Рішення

від 07.08.2020 по справі 761/42459/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/42459/19

Провадження № 2/761/2797/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури України, Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка про скасування наказу про звільнення, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства культури України (далі - відповідач 1), Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка (далі - відповідач 2), відповідно до якого просив скасувати наказ Міністерства культури України від 25.06.2019 року №606/0/17-19 про звільнення, стягнути з відповідача 1 10 000,00 грн. моральної шкоди за незаконне звільнення, стягнути з відповідача 2 заборгованість по заробітній платі за період з 02.05.2019 року про 27.06.2019 року в розмірі 23 884,86 грн., а також 47 984,00 грн. боргу по заробітній платі за липень-жовтень 2019 року, стягнути з відповідача 2 10 000,00 грн. моральної шкоди за невиплату заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Міністерства культури України від 02.05.2019 року № 402/0/17-19 позивача було призначено виконуючим обов`язки генерального директора державного підприємства Національне газетно-журнальне видавництво з 02.05.2019 року до призначення директора Підприємства, з посадовим окладом згідно штатного розкладу. 27.06.2019 року наказом Міністерства культури України від 25.06.2019 року № 616/0/17-19 позивача звільнено від виконання обов`язків генерального директора ДП Національне-газетно-журнальне видавництво на підставі наказу Міністерства культури України № 469 від 18.06.2019 року Про реорганізацію ДП Національне газетно-журнальне видавництво . Наказ Міністерства культури України від 25.06.2019 року № 616/0/17-19 позивач вважає незаконним, оскільки причина звільнення до його відома доведена не була, в наказі відсутнє посилання на статтю кодексу законів про працю України, як того вимагає закон, трудова книжка не була вручена, отже, наказ підлягає скасуванню, що автоматично тягне за собою поновлення на роботі та вирішення питання щодо відшкодування середнього заробітку за чотири місяці невидачі трудової книжки. Крім того, позивач стверджує, що за час виконання обов`язків генерального директора ДП Національне-газетно-журнальне видавництво з 02.05.2019 року по 27.06.2019 року йому не виплачувалась заробітна плата і заборгованість із заробітної плати, що підлягає виплаті складає 23 884,86 грн. Позивач стверджує, що через незаконне звільнення та невиплату заробітної плати йому відповідачем1 та відповідачем 2 завдано моральної шкоди, яку він оцінює по 10 000,00 грн. з кожного.

Представник відповідача 1 в своєму відзиві на позовну заяву просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування свого твердження представник відповідача 1 зазначив, що позивача було призначено виконуючим обов`язки генерального директора ДП Національне газетно-журнальне видавництво до призначення керівника, тобто з позивачем було укладено строковий трудовий договір. Представник відповідача 1 вважає, що вказаний строковий договір з позивачем було припинено у зв`язку з тим, що відповідачем 1 було прийнято рішення про реорганізацію ДП Національне-газетно-журнальне видавництво шляхом його приєднання до відповідача 2, призначено ліквідаційну комісію, до голови якої перейшли повноваження щодо управління справами зазначеної юридичної особи.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 щодо вимоги позивача стосовно стягнення невиплаченої заробітної плати зазначає, що відповідно до пунктів 3.1, 5.6 та 7.2 статуту ДП Національне газетно-журнальне видавництво державне підприємство є юридичною особою та самостійно забезпечує своєчасні розрахунки з працівниками.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивач ніколи не перебував у трудових відносинах з відповідачем 2, позивач перебував у трудових відносинах лише з ДП Національне газетно-журнальне видавництво , яке відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань перебуває в стадії ліквідації.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. від 30.10.2019 року відкрито провадження у справі № 761/42459/19, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Копія ухвали від 30.10.2019 була направлена судом на адресу місця знаходження відповідачів.

Відповідач 1 копію ухвали отримав 31.01.2019 року, а відповідач 2 - 03.02.2019, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення, що міститься в матеріалах справи.

13.01.2020 проведено повторний автоматичний розподіл справи за результатами якого справу передано на розгляд судді Мальцеву Д.О.

14.01.2020 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцевим Д.О. справу прийнято до свого провадження, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачам було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Копія ухвали від 14.01.2020 була направлена судом на адресу місця знаходження відповідачів.

Відповідач 1 копію ухвали не отримав, лист повернувся до суду, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення, що міститься в матеріалах справи.

Відповідач 2 копію ухвали отримав 05.03.2020, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення, що міститься в матеріалах справи.

20.02.2020 від відповідача 2 надійшов відзив.

25.02.2020 від відповідача 1 надійшов відзив.

12.03.2020 від відповідача 2 надійшов відзив.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідних клопотань до суду не надходило.

