Рішення

від 20.10.2020 по справі 368/750/20

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/750/20

Рішення 2/368/429/20

Іменем України

"20" жовтня 2020 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Назаренко А.І.

з участю позивача ОСОБА_1

та представника відповідача адвоката Матюшенкова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, -

встановив:

позивач просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , в порядку спадкування після ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222289001:01:329:0013 та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,3133 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222289001:01:329:0014, обґрунтовуючи позов наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За життя ОСОБА_4 належали земельні ділянки, які входять до складу спадщини, а саме:

?земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222289001:01:329:0013;

?земельна ділянка площею 0,3133 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222289001:01:329:0014.

Отже, після смерті ОСОБА_4 залишились вищезазначені земельна ділянки, які входять до її спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

02.03.2017 р. ОСОБА_4 було складно заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Руденком А.В. та зареєстрований в реєстрі за №335.

Відповідно до вищезазначеного заповіту ОСОБА_4 земельну ділянку площею 6,00 га, що розташована на території Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер 3222289000:02:016:0007 заповіла своїй дочці ОСОБА_1 .

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним., неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Після смерті ОСОБА_4 із спадкоємців за законом першої черги залишились вона, дочка ОСОБА_1 , та син ОСОБА_2 . Інших спадкоємців за законом чи за заповітом не залишилось.

Отже, враховуючи те, що інших спадкоємці по заповіту та за законом не залишилось, вона як спадкоємець за законом відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України успадковують всю спадщину ОСОБА_4 , в тому числі і земельні ділянки.

У зв`язку з відкриттям спадщини ОСОБА_4 вона у встановлений шестимісячний строк прийняла спадщину шляхом звернення до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4 , що підтверджується листом нотаріуса.

Відповідач ОСОБА_2 до у встановлений шестимісячний строк не звертався до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини матері ОСОБА_4 .

Після прийняття спадщини та для оформлення свідоцтва про право на спадщину вона звернулась до державного нотаріуса, яка повідомила її, що для оформлення на неї як спадкоємця земельних ділянок, необхідно надати правовстановлюючий документ на право власності на вказані земельні ділянки на ім`я ОСОБА_4 .

На вимогу нотаріуса нею надано нотаріусу державні акти на право власності на

земельні ділянки серія ЯИ №834471 від 15.12.2009 р. та серія ЯИ №834472 від 15.12.2009 р.

Однак, при дослідженні державним нотаріусом вказаних державних актів було встановлено,

що вони були видані ОСОБА_4 після того як вона згідно договору дарування

домоволодіння від 08.04.2008 р. посвідченого приватним нотаріусом Кагарлицького

районного нотаріального округу подарувала житловий будинок за адресою

АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_1 .

При цьому, після дарування ОСОБА_4 їй житлового будинку відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України до неї перейшло право на земельні ділянки, що розташовані адресою: АДРЕСА_1 .

Тому, ОСОБА_4 не мала права отримувати державні акти на земельні ділянки після дарування житлового будинку їй. У зв`язку з чим, державний нотаріус відмовила їй в оформленні свідоцтва про право на спадщину на спадкові земельні ділянки.

В листі нотаріальної контори, нотаріусом було рекомендовано їй звернутись до суду щодо визнання за нею в порядку спадкування права власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222289001:01:329:0013 та земельну ділянку 0,3133 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222289001:01:329:00145 які належали ОСОБА_4 .

Отже, за умови, що за життя ОСОБА_4 не мала права отримувати державні акти на право власності на земельні ділянки, вона не може у встановленому порядку оформити через нотаріальну контору та прийняти у спадщину вищевказані земельні ділянки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Матюшенков Д.В. позові вимоги позивача не визнає в повному обсязі та просить у їх задоволенні відмовити.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

08 квітня 2008 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 66).

Згідно договору дарування домоволодіння ОСОБА_4 подарувала житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , який останній належав на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, посвідченого за реєстром № 1-1165, виданого Кагарлицькою районною державною нотаріальною конторою 12.05.2006 р. та на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, посвідченого за реєстром № 1-1168 Кагарлицькою районною державною нотаріальною конторою 12.05.2006 р.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 834471, виданого на підставі рішення Шпендівської сільської ради від 21.01.2009 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010994602006 від 15.12.2009 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, яка розташована на АДРЕСА_1 , яка передана їй для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 68).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 834472, виданого на підставі рішення Шпендівської сільської ради від 21.01.2009 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010994602007 від 15.12.2009 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для ведення особистого підсобного господарства площею 0,3133 га (а.с. 69).

Про наявність державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 834472, виданого на підставі рішення Шпендівської сільської ради від 21.01.2009 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010994602007 від 15.12.2009 року та на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 834471, виданого на підставі рішення Шпендівської сільської ради від 21.01.2009 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010994602006 від 15.12.2009 року, які були видані ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_1 було відомо, про що остання повідомила суд під час судового розгляду справи. Окрім того, не було заперечень зі сторони позивача щодо даного питання, оскільки, як вона повідомила, тоді в с. Шпендівка приватизовували землі всі мешканці села.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 23.12.2019 р. виконавчим комітетом Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу, якої входять земельні ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

02.03.2017 р. ОСОБА_4 було складно заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Руденком А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 335.

Відповідно до вищезазначеного заповіту ОСОБА_4 заповіла належну їй земельну ділянку площею 6,00 га з кадастровим номером: 3222289000:02:016:0007, що розташована на території Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, і виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_4 із спадкоємців першої черги залишилась дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 . Інших спадкоємців після ОСОБА_4 не залишилось.

Відповідач ОСОБА_2 13.02.2020 р. подав заяву до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 26.02.2020 р. подала заяву до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з даними Спадкового реєстру заведена державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Грачовою Л.І. 13.02.2020 року за 21/2020.

08.07.2020 р. позивачу ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з: земельної ділянки, площею 5,9981 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3222289000:02:016:0007, розташованої за адресою: Київська область, Кагарлицький район, Шпендівська сільська рада, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 524467, виданого 19 грудня 2005 року Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області, Кагарлицьким районним відділом земельних ресурсів, на підставі Розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 01 грудня 2005 року за №698, записано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010501400112.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у права людини.

Принцип верховенства права закріплено й у статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у якій зазначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

За пунктом 3 статті 2 Закону № 697-ХІІ кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (пункти 1, 3 статті 4 Закону № 697-ХІІ ).

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків (пункт 2 статті 48 Закону № 697-ХІІ ).

Відповідно до пункту 1 статті 51 цього Закону громадянин не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку поза його волею інакше, як на підставі рішення суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно зі статтею 14 цього Закону громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.

Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян (пункт 4 статті 13 Закону № 697-ХІІ .

За положеннями статті 2 ЦК України земельні відносини регулюються земельним законодавством.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України (2001 року) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

При укладені 08.04.2008 р. договору дарування житлового будинку між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не вирішено питання про долю земельної ділянки, на якій знаходиться відчужене нерухоме майно.

Отже, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 689/26/17 було відступлено від раніше прийнятих правових позицій викладених у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду правова позиція, а саме у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 381/41/17, а саме: про те, що особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Оскільки спадкодавцем було отримано державні акти та вони не охоплені заповітом і з урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222289001:01:329:0013 та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,3133 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222289001:01:329:0014, а в іншій частині позивачу суд відмовляє.

На підставі вищевикладеного та керуючись ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , ст. ст. 4, 10, 12, 76-83, 258, 263-268 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222289001:01:329:0013.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,3133 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222289001:01:329:0014.

У задоволенні решти позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28.10.2020 р.

Суддя І.І. Шевченко