Постанова

від 27.10.2020 по справі 905/1276/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа № 905/1276/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С. , суддя Дучал Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №2100 Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у справі № 905/1276/19,

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Обкомівський будинок", м. Донецьк,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Обкомівський будинок" про стягнення 47293,53грн основного боргу, 12451,80 грн пені, 6180,55грн - 3% річних, 48051,65грн інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем у грудні 2014 року своїх зобов`язань за Договором №631/14-ТЕ-7 від 03 грудня 2013 року купівлі-продажу природного газу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у справі №905/1276/19 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Обкомівський будинок" задоволено частково; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Обкомівський будинок" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 47 293,53 грн основного боргу, 834,44 грн пені, 48051,65 грн інфляційних втрат, 6180,55 грн - 3% річних, 1725,25 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково місцевий господарський суд встановив відсутність доказів оплати Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Обкомівський будинок" вартості отриманого ним природного газу у грудні 2014 року, а відтак і наявності підстав для стягнення суми основної заборгованості та наслідків її несвоєчасної оплати. Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 11 617,36 грн суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини, розповсюджується дія мораторію на нарахування пені за період 07 лютого 2015 року - 14 липня 2015 року в силу дію положень Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з відповідним рішенням суду в частині відмови у стягненні 11617,36 грн не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його в цій частині скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтуванні апеляційної скарги наголошує на помилковості врахування судом приписів Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", оскільки позивач не є енергопостачальною організацією.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у справі №905/1276/19, вирішено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у справі №905/1276/19 здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 статтею 270 Господарського процесуального кодексу України.

26 жовтня 2020 року повторним автоматизованим розподілом справи №905/1276/19, у зв`язку з відрядженням судді Ільїна О.В., сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Дучал Н.М.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, встановила такі обставини спору.

03 грудня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (як продавець) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Обкомівський будинок" (як покупець) уклали Договір купівлі-продажу природного газу №631/14-ТЕ-7.

За твердженням позивача, за актом приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2014 року відповідач на підставі Договору прийняв від позивача у грудні 2014 року природний газ в обсязі 36,124 куб. м загальною вартістю 47293,53 грн. Однак оплату за отриманий у грудні 2014 року природний газ покупець не здійснив.

У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути відповідну суму у судовому порядку, а також наслідки несвоєчасного погашення відповідної суми у вигляді пені у розмірі 12451,80 грн, 3 % річних у розмірі -6180,55 грн, інфляційних втрат у розмірі - 48051,65 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Укладений 03 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Обкомівський будинок" договір №631/14-ТЕ-7 є договором поставки.

За змістом приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов`язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

Згідно з п.1.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 30 квітня 2014 року - Том 1, а.с.21) газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 345 тис. куб. м, у тому числі у грудні - в обсязі до 55 тис. куб. м (п. 2.1. договору).

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу Покупця.

У п.3.4. договору узгоджено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаному уповноваженим представником та скріпленому печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За змістом п. 5.2. (в редакції Додаткової угоди №1 від 31 січня 2014 року - Том 1, а.с.20) та п.5.4. Договору до сплати за 1000 куб.м. газу належить 1091,00 грн, крім того ПДВ 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн. Реалізація газу покупцю за зазначеною у п.5.2. ціною здійснюється за умови наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених чинним законодавством України).

Згідно з п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2. договору у разі невиконання покупцем п.6.1. договору він зобов`язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).

Додаткова угода №1 від 31 січня 2014 року набрала чинності з дати її підписання сторонами і розповсюдила свою дію на правовідносини, що фактично склались з 01 січня 2014 року.

Додаткова угода №2 від 30 квітня 2014 року набрала чинності з дати її підписання сторонами і розповсюдила свою дію на правовідносини, що фактично склались з 03 квітня 2014 року.

Договір та Додаткові угоди №1 і №2 до нього підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.

Судом встановлено, що за актом приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2014 року (Том 1, а.с.34) відповідач прийняв від позивача у грудні 2014 року природний газ в обсязі 36,124 куб. м загальною вартістю 47293,53 грн виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Акт підписаний без зауважень і скріплений печатками продавця, покупця та газорозподільної організації.

Вказане підтверджує належне виконання позивачем своїх зобов`язання за Договором у грудні 2014 року.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Втім відповідач не надав доказів оплати вартості отриманого природного газу у відповідний період.

Таким чином, відповідач свого обов`язку з повної та своєчасної оплати отриманого у грудні 2014 року природного газу у встановлений договором термін не виконав, чим порушив умови договору та вимоги ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про стягнення 47293,53 грн основної заборгованості.