Крім того, суд розглядає справу після закінчення строків, встановлених ст. 178 ЦПК України та з урахуванням положень Розділу XII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу відповідача 1 від 02.05.2019 року № 402/0/17-19 Про призначення виконуючого обов`язки ОСОБА_1 призначено позивача виконуючим обов`язки генерального директора ДП Національне газетно-журнальне видавництво з 02.05.2019 до призначення директора підприємства з посадовим окладом згідно із штатним розписом, підстава - заява позивача.

На підставі наказу відповідача 1 від 18.06.2019 № 469 Про реорганізацію ДП Національне газетно-журнальне видавництво , вказане державне підприємство було реорганізоване шляхом його приєднання до відповідача 2, утворено комісію з припинення та призначено голову комісії.

Наказом відповідача 1 від 25.06.2019 № 616/0/17-19 Про звільнення від виконання обов`язків ОСОБА_1 звільнено позивача з 27.06.2019 від виконання обов`язків генерального директора ДП Національне газетно-журнальне видавництво , підстава - наказ від 18.06.2019 № 469 Про реорганізацію ДП Національне-газетно-журнальне видавництво .

27.06.2019 складено акт за підписом начальника управління персоналом Сидорової Л.О.. начальника відділу роботи з персоналом апарату Міністерства управління персоналу ОСОБА_2 та головного спеціаліста відділу роботи з керівниками підвідомчих підприємств, установ, закладів та з питань нагород управління персоналу Кукуленко Я.І. про те, що у телефонному режимі було повідомлено ОСОБА_1 про його звільнення з 27.06.2019 від виконання обов`язків генерального директора ДП Національне газетно-журнальне видавництво на підставі наказу від 25.06.2019 № 616/0/17-19, останній повідомив про неможливість прибути до Міністерства культури України у зв`язку із зайнятістю, через що зустріч перенесено на 01.07.2019.

01.07.2019 року у присутності начальника відділу роботи з персоналом апарату Міністерства управління персоналу ОСОБА_2 та головного спеціаліста відділу роботи з керівниками підвідомчих підприємств, установ, закладів та з питань нагород управління персоналу Кукуленко Я.І. складено акт про те, що ОСОБА_1 ознайомився з наказом про звільнення, проте відмовився його підписати та просив направити наказ поштою на адресу ДП Національне-газетно-журнальне видавництво .

01.07.2019 року наказ про звільнення було направлено рекомендованим листом на адресу ДП Національне газетно-журнальне видавництво .

Зазначені обставини не заперечуються позивачем.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ДП Національне газетно-журнальне видавництво на момент ухвалення рішення не припинено, а перебуває в стадії ліквідації.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці (п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992)

Статтею 23 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 своєї постанови Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року, при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Отже, аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави вважати, що припиненням строку дії трудового договору може бути як зазначена дата закінчення договору, так і настання чітко зазначеної події відповідно до договору.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або будь-якого волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового договору він уже виявив, склавши заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або у інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем 1 було укладено строковий трудовий договір, строк дії якого закінчується з настанням чітко зазначеної події. В даному випадку строковий договір укладено до призначення керівника підприємства.

Наказом Міністерства культури України від 18.06.2019 № 469 Про реорганізацію ДП Національне газетно-журнальне видавництво вказане державне підприємство було реорганізоване шляхом його приєднання до відповідача 2, утворено комісію з припинення та призначено голову комісії, на якого покладено повноваження керівника підприємства. У зв`язку з чим дія строкового трудового договору з позивачем припинилася.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивачем не зазначено в чому саме полягає незаконність його звільнення, які норми діючого законодавства були порушені відповідачами та які права були позивача порушені.

Оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем 1 прав його прав в частині звільнення із займаної посади, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди у зв`язку з незаконним звільненням.

Щодо вимоги позивача щодо виплати заробітної плати за період з 02.05.2019 року по 27.06.2019 року, то суд зазначає, що зазначені вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з тим, що вимоги пред`явлені до неналежного відповідача.

Позивача було звільнено з посади виконуючого обов`язку генерального директора ДП Національне газетно-журнальне видавництво .

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься запис про те, що ДП Національне газетно-журнальне видавництво перебуває в стані припинення .

Відповідно ч.5 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Оскільки Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не містить запису про припинення ДП Національне газетно-журнальне видавництво , то вимоги щодо стягнення заробітної плати повинні пред`являтися саме вказаного державного підприємства.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства культури України (код ЄДРПОУ 37535703, адреса: 01601, м. Київ, вул.. Івана Франка, 19), Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка (код ЄДРПОУ 22928085, адреса: 03040, м. Київ, вул.. Васильківська, 1) про скасування наказу про звільнення, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: