Рішення

від 27.10.2020 по справі 120/3888/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 жовтня 2020 р. Справа № 120/3888/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмови Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер: 0520681000:02:001:0326 орієнтовною площею 0,128 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, з метою його скасування та зобов`язання Вінницько-Хутірську сільську раду Вінницького району Вінницької області вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 25.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області належним чином засвідчені копії документів, що слугували підставою для прийняття спірного рішення від 22.07.2020 за №436.

15.09.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позиція відповідача у справі ґрунтується на правомірності оскаржуваного рішення. Відповідач зазначає, що, відповідно до ст.118 Земельного Кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки (однієї) та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (одна).

Так, представник відповідача у відзиві вказує, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивачка у власність є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 0520681000:02:001:0326. На переконання відповідача, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Окрім того, на зазначеній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме будинок рибака (колгоспний будинок), в якому проживають люди. Відповідач вказує, що відповідно до Генерального плану населеного пункту села Вінницькі-Хутори, який затверджений рішенням 15 сесії 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради, вказана земельна ділянка відноситься до земель житлової забудови. Наведені обставини, на думку представника відповідача, підтверджує правомірність прийнятого Вінницько-Хутірською сільською радою Вінницького району Вінницької області рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер: 0520681000:02:001:0326. Що стосується зобов`язання Вінницько-Хутірську сільську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зауважив, що надання такого дозволу є дискреційними повноваженнями відповідача.

21.09.2020 позивачкою до суду подано відповідь на відзив (вх. №27717), в якому вона вказує на неподання відповідачем доказів розташування на земельній ділянці з кадастровим номером 0520681000:02:001:0326 розташований об`єкт нерухомого майна та підтвердження реєстрації в ньому фізичних осіб. Також вказує, що відповідно до витягу щодо відомостей про земельну ділянку із Публічної кадастрової карти зазначена земельна ділянка має цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, вид обмежень: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи. Також позивачка зазначає, що вірно у поданому до відповідача клопотанні від 09.07.2020 визначила тип проектної документації.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 09.07.2020 ОСОБА_1 звернулась до Вінницько-Хутірської сільської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки кадастровий номер: 0520681000:02:001:0326 орієнтовною площею 0,128 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . До згаданої заяви додано відповідні графічні матеріали.

Рішенням № 436 від 22.07.2020 46 сесії 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Новіцькій О.М. було відмовлено у задоволенні вищезгаданої заяви щодо надання відповідного дозволу. Підставами, що слугували для відмови в надання відповідного дозволу в рішенні зазначено: місце розташування земельної ділянки не відповідає місцю розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вважаючи відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідач, згідно з статтею 118 ЗК України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

Оскаржуване рішення мотивоване тим, що місце розташування земельної ділянки не відповідає місцю розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, досліджуючи оскаржуваного рішення суд зазначає, що його зміст не дає змоги встановити, в чому саме полягає невідповідність місця розташування об`єкта. Так у рішенні не наведено які саме положення законів, з посиланням на конкретні статті частини та пункти, не дають органу місцевого самоврядування підстав для позитивного вирішення поданої позивачкою заяви, водночас в останньому лише частково процитовано речення друге частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

В свою чергу, у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що відповідно до Генерального плану населеного пункту села Вінницькі-Хутори, який затверджений рішенням 15 сесії 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради, земельна ділянка щодо якої позивачка звернулась з заявою від 09.07.2020 відноситься до земель житлової забудови. Крім того, відповідач вказує, що відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти, земельна ділянка площею 0,128 га, на яку претендує позивачка є сформованою та їй призначений кадастровий номер: 0520681000:02:001:0326.

Надаючи оцінку наведеним у відзиві на позовну заяву обґрунтуванням відповідача, суд зазначає, що останні не відображені в оскаржуваному рішенні. Так, оскаржуване рішення не містить посилань на жодний з наведених у відзиві мотивів, як то невідповідність місця розташування об`єкта Генеральному плану населеного пункту села Вінницькі-Хутори (у чому саме така невідповідність проявилась). Також в рішенні відсутні згадування про те, що земельна ділянка є сформованою та, на переконання відповідача, відноситься для земель житлової забудови.

За наведених обставин, оцінюючи спірне рішення, суд керується нормами ч. 2 ст. 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На думку суду, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не може зсилатися на формулювання загального характеру.

Наведений висновок узгоджується із встановленими законом вимогами щодо "обґрунтованості рішення", що полягають в дослідженні суб`єктом владних повноважень усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами, які чітко зазначені в наказі.

Висновок узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Виходячи із обставин встановлених у цій справі, відповідач принципу належного урядування як і вимог закону про повне обґрунтування власного рішення не дотримався. Зокрема, оскаржуване рішення обґрунтоване лише із посиланням на загальні формулювання, не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача перешкоджають позивачу у реалізації його права на обґрунтування своєї незгоди із усіма аргументами відповідача та ефективне і швидке оскарження рішення.

Відтак, відповідач не виконав свого обов`язку та не довів, що ним виконані всі умови, визначені нормами Земельного кодексу України для прийняття рішення щодо розгляду клопотання про надання позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З огляду на викладене оскаржуване рішення є протиправним, а позов у частині його скасування підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Вінницько-Хутірську сільську раду Вінницького району Вінницької області надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач до клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки долучив графічний матеріал на бажану нею земельну ділянку із позначенням місця її розташування (публічна кадастрова карта). Надання цих документів передбачено частиною шостою статті 118 ЗК України.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені статтею 118 ЗК України, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених законом підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, останнє не відповідає критеріям встановленим нормами ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема в частині його обґрунтованості.

А тому, у межах даної адміністративної справи, вирішити спір шляхом зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення не можливо, оскільки питання, які необхідно перевірити для прийняття такого рішення не входять до предмету судової перевірки, що може призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Таким чином, належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер: 0520681000:02:001:0326 орієнтовною площею 0,128 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням окреслених у рішенні висновків, та правової оцінки суду.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 840,80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 630,60 грн. (3/4 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 436 від 22.07.2020 46 сесії 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер: 0520681000:02:001:0326 орієнтовною площею 0,128 га, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 повторно розглянути заяву від 09.07.2020 ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер: 0520681000:02:001:0326 орієнтовною площею 0,128 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у встановленому законодавством порядку та прийняти обгрунтоване рішення, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір в розмірі 630,60 грн. (шістсот тридцять гривень 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Вінницько-Хутірська сільська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Сагайдачного, 91, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23201, код ЄДРПОУ 04329777)

Повний текст рішення складено 27.10.2020

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна