Постанова

від 22.10.2020 по справі 320/2724/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2724/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протексім" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Протексім" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2019 № 0006211411 та № 0006221411.

На обгрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що податковим органом протиправно, без дослідження усіх обставин було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно, з порушенням норм чинного податкового законодавства України та без дослідження усіх обставин, а відтак підлягають скасуванню, позаяк висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між Позивачем та ТОВ "Севентайм" є необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14.03.2019 № 0006211411 та № 0006221411.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Також вказано, що Позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 93113 грн., що відображено в рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року та занижено податок на додану вартість в сумі 480012 грн., в тому числі за серпень 2018 в сумі 480012 грн.

Вказане, на переконання Відповідача, свідчить що за спірними операціями оформлені окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання Позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Протексім" на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області до суду подано не було, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Протексім" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Севентайм" за період з 01.08.2018 по 31.08.2018, за результатами якої складено акт від 13.02.2019 № 116/10-36-14-11/39774016, яким встановлено порушення Позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 93113 грн, що відображено в рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року та занижено податок на додану вартість в усумі 480012 грн, в тому числі за серпень 2018 в сумі 480012 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Севентайм" за весь період діяльності зареєстровано податкових накладних на придбання сої - 1487,33 т та зареєстровано податкових накладних на реалізацію сої покупцям ТОВ "Форе-Стер", ТОВ "Міра Транс МТ" та ТОВ "Оптіма Трейд Сервіс".

Щодо ТОВ "Форе-Стер", ТОВ "Міра Транс МТ" та ТОВ "Оптіма Трейд Сервіс" порушені кримінальні провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та ч. 3 ст 212 КК України.

Враховуючи викладене, контролюючий орган дійшов висновку, що по операціям ТОВ "Протексім" з ТОВ "Севентайм" відсутнє реальне здійснення господарської діяльності.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.03.2019 № 0006211411 та № 0006211411.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 14.03.2019 № 0006221411, Позивач звернувся до ДФС зі скаргою від 29.03.2019.

Рішенням ДФС про результати розгляду скарги від 17.05.2019 № 23041/6/99-99-11-04-01-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що укладений між Позивачем та ТОВ "Севентайм" правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між Позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону м№ 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Протексім" та ТОВ "Севентайм" укладено договір поставки від 15.06.2018 № 15/06-2018, за яким постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору сою.

ТОВ "Протексім" за податковими накладними до податкового кредиту віднесено податок на додану вартість, сформований від ТОВ "Севентайм" за період з 01.08.2018 по 31.08.2018 у сумі 573 125,00 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку придбання сої відображено по рахунку Д-т 201 "Сировина й матеріали", Д-т 6442 "Податковий кредит" К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в сумі - 3 438 750, 00 грн.

Відповідно даних бухгалтерського обліку придбання сої відображено по рахунку Д-т 201 "сировина й матеріали" за серпень 2018 року оприбутковано 379,280 т сої, в т.ч. 327,5 т, отриманої від ТОВ "Севентайм".

Станом на 01.08.2018 згідно картки по рахунку Д-т 201 "сировина й матеріали" рахувалось 214,938 т сої на суму 2 154 576, 47 грн.

Списано 31.08.2018 у виробництво Д-т рахунку 231 "Виробництво" 212,3 т сої на загальну суму 1987846, 48 грн.

Станом на 31.08.2018 рахується кредиторська заборгованість по рахунку 631"Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у ТОВ "Протексім" перед ТОВ "Севентайм" у сумі 3 438 750 грн.

Постачальниками сої у ТОВ "Севентайм" були ТОВ "Бонус систем Агро", ТОВ "Фаскомпром", ТОВ "Лайт Трейдинг", ТОВ "Глоріз Транс Трейд", ТОВ "Юрате-С", ТОВ "Грін Лайн Трейд", ТОВ "Інтертрейдіс".

Прийняття Відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень обґрунтовано тим, що по ланцюгу постачання не підтверджуються вищенаведені операції, спостерігається пересорт товару та обрив ланцюга без наявності імпортера або виробника.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Севентайм" за весь період діяльності зареєстровано податкових накладних на придбання сої - 1487,33 т та зареєстровано податкових накладних на реалізацію сої покупцям ТОВ "Форе-Стер", ТОВ "Міра Транс МТ" та ТОВ "Оптіма Трейд Сервіс".

На підтвердження вказаних господарських операцій Позивачем було надано: договір поставки № 15/06-2018 від 15.06.2018; специфікація № 1 від 15.06.2018 до договору поставки № 15/06-2018; специфікація № 2 від 23.08.2018 до договору поставки № 15/06-2018; податкова накладна № 17 від 27.08.2018; податкова накладна № 18 від 28.08.2018; податкова накладна № 19 від 28.08.2018; податкова накладна № 20 від 29.08.2018; податкова накладна № 21 від 30.08.2018; податкова накладна № 22 від 31.08.2018; видаткова накладна № 23 від 27.08.2018; видаткова накладна № 26 від 28.08.2018; видаткова накладна № 28 від 28.08.2018; видаткова накладна № 30 від 29.08.2018; видаткова накладна № 33 від 30.08.2018; видаткова накладна № 36 від 31.08.2018; товарно-транспортна накладна № 23 від 27.08.2018; товарно-транспортна накладна № 24 від 27.08.2018; товарно-транспортна накладна № 26 від 28.08.2018; товарно-транспортна накладна № 28 від 28.08.2018; товарно-транспортна накладна № 30 від 29.08.2018; товарно-транспортна накладна № 31 від 29.08.2018; товарно-транспортна накладна № 32 від 29.08.2018; товарно-транспортна накладна № 33 від 30.08.2018; товарно-транспортна накладна № 34 від 30.08.2018; товарно-транспортна накладна № 35 від 30.08.2018; товарно-транспортна накладна № 36 від 30.08.2018; товарно-транспортна накладна № 37 від 30.08.2018; подорожній лист б/н від 27.08.2018; подорожній лист б/н від 27.08.2018; подорожній лист б/н від 28.08.2018; подорожній лист б/н від 28.08.2018; подорожній лист б/н від 28.08.2018; подорожній лист б/н від 29.08.2018; подорожній лист б/н від 29.08.2018; подорожній лист б/н від 29.08.2018; подорожній лист б/н від 30.08.2018; подорожній лист б/н від 30.08.2018; подорожній лист б/н від 30.08.2018; подорожній лист б/н від 31.08.2018; подорожній лист б/н від 31.08.2018; платіжне доручення № 2856 від 21.08.2018; платіжне доручення № 2857 від 21.08.2018; платіжне доручення № 2858 від 21.08.2018; платіжне доручення № 2860 від 21.08.2018; платіжне доручення № 2861 від 21.08.2018; платіжне доручення № 2862 від 21.08.2018; платіжне доручення № 2863 від 21.08.2018; платіжне доручення № 2881 від 22.08.2018; платіжне доручення № 2882 від 22.08.2018; платіжне доручення № 2883 від 22.08.2018; платіжне доручення № 2884 від 22.08.2018; платіжне доручення № 2896 від 28.08.2018.

За результатами дослідження наданих документів, суд першої інстанції дійшов висновку, вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Колегія суддів не може погодитись із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.

Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Колегія суддів зазначає, що хоча Позивачем і дотримано вимоги щодо документування господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", проте враховуючи характер таких операцій, їх тривалість та діяльність контрагентів, такі документи не можуть бути безумовною підставою для формування показників податкової звітності за відсутності реального здійснення таких операцій.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим, зокрема, в постанові від 01 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а тому господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Так, згідно даних ЄРПН встановлено, що ТОВ Севентайм за весь період діяльності зареєстровано податкових накладних на придбання сої - 1487,33 т та зареєстровано податкових накладних на реалізацію сої наступним покупцям - 2635,69 т, а саме: ТОВ Протексім , - 523,9 т; ПСГ Ходосівське - 1106,29 т; ТОВ Врожай Агро - 505 т; ТОВ Альфа Промінь - 340,0 т; ТОВ Арт Постач - 160,41 т.

Тобто, реалізовано більше, ніж придбано на 1148,36 т, що вказує на пересорт поставленого та отриманого товару.

Крім того, як вказано Відповідачем, діяльність ТОВ Севентайм (код 41274973) має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме:

- неможливість реального здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця, необхідного для виконання послуг, трудового ресурсу;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу;

- відсутність придбання робіт по ланцюгу постачання;

- облік для цілей оподаткування тільки тих операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- розрахунки у ТОВ Протексім з ТОВ "Севентайм" станом на 31.08.2018 року не здійснені, що не спростовано Позивачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на невідповідність у товарно-транспортних накладних, а саме: відстань від пункту навантаження до пункту розвантаження становить 400 км. в одну сторону, що займає часу в дорозі близько 4 год. 40 хв.

Згідно наданих документів, 28.08.2018 та 29.08.2018 ТОВ Протексім протягом доби здійснює одним автомобілем (державний номерний знак НОМЕР_1 ) дві поїздки в одну сторону, тобто проїжджає 800 км та займає часу 9 год. 20 хв.

