Постанова

від 22.10.2020 по справі 707/2081/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1658/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 707/2081/19 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М., Храпка В.Д., Вініченка Б.Б. за участю секретаряЧуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 07 серпня 2020 року про визначення розміру судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 05 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишені без задоволення.

15 червня 2020 року відповідач ОСОБА_5 подав заяву відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 11 267,10 грн.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 07 серпня 2020 року заяву ОСОБА_5 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000 грн.

Позивачка, не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, оскаржила це судове рішення в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим судом порушено норми процесуального законодавства під час постановлення оскаржуваної ухвали, оскільки питання розподілу судових витрат було вирішено судом під час ухвалення рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05 червня 2020 року.

Оскільки відповідач ОСОБА_5 не подав до закінчення судових дебатів заяву про вирішення судових витрат з доказами, що підтверджують їх розмір, місцевий суд не мав повноважень розглядати заяву ОСОБА_5 в порядку, встановленому ст. 246 ЦПК України.

Вважаючи ухвалу суду незаконною, позивач просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.

Правом на подачу відзиву відповідачі не скористалися.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи встановлено, що 23 серпня 2019 року ОСОБА_2 подано до суду позов про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації.

04 листопада 2019 року ОСОБА_5 скерував до місцевого суду відзив на позовну заяву, в якому навів попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи. (п. 8. ч. 3 ст. 178 ЦПК України)

При цьому, процесуальними нормами визначено два варіанти вирішення питання щодо розподілу судових витрат. Зокрема, в загальному порядку під час ухвалення рішення по суті (п.6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України) чи ухвалення додаткового рішення за наявними у матеріалах справи доказами, поданими до закінчення судових дебатів (п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України) або ж в порядку, визначеному ст. 246 ЦПК України у випадку неможливості з поважних причин подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею витрат.

Так, рішення у справі по суті спору ухвалено районним судом 05 червня 2020 року.

15 червня 2020 року відповідач ОСОБА_5 направив до суду заяву про розподіл судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу, посилаючись на ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з вимогами ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частина 2 вищевказаної статті визначає, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що до закінчення судових дебатів у справі відповідач ОСОБА_5 не звертався до суду із заявою про подання доказів на підтвердження понесених ним судових витрат із вказівкою на поважні причини, з яких не зміг подати такі докази до закінчення судових дебатів. Посилання відповідача на те, що він вказав орієнтовні витрати на правову допомогу під час подачі відзиву на позов, не можуть бути розцінені як заява про подання доказів про розмір витрат.

Таким чином, питання розподілу судових витрат було вирішено районним судом під час ухвалення рішення в порядку, передбаченому п.6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах справи доказах. (а.с. 117)

Недотримання відповідачем ОСОБА_5 порядку подання доказів з приводу понесених ним витрат на правову допомогу в порядку, передбаченому ст. 246 ЦПК України, зокрема неподання відповідної заяви до закінчення судових дебатів, позбавляє суд можливості вирішувати питання про прийняття таких доказів та вирішення питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті.

Судом першої інстанції вказані норми процесуального законодавства не були враховані, в зв`язку із чим оскаржувана ухвала суду підлягає до скасуванню із постановлення нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5 щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Крім того, районним судом недотримано вимог ч. 3 ст. 246 щодо процесуальної форми судового рішення, ухваленого за результатами розгляду заяви відповідача.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 07 серпня 2020 року скасувати.

Заяву ОСОБА_5 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено 23 жовтня 2020 року.

Судді