень № 1462 від 21.12.2016 р. і № 1463 від 23.12.2016 р. з відміткою банку про проведення платежу

Відповідно до Договору від 13.02.2017 р. № 13/02/17 здійснено заміну кредитора за двома вищевказаними договорами позики з ТОВ "Бруфі Про" на ТОВ "МІРАРД".

12.12.2017 року позичальником та новим кредитором ТОВ "МІРАРД" було укладено договори про продовження строку повернення кожної вищевказної позики до 15.12.2018 р. та 17.12.2018 р. відповідно.

Податковим органом у акті перевірки встановлено, що у бухгалтерському обліку ТОВ "Тренд-Альянс" по рахунку 60 "Короткострокові позики" було відображено як отримання позики, так і заміну кредитора з ТОВ "Бруфі Про" на ТОВ "МІРАРД", а також відображено повернення двох вищевказаних позик на час проведення перевірки на користь ТОВ "МІРАРД" у загальній сумі 2 793 200 грн., залишок заборгованості - 4 206 800 грн. (станом на час перевірки) обліковувалось по рахунку 60 "Короткострокові позики".

Як на доказ вини ТОВ "Тренд-Альянс" у порушенні податкового законодавства відповідач вказує на неподання ТОВ "Бруфі Про" декларації за 2017 рік та останнє подання звітності з ПДВ за січень 2017 року, в результаті чого в 2018 році останньому було анульовано свідоцтво платника ПДВ; призначення Баранова Олександра Сергійовича згідно з наказом № 31-к від 20.02.2017 р., дата початку роботи останнього директором ТОВ "Бруфі Про" з 21.02.2017 р., а також наявність у Єдиному державному реєстрі судових рішень кримінальних проваджень щодо "підприємств із ознаками фіктивності", в переліку яких значиться і ТОВ "Бруфі Про".

Відповідач вказує, що наявність в реєстрі ухвал по кримінальним провадженням по ст. 205 КК України та дата підписання Договору № 13/02/17 про заміну кредитора за договорами позики з позичальником ТОВ "Тренд-Альянс" з ТОВ "Бруфі Про" на ТОВ "МІРАРД" 13.02.2017 р., який підписаний Барановим Олександром Сергійовичем як директором ТОВ "Бруфі Про" за тиждень до початку роботи останнього директором, вказує на "дефектність" Договору № 13/02/17 р. про заміну кредитора та кваліфікує отримані кошти від ТОВ "БРУФІ ПРО" в розмірі 7 000 000 грн., як безповоротну фінансову допомогу, яка відображається в бухгалтерському обліку в складі інших доходів".

Проте, з вищевказаними висновками Акту перевірки колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, за вимогами пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 14.1.257. ст. 14 ПК України: фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За своєю правовою природою поворотна фінансова допомога є позикою.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред`явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, Договір № 13/02/17 від 13.02.2017 р. про заміну кредиторів міг бути укладений згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України без згоди боржника ТОВ "Тренд-Альянс".

Умови укладених ТОВ "Тренд-Альянс" договорів позики підтверджують його укладення, так і умови поворотної фінансової допомоги: строковість, безпроцентність та поворотність коштів кредитору, їх укладення у письмовій формі. Договори позики були укладені уповноваженими представниками Сторін, їх зміст відповідає вищевказаним нормам законодавства про правове регулювання позики і не відповідає змісту поняття безповоротної фінансової допомоги, передбаченому п. 14.1.257. ст. 14 ПК України.

На підставі наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 1462 від 21.12.2016 р. і № 1463 від 23.12.2016 р. про одержання позики; № 131 від 21.04.2017 р.; № 155 від 16 червня 2017 р.; № 156 від 16 червня 2017 р.; № 539 від 26 січня 2018 р.; № 934 від 22 травня 2018 р.; № 939 від 23 травня 2018 р.; № 958 від 24 травня 2018 р.; № 948 від 24 травня 2018 р.; № 982 від 01 червня 2018 р.; № 1000 від 05 червня 2018 р. про повернення коштів на виконання договорів позики судом першої інстанції встановлено, що станом на час проведення перевірки ТОВ "Тренд-Альянс" було повернуто позики у загальній сумі 2 793 200 грн., залишок заборгованості становив 4 206 800 грн.; станом на дату подання позову було повернуто позики у загальній сумі 6 973 200 грн., залишок заборгованості на дату звернення з позовом становив 26 800 грн., строки позовної давності на його стягнення не спливли.

На підставі системного аналізу вищевказаних норм законодавства України та наданих позивачем доказів, колегія суддів підтримує правову позицію суду першої інстанції, що оскільки позику було фактично отримано і частково повернуто, господарські взаємовідносини позивача із ТОВ "Бруфі Про" і ТОВ "Мірард" не призвели до виникнення у позивача доходів, збільшення його активів.

Отже, не можуть бути визнані безповоротною фінансовою допомогою кошти, які вже було повернуто Позичальником на підставі договорів позики чинному кредитору на підставі чинних договорів, жоден з яких не визнаний недійсним. Колегія суддів звертає увагу, що дійсність і чинність самих договорів позики відповідачем не оспорюється і виявлені недоліки стосуються Договору № 13/02/17 про заміну кредитора, однак не самих договорів позики.

Сам по собі дефект підписання правочину представником з перевищенням повноважень не є підставою визнання договору недійсним враховуючи визнання обома кредиторами чинності вищевказаного договору і виконання ними прийнятих на його підставі зобов`язань, що підтверджується листами кредиторів.

Кошти, отримані позичальником ТОВ "Тренд-Альянс" за двома вищевказаними договорами позики та фактично вже більшою частиною повернуті, не підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги за п. 14.1.257 ПК України або доходів за П(С)БО 15 "Дохід" чи прибутку за ст. 134.1.1. ПК України.

Посилання відповідача на наявність податкової інформації відносно контрагента позивача - ТОВ "Бруфі Про" щодо кримінальних проваджень є неналежним та недостатнім доказом нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Бруфі Про", оскільки докази прийняття відповідного обвинувального вироку, що набрав законної сили, або прийняття рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідачем як до суду першої інстанції, так і апеляційної не було надано.

Як вбачається з матеріалів справи, по господарських правовідносинах ТОВ "Тренд-Альянс" з ТОВ "Компанія Скайтерм", що відповідно до Виписки про державну реєстрацію ТОВ "Тренд-Альянс" та додатку № 1 до Акту перевірки ТОВ "Тренд-Альянс" у зазначеному періоді мало основний вид діяльності 46.73 - Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням і на час перевірки було зареєстроване як платник ПДВ.

Відповідно до Акту перевірки, ТОВ "Компанія Скайтерм" було зареєстроване 18.02.2014 р., мало основний вид діяльності 46.13 - Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами і на час перевірки було зареєстроване як платник ПДВ.

Так, у лютому 2017 року між ТОВ "Компанія Скайтерм" (продавець) та ТОВ "Тренд-Альянс" (покупець) було укладено договір поставки товарів - санітарно-технічного обладнання - на загальну суму 300 845 грн., з яких ПДВ: 50140,83 грн. Грошові кошти за договором були сплачені ТОВ "Тренд-Альянс" у повному обсязі. Згідно оборотно-сальдової відомості ТОВ "Тренд-Альянс" сальдо дебітове/кредитове по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Скайтерм" складає 0 грн., заборгованість відсутня.

На підтвердження виконання умов вказаного вище договору позивачем ТОВ "Тренд-Альянс" надано у засвідчених копіях наступні документи: рахунок № 54 від 16.02.2017 р. на суму 300 845,00 грн.; видаткова накладна № 34 від 17.02.2018 р. на суму 300 845,00 грн.; податкова накладна №33 від 16.02.2017р. на суму 300 845,00 грн. з квитанцією про реєстрацію від 28.02.2017р.; платіжне доручення ТОВ "Тренд-Альянс" №76 від 16.02.2017р. про оплату товарів на користь ТОВ "Компанія Скайтерм" у повній сумі 300 845,00 грн.; оборотно-сальдова відомість ТОВ "Тренд-Альянс", згідно з якою сальдо дебітове/кредитове по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Скайтерм" в підсумку складає 0 грн.

Також позивачем надані докази подальшої реалізації тих же товарів ним як продавцем на користь Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Представництво в Україні (покупець) у засвідчених копіях: рахунку-фактури ТОВ "Тренд-Альянс" № ТР-0000001 від 02.02.2017 р. на суму 685 787,81 грн.; видаткової накладної № ТР-0003 від 21.02.2017 р., на суму 685 787,81 грн.; податкової накладної ТОВ "Тренд-Альянс" № 2 від 21.02.2017р. з квитанцією про реєстрацію від 10.03.2017р.; платіжне доручення №2979 від 23.02.2017р. від Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Представництво в Україні на суму 685 787,81 грн.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо оцінки доводів податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом, то такі доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними доказами та спростовуються наданими позивачем доказами.

Таким чином, ТОВ "Тренд-Альянс" доведено фактичний рух товарів у процесі здійснення господарської діяльності позивача та наявність господарської мети від цих операції, отримавши реальні зміни свого майнового стану, що відповідає його основному виду його діяльності.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд-Альянс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Частиною 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 6 цієї правової норми закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 наведеної правової норми передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивачем заявлена вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом апеляційної скарги у розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано оригінал заяви від 02.03.2020 року про надання правової допомоги, копію додаткової угоди № 2 від 02.03.2020 року про надання правової допомоги, копію Рахунку-фактури № 46 від 02.03.2020 року про часткову оплату надання правової допомоги, копії платіжних доручень № 2461, 2437,2415 про оплату правової допомоги на загальну суму 20 000 грн., звіт про надання правової допомоги.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, згідно наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що обґрунтованими та пропорційними до предмета спору підлягають витрати на професійну правничу допомогу позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд-Альянс" (код ЄДРПОУ 40317338) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.

Повний текст постанови виготовлено - 26 жовтня 2020 року.