Рішення

від 19.10.2020 по справі 243/9401/18

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/243/29/2020

Номер справи 243/9401/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Гончарової А.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Олійник А.Ю., Хорхордіної О.О.,

позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ,

представника відповідача за первісним позовом та представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна, усунення перешкод у користуванні квартирою, предметами домашньої обстановки та побуту, особистим майном та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

27.09.2018 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла уточнена в подальшому позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна, усунення перешкод у користуванні квартирою, предметами домашньої обстановки та побуту, особистим майном. Дана позовна заява мотивована тим, що позивач перебувала у шлюбі з відповідачем з 21.12.2002 року по 17.05.2018 року. До реєстрації шлюбу позивачеві на праві власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . 12.03.2004 року позивач продала дану квартиру ОСОБА_5 за суму еквівалентну 3000 доларів США і в цей же день купила у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу вказаної квартири був оформлений на відповідача. В зазначеній квартирі були зареєстровані позивач, відповідач та їхня донька. В період шлюбу вони придбали наступні предмети: пральну машину вартістю 6000,00 грн., холодильник вартістю 5000,00 грн., мебель до прихожої вартістю 3500,00 грн., двоспальне ліжко вартістю 6000,00 грн., телевізор вартістю 5000,00 грн., телевізор вартістю 8000,00 грн., кухонний гарнітур вартістю 6000,00 грн., набір меблі - диван, стіл, 6 стільців вартістю 5000,00 грн., м`який куточок вартістю 10000,00 грн., 2 журнальні столики вартістю 1500,00 грн., 3 шафи вартістю 9000,00 грн., тумбочку під телевізор вартістю 600,00 грн., килим 3х4 м вартістю 1000,00 грн., мікрохвильову піч вартістю 3000,00 грн., мебельну стінку в дитячу кімнату вартістю 7000,00 грн., дитяче ліжко вартістю 3000,00 грн. Всього на суму 79600,00 грн. Крім того, в період шлюбу на ім`я відповідача була виділена земельна ділянка в АДРЕСА_3 , і на цій земельній ділянці побудовано житловий будинок загальною площею 70,8 кв.м, житловою площею 28,6 кв.м, право власності на який було зареєстровано за відповідачем. Після припинення шлюбних відносин відповідач відмовився від поділу сумісно нажитого майна, перешкоджає позивачеві та їхній дитині користуватися квартирою та особистими речами.

Враховуючи викладене, просить:

- визнати спільним сумісним майном її та відповідача квартиру АДРЕСА_2 , 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 , предмети домашньої обстановки: пральну машину вартістю 6000,00 грн., холодильник вартістю 5000,00 грн., мебель до прихожої вартістю 3500,00 грн., двоспальне ліжко вартістю 6000,00 грн., телевізор вартістю 5000,00 грн., телевізор вартістю 8000,00 грн., кухонний гарнітур вартістю 6000,00 грн., набір меблі - диван, стіл, 6 стільців вартістю 5000,00 грн., м`який куточок вартістю 10000,00 грн., 2 журнальні столики вартістю 1500,00 грн., 3 шафи вартістю 9000,00 грн., тумбочку під телевізор вартістю 600,00 грн., килим 3х4 м вартістю 1000,00 грн., мікрохвильову піч вартістю 3000,00 грн., мебельну стінку в дитячу кімнату вартістю 7000,00 грн., дитяче ліжко вартістю 3000,00 грн.

- враховуючи, що на придбання спірної квартири були використані власні кошти позивача, отримані нею від продажу її квартири, просить визнати за собою право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 ,

- за відповідачем визнати право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 ,

- визнати за нею право власності на меблі прихожої вартістю 3500,00 грн., телевізор вартістю 8000,00 грн., кухонний гарнітур вартістю 6000,00 грн., 1 шафу, килим вартістю 1000,00 грн., мікрохвильову піч вартістю 3000,00 грн., дитячу стінку вартістю 7000,00 грн., дитяче ліжко вартістю 3000,00 грн.

- визнати за відповідачем право власності на пральну машину вартістю 6000,00 грн., холодильник вартістю 5000,00 грн., двоспальне ліжко вартістю 6000,00 грн., телевізор вартістю 5000,00 грн., диван, 6 стільців та стіл вартістю 5000,00 грн., м`який куточок вартістю 10000,00 грн., 2 журнальні столики вартістю 1500,00 грн., 2 шафи вартістю 6000,00 грн., тумбочку під телевізор вартістю 600,00 грн.,

- стягнути з відповідача на її користь різницю у вартості часток в розмірі 5300,00 грн.,

- вселити її та неповнолітню дитину ОСОБА_8 в квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язати відповідача не чинити їм перешкоди в проживанні та користуванні квартирою та передати їй ключі від замків на вхідних дверях квартири,

- визнати за нею та за відповідачем право власності на 1/4 частку за кожним житлового будинку АДРЕСА_3 ;

- стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

04.12.2018 року до Слов`янського міськрайонного суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, обґрунтована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.12.2002 року по 17.05.2018 року. Під час перебування у шлюбі 12.03.2004 року сторонами була придбана квартира АДРЕСА_2 , яка була за ним зареєстрована як за власником. Зазначив, що на придбання вказаної квартири надав 2500 грн., відповідач також надала 2500 грн., тобто, її твердження про те, що вона надала свої 3000 доларів США не відповідають дійсності. Вказане майно є спільною сумісною власністю, та їхні частки у праві спільної сумісної власності є рівними. Після розірвання шлюбу відповідач виїхала з квартири та вивезла свої особисті речі та речі дитини. За час спільного проживання в квартирі сторонами за спільні кошти були придбані наступні речі: пральна машина вартістю 6000,00 грн., холодильник вартістю 5000,00 грн., мебель до прихожої вартістю 3500,00 грн., двоспальне ліжко вартістю 6000,00 грн., телевізор вартістю 5000,00 грн., телевізор вартістю 8000,00 грн., кухонний гарнітур вартістю 6000,00 грн., набір меблі - диван, стіл, 6 стільців вартістю 5000,00 грн., м`який куточок вартістю 10000,00 грн., 2 журнальні столики вартістю 1500,00 грн., 3 шафи вартістю 9000,00 грн., тумбочка під телевізор вартістю 600,00 грн., килим 3х4 м вартістю 1000,00 грн., мікрохвильова піч вартістю 3000,00 грн., мебельна стінка в дитячу кімнату вартістю 7000,00 грн., дитяче ліжко вартістю 3000,00 грн. Позивач погоджується на передачу всього зазначеного майна відповідачеві з виплатою йому компенсації вартості його частки, що становить 39800 грн. Щодо користування спірною квартирою, позивач зазначає наступне. Враховуючи, що відповідач планує проживати в ній разом з дитиною, їй необхідно виділити в окреме користування кімнату № НОМЕР_1 (площа 11,4 кв.м) та кімнату № НОМЕР_2 (площа 8,3 кв.м) з прилеглим балконним приміщенням. Кімнату № НОМЕР_3 (площа 16,5 кв.м) необхідно виділити в його окреме користування. Інші приміщення спірної квартири: кухня №1-04 (площа 7,4 кв.м), вбиральня (поєднана) №1-05 (площа 6,3 кв.м), коридор №1-01 (площа 4,8 кв.м) необхідно залишити в спільному користуванні співвласників. Під час перебування у шлюбі, влітку 2017 року сторони вирішили придбати частину домоволодіння по АДРЕСА_3 , для його використання у літній час. Враховуючи, що на момент придбання вказаного майна коштів у родини не вистачало, позивач за згодою дружини позичив у ОСОБА_9 кошти в сумі 40000 грн., що підтверджується його розпискою. 07.07.2017 року позивачем за письмовою згодою відповідача було придбано 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_3 та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1179 га кадастровий номер 1424284600:03:00:0088 за адресою: АДРЕСА_3 . Загальна сума, витрачена на придбання вказаного майна, становить 47700 грн. До теперішнього часу зобов`язання за договором позики від 05.07.2017 року не виконані. В зв`язку з викладеним просить залишити за собою право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_3 та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1179 га кадастровий номер 1424284600:03:00:0088 за адресою: АДРЕСА_3 , а також зобов`язання по сплаті грошових коштів в сумі 40000 грн. за договором позики від 05.07.2017 року.

Враховуючи викладене, просить:

- визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_2 , встановивши кожному рівний розмір часток по 1/2 зазначеної квартири,

- встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , яким виділити в його користування жилу кімнату №1-03 (площа 16,5 кв.м), у користування ОСОБА_1 виділити жилу кімнату № НОМЕР_1 (площа 11,4 кв.м) та кімнату № НОМЕР_2 (площа 8,3 кв.м) з прилеглим балконним приміщенням, інші приміщення спірної квартири: кухня №1-04 (площа 7,4 кв.м), вбиральня (поєднана) №1-05 (площа 6,3 кв.м), коридор №1-01 (площа 4,8 кв.м) залишити в їх спільному користуванні,

- визнати спільною сумісною власністю подружжя предмети домашньої обстановки та вжитку, а саме: пральну машину вартістю 6000,00 грн., холодильник вартістю 5000,00 грн., мебель до прихожої вартістю 3500,00 грн., двоспальне ліжко вартістю 6000,00 грн., телевізор вартістю 5000,00 грн., телевізор вартістю 8000,00 грн., кухонний гарнітур вартістю 6000,00 грн., набір меблі - диван, стіл, 6 стільців вартістю 5000,00 грн., м`який куточок вартістю 10000,00 грн., 2 журнальні столики вартістю 1500,00 грн., 3 шафи вартістю 9000,00 грн., тумбочку під телевізор вартістю 600,00 грн., килим 3х4 м вартістю 1000,00 грн., мікрохвильову піч вартістю 3000,00 грн., мебельну стінку в дитячу кімнату вартістю 7000,00 грн., дитяче ліжко вартістю 3000,00 грн.

- визнати за ОСОБА_1 право власності на пральну машину вартістю 6000,00 грн., холодильник вартістю 5000,00 грн., мебель до прихожої вартістю 3500,00 грн., двоспальне ліжко вартістю 6000,00 грн., телевізор вартістю 5000,00 грн., телевізор вартістю 8000,00 грн., кухонний гарнітур вартістю 6000,00 грн., набір меблі - диван, стіл, 6 стільців вартістю 5000,00 грн., м`який куточок вартістю 10000,00 грн., 2 журнальні столики вартістю 1500,00 грн., 3 шафи вартістю 9000,00 грн., тумбочку під телевізор вартістю 600,00 грн., килим 3х4 м вартістю 1000,00 грн., мікрохвильову піч вартістю 3000,00 грн., мебельну стінку в дитячу кімнату вартістю 7000,00 грн., дитяче ліжко вартістю 3000,00 грн., виділивши зазначені предмети їй в натурі,

- стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію вартості його частки вищезазначених предметів у розмірі 39800 грн.

- зобов`язати ОСОБА_1 внести 39800 грн. на депозитний рахунок суду,

- визнати його та ОСОБА_1 солідарними боржниками по сплаті зобов`язань за договором позики від 05.07.2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 в сумі 40000 грн.,

- визнати за ним зобов`язання по одноособовій сплаті грошових коштів у розмірі 40000 грн. за договором позики від 05.07.2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , залишивши за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_3 та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1179 га кадастровий номер 1424284600:03:00:0088 за адресою: АДРЕСА_3 ,

- стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не заперечувала проти визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_2 та визнання за кожним права власності на 1/2 частку цієї квартири, не заперечувала проти запропонованого відповідачем варіанту користування вказаною квартирою, не заперечувала проти визнання сумісною власністю подружжя предметів домашньої обстановки, проти компенсації частини вартості предметів відповідачу та внесення цієї суми на депозитний рахунок суду заперечувала, також заперечила проти визнання їх солідарними боржниками за договором позики, просила визнати за нею та за відповідачем право власності на 1/4 частку за кожним на житловий будинок АДРЕСА_3 , зазначила, що земельна ділянка та 1/2 частка житлового будинку були придбані за спільні кошти, вона працювала касиром в магазині Фокс , отримувала добру зарплату, про позику чоловіка їй було невідомо, вдома в них були заощадження близько 1000 Євро, за будинок давала близько 40 000 грн., чоловік влітку 2017 року не працював навіть за наймом, за кордоном працював загалом місяці 3-4, інший час шукав роботу, мав випадкові заробітки, вона накопичувала заощадження з заробітної плати, також допомагали її батьки, батьки чоловіка також надавали допомогу, але він її витрачав на себе та на автомобіль.

Представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначила, що договір позики укладається у письмовій формі та у ньому має бути зазначено, що він укладений за згодою дружини, пояснення свідків не можуть підтвердити факт укладення договору та згоди дружини на його укладення.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти визнання спільною власністю подружжя квартири АДРЕСА_2 , житлового будинку АДРЕСА_3 , предметів домашньої обстановки, квартиру просив поділити навпіл, всі предмети вжитку передати позивачеві, а йому виплатити компенсацію за його частину, не заперечував щодо вселення позивача та дитини до квартири, зазначив, що перешкод їм не чинив, зазначив, що з 2007 року по 2016 рік працював неофіційно за кордоном, офіційно працював водієм з 11.11.2016 року по 04.05.2017 року, гроші приносив дружині, отримував 3000 - 3200 грн., дружина працювала продавцем, отримувала близько 3000 грн., у 2017 році сукупний дохід родини складав 7000 - 7500 грн., батьки дружини їм не допомагали, бо самі є пенсіонерами. Дачу придбали у липні 2017 року, дача була власністю його батька та тітки, батько погано себе почував, тому виникло питання викупу 1/2 частки дачі. Грошей в них з дружиною не було, тому він позичив у своєї сестри ОСОБА_9 40 000 грн., з дружиною це питання він узгодив і вона погодилась на позику. До теперішнього часу борг він не повернув, бо не має фінансової можливості.

У судове засідання 19.10.2020 року ОСОБА_3 не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, за участю його представника ОСОБА_4 .

Представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_4 , частково визнав позовні вимоги ОСОБА_1 , на задоволенні зустрічного позову наполягав в повному обсязі, підтримав позицію відповідача, зазначив, що залишення майна у одного з подружжя та стягнення частини вартості в якості компенсації іншій стороні передбачено за згодою, на договорі позики 40000 грн. згода дружини на позику відсутня

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила, що відповідач є її братом, вона має гарні стосунки зі сторонами, відповідачу позичала гроші, які він досі не повернув, зараз вони не спілкуються через зайнятість кожного. У їхніх батьків було спільне майно з тіткою. У 2017 році захворів батько, потім захворіла тітка, їй були потрібні гроші і вона вирішила продати половину будинку в АДРЕСА_3 . В родині брата грошей не було і після спілкування з дружиною вони вирішили в неї позичити 40000 грн. Гроші вона передавала братові особисто, він їй написав розписку, дружини в цей час поруч не було, але під час оформлення договору щодо продажу частини будинку ОСОБА_1 погодилась, що вони позичали в неї гроші. Мати ОСОБА_3 постійно надавала матеріальну допомогу ОСОБА_3 , оскільки вона працювала в Італії, допомагала їм з ремонтом, давала гроші на оплату комунальних послуг, оскільки ОСОБА_3 таксував, а ОСОБА_1 довго не працювала.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

21.12.2002 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, про що ВРАЦС по м. Слов`янську Слов`янського МРУЮ Донецької області в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №754, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 21.10.2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_8 , батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 20.08.2003 року.

