Рішення

від 19.10.2020 по справі 910/11890/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2020Справа № 910/11890/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрідом Тревел"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Испатур"

про стягнення 62 477, 28 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрідом Тревел" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Испатур" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 62 477, 28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за агентським договором на надання туристичних послуг № 2225 від 08.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.08.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-В, оф. 6, м. Київ, 02002, проте до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.08.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Испатур" (далі - туроператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрідом Тревел" (далі - турагент) укладено агентський договір на надання туристичних послуг № 2225, предметом якого є реалізація турагентом третім особам від імені туроператора окремих туристичних послуг, додаткових (супровідних) послуг або туристичних продуктів, попередньо сформованих туроператором, на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.4. договору, зазначена діяльність здійснюється турагентом шляхом укладення договору на туристичне обслуговування з третіми особами (туристами). Укладаючи такі договори турагент виступає від імені туроператора і реалізує в цих договорах виключно туристичний продукт (інші послуги, а також додаткові послуги), надані до реалізації туроператором.

Згідно п. 2.1. договору, для бронювання туристичного продукту (послуги) турагент направляє туроператору письмову заявку на бронювання згідно додатку № 1 до цього договору. У разі ненадання заявки або ж надання заявки невідповідної форми раніше затвердженої сторонами цього договору, а саме відсутність посилання на правовий статус особи (юридична особа/фіз. особа) на користь якого буде поставлятися туристичний продукт, відсутність повної інформації про туристів (вік, громадянство, наявність віз, документів і т.д.) дана заявка може бути залишена туроператором без розгляду.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що туроператор протягом 2 робочих днів після отримання заявки на бронювання туристичного продукту: підтверджує турагенту можливість надання такого туристичного продукту шляхом направлення останньому підтвердження заявки на бронювання з підтвердженням термінів перебування, типу розміщення, виду транспорту, маршруту переліку додаткових послуг та іншою необхідною інформацією, а також з інформаційним зазначенням загальної вартості заброньованих послуг, яка в разі надання послуг/частини послуг за межами території України, номінується в доларах США або Євро; відмовляє турагенту в можливості надання такого туристичного продукту шляхом направлення останньому відмови в підтвердженні заявки на бронювання.

За умовами п. 2.6. договору, після підтвердження заявки на бронювання зміна або скасування заброньованого туристичного продукту (послуги) можливі тільки в порядку передбаченому статтею 3 цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору туроператор має право відмовити в наданні заброньованого туристичного продукту (послуги) або вимагати зміни умов їх надання на початку надання таких послуг в зв`язку зі зміною істотних умов договору та обставин, якими він керувався під час підтвердження заявки на бронювання: а) не можуть бути забезпечені раніше обумовлені склад і якість послуг, що входять в тур; б) погіршення умов тура або перенесення його термінів; в) непередбаченого зростання транспортних тарифів, введення нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, різкої зміни курсу національної валюти; г) домовленості сторін.

Згідно п. 3.2. договору, туроператор зобов`язується не пізніше ніж через день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, визначених у п. 3.1. договору, але не пізніше ніж за три дні до початку туру (крім випадків, коли туроператору стало відомо про настання таких змін в термін менше ніж три дні до початку поїздки) сповістити турагента про настання таких змін, для надання турагенту і клієнтові (туристу) можливості відмовитися від виконання договору або для внесення змін в договір щодо ціни туру.

У відповідності до п. 3.3. договору, у разі відмови в наданні заброньованого туристичного продукту (послуги) згідно з п. а), б), п. 3.1. цього договору з ініціативи туроператора, туроператор повертає турагенту повну вартість туристичної поїздки.

Згідно з п. 3.25. договору, у разі відсутності можливості надати заброньований туристичний продукт (послугу) відповідно до даного договору, туроператор має право в односторонньому порядку змінити заброньований туристичний продукт (послугу) шляхом надання туристу альтернативних послух без зниження класу обслуговування або ж класом вище в межах сплаченої туристом вартості туру. Якщо турист скористався запропонованими йому альтернативними послугами, послуги вважаються наданими належним чином і в повному обсязі.

У разі відсутності можливості надати туристичну послугу, яка входить до заброньованого туристичного продукту, туроператор має право в односторонньому порядку замінити таку послугу на альтернативну послугу без зниження класу обслуговування або ж класом вище (пункт 3.26. договору).

Відповідно до п. 3.27. договору, при заміні послуги згідно п. 3.25-3.26. цього договору, послуги вважаються наданими належним чином і в повному обсязі якщо турист скористався запропонованою йому альтернативною послугою, або відмовився від такої послуги, хоча мав можливість нею скористатися без додаткових фінансових витрат зі своєї сторони.

Згідно з п. 4.1. договору, ціни на туристичні продукти (послуги) встановлюються туроператором в документах, що характеризують такі продукти (послуги) згідно з п. 1.5. договору, є цінами брутто, остаточними при взаєморозрахунках між турагентом і туристом (ами) і включають в себе винагороду турагента.

Пунктом п. 4.4. договору, оплата турагентом заброньованого туристичного продукту (послуги) проводиться після підтвердження заявки на підставі рахунку (агент отримує самостійно).

