Рішення

від 23.10.2020 по справі 510/2515/19

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/2515/19

Провадження № 2/510/524/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2020 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позовні вимоги визнали, щодо їх задоволення не заперечували, просили розглянути справу у їх відсутності.

Позивачка на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки; копія рішення Ренійського районного суду Одеської області від 18.01.2019р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія свідоцтва про народження позивачки; копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ; копія державного акту серії ЯЛ №268779 від 26.03.2010р. на право власності на земельну ділянку площею 3,1001 га, розташовану на території Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту) (АДРЕСА_1 ), виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копія Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.03.2019р.; копія кадастрового плану земельної ділянки; копія акту про встановлення в натурі меж земельної ділянки від 27.03.2009р.; копія договору оренди землі від 03.05.2010р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі є онукою ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_5 і ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_4 належало наступне майно:

на підставі державного акту серії ЯЛ №268779 від 26.03.2010р. на право власності на земельну ділянку - земельна ділянка площею 3,1001 га, розташована на території Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту) (АДРЕСА_1 ), виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На випадок смерті бабуся позивачки не розпорядилася належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_1 - померла. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 були: її онука - позивачка у справі та ОСОБА_2 - невістка (відповідачка у справі), до яких таке право перейшло за правом представлення, оскільки ОСОБА_5 (батько позивачки та чоловік відповідачки ОСОБА_2 ) - спадкоємець першої черги за законом - помер раніше, ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до смерті своєї матері. Крім того, спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 також вважається і ОСОБА_3 - донька померлої.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини сторони не звернулися до нотаріальної контори із заявами про її прийняття за законом. Відповідачка ОСОБА_3 на момент смерті матері разом із нею не мешкала, являється громадянкою РФ та зареєстрована за місцем мешкання у Республіці Болгарія. Відповідачка ОСОБА_2 спадщину також не прийняла, на неї не претендує і не заперечує, щоб позивачка реалізувала своє спадкове право та оформила спадщину на себе.

Останні роки перед смертю ОСОБА_4 позивачка мешкала разом із нею, доглядала за бабусею, як онука. Факт спільного мешкання позивачки із бабусею та батьком підтверджується обставинами, встановленими рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 18.01.2019р.

Проте, незважаючи на фактичне прийняття позивачкою спадщини за правом представлення, оформити її неможливо у зв`язку із тим, що в неї відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

У нинішній час, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказану земельну ділянку, про що 17.11.2015р. нотаріусом було винесено відповідну постанову (що також підтверджується рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 18.01.2019р.) .

Необхідні нотаріусу документи позивачка надати не може у зв`язку із втратою їх спадкодавцем. Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту неможливо оформити спадщину. Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Так як набуте за спадкуванням право власності позивачкою не було оформлено, вона не в змозі отримати дублікат державного акту про право власності на землю.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) державного акта на право власності на земельну ділянку - при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. На оригіналі державного акту нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця.

Отже, після смерті ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельну ділянку, як на об`єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачка за правом представлення прийняла спадщину за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлої ОСОБА_4 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідачі її не прийняли та на неї не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивачка у справі є спадкоємицею за законом за правом представлення.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачка не звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. Однак, вона постійно мешкала разом із бабусею та своїм рідним батьком, який помер раніше своєї матері. Як зазначила позивачка, після смерті бабусі у неї були відсутні правовстановлюючі документи на спадкову земельну ділянку. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину фактично, оскільки її воля, як спадкоємиці за законом, була виражена у її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розпорядження щодо її цільового використовування тощо).

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявила про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб`єктом набуття права власності на земельну ділянку з підстав прийняття спадщини за законом за правом представлення в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1266, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 08.02.2005р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за законом за правом представлення право власності на:

-земельну ділянку площею 3,1001 га із кадастровим номером 5124110100:01:006:0084, розташовану на території Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту) (АДРЕСА_1 ), виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії ЯЛ №268779 від 26.03.2010р. на право власності на земельну ділянку,

що належала ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник