Рішення

від 25.09.2020 по справі 179/1295/20

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1295/20

2/179/613/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2020 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом.

Позивач в позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина - ОСОБА_2 . Після її смерті залишилася спадщина, що складається з земельної ділянки площею 5,780 га, кадастровий номер 1222382000:01:001:0207, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщеної на території Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка належала їй відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія ІІ-ДП № 006864 від 03 листопада 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 1761.

За життя вона залишила заповіт від 04 березня 2014 року, посвідчений секретарем виконкому Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за № 03, в якому вказала позивача спадкоємцем всього її майна.

Позивач є таким, що прийняв спадщину, оскільки проживав з спадкодавцем, доглядав та здійснював поховання.

Позивач звернувся до Магдалинівської державної нотаріальної контори, але у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовили, посилаючись на те, що він пропустив строк, передбачений законом для прийняття спадщини, оскільки не зареєстрований за однією адресою із спадкодавцем. Тому позивач вимушений звертатися до суду та просить визнати за ним право власності на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом.

Позивач в судове засідання не з`явився, представником позивача до суду надано заяву в якій прохає розглянути справу без їхньої участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіславши на адресу суду заяву, в якій прохав розглянути справу без його участі.

Дослідивши докази, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

В заповіті від 04 березня 2014 року, посвідченому секретарем виконкому Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та внесеного в реєстр за № 03, ОСОБА_2 вказала позивача, як спадкоємця всього її майна (а. с. 10).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 125 (а. с. 8).

Після смерті ОСОБА_2 позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але листом нотаріуса було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що він в установлений шестимісячний строк не подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини (а. с. 7).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 006864 від 03 листопада 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за МД № 1761, земельна ділянка площею 5,780 га, яка розташована на території Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області належала ОСОБА_2 (а. с. 12).

Згідно ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно довідки Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 17 серпня 2020 року, позивач постійно проживав разом з своєю дружиною ОСОБА_2 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем по заповіту, який залишила померла ОСОБА_2 , має право на спадкування, прийняв спадщину спільним проживанням. Виходячи з наведеного суд дійшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , по праву спадкування за заповітом після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

-земельну ділянку площею 5,780 га, кадастровий номер 1222382000:01:001:0207, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщену на території Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія ІІ- ДП № 006864 від 03 листопада 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 1761.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук