Рішення

від 29.10.2020 по справі 904/4378/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2020м. ДніпроСправа № 904/4378/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. , розглянувши справу

за позовом Фізичної особи -підприємця Цуревського Юрія Федоровича, с. Ковалівка, Шишацький район, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА СА Україна", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором перевезення у сумі 49 867,00 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Цуревський Юрій Федорович звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА СА Україна" про стягнення заборгованості за договором надання транспортно-експедиторського обслуговування у сумі 49 867,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору надання транспортно-експедиторського обслуговування № 22/09-144 від 22.09.2017 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги перевезення.

Ухвалою від 12.08.2020 позовну заяву залишено без руху та позивачу запропоновано протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати докази направлення на адресу Відповідача позовної заяви з додатками;

- надати витяг № 731316 від 13.12.2010.

26.08.2020 позивач надав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 01.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

12.10.2020 позивач надав до суду копії міжнародних ТТН в читабельному вигляді.

Відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином, відзив на позов не надав. Ухвала, направлена на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49040, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, буд. 60, кв. 562-563, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином.

Відповідач правом на продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням Договору транспортно-експедиторського обслуговування, факту здійснення перевезення, встановлення факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за виконані перевезення та правомірності вимоги позивача про стягнення суми заборгованості.

Як зазначено в позовній заяві 22.09.2017 між Фізичною особою-підприємцем Цуревським Юрієм Федоровичем (далі - позивач, перевізник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА СА Україна" (далі - відповідач, експедитор) укладено Договір транспортно-експедиційного обслуговування №22/09-144 (далі - Договір).

Предметом цього договору є взаємовідносини, що виникають між експедитором і перевізником при здійсненні автомобільних перевезень в міжнародному та внутрішньому сполученнях транспортними засобами перевізника по транспортним замовленням (заявкам) експедитора (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що перевезення здійснюють відповідно до норм Конвенції "Про договір міжнародного перевезення вантажів по договорам" від 19.05.1965 зі змінами, Інкотермс 2000, Закону України "про транспортно-експедиторську діяльність", іншого чинного законодавства України, а також даного Договору та додатків до нього.

Відповідно до п. 1.3. Договору експедитор діє за дорученням замовника і зобов`язується оплатити перевізнику вартість перевезення за рахунок коштів отриманих від замовника.

Перевізник надає послуги по даному договору в межах здійснення власної підприємницької діяльності, та в межах цього договору має право залучати інших осіб для здійснення перевезення по маршруту вказаному в транспортному замовленні (заявці) (п. 1.4. Договору).

Згідно п. 1.5. Договору на кожне перевезення оформлюється транспортне замовлення (заявка), яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику за допомогою факсимільного зв`язку та є невід`ємною частиною цього договору. В транспортному замовленні (заявці) мають міститися наступні реквізити:

- маршрут руху, порядок погодження зміни маршруту руху;

- адреси пунктів завантаження/відвантаження та розвантаження/призначення вантажу з вказівкою контактних осіб та їх телефонів;

- вид. найменування, вага. кількість місць вантажу та пакування;

- властивості вантажу, що вимагають особливих умов або запобіжних заходів для збереження вантажу під час перевезення;

- фрахтова ставка (вартість перевезення) та умов оплати;

- дата та час завантаження /розвантаження, термін доставки вантажу.

У відповідності до п. 1.7. Договору транспортне замовлення (заявка) є невід`ємною частиною цього договору. У випадках виникнення розбіжностей у тлумаченні умов узгодженого перевезення, викладене у транспортному замовленні (заявці) має пріоритетну силу. Підтвердженням транспортного замовлення (заявки) є міжнародна товарно-транспортна накладна (СMR).

Експедитор зобов`язаний оплатити послуги перевізника на умовах цього договору та в межах відповідного транспортного замовлення (заявки) (п.2.1. пп. 2.1.6. договору).

Вартість перевезення (ставка/фрахт) погоджується сторонами в транспортному замовленні (заявці) (п. 4.1. договору).

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що розрахунок за виконане перевезення здійснюється експедитором протягом 30 календарних днів, якщо інше не передбачено в транспортному замовленні (заявці), з моменту надання перевізником оригіналів документів: транспортного замовлення (заявки), акта виконаних робіт, додаткової накладної, СMR + копія з мокрою печаткою інших узгоджених документів. Оплату за послуги перевезення (вартість перевезення/фрахт) експедитор здійснює за рахунок та з коштів, що надійшли на його рахунок від замовника перевезення.

Датою платежу вважається дата списання коштів з рахунку експедитора (п. 4.5. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, то договір зберігає силу (лонгується) на 1 (один) календарний рік на тих самих умовах (п. 7.3. договору).

Пунктом 7.6. Договору встановлено, що переданий по факсу екземпляр даного договору та всі транспортні замовлення (заявки), підписані та погоджені обома сторонами, є офіційними документами та мають юридичну силу до обміну оригіналами.

Сторонами підписано транспортну заявку (замовлення) № 20/12-1443 від 20.12.2019 до договору транспортно-експедиційного обслуговування № 22/09-144 від 22.09.2017 (а.с. 15).

Відповідно до вказаного замовлення сторонами визначено наступні умови:

- вантаж - труби стальні, електрозварні;

- кількість /вага - до 22 тон (водій зобов`язаний на завантаженні в усній формі повідомити про допустимий тоннаж, слідкувати за тоннажем, не допускати перевантаження автомобіля);

- розміри вантажу - 13-15 пакетів 1-1,5 тонни кожний, пакети труб довжиною 6,00-12,00 метрів;

- тип рухомого складу - тент, верхнє завантаження, (CMR) довжина не менше 13 метрів;

- місце завантаження - м. Дніпро, вул. Яхненківська, 7;

- дата завантаження - 25-26,12.2019;

- контактна особа на завантаженні - НОМЕР_7;

- митниця міста відправлення - м. Дніпро;

- маршрут перевезення - м. Дніпро (Україна) - 93309 Kelheim (Німеччина);

- митниця міста призначення, адреса розвантаження - ТКВ (с/o Suedronr), Hefenstrabe 4, 93309 Kelheim, Germany;

- вартість перевезення - 42 867,00 грн.;

- умови оплати - б/г на р/р, протягом 10-14 днів після отримання оригіналів документів: CMR-2 шт. (оригінал+копія з печаткою перевізника), рахунку, акту виконаних робіт, транспортної заявки;

- державний номер автомобіля - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;

- ПІБ водія, телефон - Веклич Володимир 050 - 195 - 05 - 51.

Також сторонами підписано транспортну заявку (замовлення) № 20/12-1445 від 20.12.2019 до договору транспортно-експедиційного обслуговування № 22/09-144 від 22.09.2017 (а.с. 18).

Відповідно до вказаного замовлення сторонами визначено наступні умови:

- вантаж - труби стальні, електрозварні;

- кількість /вага - до 22 тон (водій зобов`язаний на завантаженні в усній формі повідомити про допустимий тоннаж, слідкувати за тоннажем, не допускати перевантаження автомобіля);

- розміри вантажу - 13-15 пакетів 1-1,5 тонни кожний, пакети труб довжиною 6,00-12,00 метрів;

- тип рухомого складу - тент, верхнє завантаження, (CMR) довжина не менше 13 метрів;

- місце завантаження - м. Дніпро, вул. Яхненківська, 7;

- дата завантаження - 03.01.2020;

- контактна особа на завантаженні - НОМЕР_7;

- митниця міста відправлення - м. Дніпро;

- маршрут перевезення - м. Дніпро (Україна) - 93309 Kelheim (Німеччина);

- митниця міста призначення, адреса розвантаження - ТКВ (с/o Suedronr), Hefenstrabe 4, 93309 Kelheim, Germany;

- вартість перевезення - 42 867,00 грн.;

- умови оплати - б/г на р/р, протягом 10-14 днів після отримання оригіналів документів: CMR-2 шт. (оригінал+копія з печаткою перевізника), рахунку, акту виконаних робіт, транспортної заявки;

- державний номер автомобіля - НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ;

- ПІБ водія, телефон - ОСОБА_1 НОМЕР_5 .

Перевезення за вказаними заявками виконано належним чином, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (CMR) (а.с. 44, 45).

Позивачем відповідачеві на оплату виставлено рахунки-фактури № СФ-0000001 від 26.12.2019 на суму 42 867,00 грн. та № СФ-0000003 від 03.01.2020 на суму 42 867,00 грн. (а.с. 17, 20).

Згідно платіжних доручень № 24 від 26.03.2020, № 26 від 22.04.2020, № 43 від 15.06.2020 відповідачем частково перераховано кошти за транспортне перевезення, згідно рахунку № СФ0000003 від 03.01.2020 року на загальну суму 35 867,00 грн. (а.с. 23), що підтверджує факт належного виконання позивачем своїх обов`язків по договору надання транспортно-експедиторського обслуговування № 22/09-144 від 22.09.2017.

У зв`язку з частковим погашенням заборгованості, позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1 від 09.07.2020 з вимогою оплатити суму боргу (а.с. 24), направлення претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком та накладною (а.с. 26).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, надавши оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також іншізобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експортута імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб (ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до заявок, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у сумі 49 867,00 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суму заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у розмірі 49 867,00 грн.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи -підприємця Цуревського Юрія Федоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА СА Україна" про стягнення заборгованості за договором перевезення у сумі 49 867,00 грн. - задовольнити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА СА Україна" (49040, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, б. 60, кв. 562-563, код ЄДРПОУ 38300311) на користь Фізичної особи-підприємця Цуревського Юрія Федоровича (38010, Полтавська область, Шишацький район, с. Ковалівка, ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) суму заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у розмірі 49 867,00 грн . та 2 102,00 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням частини четвертої розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне рішення складено 29.10.2020

Суддя Н.Г. Назаренко