Постанова

від 27.10.2020 по справі 640/4873/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4873/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві (правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нова торгова група" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова торгова група" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у місті Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

09 вересня на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від позивача, в якому він просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року - без змін.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2018 року відповідачем була проведена камеральна перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт №18669/26-15-12-06-16 від 22.11.2018 року.

Відповідно до результатів перевірки встановлено порушення ТОВ "Нова торгова група" граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за 2017-2018 роки в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України.

05.01.2019 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2018 року №0987361206. Відповідно до вказаного рішення встановлено порушення п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового Кодексу України та за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування до податкових накладних застосовано штраф у розмірі 22300,66 грн.

14.01.2019 року позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу від 11.01.2019 року та 21.01.2019 року додаток до скарги за №43.

15.03.2019 року позивачем отримано рішення ДФС України №11692/6/99-99-11-06-01-25, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Пунктами 2 та 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), встановлено, що операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку № 1246 до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких комісією, визначеною пунктом 201.16 статті 201 Кодексу (далі - комісія), прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації. Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 2001.3, 200 1.9 статті 200 1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Пунктом 11 Порядку № 1246 встановлено, що після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Відповідно до пунктів 12 та 13 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Згідно з пунктами 14 та 15 Порядку № 1246 квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Відтак, законодавством чітко визначено порядок оформлення, подачі, прийняття та реєстрації податкових накладних. При цьому, ведення Єдиного реєстру податкових накладних здійснюється ДФС України, на яку покладено обов`язок прийняття, реєстрації та обробки податкових накладних, поданих в електронному вигляді платником податків. Підставою для відмови у прийнятті податкових накладних в електронному вигляді може бути лише порушення їх формування у відповідності до податкового законодавства України.

З матеріалів справ вбачається, що 11 січня 2018 року позивачем було відправлено на реєстрацію податкові накладні, згідно переліку, наведеного в таблиці № 1 за другу половину грудня 2017 року.

12.01.2018 року частина із цих податкових накладних повернулась без реєстраційних номерів із зазначенням в квитанціях причин про неприйняття: "Документ не може бути прийнятий - сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ліміту на рахунку ПДВ продавця".

В той же день, позивачем, відповідно до платіжних доручень № 68063 від 12.01.2018 року, № 68064 від 12.01.2018 року, був поповнений рахунок реєстраційного ліміту, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 року. Однак, в зв`язку із технічним причинами на сервері, сума збільшення ліміту оновилась 13.01.2018 року.

Позивачем були повторно направлені на реєстрацію податкові накладні 12,13 та 15 січня 2018 року, однак їх реєстрація була відхилена, із зазначенням причин: "документ з реквізитами не прийнято, як такий, що подано повторно". Вказана обставина підтверджується квитанціями, які додані до матеріалів справи.

Наявність технічних проблем на сервері підтверджується сканом оголошення на офіційному сайті ДФС від 09.01.2018 року.

Оскільки в електронному кабінеті на сайті ДФС України відправлені накладні були відсутні, позивач був змушений відправити 29.01.2018 року вже двічі відправлені податкові накладні під іншими номерами.

13.02.2018 року позивачем було подано до ДФС України заяву-звернення за вих № 26 від 12.02.2018 року, в якій позивач повідомив про вищевказану ситуацію та просив анулювати або вважати недійсними податкові накладні, які були відправлені в період з 11.01.2018 по 15.01.2018 року. Відповідно до листа про розгляд звернення від 12.03.2018 року відповіді по суті звернення позивачу не надано.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач під час здійснення операцій з постачання товарів/послуг вчинив усі необхідні дії щодо реєстрації податкових накладних, проте не з його вини ДФС своєчасно їх не зареєструвало.

Застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України, можливе лише за наявності його вини.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №815/2745/17.

З матеріалів справи не було встановлено вини ТОВ "Нова Торгова Група" в несвоєчасній реєстрації податкових накладних, зареєстрованих 29.01.2018 року.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення.

24 вересня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Нова торгова група" про стягнення витрат на правничу допомогу.

Дослідивши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Нова торгова група" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що дана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у сумі 14 350 грн. позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 110/19 від 20.03.2019 року; специфікацію до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 110/19 від 20.03.2019 року; платіжне доручення № 10837 від 20.03.2019 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 25.03.2019 року № 110/19-1; платіжне доручення № 280 від 10.09.2020 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 08.09.2020 року № 110/19-2.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 6,7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, у даній справі відповідачем клопотання щодо зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги позивачу подано не було.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку, що складність даної справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт є співмірними із заявленою сумою на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а тому зазначені витрати підлягають стягненню у сумі 14350 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві (правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2020 року - без змін.

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Нова торгова група" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві) (код за ЄДРПОУ 39439980) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нова торгова група" (код за ЄДРПОУ 31777280) витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14350 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.