Рішення

від 30.09.2020 по справі 921/299/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/299/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі: судді Хоми С.О.

за участю секретаря судового засідання: Бурда З.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім", вул. Промислова бічна, 3 А, с.Острів, Тернопільський район, Тернопільська область,47728 (адреса для кореспонденції: вул. К. Левицького,5/5а, м.Львів, 79000)

до відповідача: Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Надзбруччя-Агро", с.Романове Село, Збаразький район, Тернопільська область,47375

про: стягнення 4 086 783 грн. 13 коп.

за участю представників сторін:

позивача:

Кравчук Петро Іванович, - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1021663 від 16.04.20.

відповідача:

Равлів Мирослав Ігорович, - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВО №1005214 від 10.06.20,

Яциковський Ігор Ярославович - директор, Витяг з ЄДРЮОФОП та ГФ №1006841830 від 01.07.2020

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд-Агрохім звернулося до суду з позовом до Дочірнього сільськогосподарського підприємства Надзбруччя-Агро про стягнення 4 086 783 грн 13 коп.

Підставою позову позивач визначає те, що на виконання укладеного договору №1 від 31.03.2016 про спільну діяльність ТОВ Трейд-Агрохім передав ДСП Надзбруччя-Агро продукцію та перерахував грошові кошти на загальну суму 4 086 783 грн 13 коп. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.08.2019 у справі № 921/233/19 задоволено позов ДСП Надзбруччя-Агро і визнано недійсним договір №1 від 31.03.2016 про спільну діяльність. На виконання цього рішення суду ТОВ Трейд-Агрохім звільнив земельні ділянки, займані відповідно до Договору про спільну діяльність. Однак, двостороння реституція, яка полягає в поверненні усіма сторонами всього, що було одержано на виконання недійсного договору, застосована не була. Вимог про застосування двосторонньої реституції у справі №921/233/19 Господарському суду Тернопільської області не було заявлено. Відтак, ТОВ Трейд-Агрохім вважає, що товариство має право на повернення йому грошових коштів, сплачених на користь ДСП Надзбруччя-Агро на виконання недійсного правочину. Також ТОВ Трейд-Агрохім вправі вимагати відшкодування йому вартості продукції, переданої на користь ДСП Надзбруччя-Агро на виконання недійсного правочину.

При цьому позивач посилається на ст.ст. 215,216, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 22.05.2020 позовну заяву №без номера від 07.05.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд-Агрохім залишено без розгляду.

Ухвалою від 12.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.07.2020 на 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 19.06.2020 підготовче засідання призначене ухвалою суду від 12.06.2020 на 01.07.2020 на 12 год 00 хв ухвалено провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 01.07.2020 з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів після закінчення двохмісячного строку на проведення підготовчого провадження до 12.09.2020 року включно.

Ухвалою від 01.07.2020 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 26.08.2020 на 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 03.07.2020 зустрічну позовну заяву № без номера від 30.06.2020 (вх.№491 від 30.06.2020) Дочірнього сільськогосподарського підприємства Надзбруччя-Агро залишено без руху.

Ухвалою від 26.08.2020 зустрічну позовну заяву №без номера від 30.06.2020 (вх. №491 від 30.06.2020) Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Надзбруччя-Агро" та додані до неї документи (всього на 45 аркушах) повернуто позивачу за зустрічним позовом - Дочірньому сільськогосподарському підприємству "Надзбруччя-Агро".

Ухвалою від 08.07.2020 підготовче засідання призначене ухвалою суду від 01.07.2020 на 26.08.2020 на 12 год 00 хв ухвалено провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 26.08.2020 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 02.09.2020 на 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 28.08.2020 підготовче засідання призначене ухвалою суду від 26.08.2020 на 02.09.2020 на 11:00 год. ухвалено провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 02.09.2020 повідомлено сторони про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11.09.2020 до 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 07.09.2020 підготовче засідання призначене ухвалою суду від 02.09.2020 на 11.09.2020 на 11 год. 00 хв., ухвалено провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 14.09.2020 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2020 на 14 год. 00 хв.