Відповідно до п. 5.1.1. договору, туроператор зобов`язаний надати туристичний продукт (послугу) відповідно до підтвердженої туроператором заявки на бронювання і оформити для надання такого продукту в установленому порядку туристичні, проїзні, та інші необхідні, згідно підтвердженої заявки на бронювання та договору на надання туристичних послуг, документи.

Договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення підписів печатками сторін і діє до 07.06.2021. У разі відсутності повідомлення сторони договору про його припинення після закінчення терміну дії, договір вважається автоматично продовженим на тих же умовах на термін 3 (три) роки (п. 12.1. договора).

Як зазначає позивач, 12.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрідом Тревел" здійснило заявку на бронювання групового туру в Барселону (Іспанія) на 4 особи на період з 15.02.2020 по 22.02.2020, яка була підтверджена відповідачем 12.11.2019, номер резервування: 6223, умови розміщення: готель Andorra Center в кількості 1 номер на 3 дорослих людини та одну дитину.

Позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку - фактури (заявка № 6223 від 13.11.2019), з метою отримання туристичних послуг, було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Испатур" в якості попередньої оплати 46 179, 54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1594 від 13.11.2019.

Додатково, позивач вказує, що з метою забезпечення туристам авіаперельоту до місця відпочинку, ним було замовлено авіаквитки на 4 особи в представництві "ВІЗЗ ЕЙР ХАНГАРІ КФТ" за рейсом Кишинів-Барселона на 15.02.2020 на суму 16297, 74 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4387 від 12.11.2019.

Тож, позивачем було понесено витрат за туристичні послуги у загальному розмірі 62 477, 28 грн.

Позивач вказує, що відповідачем в телефонній розмові було повідомлено про виникнення помилки при бронюванні готелю, а саме готель Andorra Center заброньований на інший місяць, замість лютого, як було вказано у заявці № 6223.

Отже, в порушення умов договору відповідачем не було надано замовлені туристичні послуги, як і не повідомлено про зміну умов надання туристичних послуг, альтернативних туристичних послуг без зниження класу обслуговування або класом вище не запропоновано.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 17.02.2020 відповідачем було повідомлено позивача, що повернення коштів, сплачених за анульовану заявку № 6223 та вартість 4 авіаквитків Кишинів-Барселона-Кишинів буде здійснено відповідачем протягом 14 робочих днів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем оплачені послуги надані не були, а тому останній зобов`язаний повернути перераховані йому кошти у розмірі 62 477, 28 грн., що відповідач в свою чергу не зробив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 01-09 на розроблення технічної продукції від 07.09.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, 12.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрідом Тревел" здійснило заявку на бронювання групового туру в Барселону (Іспанія) на 4 особи на період з 15.02.2020 по 22.02.2020, яка була підтверджена відповідачем, номер резервування: 6223, умови розміщення: готель Andorra Center в кількості 1 номер на 3 дорослих людини та одну дитину.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку - фактури (заявка № 6223 від 13.11.2019), з метою отримання туристичних послуг, було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Испатур" кошти у розмірі 46 179, 54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1594 від 13.11.2019.

Крім того, позивачем було перераховано відповідачу кошти у розмірі 16 297, 74 грн за авіаквитки на 4 особи за рейсом Кишинів-Барселона на 15.02.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 4387 від 12.11.2019.

Відповідно до п. 3.1. договору туроператор має право відмовити в наданні заброньованого туристичного продукту (послуги) або вимагати зміни умов їх надання на початку надання таких послуг в зв`язку зі зміною істотних умов договору та обставин, якими він керувався під час підтвердження заявки на бронювання: а) не можуть бути забезпечені раніше обумовлені склад і якість послуг, що входять в тур; б) погіршення умов тура або перенесення його термінів; в) непередбаченого зростання транспортних тарифів, введення нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, різкої зміни курсу національної валюти; г) домовленості сторін.

Згідно п. 3.2. договору, туроператор зобов`язується не пізніше ніж через день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, визначених у п. 3.1. договору, але не пізніше ніж за три дні до початку туру (крім випадків, коли туроператору стало відомо про настання таких змін в термін менше ніж три дні до початку поїздки) сповістити турагента про настання таких змін, для надання турагенту і клієнтові (туристу) можливості відмовитися від виконання договору або для внесення змін в договір щодо ціни туру.

Судом встановлено, що відповідач оплачені позивачем послуги не надав, про зміну умов надання туристичних послуг не повідомив, альтернативних туристичних послуг без зниження класу обслуговування або класом вище не запропонував. Доказів зворотного суду не надав.

Листом від 17.02.2020 відповідачем було повідомлено позивача, що повернення коштів, сплачених за анульовану заявку № 6223 та вартість 4 авіаквитків Кишинів-Барселона-Кишинів буде здійснено відповідачем протягом 14 робочих днів.

Однак, станом на дату винесення рішення у даній справі, грошові кошти відповідачем не повернуті.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих позивачем коштів у сумі 62 477, 28 грн. в якості передоплати.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов`язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв`язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 62 477, 28 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правовою допомогою.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Проте, суд зазначає, що позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а саме договору про надання правової допомоги, детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Тож, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 18 638, 00 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрідом Тревел" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Испатур" (вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-В, оф. 6, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код - 24379286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрідом Тревел" (вул. Маршала Говорова, буд. 18, оф. 16, м. Одеса, 65009, ідентифікаційний код - 36796360) 62 477 (шістдесят дві тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 28 коп. - боргу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков