Рішення

від 13.10.2020 по справі 910/11030/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2020Справа № 910/11030/20

За позовом Дочірнього підприємства "Віаланд" Київської області

до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" м. Києва

про визнання правочину недійсним,

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Божко Д.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1.,

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ :

у липні 2020 року Дочірнє підприємство "Віаланд" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем було укладено договір банківського обслуговування від 17 січня 2014 р., згідно з яким відповідач відкрив йому поточні рахунки у національній валюті № НОМЕР_1 , у євро № НОМЕР_2 та у доларах США № НОМЕР_3 , та зобов`язався здійснювати всі операції з розрахунково-касового обслуговування, передбачені чинним законодавством.

5 серпня 2019 р. відповідач відповідно до постанов Національного банку України № 162 від 28 грудня 2018 р. та № 41 від 22 лютого 2019 р., згідно із стандартом IBAN, змінив його рахунок та закріпив за ним міжнародний номер банківського рахунку відповідно до стандарту № 13616 Міжнародної організації зі стандартизації ISO і Європейського комітету з банківських стандартів ECBS - НОМЕР_4.

18 червня 2020 р. позивач виявив невдалу спробу створення у системі "Клієнт-банк" платіжних доручень для здійснення оплати із свого поточного рахунку у національній валюті № НОМЕР_4 .

Того ж дня у відповідь на своє звернення в усній формі він одержав повідомлення від відповідача № 20.1.0.0.0/7-20200618/1490 від 18 червня 2020 р. про прийняття банком рішення про розірвання укладеного з ним договору та закриття поточних рахунків на підставі ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а саме у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

Посилаючись на те, що одностороння відмова відповідача від договору банківського обслуговування укладеного з ним є незаконною, оскільки підстави для встановлення відповідного рівня ризику були відсутні, розірвання договору з ним у такий спосіб порушує його права, позивач просив відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України визнати цей договір недійсним.

Також просив покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог. Зазначав, що банк як суб`єкт первинного фінансового моніторингу мав право відмовитись в односторонньому порядку від договору з позивачем у зв`язку із встановленням клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки ризику у відповідності до вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Така відмова була обумовлена тим, що після проведення аналізу фінансових операцій та діяльності клієнтів, зокрема, ОСОБА_1 який є засновником ДП "Віаланд", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є його батьком та матір`ю, підприємств в яких вони є власниками, а також пов`язаних фінансових операцій з купівлі-продажу ОВДП (ТОВ "Васт-Транс" та ДП "Віаланд") було встановлено, що характер фінансових операцій клієнта носить ознаки здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу та наражає на ризик застосування до банку відповідних заходів впливу.

У судове засідання відповідач повторно не з`явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 202 ГПК України у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 17 січня 2014 р. відповідач (далі-банк) на підставі заяви позивача про відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, за якими підприємство приєдналося до Умов, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, та які разом складають договір банківського обслуговування (далі - договір) відкрив позивачу поточні рахунки у національній валюті № НОМЕР_1 , у євро № НОМЕР_2 та у доларах США № НОМЕР_3.

5 серпня 2019 р. відповідач відповідно до постанов Національного банку України № 162 від 28 грудня 2018 р. та № 41 від 22 лютого 2019 р., згідно із стандартом IBAN, змінив рахунок позивача та закріпив за ним міжнародний номер банківського рахунку відповідно до стандарту № 13616 Міжнародної організації зі стандартизації ISO і Європейського комітету з банківських стандартів ECBS - НОМЕР_4.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, наявною у справі копією заяви про відкриття рахунку, довідки про відкриття рахунку № 181108SU15371516 від 8 листопада 2018 р.

Також встановлено, що 18 червня 2020 р. відповідач повідомленням № 20.1.0.0.0/7-20200618/1490 повідомив позивача про прийняття банком рішення про розірвання укладеного з ним договору та закриття поточних рахунків на підставі ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а саме у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

Це підтверджується, поясненнями позивача, наявним у матеріалах справи вищевказаним повідомленням.

Спір у справі стосується питання правомірності розірвання відповідачем договору банківського обслуговування в односторонньому порядку з ініціативи банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема, у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 5 ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку надано право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у т.ч. шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Згідно ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 11 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у т.ч. шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.

Згідно п.п. 3.1.1.5.1., 3.1.1.6.2.1., 3.1.1.6.2.8. Умов та правил надання банківських послуг банк має право припинити відносини із клієнтом у разі встановлення йому неприйнятно високого ризику за результатами оцінки/переоцінки ризику відповідно до законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених чинним законодавством України, у т.ч. нормативно-правовими актами Національного банку і договором банківського обслуговування. Банк має право відмовитися: від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у т.ч. шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Отже, в силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в т.ч. шляхом розірвання договорів.

При цьому право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених Законом обставин.

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України відповідач не надав жодних доказів, у т.ч. внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, які б підтверджували існування правових підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику.

Відповідач не надав власну Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, що містить критерії встановлення неприйнятно високого ризику, наявність якої передбачена Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 417 від 26 червня 2015 р.

У матеріалах справи відсутнє рішення банку щодо встановлення неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику Дочірнього підприємства "Віаланд".

Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів обґрунтованості підстав вважати, що позивач вчиняв платіжні операції, які містять ознаки здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу та наражає на ризик застосування до банку відповідних заходів впливу. Зокрема, незаконними джерела походження коштів Дочірнього підприємства "Віаланд", інших його активів або прав на такі активи, а також не довів наявності у банківських операціях позивача ознак відмивання доходів.

Також відповідач не надав доказів зв`язку між діяльністю (фінансовими операціями) його клієнтів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та діяльністю позивача, окрім того факту, що останні є батьками його засновника ОСОБА_1 .

У силу вимог чинного законодавства такі обставини не дають підстав для припинення (розірвання) банком договірних відносин з клієнтом в односторонньому порядку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи, що одностороння відмова відповідача від договору банківського обслуговування укладеного з позивачем є незаконною, оскільки підстави для встановлення відповідного рівня ризику були відсутні, розірвання договору з позивачем у такий спосіб порушує його права, правочин з розірвання цього договору відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України слід визнати недійсним.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Дочірнього підприємства "Віаланд" Київської області задовольнити.

Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код 14360570) щодо розірвання договору банківського обслуговування, за яким Дочірньому підприємству "Віаланд" (03113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, код 32416328) було відкрито рахунок НОМЕР_4 .

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код 14360570) на користь Дочірнього підприємства "Віаланд" (03113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, код 32416328) 2102 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 28 жовтня 2020 року.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар