Постанова

від 27.10.2020 по справі 640/11407/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11407/19

П О С Т А Н О ВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаль М.І.

За участю секретаря: Кондрат Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Командитного товариства "Забєліна- Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року, суддя Федорчук А.Б., у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Командитного товариства "Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика" про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Командитного товариства "Забєліна- Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика" в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути кошти з платника податків Командитного товариства "Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика" з усіх рахунків, відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу - 504 545, 35 грн.

Позовні вимоги обґрунтувано тим, що відповідач має борг на загальну суму 3 016 225,47 грн, який на день звернення до суду відповідачем не сплачений і існує більше 60 днів з дня надсилання податкової вимоги. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до його погашення, що є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення боргу в судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з розрахункових рахунків Командитного товариства "Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 51-А, код ЄДРПОУ 40213946), відкритих у банках, що обслуговують платника податку, податковий борг в сумі 504 545 (п`ятсот чотири тисячі п`ятсот сорок п`ять) гривень 35 копійок.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Командитне товариство "Забєліна- Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика" зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності та перебуває на податковому обліку як платник податків.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що за відповідачем станом на момент звернення до суду з даним позовом обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 3 016 225, 47 грн, який виник на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань згідно поданих податкових декларацій, а також на підставі узгоджених контролюючим органом грошових зобов`язань.

Вказані податкові зобов`язання мають статус узгоджених відповідно до вимог Податкового кодексу України.

В ході судового розгляду справи існуючий податковий борг відповідачем погашено у розмірі 2 003 000,00 грн та залишок несплаченої суми становить 504 545,35 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідачем в установлені законодавством строки не сплачені узгодженні суми грошового зобов`язання, у відповідності до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

За змістом пп.14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Положеннями підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Разом з тим, згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, контролюючим органом надіслано відповідачу податкову вимогу від 15 березня 2017 року №6056-17, яку надіслано за місцем реєстрації відповідача, зазначеним в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримано представником відповідача 24 липня 2018 року.

Вимогами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, процедура стягнення вважається дотриманою.

Доказів оскарження вказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду також не надано, тому колегія суддів зазначає, що вона є чинною та підлягає виконанню.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 Податкового кодексу України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов`язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.

Як убачається із заяви про зменшення позовних вимог, позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути 504 545,35 грн.

Саме дану суму боргу суд першої інстанції стягнув з відповідача.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було перевірено на момент ухвалення судового рішення розміру боргу та стягнуто з рахунків більшу суму ніж ту, яка існувала станом на 06 липня 2020 року.

Так, до апеляційної скарги відповідачем було долучено платіжні доручення з яких убачається, що на момент розгляду справи відповідач погасив частину боргу, розмір якої становить 160 000 грн.

Зокрема, 30 липня 2020 року згідно з платіжним дорученням №266 відповідач сплатив 35000 грн; 11 червня 2020 року згідно платіжного доручення сплачено 40000 грн; 27 травня 2020 року згідно платіжного доручення №248 сплачено 30 000 грн; 14 травня 2020 року згідно платіжного доручення сплачено 30 000 грн; згідно платіжного доручення від 16 квітня 2020 року №217 сплачено 25000 грн. Призначення платежу: орендна плата за землю (а.с.197-201).

Зазначені суми не були внесені податковим органом до інтегрованої картки та не надано відповідно точної суми заборгованості до суду на момент розгляду справи.

Таким чином, сплачена відповідачем сума 160 000 грн боргу повинна бути виключена із загальної суми боргу.

Всього судом було стягнуто 504 545,35 грн - 160000 грн = 344 545 грн 35 коп.

Отже підлягає стягнення з відповідача сума боргу 344 545,35 грн.

Доводи відповідача про те, що на даний час борг відсутній, а тому підстав для стягнення боргу не має, колегія суду не бере до увагу з огляду на те, що суд апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Колегією суддів встановлено, що податковий борг відповідачем погашено після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення. Факт погашення боргу підтверджується довідками як позивача, так і відповідача, поданими до суду апеляційної інстанції, а також відповідними платіжними дорученнями.

Проте, значені обставини не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог або ж закриття провадження у справі як на тому наполягав представник відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2020 року необхідно змінити в частині суми стягнутого боргу шляхом стягнення боргу в розмірі 344 545 грн 35 коп.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Командитного товариства "Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року змінити в частині суми стягнутого боргу.

Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2020 року наступного змісту.

Стягнути з розрахункових рахунків Командитного товариства Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 51-А, код ЄДРПОУ 40213946), відкритих у банках, що обслуговують платника податку, податковий борг в сумі 344 545 гривень 35 копійок триста сорок чотири тисячі п`ятсот сорок п`ять гривень тридцять п`ять копійок).

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 28 жовтня 2020 року.