Згідно з Витягом про реєстрації права власності на нерухоме майно КП БТІ м. Слов`янська від 28.04.2004 року, ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 12.03.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Мурадовою С.Г., зареєстрованого в реєстрі за №1139, належить трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , що також підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.09.2018 року.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.07.2017 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2017 року належить 1/2 частка земельної ділянки площею 0,1179 га, кадастровий номер 1424284600:03:000:0088, розташована в АДРЕСА_3 .

Крім того, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.07.2017 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 07.07.2017 року належить 1/2 частка житлового будинку з господарчими та побутовими будовами та спорудами, розташованого в АДРЕСА_3 .

Також, сторонами не заперечується, що за час перебування у шлюбі ними придбано спільне майно, а саме: пральна машина вартістю 6000,00 грн., холодильник вартістю 5000,00 грн., мебель до прихожої вартістю 3500,00 грн., двоспальне ліжко вартістю 6000,00 грн., телевізор вартістю 5000,00 грн., телевізор вартістю 8000,00 грн., кухонний гарнітур вартістю 6000,00 грн., набір меблі - диван, стіл, 6 стільців вартістю 5000,00 грн., м`який куточок вартістю 10000,00 грн., 2 журнальні столики вартістю 1500,00 грн., 3 шафи вартістю 9000,00 грн., тумбочка під телевізор вартістю 600,00 грн., килим 3х4 м вартістю 1000,00 грн., мікрохвильова піч вартістю 3000,00 грн., мебельна стінка в дитячу кімнату вартістю 7000,00 грн., дитяче ліжко вартістю 3000,00 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 17.05.2018 року, яке набуло законної сили 19.06.2018 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано.

Відповідно до п. 22 Постанови пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі 372/504/17 (провадження 14-325цс18).

Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Судом встановлено, що у період перебування сторін по справі у зареєстрованому шлюбі, ними за спільні кошти подружжя набуте наступне майно: 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_3 , 1/2 частка земельної ділянки площею 0,1179 га кадастровий номер 1424284600:03:00:0088 за адресою: АДРЕСА_3 , та квартира АДРЕСА_2 , отже, вказане майно є об`єктом права спільної сумісної власності.

Під час судового засідання жодних належних та допустимих доказів того, що при придбанні вказаного майна використовувались кошти, які є особистою власністю когось з подружжя, не надано.

Відповідно до ч.3 ст.70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Однак, документи подані позивачем в підтвердження позовних вимог, не містять підтвердження як самого факту сплати аліментів на утримання дитини, так і, зокрема, недостатності слачуваних ОСОБА_3 коштів для забезпечення їхній спільній дитині фізичного, духовного розвитку та лікування.

У зв`язку з чим, суд не знаходить законних підстав щодо визначення розміру часток спірного майна із застосуванням ч.3 ст.70 СК України.

Таким, чином, враховуючи, що спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя позивачем за первісним позовом не надано, тому суд дійшов висновку про поділ квартири між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем і відповідачем право власності - за кожним на 1/2 частину вказаної квартири, без виділення в натурі та змінивши таким чином режим спільної сумісної власності подружжя на цей об`єкт на режим спільної часткової власності, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині визнання за нею права власності на 2/3 частки квартири підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в частині визнання права власності по 1/2 частці спірної квартири за кожною стороною підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про вселення позивача та її дитини до спірної квартири, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п.2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогами про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Права власника жилого будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

За приписами ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі М.С. проти України , у якому йдеться визначення інтересів дитини , їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по- перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо не придатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є благодійним.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже потім права батьків.

Такий правовий висновок був висловлений Верховним Судом України у постанові від 04.04.2018 року у справі №746/2109/16-ц.

Таким чином судом встановлено, що сторонам у справі на праві власності в рівних частках належить спірна квартира.

