Рішення

від 28.10.2020 по справі 916/2450/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2450/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

розглянувши матеріали (вх. № 2538/20)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (20751, Черкаська область, Смілянський район, с. Ташлик, вул. Б.Хмельницького, буд. 103, код ЄДРПОУ 30929025)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Технофайнд» (65007, м.Одеса, вул. Мечникова, 102, код ЄДРПОУ 41763672)

про стягнення 22 868 грн.

ВСТАНОВИВ:

19.08.2020р. товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Технофайнд» , в якій просить суд стягнути з відповідача 22 868 грн. заборгованості, а також суму витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2020р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

02.09.2020 року до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої позивач, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, такі недоліки усунув.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2450/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 03.09.2020р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 15.09.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачу по справі ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 03.09.2020р. була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу: 65007, м.Одеса, вул. Мечникова, 102, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №332401380060, сформованого судом.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу - ТОВ «Технофайнд» рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою "адресант відсутній за вказаною адресою".

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступних висновків та встановив таке.

27.11.2019р. ТОВ «Технофайнд» було виставлено позивачу рахунок-фактуру № ТФ-630236 для здійснення попередньої оплати на загальну суму 22 686 грн., за наступний товар: Міжмережевий екран Fortinet FG-60E (код 261433).

Зазначений рахунок містить вказівку на те що, товар відпускається після зарахування коштів на розрахунковий рахунок.

На підставі виставленого відповідачем рахунку, ТОВ «Агро-Рось» було здійснено 100% передплату на загальну суму 22 686 грн. , що підтверджується платіжним дорученням № 18167727 від 11.12.2019р. із призначенням платежу : оплата згідно №ТФ-630236 від 27.11.2019р. за міжмережевий екран ПДВ - 20% - 3781 , при цьому, відповідач зобов`язання по поставці замовленого та сплаченого товару не виконав.

09.07.2020р. позивачем було направлено відповідачу претензію №07/20-9ТФ, в якій останнім зазначено, що замовлений та оплачений товар ТОВ Агро-Рось не отримало, та, враховуючи значний строк порушення з поставки товару, ТОВ Агро-Рось втрачено інтерес до замовленого товару, з огляду на зазначене, товариство просило ТОВ «Технофайнд» перерахувати протягом 3 банківських днів з моменту отримання даної претензії суму заборгованості у розмірі 22 868 грн., зазначена претензія залишилась без відповіді.

Між тим, як стверджує позивач, відповідач не повернув суму попередньої оплати, з огляду на що, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Технофайнд про стягнення 22 868 грн. заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Згідно зі ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

Як встановлено матеріалами справи, 27.11.2019р. ТОВ «Технофайнд» було виставлено позивачу рахунок-фактуру № ТФ-630236 для здійснення попередньої оплати на загальну суму 22 686 грн., за наступний товар: Міжмережевий екран Fortinet FG-60E (код 261433).

На підставі виставленого відповідачем рахунку, ТОВ «Агро-Рось» було здійснено 100% передплату на загальну суму 22 686 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18167727 від 11.12.2019р. із призначенням платежу : оплата згідно №ТФ-630236 від 27.11.2019р. за міжмережевий екран .

Таким чином, суд доходить висновку, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, що підтверджується рахуноком-фактурою ТОВ «Технофайнд» №ТФ-630236 від 27.11.2019р. (оферта) та платіжним дорученням ТОВ «Агро-Рось» № 18167727 від 11.12.2019р. (акцепт).

Враховуючи зазначене, сторони підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин, відповідно до яких ТОВ «Технофайнд» , як постачальник, зобов`язався поставити товар, а позивач, як покупець, прийняти товар та сплатити його вартість.

Отже, між сторонами виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.2 ст. 693 ЦК України, передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто, або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Правова природа перерахованої суми, як попередньої оплати, визначається не лише її визначенням у платіжному документі та датою платежу, а також наявністю зустрічного зобов`язання контрагента по поставці товару на цю суму відповідно до умов договору. Так, реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов`язання. Отже, після пред`явлення покупцем на власний вибір продавцю вимоги про повернення сплачених коштів в якості передплати, зобов`язання останнього по поставці товару припиняється, проте у нього виникає грошове зобов`язання з повернення коштів.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 09.07.2020р. позивачем було направлено відповідачу претензію №07/20-9ТФ, в якій останнім зазначено, що замовлений та оплачений товар ТОВ Агро-Рось не отримало, та враховуючи значний строк порушення, ТОВ Агро-Рось втрачено інтерес до замовленого товару, з огляду на зазначене, позивач просив відповідача перерахувати протягом 3 банківських днів з моменту отримання даної претензії суму заборгованості у розмірі 22 868 грн., проте зазначена претензія залишились без відповіді.

Вищевикладене дає підстави стверджувати, що після отримання претензії у відповідача, в силу вимог ст. 530 та ст. 693 ЦК України, виникло зобов`язання повернути позивачу сплачені, в якості попередньої оплати, грошові кошти. Однак, як встановлено судом, відповідач не повернув позивачу грошові кошти.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, доказів, які б підтверджували факт повернення суми попередньої оплати позивачу, відповідач суду не надав.

У зв`язку з тим, що «Технофайнд» свої зобов`язань щодо поставки товару, визначений в рахунку-фактури № ТФ-630236 від 27.11.2019 не виконало, попередню оплату за товар у розмірі 22 686 грн. не повернуло, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми попередньої оплати обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами наявними матеріалами справи.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технофайнд» (65007, м.Одеса, вул. Мечникова, 102, код ЄДРПОУ 41763672) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (20751, Черкаська область, Смілянський район, с. Ташлик, вул. Б.Хмельницького, буд. 103, код ЄДРПОУ 30929025) 22 868 (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. - суми попередньої оплати та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. = витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.І. Мостепаненко

Повний текст складено 28 жовтня 2020 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко