Рішення

від 19.10.2020 по справі 917/505/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2020 р. Справа № 917/505/20

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз", вул. Зінківська, 19-б, м. Полтава, 36009, код ЄДРПОУ 37958775

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон", вул. Незалежності, 63, м. Хорол, Полтавська область, 37800, код ЄДРПОУ 30287545

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

24.03.2020 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон" про стягнення 332 747,62 грн. заборгованості, з яких 248 990,25 грн. по договору постачання нафтопродуктів № 84-ЄО від 01.05.2019 року, 16 434,48 грн. пеня, 19 974,35 грн. 30% річних, 37 348,54 грн. штрафу та 10 000,00 грн. на правову допомогу.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Позивач позовні вимоги обгрунтовує тим, що він з відповідачем перебував у договірних відносинах, проте, останній взяті на себе зобов`язання за договором постачання нафтопродуктів № 84-ЄО від 01.05.2019 року не виконав, грошові кошти за поставлену продукцію в повному обсязі не сплатив. До того ж, просить стягнути 10 000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

16.06.2020 року від позивача до суду надійшла заява № 16/06 від 16.06.2020 року (вх. № 6336) про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача суми 37 348,54 грн. штрафу, який нараховано у відповідності до пункту 6.5. основного договору.

02.09.2020 року позивач до суду направив заяву № 01/09 від 01.09.2020 року (вх. № 9383), в якій він повідомив, що основна заборгованість зменшилася у зв`язку з добровільним частковим погашенням та станом на 01.09.2020 року не сплачена сума основної заборгованості за договором № 84-ЄО від 01.05.2019 року становить 30 890,25 грн., інші суми 16 434,48 грн. пені, 19 974,35 грн. 30% річних та 10 000,00 грн. правової допомоги не відшкодовані та не сплачені відповідачем.

При дослідженні матеріалів справи судом зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходження відповідача не відповідає зазначеному в позовній заяві. Тому судом здійснено направлення ухвал суду за адресою зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвали суду повернулися до суду 28.09.2020 року з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Враховуючи, що суд направив ухвали відповідачу за адресою вказаною у витязі, останній вважається повідомленим належним чином.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

01.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон" (відповідач) було укладено договір постачання нафтопродуктів № 84/ЄО (договір), предметом якого у відповідності до п. 1 є обов`язок позивача передавати у власність відповідачу нафтопродукти партіями, а обов`язок відповідача є приймати та своєчасно здійснювати оплату на умовах договору.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони домовилися про те, що відповідач зобов`язується в разі відсутності додаткових угод проводити розрахунок за поставлений товар на протязі 2 (двох) банківських днів з дати отримання товару.

Сторонами було укладено додаткову угоду № 8834 від 07.11.2019 року до договору № 84/ЄО від 01.05.2019 року про поставку товару на суму 243 650,00 грн., в якій було встановлено строк оплати товару протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження товару.

На виконання даної угоди позивач поставив відповідачу дизельне пальне на суму 243 650,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 8834 від 07.11.2019 року.

Крім того, сторонами було укладено додаткову угоду № 9016 від 12.11.2019 року до договору № 84/ЄО від 01.05.2019 року про поставку товару на суму 202 340,25 грн., в якій було встановлено строк оплати товару протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Також позивач поставив відповідачу дизельне пальне відповідно до додаткової угоди № 9016 на суму 202 340,25 грн., що підтверджується видатковою накладною № 9016 від 12.11.2019 року.

Відповідачем на виконання свої зобов`язань сплачено лише частково за поставку пального та, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, у відповідача наявна непогашена заборгованість по поставці від 07.11.2019 року на суму 42 650,00 грн. та повністю не оплачено поставку від 12.11.2019 року на суму 202 340,25 грн.

Пунктом 6.4. договору у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.

У пункті 6.5. договору у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 10 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 15 % від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

Відповідно до п. 6.6. договору у випадку прострочення покупцем терміну здійснення взаєморозрахунку передбаченого Договором або Додатковою угодою до Договору, покупець зобов`язаний на вимогу постачальника сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% (тридцять процентів) річних від простроченої суми за користування грошовими коштами.

Враховуючи те що відповідач вчасно відповідно до умов договору не сплатив свою заборгованість за поставлене дизельне пальне, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовною заявою про стягнення з відповідача 248 990,25 грн. заборгованості по договору постачання нафтопродуктів № 84-ЄО від 01.05.2019 року, 16 434,48 грн. пені, 19 974,35 грн. 30% річних та 37 348,54 грн. штрафу.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач до прийняття рішення у даній справі частково сплатив основний борг за поставлене дизельне пальне, про що зазначив позивач у поданій 02.09.2020 року заяві та надав відповідні докази, а тому за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 30 890,25 грн.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та не надав доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором у сумі 30 890,25 грн. документально підтверджений та не спростований відповідачем, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у цій частині.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.6. договору у випадку прострочення покупцем терміну здійснення взаєморозрахунку передбаченого Договором або Додатковою угодою до Договору, покупець зобов`язаний на вимогу постачальника сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% (тридцять процентів) річних від простроченої суми за користування грошовими коштами.

Враховуючи п. 6.6 договору позивач просить стягнути з відповідача 19 974,35 грн. річних від простроченої суми за користування грошовими коштами за період з 13.12.2019 року по 16.03.2020 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 30% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафу у сумі 37 348,54 грн. за прострочену заборгованість відповідача та пеню у розмірі 16 434,48 грн. за період з 28.11.2019 року по 16.03.2020 року.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, визначених договором, передбачена пунктом 6.5. договору.

Однак позивач подав до суду заяву № 16/06 від 16.06.2020 року (вх. № 6336) про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача суми 37 348,54 грн. штрафу, який нараховано у відповідності до пункту 6.5. основного договору.

Пунктом 5 частиною 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку про залишення даної вимоги позивача без розгляду.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.4. договору у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.

Надані позивачем розрахунки пені є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково з урахуванням залишення без розгляду вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 37 348,54 грн., тому суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 4 430,98 грн. слід покласти на відповідача.

Стосовно стягнення 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, сторона, яка заявляє витрати на професійну правничу допомогу, повинна документально довести, що нею понесені ці витрати, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок таких витрат, детальний опис робіт (наданих послуг) та платіжні документи про оплату таких послуг у разі наявності.

Заявник на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу надав до суду договір № 02/03 про надання професійної правничої допомоги від 02.03.2020 року, детальний опис робіт (наданих послуг), акт наданих послуг від 16.03.2020 року, квитанцію № 5 від 02.03.2020 року на суму 10 000,00 грн.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем дотримано вимоги ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та надано всі необхідні документи для розподілу судових витрат на правову допомогу, у суду наявні підстави для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон" (вул. Незалежності, 63, м. Хорол, Полтавська область, 37800, код ЄДРПОУ 30287545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз" (вул. Зінківська, 19-б, м. Полтава, 36009, код ЄДРПОУ 37958775 ) - 30 890,25 грн. заборгованості по договору постачання нафтопродуктів № 84-ЄО від 01.05.2019 року, 16 434,48 грн. пеня, 19 974,35 грн. 30% річних, 10 000,00 грн. на правову допомогу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 430,98 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Залишити без розгляду вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 37 348,54 грн.

4. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19.10.2020 року.

Суддя Білоусов С. М.