Рішення

від 28.10.2020 по справі 340/4149/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м.Кропивницький Справа № 340/4149/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області (вул.Паркова, 7, с.Добре, Вільшанський район, Кіровоградська область, 26606, код ЄДРПОУ 04365615) про визнання рішення протиправним та зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Добрівської сільської ради №271 від 03.09.2020;

- зобов`язати Добрівську сільську раду на найближчому засіданні сесії сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2020 та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, згідно поданих графічних матеріалів;

- зобов`язати Відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 28.08.2020р. встановленому законом порядку звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, однак рішенням №271 від 03.09.2020 року було відмовлено у її задоволенні без зазначення підстави відмови у задоволенні її заяви.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач вказує, що враховуючи підстави відмови у задоволенні її заяви, є невідомими, а тому вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 01 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Відповідач правом подати відзив чи заяви про визнання позову не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Позивач 28.08.2020р. у встановленому законом порядку звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів (а.с.5-11).

Рішенням відповідача №271 від 03.09.2020 року було відмовлено у наданні дозволу (а.с.12).

Не погоджуючись з такою відмовою позивач вказує, що враховуючи підстави відмови у задоволенні її клопотання є невідомими, а тому вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 55 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України.

Пунктом а) частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Пунктом а) частини 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Таки чином, незалежно від класифікації виду цільового призначення земельної ділянки, в разі її віднесення до земель сільськогосподарського призначення, така ділянка може бути передана у власність зацікавленій особі.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно частин 1, 4 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

Отже, чинним законодавством України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Однак, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачем відмову не мотивовано.

Згідно ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо необхідності зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає, що це є правом а не обов`язком суду і при цьому позивачем не наведено обґрунтованих доводів, які б давали підстави стверджувати чи сумніватись, що відповідачем рішення суду не буде виконано.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ст. 139 КАС України позивачеві належить відшкодувати витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн..

Керуючись ст.ст.9, 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Добрівської сільської ради №271 від 03.09.2020.

Зобов`язатиДобрівську сільську раду на найближчому засіданні сесії сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2020 та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, згідно поданих графічних матеріалів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04365615) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник