Рішення

від 19.10.2020 по справі 440/3590/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3590/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу від 29.05.2020 №13579-СГ та зобов`язання повторно розглянути клопотання від 28.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.00 га, що розташована за межами населених пунктів на території Супротивнобалківської сільської ради, Новосанжароського району, Полтавської област.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ від 29.05.2020 №13579-СГ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є незаконним та підлягає скасуванню. Зауважує, що вказана управлінням в оскаржуваному наказі інформація не відповідає дійсності, оскільки разом із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачем надавалося викопіювання із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

22.07.2020 судом отримано відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог з тих мотивів, що із графічного матеріалу, приєднаного позивачем до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не можливо встановити, де саме розташована бажана земельна ділянка.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням від 28.04.2020 (№О-10922/0/25-20 від 30.04.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 46,60 га кадастровий номер 5323486800:00:001:0024, що розташована за межами населених пунктів на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. До вказаної заяви позивач приєднала копії паспорта, ідентифікаційного коду, графічні матеріали місця розташування земельної ділянки, копію нотаріально посвідченої згоди орендаря ОСОБА_2 , що відповідачем не заперечується.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач наказом від 29.05.2020 №13579-СГ відмовив позивачу в задоволенні заяви з мотивів невідповідності поданого клопотання вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, а саме, громадянкою не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Позивач, не погодившись із зазначеним наказом, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням від 28.04.2020 (вх.№О-10922/0/25-20 від 30.04.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 46,60 га кадастровий номер 5323486800:00:001:0024, що розташована за межами населених пунктів на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. До вказаної заяви позивач приєднала копії паспорта, ідентифікаційного коду, графічного матеріалі місця розташування земельної ділянки, копію нотаріально посвідченої згоди орендаря ОСОБА_2 .

Таким чином, позивачем в заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано необхідний та повний пакет документів, що не спростовано відповідачем.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому, зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно частини першої статті 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим).

Частиною п`ятою зазначеної статті встановлено, що викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок № 1051), відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).

Пунктами 46-48 Порядку №1051 визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Таким чином, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі.

Ведення Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 Положення №1051 здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Відтак, графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.

Зі змісту спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області судом встановлено, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач вказав на невідповідність поданого клопотання вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, а саме, громадянкою не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. У відзиві на позов відповідач вказав, що із графічного матеріалу, приєднаного позивачем до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не можливо встановити, де саме розташована бажана земельна ділянка.

Надаючи оцінку викладеним в спірному наказі мотивам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з такого.

Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Покладені в обґрунтування спірного наказу доводи відповідача про те, що приєднані до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою графічні матеріали виключають можливість встановити точне місце розташування обраної позивачем для відведення земельної ділянки спростовуються матеріалами справи, не відповідають фактичним обставинам та не підтверджується належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами.

З долученої до адміністративної справи копії графічних матеріалів, яка приєднувалася й до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, судом встановлено можливість ідентифікації обраної заявником земельної ділянки, а відтак, будь-які перешкоди для розгляду матеріалів позивача були відсутні.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не навів обґрунтованих та передбачених законом підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Отже, відмова відповідача, оформлена наказом від 29.05.2020 №13579-СГ, не ґрунтується на вимогах закону, відтак останній підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Позовна вимога про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, що розташована за межами населених пунктів на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області також підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 73 згаданого Кодексу визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

А отже належним захистом прав позивача є зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, що розташована за межами населених пунктів на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені останньою судові витрати по сплаті судового збору повністю у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (с. Супротивна Балка, Новосанжарський район, Полтавська область, 39330, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.05.2020 №13579-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, що розташована за межами населених пунктів на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко