Рішення

від 27.10.2020 по справі 567/901/20

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/901/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Острозької районної державної адміністрації Рівненської області, Білашівської сільської ради Острозького району Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права на земельну частку (пай)

встановив :

в Острозький районний суд з позовом до Острозької районної державної адміністрації Рівненської області, Білашівської сільської ради Острозького району Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права на земельну частку (пай) звернувся ОСОБА_1 .

В обгрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_3 та за життя, а саме 14.12.1993 вона склала заповіт, посвідчений Білашівською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в рєстрі за №16 , у якому лишила особисте розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого - все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.526 ЦК УРСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Після смерті ОСОБА_3 позивач прийняв спадщину, так як фактично вступив в управління та володіння спадковим майном та ним було подано до Острозької районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом складеним ОСОБА_3 14 грудня 1993 року за наслідками якої 16.09.1994 було заведено спадкову справу №144/1994. Інші заяви про прийняття чи відмову від прийняття спадщини не надходили. Відомості про інших спадкоємців відсутні.

26 вересня 1994 року позивачу, як спадкоємцю за заповітом після смерті ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в реєстрі за №1-1423, на частину спадкового майна, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані в с.Білашів Острозького району Рівненської області.

Зазначає, що є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , належним чином прийняв спадщину, що відкрилася після її смерті та оформив свої спадкові справи на частину спадкового майна.

Одночасно вказує, що до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 входить її право на земельну частку (пай), розміром 2,10 га в умовних кадастрових гектарах в землі, що належала на праві колективної власності для колективного сільськогосподарського підприємства Верховина с.Білашів Острозького району Рівненської області .

20 липня 1993 року Білашівською сільською радою народних депутатів Острозького району Рівненської області для колективного сільськогосподарського підприємства Верховина с.Білашів Острозького району Рівненської області був виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії РВ №00009, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1 і у Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком № 1 до Державного акта №00009 під номером 748 зазначена ОСОБА_3 , жителька с.Точивики Острозького району Рівненської області, як така, що має право на земельну частку (пай) у землі, що належала на праві колективної власності для КСП Верховина .

Зазначає, що розмір земельної частки (паю) по КСП Верховина становить 2,10 в умовних кадастрових гектарах, вартість земельної частки (паю) по КСП Верховина становить 73 116 грн.

Згідно додатку №2 до протоколу комісії КСП Верховина від 14 лютого 1997 року Зміни та доповнення в списках громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства Верховина , додатку № 1 до Державного акту на право колективної власності на землю серії РВ №00009 виданого 20 липня 1993 року, станом на 14 лютого 1997 ОСОБА_3 була виключена зі списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком №1 до Державного акта №00009, підстава для виключення померла .

Вважає, що оскільки станом на день видачі для КСП Верховина с.Білашів Острозького району Рівненської області ОСОБА_3 була включена до списку громадян-членів КСП, що є додатком №1 до Державного акта на право колективної власності на землю № 00009 виданого 20 липня 1993, а тому вона мала право на земельну частку (пай), розміром 2,10 га в умовних кадастрових гектарах в землі, що належала на праві колективної власності для колективного сільськогосподарського підприємства Верховина с.Білашів Острозького району Рівненської області.

Зазначає, що сертифікат на право на земельну частку (пай) чи державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 не отримувала.

Вважає, що оскільки на день своєї смерті ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай), розміром 2,10 га в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Верховина" Острозького району відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00009, а тому з врахуванням вищевикладеного право на неї переходить до нього, як спадкоємця за заповітом після її смерті.

Після звернення до приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я. за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), загальною площею 2,10 га в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Білашівської сільської ради Острозького району Рівненської області, у такій видачі йому було відмовлено в зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на вищевказане спадкове майно, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.05.2020.

Після звернення до Острозької районної державної адміністрації Рівненської області з приводу виділення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) із земель колишнього КСП "Верховина" на території Білашівської сільської ради Острозького району, Острозька районна державна адміністрація повідомила його про неможливість видачі на ім`я ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікату на земельну частку (пай) яким посвідчено її право на земельну частку (пай) у землі, яка належала на праві колективної власності для КСП Верховина с.Білашів Острозького району Рівненської області на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00009 виданого 20.07.1993, та рекомендувала йому звернутися до суду для визнання за ним, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 права на земельну частку (пай) у землі, яка належала на праві колективної власності для КСП Верховина с.Білашів Острозького району Рівненської області на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00009 виданого 20.07.1993.

Враховуючи наведені обставини, позивач просить визнати за ним, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), розміром 2,10 га в умовних кадастрових гектарах в землі, що належала на праві колективної власності для колективного сільськогосподарського підприємства Верховина с.Білашів Острозького району Рівненської області на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00009 виданого 20.07.1993, право на яку мала ОСОБА_3 відповідно до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є Додатком № 1 до Державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00009 виданого 20.07.1993.

Суд, розглянувши справу відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України за правилами загального позовного провадження, встановив наступне.

Ухвалою Острозького районного суду від 21.08.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідачам було надано строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

09.09.2020 представником відповідача Острозької районної державної адімінстрації подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов визнав в повному обсязі та не заперечує проти його задоволення.

10.09.2020 представником відповідача Білашівської сільської ради Острозького району Рівненської області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов визнав в повному обсязі та не заперечує проти його задоволення. Розгляд справи просить здійснювати в його відсутності.

30.09.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Відповідно до ч.7 ст. 178 ЦПК України , відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з п.6 ч.2 ст.43 ЦПК України , учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області 21.08.2020 відповідачам було встановлено строк для подання відзиву на позов, відповідно до ч.3 ст.178 ЦПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Копія даної ухвали, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, була отримана Головним управлінням Дерджгеокадастру в Рівненській області 27.08.2020.

При цьому відзив на позовну заяву було надіслано представником ГУ Держгеокадастру лише 28.09.2020, а відтак суд приходить до висновку, що даний відзив подано з пропуском строку для його подання встановленого ухвалою суду від 21.08.2020, а отже на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Правом подати відповідь на відзиви позивач не скористався.

Ухвалою суду від 14.09.2020 за клопотанням позивача долучено до матеріалів справи копію спадкової справи №144/1994, заведену після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 29.09.2020 закрито підготвоче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Інших процесуальних дій не вчинялося.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному об`ємі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просять суд позов задоволити.

Зазначили, що 20 липня 1993 року Білашівською сільською радою народних депутатів Острозького району Рівненської області для КСП Верховина с.Білашів Острозького району Рівненської області був виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії РВ №00009, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1. У Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком № 1 до Державного акта №00009 під номером 748 зазначена ОСОБА_3 , жителька с.Точивики Острозького району Рівненської області, як така, що має право на земельну частку (пай) у землі, що належала на праві колективної власності для КСП Верховина .

Розмір земельної частки (паю) по КСП Верховина становить 2,10 в умовних кадастрових гектарах.

Вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Зазначають, що сертифікат на право на земельну частку (пай) чи державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 не отримувала.

Вказують, що після смерті ОСОБА_3 , позивач прийняв спадщину, так як фактично вступив в управління та володіння спадковим майном та ним було подано до Острозької районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом складеним ОСОБА_3 14 грудня 1993 року, посвідченим Білашівською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрованим в реєстрі за №16, за наслідками якої 16.09.1994 було заведено спадкову справу №144/1994. Інші заяви про прийняття чи відмову від прийняття спадщини не надходили. Відомості про інших спадкоємців відсутні.

26 вересня 1994 року позивачу, як спадкоємцю за заповітом після смерті ОСОБА_3 , було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1-1423, на частину спадкового майна, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані в с.Білашів Острозького району Рівненської області.

Вважають, що зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 належним чином прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 та є єдиним спадкоємцем за заповітом після її смерті.

Посилаються на те, на день своєї смерті ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай), розміром 2,10 га в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Верховина", а тому з врахуванням вищевикладеного право на неї переходить до ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом.

Після звернення позивача до приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я. за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), загальною площею 2,10 га в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Білашівської сільської ради Острозького району Рівненської області, у такій видачі йому було відмовлено в зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на вищевказане спадкове майно, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.05.2020.

Враховуючи наведені обставини, та посилаючись на те, що на день своєї смерті ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай), розміром 2,10 га в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Верховина", однак будь-яких дій щодо переоформлення права за земельну частку (пай), отримання сертифікату, виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї не здійснила, просять визнати за позивачем ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай), розміром 2,10 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Верховина" с.Білашів Острозького району відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00009 виданого 20.07.1993 з додатком №1 "Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства" до нього.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про час та дату розглляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (актовий запис №21 від 27.12.993), про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видане 27.12.1993.

Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України , законами України від 2 вересня 1993 року N3425-ХІІ Про нотаріат , від 23 червня 2005 року N2709-ІУ Про міжнародне приватне право , іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами, відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР в тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином, відносини щодо спадкування після смерті ОСОБА_3 регулюються ЦК УРСР.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до статті 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

За життя, а саме 14.12.1993 ОСОБА_3 склала заповіт посвідчений Білашівською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в рєстрі за №16 , у якому лишила особисте розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла для ОСОБА_1 .

На день смерті ОСОБА_3 даний заповіт змінений чи скасований не був про що свідчить відповідна відмітка на ньому .

Відповідно до ст.526 ЦК УРСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

На день своєї смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 одна, що підтверджується довідкою Білашівської сільської ради Острозького району Рівненської області №257 від 18.05.2020.

Відповідно до статей 548, 549 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з стереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття адщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

З матеріалів спадкової справи №144/1994 встановлено, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , так як фактично вступив в управління та володіння спадковим майном та ним було подано до Острозької районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом складеним ОСОБА_3 14 грудня 1993, посвідченим Білашівською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрованим в реєстрі за №16, за наслідками якої 16.09.1994 було заведено спадкову справу №144/1994. Інші заяви про прийняття чи відмову від прийняття спадщини не надходили. Відомості про інших спадкоємців відсутні.

26 вересня 1994 ОСОБА_1 як спадкоємцю за заповітом після смерті ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в реєстрі за №1-1423, на частину спадкового майна, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані в с.Білашів Острозького району Рівненської області.

Дані обставини також підтверджуються довідкою приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я. №97/02-14 від 21.05.2020 , свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданим 26.09.1994 та зареєстрованим в реєстрі за №1-1423 , витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №60193188 виданим 15.05.2020 року.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 та належним чином оформив свої спадкові права на частину спадкового майна.

Одночасно в судовому засіданні встановлено, що 20.07.1993 колективному сільськогосподарському підприємству "Верховина" с.Білашів Острозького району Рівненської області було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії РВ №00009.

Згідно Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком №1 до Державного акта серії РВ №00009, під №748 зазначена ОСОБА_3 , як така, що має право на земельну частку (пай) в КСП "Верховина" с.Білашів Острозького району Рівненської області.

Розмір земельної частки (паю) по КСП "Верховина" Острозького району Рівненської області, становить 2,10 га в умовних кадастрових гектарах на одного члена господарства.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) чи державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 не отримувала.

Дані обставини підтверджуються повідомленням відділу в Острозькому районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №28-17-0.29-92/101-20 від 15.04.2020.

Згідно додатку №2 до протоколу комісії КСП Верховина від 14 лютого 1997 Зміни та доповнення в списках громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства Верховина , додатку №1 до Державного акту на право колективної власності на землю серії РВ №00009 виданого 20 липня 1993, станом на 14 лютого 1997 ОСОБА_3 була виключена зі списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком №1 до Державного акта №00009, як така, що померла.

Відповідно до довідки Білашівської сільської ради Острозького району Рівненської області №250 від 29.04.2020 , на території Білашівської сільської ради Острозького району Рівненської області, є в наявності землі запасу (рілля) загальною площею - 5,7997 га.

Відповідно до ч.2 ст.23 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час видачі для КСП Верховина державного акту на право колективної власності) , державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пленум Верховного Суду України у Постанові №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" в п.11 роз"яснив, що при вирішенні спору на спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного Кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР.

