Рішення

від 26.10.2020 по справі 902/818/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/818/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЩАНКА-АГРОХІМПОСТАЧ", вул. Щорса, 77, смт. Піщанка, Вінницька область, 24240, код - 39548714

до: Державного підприємства "Тульчинське виробниче підприємство по племінній справі та тваринництві", вул. Леонтовича, 62, с. Нестерварка, Тульчинський район, Вінницька область, 23609, код - 00692239

про стягнення 902 619,94 грн

В С Т А Н О В И В :

19.08.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява вих. № 1808-01 від 18.08.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЩАНКА-АГРОХІМПОСТАЧ" до Державного підприємства "Тульчинське виробниче підприємство по племінній справі та тваринництві" стягнення 902 619,94 грн заборгованості з яких 464 240,00 грн основного боргу, 96 790,88 грн пені, 109 469,06 грн 25% річних, 232 120,00 грн штрафу за договором поставки № 12/03/19 від 12.03.2019 року.

В якості підстав заявлених позовних вимог, позивач посилається неналежне виконання Державного підприємства "Тульчинське виробниче підприємство по племінній справі та тваринництві" умов договору поставки № 12/03/19 від 12.03.2019 року, в частині оплати проставленого товару, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 902 619,94 грн.

Враховуючи викладене позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 464 240,00 основного боргу, 96 790,88 грн пені, 109 469,06 грн 25% річних, 232 120,00 грн штрафу.

Ухвалою суду від 25.08.2020 року відкрито провадження справі № 902/818/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Сторонам встановлено строки на вчинення процесуальних дій до 22.09.2020 року.

Сторонами отримано ухвалу суду від 25.08.2020 року, що підтверджується поштовими повідомленнями № 2470000588788 та № 2360002201244, які наявні в матеріалах справи.

Станом на час розгляду справи відповідач не скористався правом надати відзив або докази на спростування позовних вимог, позивач не збільшував позовні вимоги.

Сторони також не клопотали про продовження процесуальних строків внаслідок застосованих Кабінетом Міністрів України карантинних заходів.

Отже, сторін завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, повідомлено про розгляд справи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи отримання сторонами ухвали суду про відкриття провадження у справі, в якій встановлено час на вчинення процесуальних дій, з огляду на наявність доказів завчасного її отримання, суд вирішив розглянути справу за наявними доказами.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.03.2019 року між придбав у ТОВ "Піщанка-Агрохімпостач" (Постачальник) та Державним підприємством "Тульчинське виробниче підприємство по племінній справі і тваринництві" (Покупець) укладено договір поставки № 12/03/19.

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати в строки, визначені договором у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених договором.

Найменування товару, його кількість та асортимент, ціна за одиницю та загальна вартість товару, порядок та термін оплати, термін та базис поставки Покупцю, а також інші умови, визначені в договорі та в специфікаціях (додатках) до договору, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2 Договору).

Вартість (ціна) товару вказана в специфікаціях (додатках) до договору. Ціна договору становить загальна вартість (ціна) товару, що передається та буде передана за цим договором (п. 2.1 Договору).

Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або за письмовою згодою Постачальника шляхом видачі (передачі) векселя (векселів), які Постачальник погодиться прийняти в розрахунок за товар. При перерахуванні грошових коштів в платіжному документі, в розділі призначення платежу, вказувати номер і дату, на підставі якого поставлено товар та за який здійснюється оплата. Платіжні реквізити Постачальника вказані в кінці тексту договору. Покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. У випадку можливих узгоджених відповідно до договору змін ціни Постачальник видає Покупцю оновлені документи або додатки до них скориговані тощо (п. 2.2 Договору).

Товар поставляється на умовах EXW (Інкотермс 2010) (п. 3.1 Договору).

Базис поставки: смт. Піщанка, Вінницька область. Термін поставки товару Покупцю: в термін до 30 календарних днів (п.п. 3.2 -3.3 Договору).

Згідно п. 4.4 Договору Покупець зобов`язаний оплатити вартість (ціну) товару в термін та на умовах, що вказані в договорі та в додатку до договору. Оплата вважається проведеною після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Покупець несе відповідальність за затримку в оплаті за отриманий товар, сплачуючи при цьому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченої суми за кожен день прострочення та штраф (п. 5.2 Договору).

В разі прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості товару Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних з простроченої суми (п. 5.3 Договору).

