Постанова

від 22.10.2020 по справі 1.380.2019.002425

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002425 пров. № А/857/5512/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.

з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради та Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Гавдик З.В., час ухвалення судового рішення 13 год 25 хв у м. Львові, дата складання повного тексту судового рішення 10 березня 2020 року) за адміністративним позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 (за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Львівської міської ради, ОСОБА_2 ) про демонтаж прибудови та сараю,

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради (далі - Залізнична РА ЛМР, позивач) звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати самочинно побудовані прибудову розміром 3,75x4,38м до квартири АДРЕСА_1 , в якій обладнано житлову кімнату під літ. 1-5 та сараю під літ Д розміром 1,80x4,25м, по АДРЕСА_2 , на землях комунальної власності міста.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Залізнична РА ЛМР подала апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою повністю задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було взято до уваги доводи відповідача про те, що спірні прибудови здійснила її покійна бабця, проте у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження цих аргументів, відтак такі є припущеннями. Натомість факт здійснення спірної прибудови саме відповідачем підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил благоустрою. При цьому, вказана постанова відповідачем не була оскаржена. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги як доказ зазначену постанову, оскільки така прийнята із з`ясуванням усіх обставин справи та на підставі належних та переконливих доказів. Крім того, суд першої інстанції помилково враховував при розгляді даної справи висновок судової будівельно-технічної експертизи №7061 від 26.12.2018, відповідно до якого переобладнання приміщення може призвести до пошкодження конструктивних елементів будинку, оскільки є інші способи проведення демонтажу.

Апеляційна скарга також була подана ЛМР, в якій орган місцевого самоврядування через неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги наводить доводи, аналогічні тим, які викладені в апеляційній скарзі Залізничної РА ЛМР.

Відповідач та третя особа ОСОБА_2 не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Іваненко О.В., яка підтримала апеляційну скаргу, третю особу ОСОБА_2 , яка підтримала позицію скаржника, представника позивача Гірського О.І., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 27.01.2017 комісією у складі головного інженера ЛКП Сяйво ОСОБА_3 , майстрів по експлуатації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з виходом на адресу : АДРЕСА_3 було складено акт, яким при обстеження квартири АДРЕСА_1 було виявлено, що мешканцями квартири було самовільно здійснено дві цегляні прибудови на фундаментній основі на землях міста, зокрема, одна прибудова розміром 3,75м х 4,45м, об лаштована під житлову кімнату, а друга розміром 1,8м х 4,25м під господарську будівлю.

14.02.2017 відбулося засідання міжвідомчої комісії при Залізничній РА ЛМР, на якій було розглянуто питання щодо самочинного будівництва, зокрема, вищевказаної прибудови, за результатами чого, заслухавши заяву ОСОБА_2 , мешканки квартири АДРЕСА_4 та інформацію ЛКП Сяйво , було вирішено рекомендувати гр. ОСОБА_1 демонтувати вказану прибудову.

16.02.2017 головою Залізничної РА ЛМР було прийнято розпорядження №87 Про самочинне будівництво, яке здійснила гр. ОСОБА_1 , яким рекомендовано відповідачу в термін до 01.06.2017 демонтувати прибудову, розміром 3,75х4,38 м до квартири АДРЕСА_5 , в якій обладнано житлову кімнату під літерою 1-5, площею 12,8 кв.м. та сарай під літерою Д , розміром 1,80м x 4,25 м, самочинно побудовані на землях комунальної власності міста.

20.02.2017 адміністративна комісія при Залізничній РА ЛМР розглянула протокол складений ЛКП Сяйво від 09.02.2017 та постановила притягнути гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП та застосувала адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

У подальшому, 03.03.2017 та 10.04.2017 гр. ОСОБА_1 директором ЛКП Сяйво скеровувались попередження про необхідність виконання розпорядження №87 від 16.02.2017 та 15.06.2017 складено акт у складі комісії головного інженера ЛКП Сяйво Івашківа В.Т., майстрів по експлуатації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з виходом на адресу : АДРЕСА_3 , яким встановлено, що позивач не виконала його.

У зв`язку з невиконанням законних вимог органу місцевого самоврядування та беручи до уваги ту обставину, що постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 набрала законної сили, Залізнична РА ЛМР звернулась в суд з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів здійснення спірного будівництва саме відповідачем, відтак дійшов висновку про відсутність правових підстав зобов`язувати останню здійснювати її демонтаж. Також судом враховано висновок судової будівельної-технічної експертизи №7061 від 26.12.2018, відповідно до якого демонтаж прибудови до квартири АДРЕСА_5 , в якій обладнано житлову кімнату, може призвести до пошкодження конструктивних елементів будинку, вплинути на їх міцність, надійність та погіршити їх технічний стан. Крім того, стосовно причетності до здійснення самочинної прибудови відповідачем, суд першої інстанції зазначив, що саме по собі будівництво, в тому числі самочинне, супроводжується певними діями (придбання та доставка будматеріалів), проведення підготовчих та будівельних робіт, підключення об`єктів до відповідних мереж.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно п.п.3 п. б ч.1 ст.31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР), виконавчим органам делеговано повноваження на здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідно до п.4 Ухвали Львівської міської ради №777 від 14.07.2016 Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради , п.4.50 Положення про Залізничну РА ЛМР та її структури, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради №977 від 01.11.2016, до повноважень районної адміністрації належить розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо).

Наведені положення дають право Залізничній РА ЛМР звертатися у встановленому порядку до судових органів із вимогами щодо фактів самочинного будівництва та інших вимог, що виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає Закон України Про благоустрій населених пунктів №2807-IV від 06.09.2005 (далі - Закон №2807-IV), який спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Частиною першою статті 5 цього Закону визначено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють, в тому числі, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №2807-IV, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом.

Статтею 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а статтею 319 цього Кодексу, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина п`ята статті 319 ЦК України визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

При цьому, в силу положень ч.2 ст.13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно ч.2 ст.139 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 152 Житлового кодексу Української РСР, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства прийнято наказ №76 від 17.05.2005, яким затверджено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/1120 (далі - Правила), пунктом яких передбачено, що вони визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, зокрема, забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням, проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій. Контроль за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів здійснюється відповідно до Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про захист прав споживачів та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до термінів, що наводяться у правилах, власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване в установленому законом порядку.

Внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту.

Перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать : перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Згідно п.п.1.4.1, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

До елементів перепланування жилих приміщень належать : перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків (п.1.4.3 Правил).

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, подаються документи за переліком, визначених у Правилах (п.1.4.5 Правил).

Підпунктом 1.4.6 Правил на власника, наймача (орендаря) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне - переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, покладено обов`язок за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Відповідно п.п.1.6.5 п.1.6 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради №835 від 09.09.2011 (далі - Положення №835), до самочинного будівництва відноситься перепланування (реконструкція, капітальний ремонт, реставрація) та переобладнання житлових будинків, житлових приміщень за рахунок ліквідації або влаштування таких архітектурно-конструктивних елементів як перегородки, вікна, двері; встановлення (будівництво) тамбурів, сіней, балконів, лоджій, веранд та інше без влаштування фундаментів, а також інженерного обладнання, без дозволу виконавчого органу міської ради і належно затвердженої проектної документації або з істотним відхиленням від проекту.

Пунктом 2 цього Положення визначено алгоритм дій, які вчиняються у разі виявлення факту самочинного будівництва.

Відповідно до п.п.2.6 п.2 Положення №835, на особу, яка скоїла порушення, уповноважена посадова особа складає акт-попередження (додається), протокол про адміністративне правопорушення та скеровує його адміністративній комісії при районній адміністрації. Адміністративна комісія, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, виносить постанову по справі.

Акт-попередження у всіх випадках самочинного будівництва складається на момент його виявлення, тобто негайно, та реєструється у журналі реєстру самочинного будівництва (форма довільна). У справах, які належать до повноважень інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, районні адміністрації скеровують акти-попередження у вказану інспекцію для прийняття відповідного рішення (п.п.2.7 п.2 Положення №835).

Відповідно до п.п.2.8 п.2 Положення №835, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області здійснює накладення стягнення на фізичних та юридичних осіб у порядку, визначеному Кодексом про адміністративні правопорушення, Законом України Про відповідальність підприємств, їх об`єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування , Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995, та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначалось вище, комісією у складі головного інженера ЛКП Сяйво ОСОБА_3 , майстрів по експлуатації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з виходом на адресу : АДРЕСА_3 було складено акт від 27.01.2017, яким при обстеження квартири АДРЕСА_1 було виявлено, що мешканцями квартири було самовільно здійснено дві цегляні прибудови на фундаментній основі на землях міста, зокрема, одна прибудова розміром 3,75м х 4,45м, об лаштована під житлову кімнату, а друга розміром 1,8м х 4,25м під господарську будівлю.

Відповідно до довідки з місця проживання №478 від 08.02.2017, виданої відділом житлового господарства ЛКП Сяйво Залізничної РА ЛМР, у квартирі АДРЕСА_5 зареєстровано 7 осіб, зокрема, ОСОБА_1 , яка зазначена власником майна, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Разом з тим, в акті від 27.01.2017 вказується про здійснення самовільної прибудови мешканцями квартири, без чіткої конкретизації особи, причетної до цього.