На даний час ОСОБА_3 чинить перешкоди у проживанні у вказаній квартирі ОСОБА_1 та їхній неповнолітній дочці, не допускаючи їх до квартири.

Такими своїми діями ОСОБА_3 порушує право позивача користуватися належною їй власністю та суперечить найкращим інтересам неповнолітньої дочки, що не сприяє створенню безпечного, спокійного середовища, для гармонійного розвитку дитини.

Оскільки, ОСОБА_1 має таке ж право володіти, користуватися та розпоряджатися вказаною нерухомістю як і ОСОБА_3 , враховуючи найкращі інтереси неповнолітньої дитини, суд вважає, що підлягають задоволенню первісні позовні вимоги ОСОБА_1 в частині усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення позивача за первісним позовом та неповнолітньої дитини в спірну квартиру та зобов`язання відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 надати ключі від даного житла та не чинити перешкоди.

Щодо визначення порядку користування спірною квартирою суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Таким чином, порядок користування житловими приміщеннями у будинку, який належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у будинку.

Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року № 6-1500цс15.

Виділення у відособлене користування кожному із співвласників частини квартири, яка б відповідала їх ідеальним часткам є неможливим, проте за запропонованим позивачем за зустрічним позовом варіантом відхилення не є значним (лише 3,2 кв.м), тому, враховуючи інтереси кожної із сторін та інтереси неповнолітньої дитини, суд визнає, що запропонований ОСОБА_3 порядок користування спірною квартирою, за яким ОСОБА_3 виділяється в особисте користування кімната площею 16,5 кв.м, а ОСОБА_1 виділяється кімната площею 11,4 кв.м та кімната площею 8,3 кв.м з прилеглим балконним приміщенням, відповідає інтересам сторін, оскільки кожен із співвласників отримує в особисте користування окрему житлову кімнату та не позбавляється користування необхідними в такому випадку іншими приміщеннями квартири.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом щодо визначення порядку користування спірною квартирою підлягають задоволенню.

Щодо визнання права власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 07.07.2017 року, тобто в період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , було придбано 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

У пункті 7 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку від 07.07.2017 року та у пункті 7 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2017 року зазначено, що придбання 1/2 частки земельної ділянки та 1/2 частки житлового будинку вчиняється за письмовою заявою дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_3 надано розписку про отримання у борг грошових коштів в сумі 40000 грн. для придбання частини житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_3 , що підтверджено показами свідка ОСОБА_9 у судовому засіданні. Свідок ОСОБА_9 та позивач за первісним позовом не навели суду підстав, з яких свідок може дати пояснення не на користь ОСОБА_1 . Навпаки, свідок ОСОБА_9 зазначила, що має гарні стосунки з обома сторонами.

Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить спільне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя (правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-539цс16).

Відповідно до положень статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

ОСОБА_1 не навела доказів звернення до суду з подібним позовом щодо вказаної розписки.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про визнання за ним зобов`язання по одноособовій сплаті грошових коштів в сумі 40000 грн., залишаючи при цьому за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку та 1/2 частку земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , суд зазначає, що загальна вартість спірного майна, виходячи з договорів купівлі-продажу від 07.07.2017 року, яка припадає на ОСОБА_3 , становить 48700 грн., що є більшим, аніж розмір грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача за первісним позовом про визнання права власності на спірний житловий будинок та частково задовольняє позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку та 1/2 частку земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , та зобов`язання по одноособовій сплаті грошових коштів за договором позики, та визнає право власності за сторонами по 1/4 частці на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , за кожним.

Отже, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на одержане за рахунок позичених коштів майно, внаслідок укладення договору позики, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення позичених коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники, в зв`язку з чим суд визнає сторони солідарними боржниками за договором позики від 05.07.2017 року.

Щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя предметів домашньої обстановки та вжитку, виділення їх в натурі та стягнення грошової компенсації, суд зазначає наступне.