Згідно п. 6.2 Договору штраф обчислюється у відсотках в розмірі:10% від невиконаного зобов`язання до 10 календарних днів; 30% - до 20 днів; 50% - до 30 та більше днів. Під невиконаним зобов`язанням вважається прострочення строків оплати за товар згідно умов договору та специфікації до договору. Специфікація є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов укладеного договору позивачем на підставі специфікацій відповідачу поставлено товар на загальну суму 744 700,00 грн, що підтверджується наступним:

- по специфікації № 1 від 12.03.2019 року поставлено товар: Селітра аміачна, 10 т. та Карбамід (біг-бег) в кількості 22,4 т на загальну суму 394 240,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1111-0000191 від 25.03.2019 року на суму 112 000,00 грн та №1111-0000124 від 28.03.2019 року на суму 282 240,00 грн;

- по специфікації № 2 від 12.03.2019 року поставлено товар: насіння кукурудзи ДКС4795 в кількості 45 мішків па суму 215 100,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ПІ 1-0000125 від 02.04.2019 року на суму 215 100,00 грн.

- по специфікації № 3 від 28.03.2019 року поставлено товар: Карбамід (біг-бег) в кількості 0,1 т на суму 1 260,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ПП-0000193 від 28.03.2019 року на суму 1260,00 грн.

- по специфікації № 4 від 20.05.2019 року поставлено товар: Атрікс (каністра 5 л) в кількості 10 л та Майстер Пауер в кількості 70 л на загальну суму 70 200,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ПП-0000338 від 20.05.2019 року на 70 200,00 грн.

- по специфікації № 5 від 07.06.2019 року поставлено товар: Майстер Пауер в кількості 55 л та Атріакс (каністра 5л) в кількості 5л на загальну суму 54 300,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ПП-0000333 від 07.06.2019 року на суму 54 300,00 грн.

- по специфікації № 6 від 07.06.2019 року поставлено товар: Майстер Пауер в кількості 10 л на суму 9 600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ПП-0000368 від 07.06.2019 року на 9 600,00 грн.

Відповідачем проведено частково розрахунок за поставлений товар на суму 280 460,00 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 464 240,00 грн (744 700,00 грн - 280 460,00 грн).

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується обопільно підписаним актом звірки взаємних розрахунків станом на 10.08.2020 року, який долучено до матеріалів справи.

Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем продукції відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриману продукцію.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 464 240,00 грн боргу за поставлений товар згідно Договору поставки № 12/03/19 від 12.03.2019 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 96 790,88 грн пені, 109 469,06 грн 25% річних, 232 120,00 грн штрафу.

Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування заходів відповідальності ґрунтуються на погоджених сторонами положеннях договору.

Покупець несе відповідальність за затримку в оплаті за отриманий товар, сплачуючи при цьому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченої суми за кожен день прострочення та штраф (п. 5.2 Договору).

В разі прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості товару Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних з простроченої суми (п. 5.3 Договору).

Згідно п. 6.2 Договору штраф обчислюється у відсотках в розмірі:10% від невиконаного зобов`язання до 10 календарних днів; 30% - до 20 днів; 50% - до 30 та більше днів. Під невиконаним зобов`язанням вважається прострочення строків оплати за товар згідно умов договору та специфікації до договору. Специфікація є невід`ємною частиною договору.

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунку штрафу, пені та відсотків річних судом встановлено, що він виконаний позивачем арифметично вірно.

Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи та частковим погашенням відповідачем заборгованості, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафних санкцій суд взяв до уваги наступні обставини:

- пеня, штраф та відсотки річних є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення боргу;

- відсутність понесення позивачем збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором. Іншого матеріали справи не місять;

Крім того, судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Також, у справі №902/417/20 (Постанова ВП ВС від 18.03.2020 року) Велика палата виключила мотиви судів попередніх інстанцій щодо ототожнення понять пені та відсотків річних.

Суд, дослідивши матеріали справи врахував:

- ступінь виконання основного зобов`язання, який становить 37,67%,

- здійснення регулярних платежів зі сплати основного боргу;

- захищеність інтересів шляхом нарахування як штрафних санкцій, так і збільшеного розміру відсотків річних;

- захищеність інтересів позивача внаслідок збільшення строків позовної давності та терміну нарахування штрафних санкцій.

Одночасне стягнення пені (на рівні від 12% до 33% річних), 25% річних, штрафу у розмірі 50% суми боргу створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення як пені, штрафу, так і відсотків річних з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Тому, першочергово враховуючи ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення на пені, штрафу та відсотків річних на 50 %.

Отже, стягненню підлягають пеня в сумі 48 395,44 грн, 25% річних в сумі 54 734,53 грн та штраф у розмірі 116 060,00 грн.

Зменшення даних виплат за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 25% річних, пені та штрафу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи викладене заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІЩАНКА-АГРОХІМПОСТАЧ" позов підлягає задоволенню судом частково з врахуванням вищевикладених мотивів щодо зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України у повному обсязі (13 539,30 грн), оскільки зменшення за ініціативою суду пені, штрафу та відсотків річних не впливає на розподіл судових витрат.

Крім того, у відповідності до ст. ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 14.08.2020 року між Адвокатом Карлащук О.А (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІЩАНКА-АГРОХІМПОСТАЧ" (Замовник) укладено угоду про надання правничої допомоги № 1408-2020.

Пунктом 2.1 Угоди Клієнт замовляє і оплачує, а Адвокат надає правову допомогу підготовки документів здійсненні перемовин з метою мирного врегулювання конфлікту, підготовки вимоги (претензії), позовної заяви, здійснення розрахунків позовних вимог та юридичного супроводу розгляду справи в Господарському суді Вінницької області за позовом ТОВ "ПІЩАНКА-АГРОХІМПОСТАЧ" до Державного підприємства "Тульчинське виробниче підприємство по племінній справі і тваринництві" (Боржник) з приводу не виконання договірних зобов`язань та не повернення попередньої оплати і штрафних санкцій Боржником по Договору поставки № 12/03/19 від 12.03.2019 року та специфікації до нього № 1 - № 6.

Згідно п. 5.1 Угоди за правову допомогу, передбачену в п. 2.1 даного Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) у фіксованій сумі, в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень без ПДВ. Протягом 10 днів, з дня укладення Угоди.

Відповідно п. 6.2 Угоди 4.1. Адвокат зобов`язаний забезпечувати максимально можливу якість та оперативність падання юридичних послуг; дотримуватись конфіденційності всієї інформації стосовно фінансово-господарської діяльності Замовника; при виконанні своїх обов`язків згідно цього Договору не здійснювати дій, що призводять або можуть призвести до порушень Замовником чинного законодавства.

Також, до матеріалів справи долучено опис наданих юридичних послуг (виконаних робіт) та понесених витрат адвокатом, за змістом якого адвокатом надано послуги на загальну суму 10 000,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

При цьому, в матеріалах справи міститься ордер про надання правничої допомоги ВН № 062145 від 14.082020 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 18.08.2020 року на загальну суму 10 000,00 грн, платіжне доручення № 304 від 18.08.2020 року про сплату ТОВ "ПІЩАНКА-АГРОХІМПОСТАЧ" Адвокату Карлащук О.А. 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду не подавалось. Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку судових витрат також не подано.

У ч. 3 ст. 129 ГПК України вказано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному ч. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в повному обсязі згідно із ч. 9 ст. 129 ГПК України.

Аналогічного висновку щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 29.03.2018 р. у справі № 907/357/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Тульчинське виробниче підприємство по племінній справі та тваринництві" (вул. Леонтовича, 62, с. Нестерварка, Тульчинський район, Вінницька область, 23609, код - 00692239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЩАНКА-АГРОХІМПОСТАЧ" (вул. Щорса, 77, смт. Піщанка, Вінницька область, 24240, код - 39548714) 464 240,00 грн - основного боргу за договором поставки № 12/03/19 від 12.03.2019 року, нарахованих станом на 18.08.2020 року: 48 395,44 грн - пені, 54 734,53 грн - 25% річних, а також 116 060,00 грн - штрафу, 10 000,00 грн - відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу та 13 539,30 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЩАНКА-АГРОХІМПОСТАЧ" про стягнення з Державного підприємства "Тульчинське виробниче підприємство по племінній справі та тваринництві" 48 395,44 грн - пені, 54 734,53 грн - 25% річних, 116 060,00 грн - штрафу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 28 жовтня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Щорса, 77, смт. Піщанка, Вінницька область, 24240)

3 - відповідачу (вул. Леонтовича, 62, с. Нестерварка, Тульчинський район, Вінницька область, 23609)