Відповідно до п.2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року, визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до п.5 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Відповідно до п.3 Указу Президента України від 10 листопада 1994 №666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" вирішено установити, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Пунктом 17 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

За змістом положень ст.5 Земельного кодексу України (в редакції закону від 13.03.1992 року №2196-XII), ст.3 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям", право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання колективним сільськогосподарським підприємством, сільськогосподарським кооперативом, або сільськогосподарським акціонерним товариством державного акта на право колективної власності на землю. Право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на право колективної власності на землю. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" Земельного Кодексу). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 N720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай), суд повинен з`ясувати, чи була ця особа членом КСП на час передання державного акта про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього державного акта.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (у редакції Закону України від 18 грудня 1990 року № 561-XII) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Відповідно до статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Надаючи оцінку наданим позивачем доказам, суд враховує, що згідно списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком №1 до Державного акта серії РВ №00009, під №748 зазначена ОСОБА_3 , як така, що має право на земельну частку (пай) в КСП "Верховина" с.Білашів Острозького району Рівненської області, що належним чином підтверджує наявність підстав на які посилається позивач.

Таким чином, на день своєї смерті ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай), розміром 2,10 га в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Верховина" с.Білашів Острозького району відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00009 виданого 20.07.1993, та її таке право перейшло до ОСОБА_1 , який вважається таким, що прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п."г" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.131 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ч.1 ст.1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Таким чином, оскільки на день своєї смерті ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай), розміром 2,10 га в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Верховина" с.Білашів Острозького району відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00009 виданого 20.07.1993, а тому з врахуванням вищевикладеного право на неї переходить до ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Після звернення позивача до приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я. за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), загальною площею 2,10 га в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Білашівської сільської ради Острозького району Рівненської області, у такій видачі йому було відмовлено в зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на вищевказане спадкове майно, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.05.2020.

Відповідно до ст . 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно повідомлення Острозької районної державної адміністрації Рівненської області №70/01-49 від 13.05.2020 вбачається, що позивача було повідомлено про неможливість видачі на ім`я ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікату на земельну частку (пай) яким посвідчено її право на земельну частку (пай) у землі, яка належала на праві колективної власності для КСП Верховина с.Білашів Острозького району Рівненської області на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00009 виданого 20.07.1993, та рекомендувано йому звернутися до суду для визнання за ним, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 права на земельну частку (пай) у землі, яка належала на праві колективної власності для КСП Верховина с.Білашів Острозького району Рівненської області на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00009 виданого 20.07.1993.

Таким чином позасудові способи врегулювання існуючого спору позитивних результатів не дали.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , та не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначену земельну частку (пай), оскільки за життя ОСОБА_3 будь-яких дій щодо оформлення права за земельну частку (пай), виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї не здійснила та не виготовила правовстановлюючі документи.

За таких обставин, оскільки до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 увійшло її право на земельну частку (пай), та враховуючи те, що ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на зазначене майно, то позов підлягає задоволенню з визнанням за позивачем права на зазначену земельну частку (пай).

При цьому, суд виходить і з того, що Главою 89 ЦК України не визначено стороку протягом якого спадкоємець має звернутися за одержанням свідоцтва про право на спадщину, а отже підстав для застосування до спірних правовідносин вимог Глави 19 ЦК України немає.

Одночасно, при вирішенні спору судом враховуються і норми ст.152 ЗК України, якою визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнаня прав та норми ст.16 ЦК України, якою визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі на місцевості, з-посеред іншого: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок: приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Пунктом 21 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів державної виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності , крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або користування для всіх потреб.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що Головне управління Держгеокадастру не наділене повноваженнями щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) та не є належним відповідачем у справі, а відтак в задоволенні позову до Головного управління Держгеокадастру слід відмовити.

На підставі ст.25, 346, 392, 1216, 1233-1236, 1269 ЦК України, ст.152 ЗК України, керуючись ст.10, 81, 221-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Острозької районної державної адміністрації Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, пр-кт Незалежності, 14 Рівненської області, ЄДРПОУ 04057729), Білашівської сільської ради Острозького району Рівненської області (місцезнаходження: с.Білашів, вул.Центральна, 47 Острозького району Рівненської області, ЄДРПОУ 04386924) про визнання права на земельну частку (пай) задоволити, відмовивши в задоволенні зазначеного позову до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (місцезнаходження: м.Рівне, вул.С.Петлюри, 37, ЄДРПОУ 39768252).

Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) розміром 2,10 га в умовних кадастрових гектарах в землі, яка перебувала в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Верховина" с.Білашів Острозького району Рівненської області на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії РВ №00009, виданого 20.07.1993 року, право на яку мала ОСОБА_3 відповідно до зазначеного Державного акту з додатком №1 "Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства" до нього.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.10.2020.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.