Крім того, в ході апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, представником позивача було надано суду акт-попередження від 21.10.1997, яким встановлено, що ОСОБА_12 , 1921 року народження, яка проживає по АДРЕСА_3 , здійснила самовільну житлову прибудову, розміром 4,38м х 3,75м, чим порушила вимоги ст.97 КУпАП.

Вказаний акт-попередження листом Залізничної РА ЛМР №22/1718-02 від 23.10.1997, у відповідності до ст.244 6 КУпАП та Положення Про державний архітектурно-будівельний контроль , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №225 від 25.03.1993, у редакції постанови Кабінету Міністрів України №253 від 07.04.1995, було надіслано для належного реагування начальнику міської інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова.

Колегія суддів не погоджується з доводами представника позивача про неналежність цього доказу, оскільки такий містить інформацію про той самий об`єкт та тих самих розмірів, про які виник спір у даній справі.

Крім того, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження фіктивності зазначеного акту-попередження.

Додатково слід вказати, що з урахуванням принципу змагальності, закріпленого у статті 10 КАС України, саме на Залізничну РА ЛМР та ЛМР покладено обов`язок спростувати достовірність вказаного доказу, який було подано представником позивача.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність доказів здійснення спірної прибудови саме відповідачем також з інших міркувань.

Надаючи правову оцінку постанові Адміністративної комісії при Залізничній РА ЛМР №39 від 20.02.2017, колегія суддів вважала за необхідне встановити чи було дотримано органом, уповноваженим розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП, вимоги цього Кодексу стосовно повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для справи, забезпечення права особи на розгляд справи за її участю та виконання обов`язку надіслати її копію відповідачу.

Так, у протоколі про порушення ст.152 КУпАП від 09.02.2017, складеного майстром з експлуатації ЛКП Сяйво ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 , остання пояснила, що вона здійснила добудову для покращення житлових умов.

Разом з тим, при розгляді справи Адміністративною комісією не було взято до уваги акт від 27.01.2017, в якому йдеться про здійснено прибудови мешканцями квартири АДРЕСА_5 , в якій зареєстровано семеро повнолітніх осіб та не з`ясовано у гр. ОСОБА_1 обставин здійснення такої прибудови, її роль у цьому та у чому саме вона визнала себе винною. Також, не було допитано свідків здійснення самочинної прибудови, зокрема, сусідки ОСОБА_2 , мешканки квартири АДРЕСА_6 цього будинку, за ініціативою якої була здійснена перевірка спірного об`єкта та яка в суді апеляційної інстанції підтвердила той факт, що її не було запрошено на засідання Адміністративної комісії при розгляді матеріалів стосовно гр. ОСОБА_1 .

Крім того, представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснила, що справа була розглянута за відсутності ОСОБА_1 . Проте, доказів належного повідомлення про дату час та місце розгляду справи не надала.

Також, позивачем та ЛМР не було надано доказів отримання ОСОБА_1 вищевказаної постанови у встановленому законом порядку.

Відтак, колегія суддів вважає постанову Адміністративної комісії при Залізничній РА ЛМР №39 від 20.02.2017 неналежним доказом, який не містить інформації щодо предмета доказування, зокрема, вчинення прибудови саме гр. ОСОБА_13 .

Крім того, як зазначалось вище, підпунктом 1.4.6 пункту 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Разом з тим, абзац другий цього пункту містить положення, за яким у разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

Як зазначалось вище, перевірка спірного об`єкта була проведена за звернення власника суміжної квартири ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні пояснила, що здійсненням спірної прибудови з порушенням вимог закону порушує її права.

Так, у висновку експерта №7061 від 26.12.2018 судової будівельно-технічної експертизи, складеного Львівським НДІСЕ на підставі ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 11.12.2017, судовий експерт дійшов висновку, що демонтаж спірної прибудови може призвести до пошкодження конструктивних елементів будинку, вплинути на міцність, надійність та погіршити їх технічний стан.

Отже, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що відновлення до попереднього стану спірної перебудови повинно здійснюватися відповідним виконавцем послуг, а на особу, яка її здійснила (власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення), може бути покладено лише обов`язок відшкодувати вартість цих робіт.

Крім того, як було встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_12 є бабою ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , прабабою ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 і мамою ОСОБА_11 , що підтверджується довідкою №478 від 08.02.2017.

На думку колегії суддів, доводи позивача про наявність правових підстав вважати, що саме на ОСОБА_1 слід покласти обов`язок відновити попередній стан будівлі є безпідставними з огляду й на те, що після смерті ОСОБА_12 , в контексті положень Книги шостої Цивільного кодексу України, зокрема статті 1218 цього Кодексу, якою передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, такий може бути покладено на спадкоємців, які прийняли спадщину після її смерті.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради та Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року по справі №1.380.2019.002425 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 27.10.2020.