Рішення

від 12.10.2020 по справі 712/4267/20

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/4267/20

Провадження № 2/712/1518/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - Пересунька Я.В.,

при секретарі - Дядюрі І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,-

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року адвокат Тищенко Ю.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з указаним позовом, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 11 лютого 2019 року у розмірі 135 000 грн, три проценти річних за період із 12 лютого 2020 року по 12 березня 2020 року - 331 грн 97 коп., судові витрати у виді судового збору - 1 353 грн 32 коп., судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу - 12 752 грн 10 коп..

Позов обґрунтовано тим, що 11 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., згідно якого відповідачу надано в безвідсоткову позику грошові кошти в розмірі 135 000 грн, з умовою повернення позики до 11 лютого 2020 року.

У встановлений договором строк ОСОБА_2 позику не повернув і до цього часу ухиляється від повернення коштів.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкас від 12 червня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відзивів від відповідача на позов та інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тищенко Ю.П. в судовому засіданні 12 жовтня 2020 року надав суду оригінал договору позики, позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у тому числі й шляхом розміщення оголошення його про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, що відповідає положенням ч. 7 ст. 128 ЦПК України.

За таких обставин судом постановлено ухвалу від 12 жовтня 2020 року, яку внесено до протоколу судового засідання, про розгляд справи з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей, того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року за наслідками розгляду цивільної справи № 6-63цс13.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046 , 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Для правильного застосування вищевказаних положень законодавства необхідно встановити реальну природу правовідносин між сторонами, факт укладення договору позики із зазначенням істотних умов для такого виду правовідносин, на виконання якого було видано борговий документ, що підтверджує фактичну передачу коштів, а також встановити інші обставини зокрема щодо виконання договору позики позичальником.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 11 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., згідно якого ОСОБА_2 надано в позику грошові кошти в розмірі 135 000 грн з умовою повернення позики до 11 лютого 2020 року (далі - Договір).

Відповідно до п.2 Договору сума позики отримана позичальником від позикодавця в повному обсязі до моменту підписання цього Договору.

Доказів про те, що відповідач виконав своє зобов`язання за Договором повністю чи частково - судом не здобуто.

Станом на 6 травня 2020 року заборгованість ОСОБА_2 за договором позики складає 135 000 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з 12 лютого 2020 року по 12 березня 2020 року три проценти річних від простроченої суми боргу складають 331 грн 97 коп.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_2 за Договором становить 135 331 грн. 97 коп та складається із заборгованості за позикою - 135000 грн. та трьох процентів річних - 331 грн 97 коп.

Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України.

Оскільки позивач виконав свої обов`язки за Договором, надав відповідачу в позику 135 000,00 грн, а відповідач взяті за договором обов`язки не виконав, позику не повернув, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем на загальну суму - 135 331 грн 97 коп , то суд робить висновок про задоволення позову та стягнення цих коштів у судовому порядку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір" стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Вирішуючи питання про судові витрати суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в сумі 1 353 грн. 32 коп.

Згідно із ст. 137 ЦПК України , витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо), на підставі яких суд має об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт.

Крім того, відповідно до правового висновку КЦС ВС, викладеного в постанові від 3 травня 2018 року у справі № 372/1010/16, при стягненні витрат та правову допомогу треба враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом чи іншим спеціалістом у галузі права. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про їх відшкодування. Водночас якщо надано договір, акт прийому-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату, розрахунок витрат, то в суду відсутні підстави для відмови в їх стягненні.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правничої допомоги №26 від 27 лютого 2020 року, укладений між адвокатом Тищенком Ю.П. та ОСОБА_1 .

Відповідно до калькуляції розмір витрат на правову допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правову допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів - 6 139 грн 90 коп.

Відповідно до калькуляції розмір витрат на правову допомогу адвоката в судових засіданнях - 6 612 грн 20 коп.

Судом перевірено, що на дату ухвалення рішення ОСОБА_3 є діючим адвокатом України; відомостей про зупинення дії його адвокатського свідоцтва чи про припинення адвокатської практики станом на 12 жовтня 2020року судом не здобуто.

Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З викладеного вбачається, що суд вправі зменшувати розмір витрат на правову допомогу, але лише в разі заявлення іншою стороною клопотання про їх неспівмірність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 (справа №907/357/16).

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідачем до суду не подавалось, а тому суд, оцінюючи розмір позовних вимог та заявлену до сплати суму витрат на правову допомогу, вважає співмірним розмір таких витрат.

З урахуванням викладеного, з відповідача підлягають стягненню і витрати на правничу допомогу в розмірі 12 752 грн 10 коп.

Керуючись ст.ст. 12 , 13 , 78 , 81 , 89 , 133, 137, 141 , 263-265 , 280-283 ЦПК України , ст.ст. 509 , 610 , 629 , 1046-1049 ЦК України , суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 11 лютого 2019 року у розмірі 135 000 грн, три проценти річних за період із 12 лютого 2020 року по 12 березня 2020 року - 331 грн 97 коп., судові витрати у виді судового збору - 1 353 грн 32 коп., судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу - 12 752 грн 10 коп., а всього стягнути - 149 437 грн 39 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Соснівським районним судом м.Черкаси за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Соснівського районного суду м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання через Соснівський районний суд м.Черкаси апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків , або після розгляду справи в апеляційному порядку Черкаським апеляційним судом, якщо таке заочне рішення не буде скасовано.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 22 жовтня 2020 року.

Суддя: Я.В. Пересунько