Рішення

від 27.10.2020 по справі 182/4425/20

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4425/20

Провадження № 2/0182/2163/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.10.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Червоногригорівської об`єднаної територіальної громади про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом, посилаючись на наступне.

ОСОБА_2 являвся власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,5568 гектарів, на території Дмитрівської сільської ради на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, кадастровий номер 1222981000:01:001:0133, посвідченого 27.12.2011 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Балашовою В.М. за реєстровим № 1-1929. За життя ОСОБА_2 розпорядився належним йому майном, склавши на її ім`я заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Гульбандян Л.В. від 12.04.2019 року, реєстровий № 622. Вказаний документ містить лише розпорядження щодо належної померлому земельної ділянки за кадастровим № 1222981000:01:001:0133. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, що складається з визначеного у заповіті майна. В березні 2020 року, ще до спливу шести місяців після смерті ОСОБА_2 , вона звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини після його смерті. Але у зв`язку з оголошенням карантину на території України, встановленого постановою КМУ № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-20 , потрапити до нотаріальної контори не змогла. В подальшому карантинні заходи були послаблені, проте, до теперішнього часу карантин не скасований. Вона зверталась за консультацією з приводу оформлення свого права на спадщину в умовах карантину. Їй повідомили, що всі строки повинні бути продовженими до закінчення дії карантину. 03.08.2020 року вона знову звернулась до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак, у видачі правовстановлюючих документів на спадщину після смерті ОСОБА_2 їй було відмовлено постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої 03.08.2020 року, оскільки вона не була зареєстрована разом зі спадкодавцем на момент смерті, а тому пропустила визначений шестимісячний строк для прийняття спадщини. Крім неї, до нотаріальної контори з приводу отримання спадщини після смерті ОСОБА_2 ніхто не звертався. Згідно ст.1270 ЦК України, шестимісячний строк після смерті ОСОБА_2 сплив ІНФОРМАЦІЯ_3. Це і стало причиною відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії. Вона своєчасно зверталась до нотаріальної контори з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину, але її невірно проінформували про продовження строків звернення в період карантину, що призвело до пропуску шестимісячного строку для отримання спадщини, встановленого ст.1270 ЦК України. Вважає, що строк, встановлений ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини, нею пропущений з поважних причин. Згідно ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини". Через це вимушена звернутись до суду.

В судове засідання сторони не прибули, надали заяви про розгляд справи у свою відсутність. Позивач на задоволенні позовних вимог наполягала (а.с.20), представник відповідача проти задоволення позову не заперечував (а.с.37).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно до ч.1 ст.1223 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки

Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно з ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як встановлено в судовому засіданні, у приватній власності ОСОБА_2 перебувала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,5568 гектарів, розташована на території Дмитрівської сільської ради, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, кадастровим номером 1222981000:01:001:0133, посвідченого 27.12.2011 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Балашовою В.М. за реєстровим № 1-1929 (а.с.8). За життя ОСОБА_2 розпорядився належним йому майном, склавши на ім`я позивачки по справі заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Гульбандян Л.В. від 12.04.2019 року, реєстровий № 622 (а.с.6). Вказаний документ містить лише розпорядження щодо належної померлому земельної ділянки за кадастровим № 1222981000:01:001:0133. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с.13). Після його смерті відкрилась спадщина, що складається з визначеного у заповіті майна. В березні 2020 року, ще до спливу шести місяців після смерті ОСОБА_2 , позивачка звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини після його смерті. Але у зв`язку з оголошенням карантину на території України, встановленого постановою КМУ № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-20 , потрапити до нотаріальної контори не змогла. Звернувшись за консультацією з приводу оформлення свого права на спадщину в умовах карантину, дізналась, що всі строки повинні бути продовженими до закінчення дії карантину. 03.08.2020 року позивачка знову звернулась до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак, у видачі правовстановлюючих документів на спадщину після смерті ОСОБА_2 їй було відмовлено постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої 03.08.2020 року (а.с.4), оскільки вона пропустила визначений шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі "Ілхан проти Туреччини" від 27.06.2000 року, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Рішення ЄСПЛ у справі Маркс проти Бельгії від 13.06.1979 року, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно керуватися тим, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Правова позиція, висловлена Верховним судом України при розгляді справи № 6-1486цс15, передбачає, що, відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийнятгя спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом вищезазначеної статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

За таких обставин, суд вважає, що причина пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є поважною і даний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Червоногригорівської об`єднаної територіальної громади про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на чотири місяці після набрання рішенням суду законної сили.

Строк для прийняття спадщини рахувати з дня набуття чинності рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал