Рішення

від 29.10.2020 по справі 903/582/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2020 року Справа № 903/582/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Старовижівського районного споживчого товариства

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Систалюка Андрія Володимировича

про стягнення 8580,00 грн та усунення перешкод в користуванні майном,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Гринчук І. С., ордер № 1009153 від 08.09.2020;

від відповідача: н/з.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть: позивач - Старовижівське районне споживче товариство звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Систалюка Андрія Володимировича про стягнення 8580,00 грн неустойки та усунення перешкод в користуванні майном.

На обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди об`єкта нерухомого майна № 27 від 27.12.2019 року в частині повернення приміщення на після закінчення строку дії даного договору; також вказує, що оскільки відповідач не звільнив орендоване приміщення в позивача виникло право на стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати.

При правовому обґрунтуванні своїх вимог посилається на норми ст. ст. 6, 526, 549, 551, 611, 651, 764, 785 ЦК України, ст. ст. 216, 230, 283, 291 ГК України.

Ухвалою суду від 17.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.09.2020, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 08.09.2020 відкладено підготовче засідання на 06.10.2020.

Ухвалою суду від 06.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.10.2020.

Відповідач в судове засідання 29.10.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301038988454.

В судовому засіданні 29.10.2020 представник позивача вказав, що приміщення щодо якого заявлено вимогу про усунення перешкод в користуванні майном після пред`явлення позову відповідачем звільнено.

Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, справу розглянуто за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача у справі про дату, час та місце судового слухання, проте останній не скористався своїм правом на участь адвоката відповідача у судовому засіданні, також відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищенаведене та те, що сторони в судовому процесі повідомлені про розгляд справи належним чином, суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

27.12.2019 між Старовижівським районним споживчим товариством (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Систалюком Андрієм Володимировичем (Орендар) було укладено договір оренди нерухомості (а.с.8-13).

Згідно п. 1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: Ѕ частини складу цегляного площею 606 кв.м, що знаходиться за адресою смт.Стара Вижва, вул. Привокзальна,5.

По п.1.3. договору об`єкт оренди буде використовуватись Орендарем для господарської діяльності.

Передання-приймання об`єкта оренди здійснюється на підставі акту прийому-передачі (п. 3.1 договору).

По п.4.1. договору орендна плата за один місяць визначена в сумі 3500,00 грн, розмір орендної плати за кожний наступний місяць після першого місяця дії договору визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на офіційний індекс інфляції за попередній місяць.

Відповідно до п. 5.1 договору сторони визначили, що договір набуває чинності з 01.01.2020 і діє до 30.06.2020 включно.

Термін об`єкта оренди обчислюється з дня підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди (п. 5.2 договору).

01.01.2020 сторонами було підписано та скріплено їх печатками без будь-яких зауважень акт приймання-передачі до договору оренди об`єкта нерухомості від 27.12.2019 (а.с.14).

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що дія договору припиняється у випадках: закінчення строку на який його було укладено (п.п.5.3.1.), у випадку банкрутства Орендаря (п.п.5.3.2.).

У разі закінчення строку дії оренди або в разі дострокового розірвання договору Орендодавець зобов`язується прийняти об`єкт оренди на умовах, визначених у цьому договорі, в строки, визначені п.3.4 цього договору, та на підставі відповідного акта приймання-передачі об`єкта оренди (п. 6.1.2. договору).

Відповідно до п. 6.3.16. у разі закінчення строку дії оренди або в разі дострокового розірвання договору орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві об`єкт оренди у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини Орендаря.

Згідно п. 9.6. договору у випадку неповернення об`єкту оренди по закінчені строку дії договору - нараховується неустойка в розмірі подвійної орендної плати по дату фактичного звільнення приміщень.

28.07.2020 позивач надіслав на адресу відповідача лист № 147 від 28.07.2020 в якому просив звільнити орендоване приміщення, оскільки Орендодавець не має наміру укладати договір на новий строк. З даним листом відповідач ознайомлений особисто 29.07.2020 (а.с.16).

Між сторонами по справі виникли правовідносини, що випливають з договору оренди майна.

Згідно ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору ,а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як встановлено судом термін дії договору оренди закінчився 30.06.2020. Отже, договір оренди припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку. Однак, відповідач, незважаючи на заперечення позивача щодо поновлення дії договору оренди, не повернув орендоване майно шляхом підписання акту приймання-передачі згідно умов договору та не звільнив займане приміщення.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму).

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, що передбачено також п.9.6 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

На день розгляду спору доказів сплати відповідачем неустойки за користування орендованим приміщенням, суду не надано.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 8580,00 грн неустойки.

Оскільки відповідач звільнив приміщення щодо якого заявлено вимогу про усунення перешкод в його користуванні після відкриття провадження у справі, то в цій частині провадження підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, об`єкт оренди звільнено після пред`явлення позову, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Систалюка Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в користь Старовижівського районного споживчого товариства (пл.Миру,5, смт.Стара Вижівка, Волинська область, 44400, код ЄДРПОУ 35814928) 8580,00 грн неустойки за прострочення звільнення Ѕ частини складу цегельного площею 606 кв.м., що знаходиться за адресою смт.Стара Вижівка, вул.Привокзальна,5а, а також 4204,00 грн витрат по судовому збору.

3. Закрити провадження у справі щодо вимоги про усунення перешкод в користуванні майном у зв`язку з відсутністю предмету спору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. 256 ГПК України.

Повний текст

рішення складено

29.10.2020.

Суддя С. В. Костюк