Ухвалою від 15.09.2020 відкладено розгляд справи на 30.09.2020 на 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні судом оголошено судове засідання відкритим.

В судове засідання з`явився представник позивача, підтримав заявлений позов в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача та керівник з`явилися, підтримали заперечення викладені у Відзиві на позов.

30.06.2020 через канцелярію суду до матеріалів справи від відповідача поступив Відзив на позовну заяву № без номера від 30.06.2020 (вх. №4100), в якому просив суд відмовити ТОВ Трейд-Агрохім у задоволенні позову, з підстав зазначених у відзиві, зокрема, зазначаючи про те, що перераховані ТОВ Трейд-Агрохім на рахунки ДСП Надзбруччя-Агро кошти були оплачені в межах інших господарсько-правових відносин; застосовувати норми Цивільного кодексу України про застосування наслідків недійсності правочину до даних господарських операцій є не допустимим оскільки характер та мета даних господарських відносин є значно іншими та не входять в межі Договору №1 про спільну діяльність від 31 березня 2016 року, який визнано недійсним на підставі рішення господарського суду тернопільської області №921/233/19 від 31 березня 2019 року.

19.08.2020 через канцелярію суду поступила Відповідь на відзив № без номера дата без дати (супровідний лист № без номера від 19.08.2020 (вх.5693), у якому позивач заперечує обставини, на яких грунтується відзив на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи та аргументи сторін, заслухавши пояснення представників сторін, директора Дочірнього сільськогосподарського підприємства Надзбруччя-Агро , суд встановив наступні обставини.

Між Дочірнім сільськогосподарським підприємством Надзбруччя-Агро (далі-Сторона-1), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд-Агрохім (далі-Сторона-2), з другої сторони, було укладено Договір №1 про спільну діяльність від 31.03.2016.

Предмет і мета договору визначені у п.1.1. договору.

Так, за умовами цього договору сторони зобов`язуються шляхом об`єднання зусиль та можливостей, з метою досягнення спільної господарської мети без створення юридичної особи, спільно діяти в сфері вирощування сільськогосподарської продукції, здійснення робіт, пов`язаних з вирощуванням продукції рослинництва та реалізації сільськогосподарської продукції, отримання прибутку від спільної діяльності.

Сторони уклали даний договір, виходячи з того, що: Сторона-1: відповідно до вимог чинного законодавства має в користуванні земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 300 га згідно з Додатком №1, що є невід`ємною частиною цього Договору; має намір здійснення робіт, пов`язаних з вирощуванням сільськогосподарської продукції, а Сторона -2: має намір здійснення робіт, пов`язаних з вирощуванням сільськогосподарської продукції та, відповідно в забезпеченні добривами, насінням та механізмами; зацікавлена в реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки (преамбула договору).

Взаємні зобов`язання та права сторін визначені у розділі 2 договору.

Згідно п.п.3.1.1. п.3.1. договору Сторона -1 зобов`язалась надати в розпорядження Стороні - 2, уповноваженій на ведення бухгалтерського обліку, документацію щодо законного володіння і користування земельних ділянок Стороною - 1.

У термін протягом 10 днів з моменту підписання цього договору Сторона- 1 зобов`язалась надати Стороні -2 можливість здійснення агротехнічних, науково-дослідних та інших видів робіт згідно схеми землекористування Сторони - 1, які є невід`ємною частиною цього договору. При цьому складається пакт прийому-передачі між уповноваженою на ведення бухгалтерського обліку Стороною і Стороною-1.

Згідно п.п.4.1.1. п.4.1. договору Сторона -2 зобов`язалась у термін протягом 10 днів після підписання цього договору приступити до здійснення комерційних проектів, передбачених умовами цього Договору.

