Рішення

від 28.10.2020 по справі 910/12686/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2020Справа № 910/12686/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Фермерського господарства Агро Бальта

до Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу

про стягнення 420 461,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Агро Бальта (надалі - ФГ Агро Бальта ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (надалі - ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу ) про стягнення 420 461,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором позики №282-12/2019-ПС від 23.05.2019, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 400 000,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 13 956,28 грн., 3% річних у розмірі 3 704,92 грн. та інфляційних у розмірі 2 800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Вказана ухвала вручена відповідачу 04.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105475001725, а відтак строк для подання відзиву встановлений до 21.09.2020, включно, проте відзив на позов відповідачем до суду не поданий.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

23.05.2019 між ФГ Агро Бальта (позикодавець) та ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (позичальник) було укладено договір позики (безпроцентної поворотної фінансової допомоги) №282-12/2019-ПС (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 Договору сума позики становить 400 000,00 грн.

Позика надається протягом 5 календарних днів (п`яти) з дати підписання цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника за наступними реквізитами: р/р НОМЕР_1 Київське ГРУ АТ КБ ПриватБанк МФО 321842 з особового або іншого рахунку позикодавця (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору строк позики до 31.12.2019 з моменту надходження суми позики від позикодавця на банківський рахунок позичальника.

Строк, вказаний в п. 4.1, може бути продовжений за згодою сторін.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу суму позики у розмірі 400 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 31.05.2019.

Відповідач звернувся до позивача з листом №27/01-20А від 27.01.2020, в якому просив продовжити строк погашення позики до 30.09.2020.

У відповідь на вказаний лист відповідач звернувся до позивача з листом б/н від 20.02.2020, в якому повідомив про відсутність підстав для продовження строку користування фінансовою допомогою та вимагав терміново повернути суму позики у розмірі 400 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з повернення суми позики, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 400 000,00 грн.

Договір є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи (платіжне доручення №1 від 31.05.2019) підтверджується перерахування позивачем та отримання відповідачем 400 000,00 грн. на підставі Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені Договором.

Суд відзначає, що доказів погодження між сторонами продовження строку позики в матеріалах справи не міститься, а відтак, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору відповідач був зобов`язаний повернути позивачу суму позики не пізніше ніж до 31.12.2019.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 400 000,00 грн., а строк виконання грошового зобов`язання відповідача на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 400 000,00 грн. на підставі Договору за надану позику. Відповідачем вказана заборгованість визнана повністю.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ФГ Агро Бальта про стягнення з ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу заборгованості у розмірі 400 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 13 956,28 грн., 3% річних у розмірі 3 704,92 грн. та інфляційних у розмірі 2 800,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 01.01.2020 по 22.04.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що умовами Договору відповідальності ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу у вигляді нарахування пені за порушення строків повернення позики не встановлено, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов`язань за вказаними правовідносинами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Більш того, відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Одним з видів забезпечення виконання зобов`язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч. 1.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов`язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2015 у справі №916/4205/14.

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що позивачем арифметично невірно здійснено розрахунок інфляційних, у зв`язку з чим, здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 3 704,92 грн. та інфляційні у розмірі 2 794,38 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу на користь ФГ Агро Бальта заборгованості у розмірі 400 000,00 грн., 3% річних у розмірі 3 704,92 грн. та інфляційних у розмірі 2 794,38 грн. В задоволенні інших позовних вимог (пеня у розмірі 13 956,28 грн., інфляційні у розмірі 5,62 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства Агро Бальта задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, будинок 8; ідентифікаційний код 37884028) на користь Фермерського господарства Агро Бальта (68733, Одеська обл., Болградський р-н, с. Виноградівка, вул. Гайдара, будинок 21; ідентифікаційний код 42957511) заборгованість у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 3 704 (три тисячі сімсот чотири) грн. 92 коп., інфляційні у розмірі 2 794 (дві тисячі сімсот дев`яносто чотири) грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 6 097 (шість тисяч дев`яносто сім) грн. 49 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий