Ухвала

від 27.10.2020 по справі 923/1782/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

УХВАЛА

27 жовтня 2020 року м. Херсон Справа № 923/1782/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. за участю секретаря судового засідання Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Приватного підприємства "Торгово-дистриб`юторська компанія "Юг" на бездіяльність Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим", м. Херсон

до Приватного підприємства "Торгово-дистриб`юторська компанія "Юг", м. Херсон

про стягнення 3640грн. 15коп.

за участю представників

від позивача - не прибув

від відповідача - Сергієнко С. В.

від ВДВС - Плевако І.І.

в с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 23.12.2014 стягнуто з Приватного підприємства "Торгово-дистриб`юторська компанія "ЮГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" 3033,46 грн боргу, 606,69грн штрафу та 1827грн на відшкодування судового збору.

12.01.2015 на виконання вказаного судового рішення видано відповідний наказ.

25.09.2020 ПП "Торгово-дистриб`юторська компанія "Юг" звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність Суворовського РВ ДВС у м. Херсоні, якою просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Начальника Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) В.Братівшевського щодо незняття арешту з коштів скаржника, ПП"Торгово-дистриб`юторська компанія "ЮГ" (код ЄДРПОУ 37743755; 73000, м.Херсон, вул. Залізнична, буд.23) по виконавчому провадженню № 46123383;

2) зобов`язати Суворовський районний відділ державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Начальника Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) В.Братівшевського (код ЄДРПОУ 34906703, 73003, місто Херсон, вулиця Бориса Мозолевського, будинок 2) зняти арешт з коштів ПП "Торгово-дистриб`юторська компанія "ЮГ" (код ЄДРПОУ 37743755; 73000, м. Херсон, вул. Залізнична, буд.23) по виконавчому провадженню № 46123383, накладений постановою державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 20.03.2015 по виконавчому провадженню № 46123383.

У зв"язку з відпусткою судді Соловйова К.В. розпорядженням керівника апарату від 25.09.2020 № 259 призначено повторний авторозподіл, за результатами якого скаргу передано судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 29.09.2020 розгляд скарги призначено на 13.10.2020.

Ухвалою від 13.10.2020 розгляд скарги відкладено на 27.10.2020.

Представник ВДВС в засіданні просить відмовити в задоволенні скарги. 12.10.2020 - електронною поштою, а 20.10.2020 - поштою, до суду надійшов відзив ВДВС на скаргу, яким ВДВС просить відмовити в задоволенні скарги у зв`язку з необґрунтованістю. Крім того, ВДВС зазначає, що орган державної виконавчої служби має бути залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Суд в ухвалі від 13.10.2020 зазначив, що в даному випадку Приватне підприємство "Торгово-дистриб`юторська компанія "Юг" звернулось до суду не з позовною заявою, а зі скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби в порядку ст. 339 ГПК України.

Статтею 50 ГПК України передбачено можливість залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору під час розгляду справи. В даному випадку розгляд справи № 923/1782/14 завершено, а саме - за результатами розгляду справи судом було ухвалено рішення від 23.12.2014.

Крім того, 20.10.2020 до суду електронною поштою від Суворовського РВ ДВС надійшов витяг ВП-спецрозділ щодо виконавчого провадження № 46123383 по виконанню наказу суду від 12.01.2015 у справі № 923/1782/14.

Позивач в засідання суду не прибув. Ухвали від 29.09.2020 та від 13.10.2020, наслані на адресу позивача, зазначену в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) м.Херсон вул. Перекопська 169, повернулись до суду з відміткою пошти 01.10.2020 та 21.10.2020 відповідно адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно з п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 99-2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв`язку" рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

З огляду на викладене, враховуючи п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України, позивач вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги, оскільки ухвала суду надсилалась судом за адресою, зареєстрованою у встановленому порядку, а саме - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про розгляд скарги, а неявка стягувача не перешкоджає розгляду скарги (ст. 342 ГПК України), скарга може бути розглянута за наявними доказами.

Розглянувши скаргу відповідача на бездіяльність Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 339 - 341 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідач у своїй скарзі посилається на те, що 28.08.2020 він звернувся з консультацією до АТ КБ "Приватбанк" по підготовці пакету документів для отримання кредитної лінії, під час чого йому стало відомо, що на підставі постанови про арешт коштів боржника від 20.03.2015 відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках Приватного підприємства "Торгово-дистриб`юторська компанія "Юг" в АТ КБ "Приватбанк" та ПАТ "Національний кредит".

Враховуючи, що відповідачу було відомо, що виконавче провадження № 46123383 було закрито більше ніж три роки тому, відповідач звернувся до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою № 2020/08-01 від 28.08.2020 (а.с. 35) про скасування постанови про арешт коштів, яка отримана відділом 28.08.2020.

Суворовський районний відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідь на зазначену заяву відповідача, листом від 07.09.2020 № 63309 (а.с. 37) повідомив відповідача, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні відділу перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 12.01.2015 у справі № 923/1782/14. 21.08.2015 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999, у зв`язку з чим відсутні підстави для вчинення будь-яких виконавчих дій по завершеному виконавчому провадженню.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною відмовою ВДВС зняти арешт, подав 16.09.2020 до суду скаргу на бездіяльність Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні.