Згідно п.п.4.1.3 , п.п.4.1.4., п.п.4.1.5. п.4.1 договору Сторона- 2 зобов`язалась відповідно надавати Стороні -1 інформацію про перебіг виконання спільних проектів; відповідно до вимог сільськогосподарських технологій та умов вирощування продукції рослинництва надати матеріальний внесок у вигляді: мінеральних добрив та мікроелементів; засобів захисту рослин; паливно-мастильних матеріалів; насіння посівного матеріалу. вартість матеріального внеску та факт його передачі оформлюється актами передачі ТМЦ у виробництво. Вартість матеріальних затрат, зазначених в актах - є вартістю матеріального внеску Сторони - 2; відповідно до вимог агрокліматичних умов та технологій вирощування продукції рослинництва здійснити роботи, які включають в себе (але не обмежуються) наступні види, зокрема, передпосівна підготовка грунту; внесення макро- та мікроелементів, засобів захисту рослин; посів сільськогосподарських культур (ярих та озимих); збирання врожаю; посів покривних культур (після збирання основної культури); підготовка полів перед посівом озимих сільськогосподарських культур; очистка, сортування, калібрування, підготовка посівного матеріалу та транспортування сільськогосподарської продукції; витрати по збуту продукції. Матеріальні та інші прирівняні до них витрати по виконанню проведених вище робіт та факт їх виконання оформлюється актом прийому-передачі. Вартість матеріальних та інших прирівняних до них витрат, зазначених в акті прийому-передачі - є вартістю матеріального внеску Сторони-2.

Розділом 6 договору передбачено облік результатів діяльності, зокрема:

-п.6.2. - майно, інші матеріальні цінності, які набуті Сторонами при здійсненні спільної діяльності, складають їх спільну часткову власність;

-п.6.3. - користування спільним майном Сторін здійснюється Стороною-2;

-п.6.4. - облік спільного майна ведеться Стороною-2 в порядку чинного законодавства;

-п.6.5. - доходи, отримані за цим договором, використовуються в першу чергу на повне відшкодування внесків, витрат та збитків;

-п.6.6. - облік результатів спільної діяльності за цим договором ведеться Стороною -2 окремо від обліку господарських результатів своєї діяльності;

-п.6.7.- підбиття підсумків діяльності і розподіл прибутку між сторонами здійснюється в термін, не пізніше 10 грудня поточного року на підставі даних, які складає Сторона - 2.

Усі доходи, що отримуються за цим договором використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних затрат (п.7.2. договору)

Відповідно до п.7.3. договору прибуток, одержаний учасниками в результаті їх спільної діяльності, розподіляється згідно з домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до Даного договору і є його невід`ємною частиною.

Спільні витрати та збитки покриваються за рахунок спільного майна сторін отриманого за цим договором (п.8.1. договору).

Згідно п.8.2. договору фактичний обсяг діяльності за цим договором з його розподілом за видами затрат між сторонами визначається в балансі, що складається Стороною-2.

Відповідно до п.9.1. договору термін дії договору з моменту підписання до 31 грудня 2021 року; закінчення строку дії договору №1 від 31.03.2016 не звільняє сторони від виконання їхніх зобов`язань згідно умов договору.

01.04.2016 між сторонами укладено:

Додаток 1 - Акт прийому-передачі документації та схеми розміщення земельних ділянок згідно Договору про спільну діяльність №1 від 31 березня 2016 року , в п.1 якого зазначено, що на підставі п.3.1.1., 3.1.2. Договору про спільну діяльність №1 від 31 березня 2016 року користувач земельних ділянок, ДСП Надзбруччя-Агро (згідно Договору - Сторона-1) надає документацію, що підтверджує право користування земельними ділянками та схему розміщення земельних ділянок ТОВ Трейд-Агрохім (згідно Договору - Сторона-2); в п. 2 зазначено, що фактичний стан земель придатний для с/г робіт; в п.3 додатку зазначено, що Акт прийому-передачі документації та схеми землекористування земельної ділянки є невід`ємною частиною Договору.

Додаток 2 - в п.1 якого зазначено, що внесок Сторони 1 у спільну діяльність слід вважати майнові, матеріальні та нематеріальні активи, грошові вклади, розмір яких визначається підтверджуючими бухгалтерськими документами; в п.2 якого зазначено, що вкладами Сторін у спільну діяльність за цим Договором також слід вважати: професійні навички. Ділові зв`язки та іншу інформацію, яка стосується виконання предмету Договору.

Додаток 3 - в п.1 якого зазначено, що внесок Сторони 2 у спільну діяльність слід вважати майнові, матеріальні та нематеріальні активи. Грошові вклади, розмір яких визначається підтверджуючими бухгалтерськими документами; в п.2 зазначено, що вкладами Сторін у спільну діяльність за цим Договором також слід вважати: професійні навички, ділові зв`язки та іншу інформацію, яка стосується виконання предмету Договору.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.08.2019 у справі №921/233/19 за позовом Дочірнього сільськогосподарського підприємства Надзбруччя-Агро , с.Романове Село Збаразький район Тернопільська область до Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд-Агрохім , с.Острів Тернопільський район Тернопільська область про визнання недійсним договору №1 від 31.03.2016 про спільну діяльність та зобов`язання звільнити земельні ділянки позов задоволено, визнано недійсним Договір №1 від 31.03.2016 про спільну діяльність укладений між ДП Надзбруччя-Агро та ТОВ Трейд-Агрохім ; зобов`язано ТОВ Трейд-Агрохім звільнити земельні ділянки загальною площею 300 га, займані ним на підставі договору про спільну діяльність №1 від 31.03.2016, залишено без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 по справі №921/233/19.

Таким чином, рішення від 08.08.2019 у справі № 921/233/19 набрало законної сили.

Між сторонами складено АКТ про звільнення земельних ділянок від 31.12.2019 , в якому зазначається, що з метою виконання п.2 рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.08.2019 (справа №921/233/19), щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд-Агрохім звільнити земельні ділянки загальною площею 300 га, займані ним на підставі договору про спільну діяльність №1 від 31.03.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд-Агрохім (вул..Промислова бічна, буд.3, с.Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47728, в особі генерального директора Ківерського Леоніда Віталійовича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Досірнім сільськогосподарським підприємством Надзбруччя-Агро , 47375, Тернопільська область Збаразький район, с.Романове Село, код ЄДРПОУ 31973431, в особі директора Яциковського Ігоря Ярославовича, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, засвідчують факт звільнення земельних ділянок загальною площею 300 га, займаних на підставі договору про спільну діяльність №1 від 31.03.2016. Даним Актом Сторони засвідчують, що Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд-Агрохім не використовує вищевказані земельні ділянки, не здійснює на них сільськогосподарську та іншу діяльність, не чинить будь кому, в тому числі ДСП Надзбруччя-Агро перешкод у праві користування земельними ділянками, площею 300 га. Сторони погоджуються, що п.2 рішення Тернопільського Господарського суду по справі №921/233/19 від 08.08.2019 виконано в повному обсязі (АКТ (копія) додано позивачем до позовної заяви).

Як зазначає позивач, за період спільної діяльності у 2016-2019 роках, відповідно до умов Договору №1 про спільну діяльність від 31.03.2016 ТОВ "Трейд-Агрохім" було перераховано коштів та передано продукцію для ДП "Надзбруччя-Агро" на загальну суму 4086783,13 грн., а саме:

- у 2016 році на виконання Договору про спільну діяльність від 31.03.2016 ТОВ "Трейд-Агрохім" оплатило ДП "Надзбруччя-Агро" кошти в сумі 500 000,00 грн за послуги по спільному обробітку землі, що підтверджується копією платіжного доручення №846 від 29.09.2016;

- у 2017 році на виконання Договору №1 про спільну діяльність від 31.03.2016 ТОВ "Трейд-Агрохім" оплатило ДП "Надзбруччя-Агро" кошти в сумі 581500,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №860 від 05.10.2017, №883 від 10.10.2017, №929 від 25.10.2017, №1003 від 15.11.2017 за послуги по спільному обробітку землі (з призначенням платежу: оплата по договору №1 від 31.03.2016);

- у 2018 році на виконання Договору №1 про спільну діяльність від 31.03.2016, ТОВ "Трейд-Агрохім" передало продукції для ДП "Надзбруччя-Агро" на загальну суму 1950000,00 грн. за послуги по спільному обробітку землі, що підтверджується копіями актів прийому-передачі продукції: №1 від 28.09.2018 (ячмінь пивоварний 2 кл. в кількості 154,454 т загальною вартістю 1000 000,00 грн.), №2 від 09.10.2018 (соя в кількості 29,126 т загальною вартістю 300 000 грн.), №3 від 10.10.2018 (соя в кількості 19,417 т загальною вартістю 200 000,00 грн), №4 від 26.10.2018 (соя в кількості 9,709т загально вартістю 100 000,00 грн), №5 від 23.11.2018 (соя в кількості 9,709 т загальною вартістю 100 000,00 грн), №6 від 28.11.2018 (соя в кількості 27,272т загальною вартістю 250 000,00 грн);

- у 2019 році на виконання Договору №1 про спільну діяльність від 31.03.2016 ТОВ "Трейд-Агрохім" оплатило ДП "Надзбруччя-Агро" кошти та передало продукцію на загальну суму 1055283,13 грн. за послуги по спільному обробітку землі, що підтверджується копіями актів приймання-передачі продукції: №1 від 29.07.2019 (ячмінь в кількості 32,73 т загальною вартістю 134 193,00грн), №2 від 01.08.2019 (пшениця озима в кількості 137,985 т загальною вартістю 565738,50 грн), №3 від 02.08.2019 (пшениця озима в кількості 29,695 т загальною вартістю 121 749,5 грн), №4 від 06.08.2019 (пшениця озима в кількості 0,798 т загальною вартістю 3271,80 грн), №543 від 30.07.2019 на суму 230330,33 грн (з призначенням платежу: компенсація за паї зг. актом від 29.07.2019).

У відзиві на позовну заяву ДП "Надзбруччя-Агро" не погоджується вимогами позивача, оскільки суми, які перераховані ТОВ "Трейд-Агрохім" були оплачені в межах інших господарсько-правових відносин, як компенсація витрат на виплату орендної плати фізичним особам, а не в межах Договору №1 про спільну діяльність від 31.03.2016, що також підтверджується доданою до матеріалів справи копією Довідки №123 від 10.05.2019, в якій ТОВ "Трейд-Агрохім" визнає, що кошти, які перераховані в 2016-2018 роках були спрямовані на покриття витрат, пов`язаних зі сплатою орендних платежів за паї та пов`язаних з ними бюджетних зобовязань, а також фіксованого сільськогосподарського податку.

При цьому, зазначені обставини були розглянуті в рішенні від 08.08.2019 у справі № 921/233/19 та встановлено, що:

"у зв`язку з реалізацією умов договору сторонами без заперечень підписано зокрема: Акти надання послуг від 06.11.2017 року №2, від 29.12.2017 року № 3, Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) б/н від 26.07.2019 року; Протокол № 1/19 від 29.07.2019 року погодження ведення спільних справ згідно Договору №1 від 31.03.2016 про спільну діяльність; Акти прийому-передачі продукції №1 від 29.07.2019 року, №2 від 01.08.2019 року, №3 від 02.08.2019 року, №4 від 06.08.2019 року; Додаткову угоду №1 від 26.07.2019 року до Договору №1 від 31.03.2016 про спільну діяльність тощо.

Відповідачем також підтверджено придбання частини сільськогосподарської техніки в період після укладення Договору №1 від 31.03.2016 про спільну діяльність.