З приводу позовної вимоги про стягнення 48051,65 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 6180,55 грн колегія суддів зазначає про таке.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок вказаних сум (Том 1, а.с.13) встановила, що останній є правомірними та арифметично правильним.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача:

-3% річних у розмірі 6180,55грн за період 15 січня 2015 року - 24 травня 2019 року;

-інфляційні втрати в сумі 48051,65 грн за період лютий 2015 року - квітень 2019 року.

Стосовно позовної вимоги про стягнення 12451,80 грн пені колегія суддів зазначає таке.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе за п.6.1, п.7.2 Договору зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 12451,80 грн пені за період 15 січня 2015 року - 14 липня 2015 року, нарахованої на несплачену заборгованість за грудень 2014 року.

Перевіривши розрахунок пені колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що її нарахування частково суперечить вимогам ч.2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон "Про встановлення додаткових гарантій"), на підставі якої встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Закон набрав чинності 07 лютого 2015 року.

За наведеними у п.п.2, 5 ч.1 ст.1 Закону України №2189-VIII від 09 листопада 2017 року "Про житлово-комунальні послуги" визначеннями: житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Визначення поняття "виробник житлово-комунальної послуги" названий Закон не надає.

Відповідно до ч.4 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно з ч.1 статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право:задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

При цьому у разі, якщо об`єднання співвласників задовольняє потреби, зокрема, з теплопостачання і опалення самостійно шляхом самозабезпечення (абз.2 ч.1 статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"), зазначений Закон не передбачає необхідність укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг між об`єднанням і співвласниками, що повністю узгоджується з приписами ч.6 статті 21 та ч.4 статті 22 Закону "Про житлово-комунальні послуги".

Вид діяльності відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005547295 від 15 липня 2019 року - " 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів" (Том 1, а.с.72 на звороті).

Згідно з п.1.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №2 - Том 1, а.с.21) та акту приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2014 року (Том 1, а.с.34) поставлений відповідачу газ міг бути використаний ним виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Частина перша статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З п.12 договору (Том 1,а.с.19) та наявних у справі копій Реєстрів обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" […] через газорозподільні мережі ПАТ "Донецькміськгаз" за жовтень та листопад 2014 року (Том 1, а.с.30-31, 32-33) вбачається, що відповідач надавав послуги з виробництва теплової енергії в місці свого фактичного розташування - м.Донецьк, яке і на момент укладення Договору, і на час розгляду цієї справи є місцем державної реєстрації відповідача (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Том 1, а.с.71-73).

Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" введене в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення АТО у Донецькій, Луганській та Харківській областях.

Відповідно до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 07 жовтня 2014 року "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" вся територія Донецької області віднесена до районів проведення АТО з 07 квітня 2014 року.

Через наявність великої кількості відповідних новин, офіційних заяв і повідомлень (зокрема, Штабу АТО, Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України) в засобах масової інформації і мережі Інтернет та з урахуванням приписів ч.3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд визнає загальновідомою інформацію про проведення у 2014 - 2015 роках АТО на території м. Донецьк.

Отже, у спірний період відповідач надавав житлово-комунальні послуги у районі проведення антитерористичної операції, задля чого спожив природний газ.

Всупереч позиції апелянта про те, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не є енергопостачальною компанією, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до п. 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 січня 2019 року у справі №913/66/18 та у постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року у справі №905/2949/17, від 10 травня 2018 року у справі №905/3272/16, від 30 квітня 2020 року у справі №913/409/19, від 18 березня 2020 року у справі №913/407/19.

У постанові від 18 січня 2019 року у справі №913/66/18 Об`єднана палата Верховного Суду дійшла наступних висновків щодо застосування норм Закону "Про встановлення додаткових гарантій":

-в силу приписів чинного законодавства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону "Про встановлення додаткових гарантій";

-положення ч.2 статті 2 названого Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

Отже, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у правовідносинах з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Обкомівський будинок", що виникли на підставі Договору №631/14-ТЕ-7 від 03.12.2013 купівлі-продажу природного газу, виступає енергопостачальною компанією.

На підставі викладеного Господарський суд Донецької області правомірно зазначив, що на правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, розповсюджується дія зазначеного вище мораторію та відмовив позивачу у стягненні пені, нарахованої за період 07 лютого 2015 року - 14 липня 2015 року.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає пеня у розмірі 834,44 грн, нарахована на заборгованість за природний газ в розмірі 47293,53 грн за грудень 2014 року за період 15 січня 2015 року - 06 лютого 2015 року.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у справі № 905/1276/19 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у справі № 905/1276/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя Н.М. Дучал