Рішення

від 09.10.2020 по справі 914/1629/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2020 справа № 914/1629/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., розглянувши по суті без повідомлення учасників справу

за позовом: комунального підприємства Ковельська поліклініка Волинської обласної ради , м. Ковель Волинської області, до відповідача:Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м. Львів, про: стягнення 81'038,61 грн орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг. 1. Судові процедури.

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов комунального підприємства Ковельська поліклініка Волинської обласної ради до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про стягнення 81'038,61 грн орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг.

1.2. Ухвалою суду від 10.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників. Вказану ухвалу суду направлено на юридичні адреси сторін рекомендованими повідомлення, що підтверджується згрупованим реєстром поштового відправлення суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді, та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій, щодо належного повідомлення учасників процесу.

1.3. 31 серпня 2020 року Відповідачем подано до суду відзив на позов, яким останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

1.4. Відповідно до частин п`ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

1.5. Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

1.6. Отже, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, подання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.

2. Аргументи сторін.

2.1. У позовній заяві КП Ковельська поліклініка Волинської обласної ради (Позивач у справі) вказує про неналежне виконання Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування (Відповідач у справі) своїх договірних зобов`язань щодо сплати орендних платежів та відшкодування вартості комунальних послуг у загальному розмірі 81'038,61 грн.

2.2. Відповідач - Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування поданим відзивом повністю заперечує проти позову, вказує, що заборгованість виникла не з прямої вини підприємства, зокрема, через несвоєчасне проведення у 2018 році платежів, видатки за продукцію, що була виготовлена підприємством у 2017 році, були неоплачені. Окрім того, Відповідач зазначає про важкий фінансовий стан підприємства, накладення арешту на кошти останнього та запровадження загальнодержавного карантину.

3. Обставини справи.

3.1. 10 серпня 2017 року між Волинською обласною радою (надалі - Балансоутримувач), комунальним закладом Ковельська поліклініка Волинської обласної ради (у подальшому реорганізовано у КП Ковельська поліклініка Волинської обласної ради (надалі - Орендодавець) та Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування (надалі - Орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади сіл, селищ, міст Волинської області (надалі - Договір). За умовами цього Договору, Балансоутримувач передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області (далі - Майно), що розміщене за адресою: м. Ковель, вул. Б. Хмельницького, 17, 2-й поверх лікувально-оздоровчого корпусу комунального закладу Ковельська поліклініка Волинської обласної ради площею 295,1 кв.м, що знаходиться на балансі комунального закладу Ковельська поліклініка Волинської обласної ради, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку і становить за незалежною оцінкою 793'324,00 грн (п. 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору, Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (надалі - Методики), затвердженої рішенням обласної ради від 13.05.2011 № 4/46 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди Майна і становить на дату укладення договору 4'231,06 грн. Місячна орендна плата підлягає в подальшому індексації в залежності від рівня індексу інфляції у відповідності з чинним законодавством України. Зазначена величина орендної плати не включає ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктами 3.4., 3.5. Договору закріплено, що Орендар сплачує орендну плату, визначену в пункті 3.1 (з врахуванням офіційного рівня інфляції) щомісячно до 10 числа відповідно до рахунків виставлених Балансоутримувачем. Крім орендної плати Орендар сплачує податок за спеціальне використання води та витрати Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та відшкодовує витрати понесені Балансоутримувачем за надання комунальних і інших послуг, щомісячно до 19 числа відповідно до рахунків виставлених Балансоутримувачем.

Відповідно до Розрахунку орендної плати за приміщення, встановлено розмір річної орендної плати - 63'465,92 грн, та розмір місячної орендної плати - 4'321,06 грн.

Згідно з Актом прийому-передачі приміщення Позивач передав Відповідачу у тимчасове користування нежитлове приміщення передбачене умовами Договору.

3.2. Також, між сторонами у справі укладено Угоду на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю від 10.08.2017. За умовами цієї угоди, Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Б. Хмельницького, 17, 2-й поверх лікувально-оздоровчого корпусу (надалі - Будівля), загальною площею 295,1 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цією Угодою. У разі відсутності лічильників з обліку спожитих послуг окремим споживачем або з інших поважних причин застосовується критерій - пропорційно до займаної площі згідно акту обстеження споживання електроенергії, водопостачання та водовідведення, теплової енергії, природного газу та вивозу сміття. У випадку наявності власних окремих лічильників чи сублічильників Орендар оплачує фактичне споживання комунальних послуг. Крім цього Орендар компенсовує Балансоутримувачу дольове споживання комунальних послуг на загальні потреби будівлі (п. 1.1. Договору).

3.3. Рішенням Волинської обласної ради від 26.09.2018 № 21/37 про реорганізацію комунального закладу Ковельська поліклініка Волинської обласної ради, комунальний заклад Ковельська поліклініка Волинської обласної ради реорганізовано шляхом перетворення у комунальне підприємство Ковельська поліклініка Волинської обласної ради , встановлено, що КП Ковельська поліклініка Волинської обласної ради є правонаступником всіх прав та обов`язків КЗ Ковельська поліклініка Волинської обласної ради.

Розпорядженням Волинської обласної ради від 04.12.2018 Про затвердження Статуту КП Ковельська поліклініка Волинської обласної ради затверджено Статут останнього.