Сторони зазначають, що в період шлюбу ними придбано наступне майно: пральна машина вартістю 6000,00 грн., холодильник вартістю 5000,00 грн., мебель до прихожої вартістю 3500,00 грн., двоспальне ліжко вартістю 6000,00 грн., телевізор вартістю 5000,00 грн., телевізор вартістю 8000,00 грн., кухонний гарнітур вартістю 6000,00 грн., набір меблі - диван, стіл, 6 стільців вартістю 5000,00 грн., м`який куточок вартістю 10000,00 грн., 2 журнальні столики вартістю 1500,00 грн., 3 шафи вартістю 9000,00 грн., тумбочка під телевізор вартістю 600,00 грн., килим 3х4 м вартістю 1000,00 грн., мікрохвильова піч вартістю 3000,00 грн., мебельна стінка в дитячу кімнату вартістю 7000,00 грн., дитяче ліжко вартістю 3000,00 грн.

Позивач за первісним позовом просить визнати за нею право власності на меблі прихожої вартістю 3500,00 грн., телевізор вартістю 8000,00 грн., кухонний гарнітур вартістю 6000,00 грн., 1 шафу, килим вартістю 1000,00 грн., мікрохвильову піч вартістю 3000,00 грн., дитячу стінку вартістю 7000,00 грн., дитяче ліжко вартістю 3000,00 грн., на решту майна визнати право власності за відповідачем і стягнути з нього на її користь різницю у вартості часток в розмірі 5300,00 грн.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати право власності на все перелічене майно за відповідачем за зустрічним позовом та стягнути з неї на його користь грошову компенсацію вартості його частки вищезазначених предметів у розмірі 39800 грн.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, спільне майно подружжя, за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з врахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.

Частиною першою та другою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Сторони в судовому засіданні прийшли згоди щодо зазначеної вартості майна та його наявності на час розгляду справи, не дійшли згоди лише щодо його поділу.

Враховуючи позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне майно: двоспальне ліжко вартістю 6000,00 грн., телевізор вартістю 8000,00 грн., кухонний гарнітур вартістю 6000,00 грн., 3 шафи вартістю 9000,00 грн., мебельна стінка в дитячу кімнату вартістю 7000,00 грн., дитяче ліжко вартістю 3000,00 грн., загальною вартістю 39 000 грн.; за ОСОБА_3 визнати право власності на наступне майно: пральна машина вартістю 6000,00 грн., холодильник вартістю 5000,00 грн., мебель до прихожої вартістю 3500,00 грн., телевізор вартістю 5000,00 грн., набір меблі - диван, стіл, 6 стільців вартістю 5000,00 грн., м`який куточок вартістю 10000,00 грн., 2 журнальні столики вартістю 1500,00 грн., тумбочка під телевізор вартістю 600,00 грн., килим 3х4 м вартістю 1000,00 грн., мікрохвильова піч вартістю 3000,00 грн., загальною вартістю 40600 грн. з компенсацією з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсації у вигляді різниці вартості вказаного майна у розмірі 800 грн.

В зв`язку з викладеним, суд частково задовольняє вимоги за первісним та зустрічним позовами про визнання спільною сумісною власністю подружжя предметів домашньої обстановки та вжитку, виділення їх в натурі та стягнення грошової компенсації.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2044,80 грн., що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

ОСОБА_3 при зверненні до суду з зустрічним позовом сплачено судовий збір в розмірі 1978,40 грн., що підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення первісного та зустрічного позовів, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю суми судових витрат в розмірі 33,20 грн. ((2044,80 - 1978,40)/2=33,20).

Що стосується вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на надання правничої допомоги, то вказана вимога не підлягає задоволенню оскільки в матеріалах справи відсутнє належне, оформлене у встановленому законом порядку, документальне підтвердження оплати вказаних послуг.

Як роз`яснено у постанові Великої палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 355, 356 ЦПК України, ст.ст. 69-72 СК України, ст. 372 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна, усунення перешкод у користуванні квартирою, предметами домашньої обстановки та побуту, особистим майном задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступне майно: квартиру АДРЕСА_2 , 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 , 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_3 , пральну машину вартістю 6000,00 грн., холодильник вартістю 5000,00 грн., мебель до прихожої вартістю 3500,00 грн., двоспальне ліжко вартістю 6000,00 грн., телевізор вартістю 5000,00 грн., телевізор вартістю 8000,00 грн., кухонний гарнітур вартістю 6000,00 грн., набір меблі - диван, стіл, 6 стільців вартістю 5000,00 грн., м`який куточок вартістю 10000,00 грн., 2 журнальні столики вартістю 1500,00 грн., 3 шафи вартістю 9000,00 грн., тумбочку під телевізор вартістю 600,00 грн., килим 3х4 м вартістю 1000,00 грн., мікрохвильову піч вартістю 3000,00 грн., мебельну стінку в дитячу кімнату вартістю 7000,00 грн., дитяче ліжко вартістю 3000,00 грн.

Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на наступне майно: квартиру АДРЕСА_2 , 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 , 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_3 , пральну машину вартістю 6000,00 грн., холодильник вартістю 5000,00 грн., мебель до прихожої вартістю 3500,00 грн., двоспальне ліжко вартістю 6000,00 грн., телевізор вартістю 5000,00 грн., телевізор вартістю 8000,00 грн., кухонний гарнітур вартістю 6000,00 грн., набір меблі - диван, стіл, 6 стільців вартістю 5000,00 грн., м`який куточок вартістю 10000,00 грн., 2 журнальні столики вартістю 1500,00 грн., 3 шафи вартістю 9000,00 грн., тумбочку під телевізор вартістю 600,00 грн., килим 3х4 м вартістю 1000,00 грн., мікрохвильову піч вартістю 3000,00 грн., мебельну стінку в дитячу кімнату вартістю 7000,00 грн., дитяче ліжко вартістю 3000,00 грн.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_3 , 1/4 частку земельної ділянки по АДРЕСА_3 , двоспальне ліжко вартістю 6000,00 грн., телевізор вартістю 8000,00 грн., кухонний гарнітур вартістю 6000,00 грн., 3 шафи вартістю 9000,00 грн., мебельна стінка в дитячу кімнату вартістю 7000,00 грн., дитяче ліжко вартістю 3000,00 грн.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_3 , 1/4 частку земельної ділянки по АДРЕСА_3 , пральну машину вартістю 6000,00 грн., холодильник вартістю 5000,00 грн., мебель до прихожої вартістю 3500,00 грн., телевізор вартістю 5000,00 грн., набір меблі - диван, стіл, 6 стільців вартістю 5000,00 грн., м`який куточок вартістю 10000,00 грн., 2 журнальні столики вартістю 1500,00 грн., тумбочку під телевізор вартістю 600,00 грн., килим 3х4 м вартістю 1000,00 грн., мікрохвильову піч вартістю 3000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , компенсацію вартості частки предметів домашнього вжитку у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

Усунути перешкоди у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зобов`язавши ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надати ключі від даного житла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не чинити перешкоди у користуванні вказаною квартирою.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , виділивши в користування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жилу кімнату №1-03 (площею 16,5 кв.м), в користування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жилу кімнату №1-02 (площею 11,4 кв.м) та жилу кімнату № НОМЕР_2 (площею 8,3 кв.м) з прилеглим балконним приміщенням, інші приміщення квартири, а саме: кухню №1-04 (площею 7,4 кв.м), вбиральню (поєднану) №1-05 (площею 6,3 кв.м), коридор №1-01 (площею 4,8 кв.м) залишити у спільному користуванні.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , солідарними боржниками по сплаті зобов`язань за договором позики від 05.07.2017 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 33 (тридцять три) грн. 20 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 27 жовтня 2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області А.О. Гончарова