Рішення

від 26.10.2020 по справі 640/20116/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року м. Київ №640/20116/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Власна Марка

доГоловного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Власна Марка (04655, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, оф. 617/20, код ЄДРПОУ 37616730) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/198, код ЄДРПОЛУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.08.2019 №00011321402 та №00011311402.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, зокрема, щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентами - ТОВ Сатурн Глобал та ТОВ Медіейшн компані . Також позивач посилається на те, що в акті перевірки відповідачем не наведено будь - яких обґрунтованих доказів на підтвердження порушень вимог податкового законодавства зі сторони ТОВ Власна Марка .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Представником ГУ ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру.

Позивачем надана відповідь на відзив, у якій він зазначив, що обставини на які посилається відповідач спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які були подані позивачем з позовною заявою. Наголошував на тому, що сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового порушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві відповідно до пп.78.1.4 п. 78.1 ст.78, ст.. 82 Податкового кодексу України на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 19.07.2019 року №10366, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Власна Марка ( код 37616730) з метою дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ Власна Марка при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Сатурн Глобал за січень 2017 року, з ТОВ Медіейшн Компані (код 40979114) за січень 2017 року, показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами проведеної перевірки складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Власна Марка від 31.07.2019 року №502/26-15-14-02-01-14/37616730, за висновками якого, перевіркою встановлено порушення :

- п.44.1, 44.2 ст.44 , пп.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п.5 та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, ст..9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 18360 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 18360 грн;

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1 п.198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зі змінами т доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17000 грн., в т.ч. за січень 2017 року в сумі 17000 грн .

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 27 серпня 2019 року:

- №00011321402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 21250,00 грн, з яких 17000 грн - за податковими зобов`язаннями, 4250, 00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №00011311402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 22 950, 00 грн, з яких 18360, 00 грн - за податковими зобов`язаннями, 4590, 00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями відповідача обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між з ТОВ Сатурн Глобал та ТОВ Медіейшн Компані , мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З врахуванням вказаної позиції суд досліджує обставини щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ Медіейшн Компані і ТОВ Сатурн Глобал .

Як встановлено судом, 16.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Власна Марка (Замовник), в особі директора Лопатенко О.В, яка діє на підставі статуту, з одного боку і Товариством з обмеженою відповідальністю Медіейшн компані в особі директора ОСОБА_3., що діє на підставі статуту укладено договір №160117/1 про надання консультаційно-інформаційних послуг, згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по завданню замовника та на умовах даного договору організувати надання консультаційно-інформаційних послуг.

Також, 10.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Власна Марка (Замовник), в особі директора Лопатенко О.В, яка діє на підставі статуту, з одного боку і Товариством з обмеженою відповідальністю Сатурн Глобал в особі директора ОСОБА_1 , укладено договір №100117/1 про надання консультаційно-інформаційних послуг, згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по завданню замовника та на умовах даного договору організувати надання консультаційно-інформаційних послуг.

На підтвердження виконання вимог зазначених договорів позивачем надано акти здачі-прийняття робіт ( наданих послуг), платіжні доручення, деталізацію січня 2017 року договорів.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Стосовно контрагента - ТОВ Медіейшн Компані , контролюючим органом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Медіейшн Компані зареєстровано Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 24 листопада 2016 року №10741020000063384.

Вид діяльності за КВЕД - 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Звіт за формою 1 ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за І квартал 2017 року підприємством не подавалось, виплати само зайнятим особам не здійснювались. Проведеним аналізом встановлено відсутність укладання угод цивільно-правового характеру, що свідчить про відсутність найманих працівників, в зв`язку з чим ТОВ Медіейшн компані не мало можливості реалізувати послуги на користь ТОВ Власна Марка .

З моменту реєстраці (24.11.2016 року) до дати скаладання акту перевірки підприємство до органів ДФС не подавало:

- звітів за формою 1ДФ, що не дає можливості встановити кількість працівників на підприємстві у перевіряємий період;

- баланс, звіт про фінансовий результат ТОВ Медіейшн Компані з моменту реєстрації з 24.11.2016, в зв`язку із чим неможливо встановити наявність основних засобів на підприємстві;

- свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.03.2018 року, в зв`язку із ненаданням декларації протягом року.

В ході проведення перевірки здійснено дослідження діяльності ТОВ Медіейшн Компані , проаналізован ланцюг придбання ним послуг, які в подальшому були реалізовані на користь ТОВ Власна Марка , відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних, документів наданих товариством під час перевірки встановлено, що ТОВ Медіейшн Компані придбало вищевказані послуги у ТОВ Нептун Трейд .

Товариство з обмеженою відповідальністю Нептун Трейд зареєстровано Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 01 грудня 2016 року №10741020000063492.

Знаходиться на обліку ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві станом на день підписання акта.

Станом на 07 травня 2018 року засновниками є ОСОБА_2 , сума внеску в статутний капітал становить 500 грн. та ОСОБА_4 , сума внеску в статутний капітал становить 500 грн.