На виконання договору про спільну діяльність від 31 березня 2016 року №1 позивач отримав від відповідача 500 000 грн. у 2016 році та 581 500 грн. і 1 028 186,05 грн. у 2017 році, що підтверджується банківськими виписками відповідача та підписаним сторонами Протоколом про залік взаємних зобов`язань від 29.12.2017. Одержання вказаних сум саме на підставі названого договору підтверджено і представниками позивача в судовому засіданні 08.08.2019 року.

Як вбачається з наданих відповідачем банківських виписок за 2018 рік, в якості підстави для отримання від нього позивачем в минулому році 1 950 000 грн стали рахунки позивача №3 від 17.08.2018 року (за ячмінь) та від 09.10.2018 року (за товар). Позивач також заперечив проти того, що підставою перерахунку коштів у 2018 році в сумі 1 950 000 грн був договір про спільну діяльність, надавши суду копії накладних №205 від 11.12.2018, № 194 від 23.11.2018, №198 від 28.11.2018, №155/1 від 09.10.2018, №155/2 від 10.10.2018, №177 від 26.10.2018,№154 від 28.09.2018 про відпуск позивачу сої та ячменю. А також вказавши на неналежне виконання відповідачем умов договору про спільну діяльність."

Тобто, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, що застосовувати норми Цивільного кодексу України про застосування наслідків недійсності правочину до даних господарських операцій є не допустимим, оскільки характер та мета даних господарських відносин є значно іншими та не входять в межі Договору №1 про спільну діяльність від 31.03.2016, який визнано недійсним на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області №921/233/19 від 08.08.2019.

Оцінивши подані сторонами докази на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності, суд дійшов до висновку про те, що в позові слід відмовити , при цьому виходячи із наступного.

Нормами ч.ч. 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України встановлено, відповідно, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, у даній справі не підлягають доказуванню обставини та взаємовідносини сторін, що встановлені рішенням від 08.08.2019 у справі № 921/233/19. Суд також не надає оцінки суті господарських відносин сторін, що встановлені в даному судовому рішенні.

Так, рішенням від 08.08.2019 у справі № 921/233/19 встановлено наступні обставини :

"Спірний договір є змішаним, оскільки містить елементи різних договорів.

В той же час, поданими сторонами доказами доведено та визнано сторонами, що за спірним Договором №1 від 31.03.2016 про спільну діяльність позивач фактично передав відповідачу у строкове, платне користування земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур, що вказує на погодження сторонами істотних умов, характерних для договору оренди (суборенди) землі.

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, відповідні положення правочину не повинні суперечити приписам ЗК України, ЦК України, Закону України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначалось вище, позивач у справі є орендарем ділянок, переданих відповідачу за спірним правочином.

Проте, всупереч ст. 8 Закону України "Про оренду землі" та п. 30 договорів оренди землі, укладених позивачем з фізичними особами, ДП "Надзбруччя-Агро" передало земельні ділянки у суборенду відповідачу без письмової згоди орендодавців (власників ділянок).

Доказів отримання згоди орендодавців на використання відповідачем земельних ділянок ТОВ "Трейд-Агрохім" суду не подано. На її відсутність у формі, визначеній договорами оренди землі вказує у позові та інших своїх заявах позивач.

Учасниками по справі також не подано доказів звернення до орендодавців за отриманням такої згоди.

З огляду на загальний зміст оскаржуваного у даній справі правочину та наступне виконання його сторонами, у суду відсутні підстави вважати, що за відсутності в ньому положень про строкове, платне використання відповідачем земельних ділянок такий договір був би укладений між сторонами взагалі (ст. 217 ЦК України).

За таких обставин, оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним повністю як такий, що суперечить актам цивільного законодавства.

Слід зазначити, що передача іншим особам права на використання орендованих у фізичних осіб земельних ділянок (паїв) також не відповідає головній меті створення ДП "Надзбруччя-Агро" (п.3.1 статуту, ст. ст. 87,88 ЦК України, ст.57 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У зв`язку з чим, обґрунтованою та доведеною є також вимога про звільнення земельної ділянки загальною площею 300 га, яка займана відповідачем на підставі договору, що не відповідає закону".

Тобто, підставами, які послужили для визнання правочину недійсним, є те, що Договір №1 від 31.03.2016 про спільну діяльність не відповідає вимогам чинного законодавства, які регулюють правовідносини спільної діяльності, а аналіз умов Договору свідчить про те, що між сторонами фактично виникли правовідносини оренди (суборенди) земельних ділянок, тому положення цього Договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди нерухомого майна.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Стаття 216 Цивільного кодексу України формує загальне правило, відповідно до якого недійсний правочин не спричиняє юридичних наслідків для сторін, чи то будь-яких інших осіб, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, тобто, застосування реституції, яка полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину. Таким чином, наведена стаття встановлює, що основним наслідком недійсності правочину за ЦК України, є двостороння реституція .

Слово "реституція" походить від латинського "restituere", що в перекладі означає - "відновлювати, відшкодовувати, впорядковувати".

Тобто, за змістом статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Способами захисту прав при цьому є двостороння реституція або, у разі її неможливості - відшкодування вартості того, що одержано (частина 1), відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди (частина 2).

Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена. Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування.

Отже, застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв`язку з недійсністю правочину, оскільки у статті 16 ЦК України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав. Перелік наслідків недійсності правочинів не є вичерпним, а заінтересована особа має право заявити будь-яку вимогу про застосування наслідків такого правочину, виходячи із принципу відновлення її порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити відновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Суд не погоджується із твердженнями позивача щодо необхідності застосування наслідків недійсності правочину, що полягає у поверненні сплачених коштів і відшкодування вартості переданої продукції, з огляду на наступне.

У пункті 25 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

При укладенні вказаного правочину волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідає їх внутрішній волі.

З матеріалів справи вбачається, що укладений Договір спільної діяльності є удаваним.

В пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.08.2019 у справі №921/233/19 задоволено позов ДСП Надзбруччя-Агро : визнано недійсним договір №1 від 31.03.2016 про спільну діяльність. На виконання цього рішення суду ТОВ Трейд-Агрохім звільнив земельні ділянки, займані відповідно до Договору про спільну діяльність. Однак, двостороння реституція, яка полягає в поверненні усіма сторонами всього, що було одержано на виконання недійсного договору, застосована не була. Вимог про застосування двосторонньої реституції у справі №921/233/19 Господарського суду Тернопільської області не було заявлено. Відтак, ТОВ Трейд-Агрохім має право на повернення йому грошових коштів, сплачених на користь ДСП Надзбруччся-Агро на виконання недійсного правочину. Також ТОВ Трейд-Агрохім вправі вимагати відшкодування йому вартості продукції, переданої на користь ДСП Надзбруччя-Агро на виконання недійсного правочину.

З огляду на зазначене, суд зазначає про те, що позивач просить застосувати наслідки недійсності саме удаваного правочину - договору про спільну діяльність.

Разом з тим, до удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Жодних доказів на підтвердження того, що правочин, який ТОВ Трейд-Агрохім і ДСП Надзбруччя-Агро насправді вчинили (договір оренди(суборенди)) є нікчемним або судом визнано недійсним як оспорюваний матеріали справи не містять. А відтак, є дійсним.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги ТОВ Трейд-Агрохім до ДП "Надзбруччя-Агро про стягнення 4 086 783 грн 13 коп. є безпідставно заявлені. А відтак, суд дійшов до висновку, що в позові слід відмовити.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судовий збір.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись статями 13, 43, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити.

2.Копію рішення направити учасникам справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В зв`язку із перебуванням судді у відпустці повне рішення складено: 28.10.2020.

Суддя С.О. Хома