Рішення

від 26.10.2020 по справі 908/1768/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/94/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 Справа № 908/1768/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовною заявою: концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, буд. Гвардійський, 137

фактична адреса : 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ", 69035, м. Запоріжжя, вул. Правди (Л. Жаботинського), буд. 39, кв. 63/4

про стягнення 13 884,97 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області від концерну "Міські теплові мережі" (далі концерн "МТМ") надійшла позовна заява від 10.07.20 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ" (надалі ТОВ "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ") заборгованості в розмірі 13 884,97 грн., з яких: 12 379,28 грн. - основний борг, 977,60 грн. - інфляція та 528,09 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з грудня 2016 р. по квітень 2020 р. відпустив теплову енергію до нежитлового приміщення, яке перебуває у власності відповідача на підставі договору купівлі-продажу № 2736 від 08.11.16. Посилаючись на невиконання відповідачем грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунків за теплову енергію з позивачем за вказаний період, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 379,28 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію, 977,60 грн. - інфляція та 528,09 грн. - 3 % річних.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1768/20 між суддями, 10.07.20 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 15.07.20 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1768/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується те, що позивачем копію ухвали від 15.07.20 по цій справі № 908/1768/20 отримано 17.07.20.

Копія ухвали від 15.07.20 про відкриття провадження у цій справі, яка була надіслана за адресою місцезнаходження ТОВ "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ" (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди (Л. Жаботинського), буд. 39, кв. 63/4), яке значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) повернута підприємством зв`язку на адресу суду із зазначенням наступної причини повернення: "Вибуло".

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

З огляду на викладене, враховуючи, що ухвалу про відкриття провадження у цій справі направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою відповідача, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

А, сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатись поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Отже, господарським судом вжито всіх належних заходів визначених чинним ГПК України щодо повідомлення відповідача про розгляд господарським судом Запорізької області справи № 908/1768/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення спору у справі за наявними матеріалами.

Спір у цій справі розглянуто у межах строку визначеного ст. 248 ГПК України, з урахуванням :

- змін до ГПК України внесених Законом України № 540-IX від 30.03.20, який набрав чинності 02.04.20;

- Закону України від 18.06.20 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (який набрав чинності 17.07.20), яким п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України було викладено в новій редакції: " 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Пунктом 2 Перехідних положень даного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року , закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом;

- не надання стороною відповідача відзиву на позов у цій справі та за відсутності клопотань про поновлення процесуальних строків протягом 20-денного строку наведеного вище;

- наявних постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 (із змінами), від 20.05.20 № 392 (із змінами), від 22 липня 2020 р. № 641 та ін. станом на 26.10.2020,

а також надану Верховним Судом на офіційному веб-сайті ( https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/ ) методичну інформацію щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" є юридичною особою по законодавству України, яка відповідно до п. 2.2 Статуту концерну "Міські теплові мережі" здійснює виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо.

Згідно з п. 4 Правил користування тепловою енергією, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 №1198 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та теплопостачальною організацією.

Відповідно до Закону України Про природні монополії , Концерн МТМ відноситься до суб`єктів природної монополії та, як монополіст такої природної монополії, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України Про теплопостачання не має права відмовляти споживачу теплової енергії у забезпечення його тепловою енергією за наявністю технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

У розумінні Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

З метою укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді позивачем 17.12.16 на адресу ТОВ "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ", як споживача та власника нежитлових приміщень № 62 та № 63 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 39, надіслано лист від 26.12.16 №1342/09, яким повідомлено про необхідність терміново звернутись до відділу збуту філії Концерну МТМ Вознесенівського району з заявою про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Крім того, згідно з описом вкладення від 12.10.18, позивачем на адресу ТОВ "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ" (69005, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 82, кв. 11) направлявся супровідний лист від 08.10.18 № 4089/22 разом з договором від 01.09.18 № 211617 (з додатками №№1-3) на 7 арк. у 2-х примірниках для його підписання відповідачем.

Як вказує позивач, незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, Концерн МТМ у період з грудня 2016 р. по квітень 2020 р. відпустив ТОВ "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ" теплову енергію до нежитлового приміщення №№ 62, та № 63 (літ. А-5), що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Правди (Л. Жаботинського), буд. 39 на загальну суму 12 379,28 грн.

Згідно з Інформаційними довідками від 26.09.18 за № 139195909 та від 26.09.18 № 139201162 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником нежилих приміщень: № 62 та № 62 (літ. А-5) за адресою м. Запоріжжя, вул. Правди (Л. Жаботинського), буд. 39 з 08.11.16 є ТОВ "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ" (код ЄДРПОУ 40919961).

Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача направлялись акти та рахунки на оплату спожитої теплової енергії за спірний період для подальшої їх оплати, а також надсилались претензії щодо погашення заборгованості за теплову енергію (від 14.11.17 №1362/05-юр, від 07.08.18 № 550).

Проте, відповідач договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з позивачем не уклав, підписані акти приймання-передачі за період з грудня 2016 р. по квітень 2020 р. позивачу не повернув, оплату рахунків за вказаний період не здійснив.

В підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви надано:

- акт від 28.12.11 складений представниками Концерну МТМ про обстеження системи теплопостачання за адресою вул. Правди, 39 приміщення 62-А, 63-А (кафе бар Ферро ) за участю Волкова Е.Н. (споживач), в якому встановлено що опалення здійснюється: І приміщення кафе: транзитними трубопроводами подачі та обратки ізольованими, частково зашитими, стояками за ізольованими та зашитими; ІІ приміщення офіс-майстерня: домова обратка зі ізольована (у підлоги)., стояки за ізольовані. ГВП - централізоване. Розрахунок виконаний ПП Тепопроект-дигор 2006 у 2011 році;

- акт від 29.10.18 Про недопуск до здійснення перевірки , який складено комісією у складі двох представників філії Концерну МТМ Вознесенівського району при перевірці приміщення ТОВ "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ", по вул. Л. Жаботинського, 39. Згідно з актом приміщення зачинено на час перевірки.

Нездійснення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію в гарячій воді у період з грудня 2016 р. по квітень 2020 року по об`єкту (нежиле приміщення № 62 та № 62 (літ. А-5) розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Правди (Л. Жаботинського), буд. 39 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Спір у справі стосується стягнення з відповідача вартості наданих позивачем послуг постачання гарячої води за відсутності укладеного між сторонами спору договору, а саме: 12 379,28 грн. основного боргу за період з грудня 2016 р. по квітень 2020 р., 977,60 грн. інфляції та 528,09 грн. 3 % річних.

Норми права які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та висновок суду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть викликати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Законом України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.04 № 1875-IV (який набрав чинності 30.07.04 та втратив свою чинність 01.05.19) було визначено, що цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.04 № 1875-IV , залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Частиною 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.04 № 1875-IV визначалось, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Водночас, положеннями ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.04 № 1875-IV (у редакції чинні станом на грудень 2016 р.- квітень 2019 р.) було передбачено, що:

- споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг (п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону);

- споживач зобов`язаний; укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону); оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону).

10.12.17 набрав чинності Закон України Про житлово-комунальні послуги від 0 9.11.17 № 2189-VIII, предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Положеннями п.2 ч.1 ст. 5 Закону України від 09.11.17 № 2189-VIII визначено, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Закону України від 09.11.17 № 2189-VIII, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, є споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

За приписами ч.1 ст. 7 Закону України від 09.11.17 № 2189-VIII , споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. При цьому, згідно з п. 1 та п.5 ч. 2. вказаної статті Закону індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі буди зобов`язані укласти договори на надання відповідної житлово-комунальної послуги та оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 №1198 затверджено Правила користування тепловою енергією (надалі - Правила), які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п.1 Правил).

Пунктом 2 Правил встановлено, що правила є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

За п. 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше (п. 29 Правил).

Теплопостачальна організація має право: вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними ним під час споживання теплової енергії (п. 35 Правил).

Відповідно до п. 39 Правил, споживач має право: вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором; отримувати інформацію від теплопостачальної організації щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених договором; вимагати від теплопостачальної організації надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати, методики і нормативи розрахунку та нарахування, режими теплоспоживання тощо; перевіряти достовірність розрахунку та нарахування плати за теплову енергію, згідно з умовами договору; отримувати згідно із законодавством та укладеним договором відшкодування завданих йому збитків; у разі порушення теплопостачальною організацією умов договору викликати її представника для складення та підписання акта, у якому зазначаються строки, види порушень тощо; вимагати проведення по будинках, не обладнаних приладами комерційного обліку теплової енергії, нарахування реально спожитої кількості тепла на потреби опалення відповідно до визначених договором теплових навантажень будинків, реальних температур теплоносія в теплових мережах, температур зовнішнього повітря та тривалості розрахункового періоду; вимагати поновлення теплопостачання будинку після усунення технологічних порушень, якщо теплопостачання було припинено без розірвання договору; звертатися до суду в установленому законодавством порядку для вирішення питань, що стосуються предмета договору.

Пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Законом України Про теплопостачання визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

Частини 1, 5, 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання встановлюють, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

З урахуванням наведених правових норм, незважаючи на те, що Правилами користування тепловою енергією встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, в силу пунктів 1-2, 4 зазначених Правил, останні визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії. Крім того, такі договори укладаються відповідно до типових договорів, а форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У постановах Верховного Суду від 11.04.18 у справі № 904/2238/17, від 16.10.18 у справі № 904/7377/17, від 25.03.19 у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: укладення договору з теплопостачання відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період .

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.01.09 № 25 Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг : починаючи з 01.01.09 виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності м. Запоріжжя, з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн МТМ у будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну МТМ (пп. 1.2. п. 1 рішення); запропоновано власникам житлових будинків не комунальної форми власності, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельним кооперативам визначитися з питання виконавців житлово-комунальних послуг (п.5 рішення).

Матеріали справи свідчать про те, що об`єктом теплопостачання є нежилі приміщення, літ. А-5 № 62 (загальна площа 248,9 кв.м.) та № 63 (загальна площа 52,9 кв.м) розташовані у м. Запоріжжі, по вул. Правди (Л. Жаботинського), буд. 39.

Оскільки спірні нежитлові приміщення знаходяться у житловому будинку, що має єдину систему централізованого опалення (ГВП), позивач не мав законної можливості припинити відпуск теплової енергії на об`єкти теплопостачання шляхом відключення нежитлового приміщення відповідача від центральної системи теплопостачання будинку.

Жодних належних та допустимих доказів того, що належне відповідачу на праві власності приміщення станом на період з грудня 2016 р. по квітень 2020 р. (на час за який позивач просить стягнути плату за теплопостачання) було відключено від систем центрального опалення багатоквартирного житлового будинку, а також доказів підтверджуючих, що таке відключення було узгоджено в установленому законом порядку, суду не надано.

При цьому, судом враховано, що самовільне відключення від системи централізованого теплопостачання не є підставою для звільнення від плати за послуги , що відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 11.11.15 у справі № 6-1192цс15.

А підведення централізованого опалення до стояка в межах нежитлового приміщення свідчить про надання позивачем відповідних послуг.

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання відносно надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний її сплатити .

У зв`язку з тим, що об`єкт споживання теплової енергії відповідача має спільне з будинком підключеним до теплової мережі позивача, то факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів 2016-2020 років відповідно до яких Концерном МТМ було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Рішення про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя приймає виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Таким чином, період надання позивачем відповідачу послуг з централізованого постачання гарячої води визначено на підставі відповідних рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя у 2016-2020 роках.

Як вже зазначалось вище, позивачем протягом спірного періоду складались акти приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води та рахунки на оплату зазначених послуг, які направлялися на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, про що свідчать залучені до матеріалів справи відповідні списки (реєстри) на відправлення листів та фіскальні чеки.

Відповідно до розрахунку позивача, доданих актів приймання-передачі теплової енергії (надання послуг з централізованого постачання гарячої води) та рахунків, стягненню підлягають надані послуги в розмірі 12 379,28 грн.

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, саме відповідач є споживачем послуг з централізованого постачання гарячої води за об`єктом нерухомого майна (нежилі приміщення № 62 та № 63) розташованого у м. Запоріжжі за адресою: вул. Леоніда Жаботинського, 39 у період з грудня 2016 р. по квітень 2020 р. з огляду на реєстрацію за ним права власності відповідно Інформаційних довідок від 26.09.18 за № 139195909 та від 26.09.18 № 139201162.

Доказів припинення права власності відповідача за об`єктом нерухомого майна (нежилі приміщення № 62 та № 63) розташованого у м. Запоріжжі за адресою: вул. Леоніда Жаботинського, 39 після 26.09.18 матеріали цієї справи не містять та сторонами суду не надано.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано до сплати за надання послуг з централізованого постачання гарячої води відповідачу 12 379,28 грн. за спірний період виходячи із розрахунку нагрузки на опалення по об`єкту нерухомості по вул. Правди (нинішня назва вул. Леоніда Жаботинського), 39 (проведене ПП Теплопроект-дигор 2006 в 20011 році, державна ліцензія на виконання проектних робіт АВ № 368441 від 30.11.2007 р.).

Згідно з абз. 1 п. 18. Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених у постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 № 630, далі - Правила (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Враховуючи, що сторонами по справі договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді не укладено, то відповідно до абз. 1 п. 18 наведених вище Правил, грошове зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг з централізованого постачання гарячої води

відповідач мав виконати не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем, тобто за грудень 2016 р. - по 20.01.17, за січень 2017 р. - по 20.02.17 і так далі.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали цієї справи, відповідач зобов`язання по оплаті наданих послуг з теплопостачання у строк визначений абз.1 п. 18 Правил не виконав, внаслідок чого заборгованість за період з грудня 2016 р. по квітень 2020 р. склала 12 379,28 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 379,28 грн. боргу (вартості теплової енергії) за період з грудня 2016 р. по квітень 2020 р. є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не здійснено своєчасних розрахунків за відпущену теплову енергію у період з грудня 2016 р. по квітень 2020 р. з позивачем, суд перевіривши розрахунки позивача заявленої до стягнення суми 3 % річних у розмірі 528,09 грн. (за загальний період з 21.02.17 по 11.03.20) та 977,60 грн. інфляції (за загальний період з березня 2017 р. по лютий 2020 р), дійшов висновку, що вони є законними, обґрунтованими та, як наслідок вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11-15, 24, 73-80, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ" (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди (Л. Жаботинського), буд. 39, кв. 63/4, код ЄДРПОУ 40919961) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458; р/р НОМЕР_1 , Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957) - 12 379 (дванадцять тисяч триста сімдесят дев`ять) грн. 28 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ" (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди (Л. Жаботинського), буд. 39, кв. 63/4, код ЄДРПОУ 40919961) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458; р/р НОМЕР_2 , ПАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478) - 528 (п`ятсот двадцять вісім) грн. 09 коп. 3 % річних, 977 (дев`ятсот сімдесят сім) грн. 60 коп. інфляції та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ГПК України .

У зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи судом підписано рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Повне рішення складено 27.10.20.

Суддя В.Л. Корсун