Директор, головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю Нептун Трейд в одній особі - ОСОБА_2 з моменту реєстрації 01 грудня 2016 року по теперішній час.

Статутний фонд - 1000 гривень.

Основний вид діяльності - 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Станом на 07 травня 2018 року має стан - 0.платник податків за основним місцем обліку.

Декларація з податку на прибуток підприємств, звіт про фінансові результати, декларації з податку на додану вартість, декларації з екологічного, земельного, транспортного податку за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік Товариством з обмеженою відповідальністю Нептун Трейд до ДПІ по місту реєстрації подані не були.

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) не подавався.

Згідно бази даних по Товариству з обмеженою відповідальністю Нептун Трейд наявна інформація суб`єкта фіктивного підприємництва від 07 лютого 2017 року №397/8/26-55-21-03.

Орган ДПС, який виявив та відпрацював СФП ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно з якою: Товариство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово- господарську діяльність або реалізовувати повноваження. Дата встановлення ознаки - 03.02.2017.

В результаті опрацювання податкової інформації по контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю Сатурн Глобал встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сатурн Глобал зареєстровано Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 01 грудня 2016 року №10701020000066059.

Взято на податковий облік в органах ДФС 01 грудня 2016 року №265516230913.

Станом на дату складання акта перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю Сатурн Глобал перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києва.

Свідоцтво платника ПДВ від 01 січня 2017 року за №200299579, Індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 409937126550, анульоване 15 лютого 2018 року, причина анулювання -22- ненадання декларацій протягом року.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сатурн Глобал з моменту реєстрації 01 грудня 2016 року по дату акта не подавало до органів ДФС звіти за формою 1ДФ, що не дає можливості встановити кількість працівників на підприємстві у перевіряємому періоді; баланс, звіт про фінансовий результат Товариством з обмеженою відповідальністю Сатурн Глобал з моменту реєстрації 01 грудня 2016 року по дату складання акта не подавались, у зв`язку з чим не можливо встановити наявність основних засобів на підприємстві.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сатурн Глобал , так як і Товариство з обмеженою відповідальністю Медіейшн компані , придбавало консультаційно-інформаційні послуги у Товариства з обмеженою відповідальністю Нептун Трейд .

З матеріалів перевірки вбачається, що від оперативного управління отримано протокол допиту ОСОБА_1 який є одноосібним керівником/головним бухгалтером (засновником 50%) з 01.01.2016 року по 08.02.2017 року, яким надано інформацію про непричетність до реєстрації ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Сатург Глобал .

Як вбачається з матеріалів справи, наданий позивачем договір №160117/1 про надання консультаційно-інформаційних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг підписані директором ТОВ Медіейшн компані - ОСОБА_2 .

Так, до матеріалів справи долучений вирок Печерського районного суду м. Києві від 12.06.2018 року по справі №757/3074/18-к, відповідно до якого встановлено причетність особи ( ОСОБА_3 ) до створення ТОВ Медіейшн Компані , ТОВ Вітторіо Трейдінг , ТОВ Деймов Плюс , ТОВ Сатурн Глобал , ТОВ Нептун Трейд , за грошову винагороду, без мети проведення господарської діяльності, що кваліфіковано за ч.5 ст. 27, ч.ч.1,2 ст. 205, ч.ч.1.3 ст. 358 КК України .

Як вбачається зі змісту вищевказаного вироку, для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_3 , були повторно надані невстановленій слідством особі на ім`я ОСОБА_4 , копії сторінок власного паспорту громадянина України та копію власної картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного номеру, які необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства, при цьому достовірно знаючи, що фактично не буде виконувати будь-які адміністративно-розпорядчі функції, як службова особа вказаних вище товариств, не буде здійснювати фінансово-господарську діяльність товариств, пов`язану з наданням різноманітних послуг та торгівлею товарами фізичним та юридичним особам, визначену в статутах товариств та не має мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку від такої діяльності, усвідомлюючи, що здійснює дії спрямовані на перереєстрацію товариств та їх придбанні невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, а також, усвідомлюючи, що в подальшому, реєстраційні документи ТОВ Деймос Плюс , ТОВ Сатурн Глобал, ТОВ Нептун Трейд , ТОВ Медіейшн Компані , які надають право на перереєстрацію товариств, проведення підприємницької діяльності та отримання від неї прибутку, будуть використані іншими особами шляхом подання у відповідні державні органи, підробив документи за наступних обставин:

30 листопада 2016 року, у денний період часу, ОСОБА_3 , знаходячись біля входу до станції метро Печерська , яка знаходиться у Печерському районі м. Києва, достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підробив, тобто підписав статут ТОВ Нептун Трейд , (ЄДР 40993783) затверджений протоколом Загальних Зборів Учасників ТОВ Нептун Трейд №1 від 30 листопада 2016, статут ТОВ Сатурн Глобал (ЄДР 40993715) затверджений протоколом Загальних Зборів Учасників ТОВ Сатурн Глобал №1 від 30 листопада 2016, статут ТОВ Деймос Плюс (ЄДР 40993254) затверджений протоколом Загальних Зборів Учасників ТОВ Деймос Плюс №1 від 30 листопада 2016, статут ТОВ Медіейшн Компані , (ЄДР 40979114) затверджений протоколом Загальних Зборів Учасників ТОВ Медіейшн Компані №1 від 23 листопада 2016, з метою провадження господарської діяльності, хоча в дійсності він такого рішення не приймав, вказані товариства перереєстровував без мети ведення господарської діяльності на прохання невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_4 , наміру досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку на зазначених товариствах не мав.

