Рішення

від 20.10.2020 по справі 917/1929/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2020 Справа № 917/1929/19

м.Полтава

за позовною заявою Виконавчого комітету Пирятинської міської ради, вул. Соборна-21, м. Пирятин, Полтавська область, 37000

до Фізичної особи-підприємця Снаговського Олександра Олександровича, АДРЕСА_1

про стягнення 211681,61грн. та зобов`язати вчинити дії.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Виконавчий комітет Пирятинської міської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Снаговського Олександра Олександровича про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю у розмірі 211681,61грн. та зобов`язати ФОП Снаговського О.О. укласти з Пирятинською міською радою договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1777 га по вул.Європейська,6,8 в м.Пирятин, Полтавської області.

Позивач у позові зазначає, що відповідач у період з 01.01.2014 по 31.07.2019 за відсутності договору оренди земельної ділянки не сплачував за користування земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а також вказує про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.11.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 05.12.2019

Ухвалою від 05.12.2019 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав засідання на 15.01.2020.

15.01.2020 за вхід. №340 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач зазначає, що договір оренди землі від 27.07.2012 було укладено не з виконавчим комітет Пирятинської міської ради, а з Пирятинською міською радою, а отже Виконавчий комітет Пирятинської міської ради є неналежним позивачем у даній справі. Крім того, зазначає, що строк дії договору закінчився, а наміру його продовжувати у позивача не було. Також відповідач просить суд застосувати позовну давність.

27.01.2020 за вхід. №910 від позивача надійшла відповідь на відзив. Відповідь залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 18.02.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2020.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення шістнадцятої сесії Пирятинської міської ради шостого скликання від 27.04.2012 між Пирятинською міською радою (Позивач) та фізичною особою-підприємцем Снаговським Олександром Олександровичем (Відповідач) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого фізичній особі - підприємцю Снаговському О.О. було передано в платне строкове користування земельну ділянку загальною площею 0,1777 га для будівництва торговельного комплексу по вул.Червоноармійська, № 6,8 в м.Пирятин Полтавської області (кадастровий номер 5323810100:50:018:0101). Відповідно до п.7 Договору, Договір укладено на 4 місяці, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Даний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Пирятинському районі 20.11.2012 (запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 20.11.2012 № 003500). Таким чином, строк дії Договору - до 19.03.2013.

Пунктом 9 Договору сторони визначили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 11494грн. 88коп. на 4 місяці. Періодичність внесення орендної плати: 2873грн. 72 коп. щомісячно.

Відповідно до п.37 Договору дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку на який його було укладено

Дана земельна ділянка була передана Відповідачу відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 27.07.2012.

Згідно до інформації, отриманої від Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області (лист від 28.01.2019 № 1016-1.14/160), відповідно до даних Єдиного реєстру документів, що дають право виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів на об`єкт: „Будівництво торговельного комплексу по вул.Червоноармійська, № 6, 8 в м.Пирятин, Полтавської області , замовник - ФОП Снаговський О.О., зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт за № ПТ 08211071094 від 04.11.2011 року. Заяви про скасування вищевказаної декларації про початок виконання будівельних робіт від замовника будівництва до Депаратаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області не надходили.

Як зазначає позивач, відповідачем на цій земельній ділянці розпочато будівництво торговельного комплексу, земельна ділянка Пирятинській міській раді не поверталась. Розірвання договору оренди землі сторонами не ініціювалось. В зв`язку з тим, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні ФОП Снаговського О.О. Факт будівництва об`єкта також підтверджується листом інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 08.12.2011 № 33 про проведену перевірку і виявлені відхилення від проектного рішення.

Позивач вказує на те, що після закінчення строку дії договору оренди землі відповідачем договір не поновлювався. Відповідач не уклав з позивачем додаткову угоду.

Позивачем було направлено листи до Лубенського управління ГУ ДФС у Полтавській області (від 22.11.2018 вих. № 02-24/957) та до ГУ ДФС у Полтавській області (від 15.02.2019 вих. № 02-24/138) щодо нарахування орендної плати відповідачу відповідно до договору оренди від 27.07.2012.

У своїх відповідях (від 18.12.2018 вих. № 502/16-31-54-13 та від 14.03.2019 вих. №764/9/16-31-54-13) органи державної фіскальної служби відмовили в нарахуванні орендної плати, мотивуючи, що орендна плата нараховується лише на підставі діючих договорів оренди землі.

Так, як зазначає позивач, відповідач у період з 01.01.2014 по 31.07.2019 за відсутності договору оренди земельної ділянки не сплачував за користування земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землі є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Водночас, правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 ЗК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з положеннями ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 288.2 ст. 288 ПК України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289 ПК України).

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (до ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

З матеріалів справи убачається, що з 01.01.2014 по 31.07.2019 відповідач користувався спірною земельною ділянкою, не оформивши при цьому, відповідно до чинного законодавства таке користування, що позбавило позивача можливості одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг б одержати, якби його право не було порушено.

Зважаючи на те, що ФОП Снаговський О., як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 211681,61грн безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2014 по 31.07.2019

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Під час судового розгляду справи відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, у зв`язку із чим, суд зазначає наступне.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 Цивільного кодексу України, а саме, строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено судом, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом 05.11.2019 про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду.

Проте, із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності, позивач до суду не звертався, доказів пропуску позовної давності з поважних причин позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за період з 2014 по 05.11.2016 року (строк позовної давності), позивач звернувся до суду після закінчення перебігу терміну встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені приписи законодавства та подану відповідачем заяву про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 103453,92грн. за період з 05.11.2016 по 31.07.2019.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ФОП Снаговського О.О. укласти з Пирятинською міською радою договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1777 га по вул.Європейська,6,8 в м.Пирятин, Полтавської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7 Договору від 27.07.2012 договір укладено на 4 місяці, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Даний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Пирятинському районі 20.11.2012 (запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 20.11.2012 № 003500). Таким чином, строк дії Договору - до 19.03.2013.

Відповідно до п.37 Договору дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку на який його було укладено.

При цьому Суд звертає увагу, що згідно із частиною сьомою статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1- 3 статті 180 ГК передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суд зазначає, що у даному випадку відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення сторонами дій, спрямованих на погодження істотних умов договору.

Крім того, правова конструкція, передбачена частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , так само як і встановлена частинами 1-5 цієї статті, на які посилається позивач у поданому позові, не передбачає можливість зобов"язати у судовому порядку укласти договір оренди землі, а передбачає порядок пролонгації договірних відносин з оренди землі шляхом укладення додаткової угоди або автоматичного поновлення договору.

Відтак, наведений позивачем спосіб захисту не доведений відповідною доказовою базою та не відповідає жодній з правових конструкцій, передбачених статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання ФОП Снаговського О.О. укласти з Пирятинською міською радою договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1777 га по вул.Європейська,6,8 в м.Пирятин, Полтавської області є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Снаговського Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ід.номер НОМЕР_1 ) на користь Виконавчого комітету Пирятинської міської ради (вул. Соборна-21, м. Пирятин, Полтавська область, 37000, код ЄДРПОУ 04057296) суму боргу у розмірі 103453,92грн. та 1551,80грн. судового збору

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 28.10.2020

Суддя Кльопов І.Г.