3.4. 28 грудня 2018 року Додатковою угодою до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області від 10 серпня 2017 року, абзац 2 розділу 9 договору оренди від 10.08.2017 викладено у такій редакції: Орендодавець: Волинська обласна рада; Балансоутримувач: КП Ковельська поліклініка Волинської обласної ради; Орендар: Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування.

3.5. Так, згідно з Актами надання послуг за період з січня 2019 року по серпень 2019 року загальний розмір орендної плати становить 60'041,13 грн. Згідно з Актами надання послуг щодо відшкодування комунальних витрат за період з січня 2019 року по липень 2019 року на загальну суму 35'710,31 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості з орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг складає 95'751,44 грн.

3.6. Претензією № 257 від 12.07.2019 КП Ковельська поліклініка Волинської обласної ради повідомила Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування та протезування про необхідність сплати 92'670,47 грн заборгованості.

У відповідь на вказану претензію № 257 від 12.07.2019, Відповідач повідомив, що сплатив 12'000,00 грн та просив розглянути можливість розтермінування залишку заборгованості у розмірі 80'670,47 грн.

Згідно з претензією від 03.12.2019 № 377 Позивач повідомив Відповідача про необхідність сплати заборгованості за Договором у загальному розмірі 96'038,61 грн.

3.7. Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 у Відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 92'670,47 грн. Вказаний акт підписано заступником головного бухгалтера з проставлянням печатки підприємства.

Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 до 21.01.2020, який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств, загальна заборгованість Відповідача становить 81'038,61 грн.

Позиція суду.

3.8. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Сторонами встановлено у пунктах 3.4., 3.5. Договору, що Орендар сплачує орендну плату, визначену в пункті 3.1 (з врахуванням офіційного рівня інфляції) щомісячно до 10 числа відповідно до рахунків виставлених Балансоутримувачем. Крім орендної плати Орендар сплачує податок за спеціальне використання води та витрати Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та відшкодовує витрати понесені Балансоутримувачем за надання комунальних і інших послуг, щомісячно до 19 числа відповідно до рахунків виставлених Балансоутримувачем.

Як убачається із матеріалів справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем за умовами виконання Договору за період з січня 2019 року по серпень 2016 року (по оренді) та по липень 2019 року (по комунальних платежах) становить 81'038,61 грн. Відповідач цих обставин не заперечив та не спростував, однак у відзиві просив у задоволенні позову відмовити.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач допустив порушення умов Договору, яке полягало у несплаті та несвоєчасній сплаті орендних платежів та відшкодуванні витрат на комунальні послуги. За таких обставин вимоги Позивача про стягнення 81'038,61 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

3.9. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Судові витрати.

4.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає стягненню 2'102,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

4.2. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначенено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України , визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу .

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу , відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору . У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 18 червня 2020 року між адвокатським бюро Адвоката Дзивульської (надалі - Бюро) та комунальним підприємством Ковельська поліклініка Волинської обласної ради (надалі - Клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги. За умовами цього Договору, Бюро бере на себе зобов`язання щодо захисту прав, свобод та законних інтересів Клієнта, які полягають в наступному: Надання Клієнту послуг у виготовленні та оформленні позовної заяви з додатками до неї про стягнення боргу в сумі 81038, 61 гривень з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, а також підготовку інших необхідних процесуальних документів під час перебування справи в суді (п. 2.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що сума гонорара до сплати по даному договору встановлюється за домовленістю сторін та становить: 4'000,00 гривень - за підготовку позовної заяви та копій додатків до неї, а у випадку необхідності підготовки інших процесуальних документів сторони погодили, що вартість таких послуг буде визначатись окремо та встановлюватись у відповідних додаткових угодах до договору.

Згідно з пунктом 5.1. Договору, суму обумовлену в п. 4.1. даного Договору Клієнт сплачує Бюро як оплату за надані послуги після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 18.06.2020 Бюро надало Клієнту наступні послуги: 1. Ознайомлення та аналіз із наданими матеріалами, які необхідні для підготовки матеріалів - 2'000,00 грн. 2. Підготовка та оформлення позовної заяви, виготовлення її примірників та копій - 2'000,00 гривень. Всього вартість наданих послуг становить 4'000,00 гривень. Сторони претензій щодо обсягу та якості виконаних робіт не мають.

Платіжним дорученням № 620 від 19.06.2020 Позивач здійснив оплату у розмірі 4'000,00 грн за за послуги по виготовленню та оформленню позовної заяви згідно договору від 18.06.2020.

Так, Позивач просить стягнути з Відповідача вказану вище суму коштів як відшкодування витрат на послуги правової допомоги.

З огляду на викладені обставини, враховуючи співмірність розміру заявленого відшкодування, відсутність клопотання Відповідача про зменшення заявленої суми, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача 4'000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи також і пропорційність задоволених позовних вимог.

Варто зазначити, що аналогічних висновків у подібних правовідносинах дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування ( 79052, місто Львів, вулиця Рудненська, будинок 10; ідентифікаційний код 03187714) на користь комунального підприємства Ковельська поліклініка Волинської обласної ради ( 45002, Волинська область, місто Ковель, вулиця Б. Хмельницького, будинок 17; ідентифікаційний код 13366010) 81'038,61 грн - заборгованості з орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг, 2'102,00 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору, 4'000,00 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.П. Трускавецький