Автомобіль здійснює 4 поїздки в дві сторони, що становить загальну відстань 1600 км. та займає часу в дорозі 18 год. 40 хв.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приймає твердження Відповідача, що один автомобіль не може за один робочий день проїхати декілька рейсів загальною відстанню 1600 км від пункту навантаження до пункту розвантаження, враховуючи час необхідний для завантаження, розвантаження товару, заправки автомобільного транспорту та інших поточних дій, необхідних для здійснення доставки товару.

Крім того, за адресою пункту навантаження "Одеська область, м. Одеса, вул. Приморська, 49 , який вказано в супровідній документації, знаходиться двоповерховий будинок. Натомість елеватор чи складські приміщення за вказаною адресою відсутні, що підтверджуються відомостями із загальнодоступних джерел інформації, що не спростовано Позивачем жодними обгрунтованими доказами.

Також, в податкового органу наявні відомості, що ТОВ "Севентайм" (код 41274973) створено з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016-2018 рр. сприяло умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання.

Таким чином, наявні факти, коли товар, що був придбаний контрагентами - постачальниками ТОВ Севентайм , в тому числі, сою, не реалізовується, а відбувається лише оформлення операції з реалізації інших товарів на адресу покупців, тобто фактично відбувається розрив ланцюга постачання, з чого можна зробити висновок лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів.

Крім того, по постачальниках сої ТОВ Севентайм порушено ряд кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за фактом фіктивного підприємництва а саме:

- щодо ТОВ Бонус Систем Агро розпочате кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018100000000055 від 23.04.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України;

- щодо ТОВ Лайт Трейдинг розпочате кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру Досудових розслідувань за № 32018100000000055 від 23.04.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205. ч. 3 ст. 212 КК України;

- щодо ТОВ Глоріз Транс Трейд розпочате кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001489 від 03.05.2018, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 120, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 202. ч. 3 ст. 212 КК України;

- щодо ТОВ Юрате-С розпочате кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000004142 від 17.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч, 2 ст. 364. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209, ч. 1, 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України;

- щодо ТОВ Грін Лайн Трейд порушене кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000003630 від 13.11.2017, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205 КК України;

- щодо ТОВ Форе-Стер порушене кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017100060000104 від 17.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 22, ч. 1 ст. 205 КК України за фактом фіктивного підприємництва.

- щодо ТОВ Міра Транс МТ порушене кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018100000000055 від 23.04.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

У постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 440/422/19 зазначено, що встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування, зокрема, якщо йдеться про податковий облік з ПДВ, щодо операцій з постачання товарів (послуг) як об`єкта оподаткування та операцій з придбання товарів (послуг) як підстави для формування податкового кредиту.

Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що Висновки Відповідача хоча і частково ґрунтуються на податковій інформації з баз даних щодо контрагента Позивача, проте з урахуванням суті, обставин та наслідків господарських операцій, на які посилається Позивач, такі висновки є обґрунтованими та свідчать про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит.

Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку,

І оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою і діяльністю, відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Аналогічних висновків в подібних правовідносинах щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 року у справі № 21-4781а15, та у подальшому підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.04.2019 року у справі № 815/5845/16 та від 16.04.2019 року у справі № 804/8168/15.

З викладеного вбачається, що всі наведені ознаки, як кожний окремо, так і у сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що за операціями ТОВ Севентайм з ТОВ Протексім наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції не було досліджено в повній мірі відсутність фактичного здійснення операцій по постачанню товару, відсутність реального походження поставленого товару (введення в обіг) від ТОВ Севентайм , не враховано сумнівність інформації в ТТН (з урахуванням часу та специфіки здійснення перевезень с/г продукції), та наявність відкритих кримінальних проваджень, а відтак не підтверджено реального руху активів (реалізації товару) на адресу Позивача від ТОВ Севентайм протягом перевіряємого періоду, що свідчить про оформлення первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та отримання ТОВ Протексім необгрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, Відповідачем під час розгляду адміністративної справи наведено об`єктивні доводів щодо наявності в діях Позивача ознак неправомірності та недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, та доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для винесення Відповідачем податкових повідомлень-рішень від 14.03.2019 № 0006211411 та № 0006221411 щодо ТОВ "Протексім", що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

В свою чергу, Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок виконано, та у встановленому порядку обґрунтовано правомірність своїх дій та прийнятих рішень в межах спірних правовідносин.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Протексім" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 26.10.2020 року.