Рішення

від 26.10.2020 по справі 910/10895/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 м. КиївСправа № 910/10895/20

За позовом: комунального підприємства "ТЕТІЇВТЕПЛОМЕРЕЖА" ТЕТІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ;

до: товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСТ.ЮА";

про: стягнення 34.791,26 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У:

Комунальне підприємство "ТЕТІЇВТЕПЛОМЕРЕЖА" ТЕТІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСТ.ЮА" (далі - відповідач) про стягнення 34.791,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору договором поставки від 24.04.2020 № 0117, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача 34.791,26 грн., з яких: 33.100,00 грн. - основна заборгованість, 1.178,84 - пеня, 294,71 грн. - 3 % річних та 217,71 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду від 11.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10895/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалися судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, укладено договір поставки від 24.04.2020 № 0117 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач зобов`язується передати у власність позивача металопрокат (далі - товар), а позивач зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах визначених договором (п. 1.1 Договору).

Пунктом 10.3 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної поставки товару відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставки за кожен день прострочення поставки.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх грошових зобов`язань за Договором, на підставі рахунку-фактури від 24.04.2020 № 1949, здійснив на користь відповідача оплату за поставку товару в загальній сумі 50.502,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.05.2020 № 1032, яке наявне в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Проте, відповідачем не здійснено поставку товару за Договором.

Позивачем направлена на адресу відповідача претензія від 27.05.2020 № 69 про повернення сплаченої суми за поставку товару, яка виконана відповідачем частково в сумі 17.402,00 грн.

Вказані обставини призвели до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 34.791,26 грн., з яких: 33.100,00 грн. - основна заборгованість, 1.178,84 - пеня, 294,71 грн. - 3 % річних та 217,71 грн. - інфляційні втрати.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту поставки відповідачем на користь позивача товару на суму 33.100,00 грн. або повернення відповідачем вказаної суми на користь позивача сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 33.100,00 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так позивачем, в обґрунтування заявленої вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1.178,84 грн. та 3 % річних в сумі 294,71 грн. подано до суду розрахунок таких сум.

Проте, в поданих розрахунках сум пені та 3 % річних позивачем не вказано періоду нарахування пені та 3 % річних, що виключає можливість встановити вірність розрахунку таких сум.

Враховуючи те, що позивачем не подано до суду обґрунтованих розрахунків сум пені та 3 % річних, заявлених до стягнення, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1.178,84 грн. та 3 % річних в сумі 294,71 грн. задоволенню не підлягають.

Позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 66,20 грн. (за червень 2020), оскільки претензія про повернення коштів направлена відповідачу 27.05.2020, в той час, як до направлення претензії, зобов`язання відповідача за Договором було не грошовим.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСТ.ЮА" (01103, м.Київ, Солом`янський район, ВУЛИЦЯ СОЛОМ`ЯНСЬКА, будинок 3, офіс 706/1, ідентифікаційний код: 42645495) на користь комунального підприємства "ТЕТІЇВТЕПЛОМЕРЕЖА" ТЕТІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (09800, Київська обл., Тетіївський район, місто Тетіїв, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 19А, ідентифікаційний код: 24879282) основну заборгованість в сумі 33.100 (тридцять три тисячі сто) грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 66 (шістдесят шість) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац