Ухвала

від 26.10.2020 по справі 640/20685/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20685/19

УХВАЛА

26 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Василенка Я.М. та суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2019 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕС АГРО до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ЕС АГРО звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 1081908/41290251 від 20.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним, скасувавши його та зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити дії щодо реєстрації (зареєструвати) податкової накладної № 8 від 19.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 1081909/41290251 від 20.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним, скасувавши його та зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити дії щодо реєстрації (зареєструвати) податкової накладної № 9 від 19.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 1083375/41290251 від 21.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним, скасувавши його та зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити дії щодо реєстрації (зареєструвати) податкової накладної № 10 від 22.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 1083376/41290251 від 21.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним, скасувавши його та зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити дії щодо реєстрації (зареєструвати) податкової накладної № 11 від 31.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 1087788/41290251 від 26.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним, скасувавши його та зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити дії щодо реєстрації (зареєструвати) податкової накладної № 12 від 31.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 1087789/41290251 від 26.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним, скасувавши його та зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити дії щодо реєстрації (зареєструвати) податкової накладної № 13 від 31.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 1084719/41290251 від 22.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним, скасувавши його та зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити дії щодо реєстрації (зареєструвати) податкової накладної № 14 від 29.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 1084720/41290251 від 22.03.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним, скасувавши його та зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити дії щодо реєстрації (зареєструвати) податкової накладної № 15 від 31.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №1084721/41290251 від 22.02.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним, скасувавши його та зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити дії щодо реєстрації (зареєструвати) податкової накладної №16 від 31.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2019 (з урахуванням ухвал Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020 та від 13.05.2020 про виправлення описки) позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що копія оскаржуваного рішення отримана представником Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у м. Києві) 18.12.2019 (том 1 а.с. 248), а тому строк на апеляційне оскарження сплив ще 17.01.2020, тоді як апеляційна скарга була подана лише 17.07.2020 (відповідно до поштового штампу на конверті), тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому, разом із апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне провадження, в якому відповідач просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2019. Водночас, апелянтом не вказано поважних причин пропуску зазначеного строку та не додано доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, хоча згідно до вимог ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Всупереч вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України апелянтом подано апеляційну скаргу, однак, не додано документ, що підтверджує сплату судового збору за подачу апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 Кодексу, застосовуються правила ст. 169 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і апелянту надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2019 - залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання вищевказаної ухвали шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків та направлення такої заяви на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду з додаванням доказів на підтвердження поважності причин пропуску зазначених строків та доказів (оригіналів), що підтверджують сплату апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 25 933, 50 грн., або доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для звільнення його від сплати судового збору.

Із наявного у матеріалах справи зворотного повідомлення вбачається, що зазначена ухвала вручена апелянту 17.08.2020, тобто останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 27.08.2020.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 апелянтом подано платіжне доручення про сплату судового збору.

Також, на виконання вимог зазначеної ухвали апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування поданого клопотання апелянт вказує на те, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку через недостатнє (обмежене) фінансування, що, в свою чергу, унеможливлювало останнього здійснити сплату судового збору.

Перевіривши клопотання скаржника, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 823/440/16 висловив позицію, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Аналіз рішень Верховного Суду у справах №№ 804/2863/16, 826/2220/16, 507/1436/16-а, 823/440/16 та ін. дає підстави для висновку, що скаржник має надати суду достовірні та переконливі докази, що підтвердять існування об`єктивно існуючих та непереборних обставин, які унеможливили звернення суду протягом встановленого законом строку (здійснення активних регулярних заходів щодо сплати судового збору чи щодо намагання отримання отримати відповідне фінансування, результати цих заходів тощо).

Однак, з наведених відповідачем доводів та наданих доказів, у колегія суддів відсутні підстави вважати, що майновий стан відповідача не дозволяв йому сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У пункті 40 та у пункті 41 справи Пономарьов проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, що … якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків .

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 804/2979/17 та від 12.12.2018 у справі № 826/14667/17.

У контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеєр проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, враховуючи зазначені вимоги норм процесуального права та той факт, що відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, то у відкритті апеляційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325, 328-331 КАС України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2019 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕС АГРО до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Василенко Я.М.

Судді Кузьменко В.В.

Шурко О.І.