Підроблення ОСОБА_3 , офіційних документів ТОВ Деймос Плюс ,ТОВ Сатурн Глобал, ТОВ Нептун Трейд , ТОВ Медіейшн Компані , які видаються підприємством, дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, в тому числі: укладати правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, користуватися печатками вказаних товариств, використання банківських рахунків товариств, здійснювати перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам товариств, формувати податкові зобов`язання та податковий кредит прикриваючись фактом державної реєстрації ТОВ Деймос Плюс , ТОВ Сатурн Глобал, ТОВ Нептун Трейд , ТОВ Медіейшн Компані .

Незважаючи на те, що ТОВ Деймос Плюс , ТОВ Сатурн Глобал , ТОВ Нептун Трейд , ТОВ Медіейшн Компані були зареєстровані на ОСОБА_3 , в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як суб`єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, останній сприяв у їх створенні не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, а саме з метою сприяння суб`єктам господарювання реального сектору економіки у мінімізації податкових зобов`язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту, внаслідок відображення фіктивних фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Деймос Плюс , ТОВ Сатурн Глобал , ТОВ Нептун Трейд , ТОВ Медіейшн Компані .

Після перереєстрації ТОВ Деймос Плюс , ТОВ Сатурн Глобал , ТОВ Нептун Трейд , ТОВ Медіейшн Компані`на ім`я ОСОБА_3 , виступивши директором товариств самостійно підприємницьку діяльність не здійснював не укладав правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, не користувався печатками товариства, не використовував банківські рахунки товариств, не здійснював перерахування безготівкових грошових коштів по рахунки товариств, не формував податкові зобов`язання та податковий кредит прикриваючись фактом державної реєстрації ТОВ Деймос Плюс , ТОВ Сатурн Глобал , ТОВ Нептун Трейд , ТОВ Медіейшн Компані , а реєстраційні та установчі документи зазначених товариств передав невстановленій слідством особі на ім`я ОСОБА_4 .

Слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 79 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На підставі вище викладених обставин суд приходить до висновку про те, що господарська діяльність ТОВ Медіейшн Компані і ТОВ Сатурн Глобал в перевіряємий період знаходилась поза межами контролю формального (номінального) засновника, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи.

Отже, подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій.

Крім того, судом встановлено, що у договорі від 16.01.2017 року №1601117/1, а саме у реквізитах ТОВ Медіейшн Компані значиться номер рахунку підприємства, відкритого в ПАТ Кристалбанк за № НОМЕР_1 , який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 22 березня 2017, в той час як дата підписання вищезазначеного договору є 16.01.2017. Що дає додаткові підстави для висновку про те що, вищезазначений договір укладено заднім числом та виключно для здійснення вигляду господарської операції.

Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про нереальність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з податковим органом, що всі ознаки, як окремо, так і в сукупності дають підстави вважати, про неможливість реального виконання оформлених господарських операцій ТОВ Сатурн Глобал і ТОВ Медіейшн Компані ,

Таким чином, первинні документи ТОВ Сатурн Глобал і ТОВ Медіейшн Компані , які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та формування фінансового результату, не посвідчують факт придбанн послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного суду (адміністративне провадження №К/9901/4919/17від 06.06.2018 року.

Суд наголошує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Така правова позиція також наводиться в постановах Верховного суду України від 14.06.2016 року у справі №21-1318а/16, від 22.11.2016 року у справі №826/11397/14.

До того ж, суд враховує, що в той час як податковий орган посилається на відсутність у контрагентів позивача необхідних для виконання спірних операцій, основних засобів, необхідних для вчинення дій, що становлять під сумнів зміст відповідних операцій. Позивачем таких доказів до матеріалів справи додано не було та доводи податкового органу в цій частині не спростовано.

При цьому, суд наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд вважає висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача, доведеними та правомірними.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини "Булвес АД проти Болгарії", де зазначено, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, "обачний" платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової "добросовісності" за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Також, суд зауважує, що концепція "наявності ділової мети" передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 року у справі №816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 року у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16 та від 10.04.2018 року у справі №815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку із вказаним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Також, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку на адресу позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Власна Марка (04655, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, оф. 617/20, код ЄДРПОУ 37616730) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа