Рішення

від 26.10.2020 по справі 908/2015/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/127/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 Справа № 908/2015/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовною заявою: приватне акціонерне товариство «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» , 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Великоснітинська, буд. 67

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ РЕСУРС» , 69118, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, буд. 5, кв. 139

про стягнення 177 506,81 грн.

без повідомлення (без виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області від приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» надійшла позовна заява про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ РЕСУРС» 177 506,81 грн. заборгованості за договором поставки товару від 16.05.20 № Р020.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару від 16.05.20 № Р020 в частині здійснення поставки попередньо оплаченого позивачем товару на суму 156 096 грн. З підстав неналежного виконання господарського зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 156 096 грн. попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України та 21 410,81 грн. пені на підставі п. 4.3. договору.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.20 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Враховуючи положення ст.ст. 12, 176, ч. 5 ст. 252 ГПК України, а також те, що спір у цій справі належить до малозначних (з огляду на ціну позову, яка не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб), ухвалою від 11.08.20 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2015/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

31.08.20 позивачем на виконання ухвали від 11.08.20 у справі № 908/2015/20 надано до суду копію договору про надання правової допомоги від 31.07.20 №3107-20.

Отже, позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 908/2015/20 згідно з ухвалою від 11.08.20.

Як свідчать матеріали справи № 908/2015/20, копію ухвали про відкриття провадження у цій справі, яку було надіслано судом за належною адресою відповідача (зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань), повернуто відповідним відділенням підприємства поштового зв`язку за закінченням строку зберігання.

Згідно із положеннями ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою Вручити особисто , рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. 11 та п. 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у т.ч. рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

А, сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатись поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, копію ухвали про відкриття провадження у справі № 908/2015/20 судом 28.09.20 було надіслано на електрону адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, як засіб зв`язку з юридичною особою, що підтверджується відповідним витягом з журналу вихідної кореспонденції електронної пошти, який приєднано до матеріали справи № 908/2015/20.

Отже, господарським судом вжито всіх належних заходів визначених чинним ГПК України щодо повідомлення відповідача про розгляд господарським судом Запорізької області справи № 908/2015/20.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).

Згідно із ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення спору у справі за наявними матеріалами.

При цьому, спір у цій справі розглянуто у межах строку визначеного ст. 248 ГПК України, з урахуванням :

- змін до ГПК України внесених Законом України № 540-IX від 30.03.20, який набрав чинності 02.04.20;

- Закону України від 18.06.20 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (який набрав чинності 17.07.20), яким п. 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України було викладено в новій редакції: « 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином» . Пунктом 2 Перехідних положень даного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року , закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом;

- не надання стороною відповідача відзиву на позов у цій справі та за відсутності клопотань про поновлення процесуальних строків протягом 20-денного строку наведеного вище;

- наявних постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 (із змінами), від 20.05.20 № 392 (із змінами), від 22 липня 2020 р. № 641 та ін. станом на 26.10.2020,

а також надану Верховним Судом на офіційному веб-сайті (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/) методичну інформацію щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.16 між товариством з обмеженою відповідальністю ХІМ РЕСУРС (Продавець)та приватним акціонерним товариством ЕЛОПАК-ФАСТІВ (Покупець) укладено договір поставки товару № Р020, за умовами якого (п.1.1.) Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар, а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити за товар на умовах передбачених даним договором.

Згідно з п. 1.3 договору, ціна є предметом переговорів згідно письмової або усної заявки Покупця на кожне постачання продукції. Узгоджена сторонами ціна вказується в рахунках.

Постачання товару здійснюється згідно видаткових накладних, що є невід`ємною частино даного договору, в яких вказується: найменування товару, його кількісні характеристики, а також ціна за одиницю і загальна вартість товару (п.2.1 договору).

Пунктом 2.2. договору визначено, що фактичною дато постачання є дата підписання сторонами видаткових накладних на постачання.

Згідно з п. 2.3. договору, сплата товару здійснюється Покупцем на наступних умовах: переплата 100%; платіж здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника. Валютою платежу є гривня.

Пунктом 6.1 договору передбачено, цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 р., а по грошових зобов`язаннях - до повного виконання зобов`язань.

Як свідчать матеріали цієї справи, позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків № СФ-0000052 від 10.08.17 та № СФ-0000045 від 26.07.17 платіжними дорученням від 31.07.17 № 1884 та від 15.08.17 № 2019 перераховано 78 048,00 грн. та 78 048,00 грн. відповідно.

Посилаючись на нездійснення відповідачем поставки попередньо оплаченого товару, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення суми попередньої оплати та штрафних санкцій (пені).

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.

Статтею 174 Господарського кодексу України (ГК України) закріплено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення закріплено у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки товару від 16.05.16 № Р020.

Доказів визнання недійсним вказаного договору суду не надано та учасниками справи не повідомлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з п. 2.1 договору від 16.05.16 № Р020, постачання товару здійснюється протягом 7 календарних днів від дати подачі письмової або усної заявки Покупця.

Наявні у матеріалах цієї справи рахунки № СФ-0000052 від 10.08.17 на суму 78048,00 грн. та № СФ-0000045 від 26.07.17 на суму 78048,00 грн. виставлені відповідачем позивачу на оплату товару свідчать, що сторонами у відповідності до п. 1.3 договору від 16.05.16 № Р020 на підставі усного замовлення Покупця узгоджено ціну на продукцію, що постачається.

Отже, дата виставлення відповідачем на оплату позивачу рахунків № СФ-0000052 від 10.08.17 на суму 78048,00 грн. та № СФ-0000045 від 26.07.17 на суму 78048,00 грн. слід вважати датою погодження сторонами письмової або усної заявки Покупця.

З урахуванням викладеного, враховуючи умови п.2.1. договору від 16.05.16 № Р020 та ч.1 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав виконати своє зобов`язання щодо поставки товару попередньо оплаченого позивачем за рахунком № СФ-0000045 від 26.07.17 на суму 78048,00 грн. у строк по 02.08.17 включно, а за рахунком № СФ-0000052 від 10.08.17 на суму 78048,00 грн. по 17.08.17 включно.

Однак, як вказує позивач, відповідач свого обов`язку щодо поставки товару на загальну суму 156096,00 грн. по договору від 16.05.16 № Р020 своєчасно не виконав, товар позивачу не поставив.

Докази протилежного у матеріалах справи відсутні та суду не надано.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України закріплено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оплата позивачем на рахунок відповідача коштів за рахунками № СФ-0000052 від 10.08.17 на суму 78048,00 грн. та № СФ-0000045 від 26.07.17 на суму 78048,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученням від 31.07.17 № 1884 на суму 78048,00 грн. та від 15.08.17 № 2019 на суму 78048,00 грн.

Враховуючи те, що відповідач отримав від позивача попередню оплату товару за договором від 16.05.16 № Р020 у загальній сумі 156 096,00 грн., проте не виконав свого обов`язку щодо передачі покупцю товару обумовленого рахунками № СФ-0000052 від 10.08.17 на суму 78048,00 грн. та № СФ-0000045 від 26.07.17 на суму 78048,00 грн. у встановлений строк, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати повернення суми попередньої оплати у розмірі 156 096,00 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 156 096,00 грн. попередньої оплати судом визнається обґрунтованою, законною та такою що підлягає задоволенню.

З підстав невиконання зобов`язань з поставки товару за договором від 16.05.16 № Р020 оплаченого платіжними дорученнями від 31.07.17 № 1884 на суму 78048,00 грн. та від 15.08.17 № 2019 на суму 78048,00 грн. позивачем заявлено до стягнення з відповідача 21 410,81 грн. пені.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 ст. 612 ЦК України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 і ч. 2 ст. 217 ГК України). Штрафними санкціями (ч. 1 ст. 230 ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Приписами ч. 1 ст. 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень ч. 1 ст. 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Частиною 2 цієї статті визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 216 ГК України закріплено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судом враховано, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку, слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Пунктом 4.3. договору від 16.05.16 № Р020 передбачено, що в разі невиконання (неналежного виконання) Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність у вигляді пені (штрафу) в розмірі 0,2 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період,за який нараховується пеня) від суми зобов`язань, за кожен день прострочення виконання зобов`язань.

Отже, позивач відповідно до умов договору і положень чинного законодавства має право на застосування до відповідача штрафної санкції за невиконання поставки товару у строк визначений умовами договору від 16.05.16 № Р020.

Факт невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за договором від 16.05.16 № Р020 попередньо оплаченого позивачем платіжними дорученнями від 31.07.17 № 1884 на суму 78048,00 грн. та від 15.08.17 № 2019 на суму 78048,00 грн. підтверджується матеріалами цієї справи.

З урахуванням викладеного, перевіривши наданий до позовної заяви розрахунок пені (штрафної санкції) за порушення умов договору від 16.05.16 № Р020, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 21 410,81 грн. пені, з якої: 10 593,14 грн. пені за період з 03.08.17 по 03.02.18 нарахованої на суму 78 048,00 грн.; 10 817,67 грн. пені за період з 18.08.17 по 18.02.18 нарахованої на суму 78 048,00 грн.

Як наслідок, судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 21 410,81 грн. пені.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,60 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 73, 74, 76-79, 86, 126, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ РЕСУРС» (69118, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, буд. 5, кв. 139, код ЄДРПОУ 40217359) на користь приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Великоснітинська, буд. 67, код ЄДРПОУ 00418082) - 156 096 (сто п`ятдесят шість тисяч дев`яносто шість) грн. 00 коп. основного боргу (сума попередньої оплати), 21 410 (двадцять одну тисячу чотириста десять) грн. 81 коп. пені (штрафної санкції) та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 60 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ГПК України.

У зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи судом підписано рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Повний текст рішення складено 27.10.2020.

Суддя В.Л. Корсун