Суд зауважує, що справу № 923/1782/14 було знищено у зв`язку із закінченням 5-річного строку її зберігання, встановленого Переліком судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 7 грудня 2017 року N 1087, що підтверджується копією акту суду "Про виділення до знищення документів, які не підлягають зберіганню" (а.с. 10). Для постійного зберігання залишено лише оригінал рішення у справі від 23.12.2014, копію якого залучено до матеріалів справи (а.с. 12).

Ухвалою від 24.09.2020 (суддя Соловйов К.В.) скаргу було повернуто відповідачу без розгляду, оскільки відповідачем не було надано доказів надсилання скарги іншим учасникам справи відповідно до вимог ст. 170 ГПК України.

Виправивши зазначені недоліки, відповідач 25.09.2020 повторно подав до суду скаргу на бездіяльність Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вперше звернувся зі скаргою 16.09.2020, тому ним дотримано встановлений ст. 341 ГПК України 10-денний строк з дня, коли відповідач дізнався про відмову ВДВС зняти арешт, про що зазначено в листі відділу від 07.09.2020 № № 63309.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІV, який був чинним на час здійснення виконавчих дій щодо примусового виконання наказу у даній справі.

Відповідно до витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження ВП - спецрозділ, наданого Суворовським районним відділом державної виконавчої служби м.Херсона до матеріалів справи 20.10.2020, вбачається, що постановою Суворовського РВ ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області (правонаступником якого є Суворовський районний відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.01.2015 було відкрито виконавче провадження № 46123383 щодо примусового виконання наказу від 12.01.2015 у справі №923/1782/14 про стягнення 5467,15грн.

Згідно з положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження, наданого Відділом до матеріалів справи, 28.01.2015 винесено постанову про стягнення 546,71 грн виконавчого збору. Постановою від 20.03.2015 накладено арешт на кошти відповідача в ПАТ "Банк національний кредит" та ПАТ КБ "Приватбанк", сума звернення стягнення 6113,86грн, тобто вже з урахуванням суми виконавчого збору.

Згідно з витягом з Автоматизованої системи виконавчого провадження, наданого Відділом, вбачається, що постановою від 21.08.2015 виконавчий документ повернуто стягувачеві без виконання на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (неможливо встановити особу боржника, з"ясувати місцезнаходження боржника). Строк повторного пред"явлення 21.08.2016.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції, яка діяла станом на 21.08.2015) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Частиною 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення) було визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно статті 22 ЗУ "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Повернення виконавчого документа стягувачу не передбачає звільнення майна чи коштів боржника з-під арешту.

Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XI з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XI у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 в редакції чинній на момент прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XI державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

До того ж, суд враховує, що виконавче провадження № 46123383 знищено у зв"язку з закінченням 3-річного строку зберігання, передбаченого розділом ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення від 02.11.2015) постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Виконавче провадження №46123383 було завершено 21.08.2015, а саме виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV у зв"язку з тим, що неможливо встановити місцезнаходження боржника - юридичної особи, строк повторного пред"явлення - 21.08.2016.

Вказана стаття 47 також не передбачає звільнення майна чи коштів боржника з-під арешту.

Суд враховує, що на момент прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу 21.08.2015 не було стягнуто виконавчий збір. Крім того, як вбачається із відзиву ВДВС, виконавчий збір до сих пір не сплачений відповідачем.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XI не тягне за собою обов"язкового зняття арешту, орган Державної виконавчої служби станом на час прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу - 21.08.2015 правомірно не зняв арешт з коштів боржника.

Відповідач в обґрунтування скарги посилається на постанову Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 826/20120/14.

Однак, в даній постанові також зазначено, що наслідки завершення виконавчого провадження, в т.ч. зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Таким чином, повернення виконавчого документа стягувану на підставі ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених ч. 1 ст. 50 "Про виконавче провадження".

Щодо посилань відповідача на те, що з моменту повернення виконавчого документа - 21.08.2015 і до цього часу, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" так і не пред"явило до виконання наказ у справі №923/1782/14, то суд відхиляє зазначені посилання, оскільки відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 VIII від 02.06.2016, який чинний на час розгляду скарги, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

9) підстави, передбачені п. 1 2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Тобто, законом чітко визначено перелік підстав, за яких арешт може бути знято з майна скаржника, поза умови зняття такого арешту, як наслідку припинення/закінчення виконавчого провадження, при цьому, такі підстави, як повернення виконавчого документу стягувачу, так і повторне непред`явлення такого виконавчого документу до виконання, відсутні, з огляду на що, єдиним можливим способом захисту порушених прав заявника в даному випадку може бути звернення із окремим позовом до суду по захист його порушеного права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 234, 339-342 ГПК України, суд -

постановив:

1. В задоволенні скарги Приватного підприємства "Торгово-дистриб`юторська компанія "Юг" на бездіяльність Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відмовити.

2. Копію ухвали надіслати сторонам та Суворовському РВ ДВС у м. Херсоні.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.10.2020.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення її повного тексту. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Литвинова