Рішення

від 28.10.2020 по справі 724/982/20

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/982/20 Провадження № 2/724/319/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

28 жовтня 2020 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

секретаря судового засідання: Сенік М.І.

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в залі судув місті Хотині Чернівецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Старобільської РДА; Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної в місті ради про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання та реєстрації місця проживання дитини без згоди батька,-

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання та реєстрації місця проживання дитини без згоди батька.

В обґрунтування позову зазначає, що з 29.04.2015 року по 17.01.2018 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що рішенням Старобільського районного суду від 17.01.2018 року їх шлюб було розірвано.

Також зазначає, що у неї є дитина від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діти проживають разом з нею.

Пояснює, що на підставі рішення від 28.11.2019 року по справі № 724/1641/19 вже надавався дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої доньки, разом із матір`ю, за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з одночасним зняттям з попереднього місця реєстрації, без письмової згоди батька.

Однак доньку не вдалося зареєструвати на підставі рішення за вказаною адресою, у зв`язку з незгодою іншого співвласника житла на реєстрацію дітей.

Тому вона була змушена з дітьми переїхати до іншого будинку родича ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 . Власник житла ОСОБА_5 не заперечує проти реєстрації її разом з дітьми у своєму домоволодінні.

Також пояснює, що у Центрі надання адміністративних послуг їй було не просто відмовлено з підстав відсутності у неї письмової згоди батька дитини на реєстрацію місця проживання, а взагалі з цих підстав не прийнято жодних документів.

З батьком дитини вона не спілкується, засоби зв`язку окрім поштових, їй не відомі, також у відповідача ОСОБА_2 існує заборгованість по сплаті аліментів на дитину в розмірі 23 767,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, просить суд надати їй, фактично проживаючій за адресою: АДРЕСА_3 , дозвіл на зняття з реєстрації з місця проживання за адресою:АДРЕСА_1 та реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 - дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але на адресу суду надала заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання двічі не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день та час слухання справи, про причини неявки не повідомив, відзив на позов та заяви про розгляд справи у його відсутності суду не надав.

Третя особа - в.о.голови Старобільської РДА Луганської області - Віталій Кононов в судове засідання не з`явився, але на адресу суду надав заяву, в якій просить справу слухати у їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Третя особа - Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної в місті ради в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про день та час слухання справи.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 29 квітня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували свій шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Старобільського районного управління юстиції у Луганській області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Однак, відповідно до рішення Старобільського районного суду Луганської області від 17 січня 2018 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, було стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку (а.с.9-10).

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04 лютого 2016 року вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 11).

Як вбачається із копії довідки Центрально-міської районної в місті ради м.Кривий Ріг від 29.06.2020 року, ОСОБА_3 разом із своєю матір`ю ОСОБА_1 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 15).

Судом досліджено копію розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.08.2019 року, станом на 01.08.2019 року борг ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 23767,50 гривень (а.с. 14).

Згідно копії довідки № 227 від 15.10.2019 року дитина Богачик Іванна відвідує Комунальний заклад Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №1 Криворізької міської ради з 02.09.2019 року (а.с. 13).

Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 20 травня 2020 року зверталася до Відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за новою адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 16), однак їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю письмової згоди батька дитини (а.с.17).

Крім того, ОСОБА_5 , що є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.12), не заперечує проти реєстрації місця проживання за даною адресою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с. 18).

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ч. 1 ст. 242 ЦК України, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Частиною 1 статті 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Статтею 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Відповідно до п 2.2. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 року № 1077, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за №2109/22421, для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів надання адміністративних послуг - до відповідного центру, окрім інших документів, документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника, співвласників житла, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання; свідоцтво про народження, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку. Пунктом 2.3 вказаного Порядку встановлено, що відомості про дітей до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вноситься до заяви одного з них. При проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.

Пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 також передбачено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому законом порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала необхідних документів або інформації. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику (п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 ).

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХII (78912) від 27.02.1991 року та набрала чинності для України 27.09.1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункт 1 статті 18 цієї Конвенції). У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитини, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України Про охорону дитинства . За змістом статей 11, 18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до вимог ст.ст.150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права. З аналізу вище зазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 , який є батьком малолітньої дитини, однією сім`єю з матір`ю дитини позивачем ОСОБА_1 не проживає, аліменти на утримання доньки не сплачує, позивач не має можливості отримати від відповідача письмову згоду зняття з реєстрації місця проживання на реєстрацію дитини за місцем фактичного проживання. Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність спору між батьком та матір`ю дитини щодо визначення її місця проживання, судом не встановлено. Разом з тим, відсутність реєстрації місця проживання дитини за місцем фактичного проживання суперечить інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію її права, що гарантовані Конституцією та законами України, зокрема, права на охорону здоров`я, на освіту та соціальний захист.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Так, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідачем ОСОБА_2 не надано суду жодного доказу, який би спростовував заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з викладеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати в дохід держави в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , проживаючої АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 до ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , ІПН НОМЕР_6 , треті особи: Служба у справах дітей Старобільської РДА, вул.Центральна, 36, м.Старобільськ, Луганська область, код ЄДРПОУ 34341443; Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної в місті ради, вул.Свято-Миколаївська, 27, м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 36608314 про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання та реєстрації місця проживання дитини без згоди батька - задовольнити.

Надати ОСОБА_1 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 дозвіл на зняття з реєстрації з місця проживання за адресою:АДРЕСА_1 та реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 - дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , ІПН НОМЕР_6 в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.10.2020р.

Суддя: Л. Л. Гураль