Рішення

від 28.10.2020 по справі 910/11010/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2020 м. КиївСправа № 910/11010/20

За позовом: державного підприємства "ТЕТЕРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО";

до: приватного підприємства "ЕТТМА";

про: стягнення 577.786,16 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Державне підприємство "ТЕТЕРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до приватного підприємства "ЕТТМА" (далі - відповідач) про стягнення 577.786,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 13.03.2019 № 160/2019, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 577.786,16 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11010/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалася судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки від 13.03.2019 № 160/2019 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач має намір постачати і передавати у власність відповідача певний товар для використання його у господарській діяльності, а відповідач зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його вартість на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що платіж (предоплата 100 % вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача за кожну партію товару, або за домовленістю сторін в термін не більше 120 календарних днів після відгрузки лісо продукції.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 592.786,16 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Проте, відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату вказаного товару, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача 577.786,16 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням наступного.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 577.786,16 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Розмір вказаної заборгованості також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, який підписаний сторонами, скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 577.786,16 грн.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "ЕТТМА" (02099, м.Київ, Дарницький район, ВУЛИЦЯ ЯЛТИНСЬКА, будинок 5-Б, ідентифікаційний код: 32704868) на користь державного підприємства "ТЕТЕРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (07820, Київська обл., Бородянський район, селище міського типу Пісківка, ВУЛ. ФІЛІПОВА, будинок 36, ідентифікаційний код: 00992071) заборгованість в сумі 577.786 (п`ятсот сімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 8.666 (вісім тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 79 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац