Рішення

від 29.10.2020 по справі 320/1119/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року м. Київ № 320/1119/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВАШ ТЕКСТИЛЬ

до Київської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ВАШ ТЕКСТИЛЬ (далі по тексту - позивач, ТОВ Ваш Текстиль ) з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, Київська митниця ДФС), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про корегування митної вартості товарів UA 125000/2019/000102/2 від 01.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару 1 - волокна штапельні синтетичні, не піддані кардо чи гребенечесанню і не обробленні іншим способом для прядіння: 100% поліестер 1.2Dх32mmS, первинне - 10695,00 кг, 100% поліестер 7Dх32mmHCS первинне -13841,00 кг. Торговельна марка: відсутня. Країна виробник:CN виробник: NINGBO SHIMAOTONG INTERNATHIONAL CO., LTD, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митній декларації та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позовну заяву зазначив, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості товарів, що підтверджується наступними обставинами.

По-перше, відповідач зазначив, що згідно інвойсу та специфікації № 1 до контракту № 14/2018 від 04.12.2018 поставка товару здійснюється на умовах СІF Одеса , тоді як згідно міжнародних торгових правил ІНКОТЕРМС 2010 умови поставки СІF - Cost, Insurance and Freight (вартість, страхування і фрахт (...назва порту призначення), де продавець, крім іншого, здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Однак, відповідач стверджує, що позивач до митного оформлення не надав страхових документів.

Відповідач вказав, що у наданому висновку ДП Держзовнішінформ зазначений прайс-лист виробника, якого не було надано до митного оформлення, при цьому відповідно до ЕМД у графі 44 під кодом 3014, згідно Класифікатора документів митного оформлення, має зазначатися (приєднуватися) - прейскурант, прайс-лист , однак під зазначеним вище кодом був приєднаний пакувальний лист.

Викладені підстави на думку відповідача вказують, що надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складової митної вартості тому від декларанта було витребувано додаткові документи згідно з переліком викладеним у повідомленні. Однак, декларант надав додаткові документи не у повному обсязі, зокрема надано було лише прайс-лист б/н від 01.12.2018-15.02.2019 та страховий поліс відповідно до листа від 30.01.2019 № 9.

Таким чином, звертав увагу суду відповідач, подані декларантом обов`язкові і додаткові документи свідчать про подання неповної та недостовірної інформації про митну вартість товару, не підтверджено складові митної вартості. До того ж, додатково наданий позивачем прайс-лист б/н від 01.12.18-15.02.19 складений на конкретну позицію товару, що імпортується, отже адресований безпосередньо конкретному покупцю. Тоді як прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Враховуючи наведене, а також відсутність інформації необхідної для застосування попередніх методів, застосування шостого (резервного) методу в даному випадку повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, з огляду на викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позову ТОВ Ваш Текстиль в повному обсязі, оскільки дії митниці є правомірними.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив що висновок відповідача щодо не надання страхових документів на умовах CIF згідно Інкотермс 2010 не дає можливості підтвердити числові значення складових митної вартості - є безпідставними та ґрунтуються на суб`єктивній думці посадової особи, яка здійснювала перевірку заявленої позивачем митної вартості.

Так, позивач зауважив, відповідно до умов договору від 04.12.2018 р. № 14/2018 п.3, поставка товарів здійснювалась на умовах СІF згідно Інкотермс 2010. Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах СІF ( вартість, страхування, фрахт ) покладає саме на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та здійснити витрати по страхуванню. Умови вказаного договору та умови поставки СІF згідно Інкотермс 2010 передбачають, що витрати на страхування товару були включені до його ціни, у зв`язку з чим митна вартість товару, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, не підлягає збільшенню на суму витрат на його страхування.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що до документів, що підтверджують митну вартість товарів не надано прайс-лист виробника товару, позивач зауважив, що ТОВ Ваш Текстиль надано митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відтак відповідачем протиправно вимагалися додаткові документи, а винесене оскаржуване рішення не підтверджено належними доводами щодо наявності у поданих позивачем документах розбіжностей за приписами ч.2 ст. 53 Митного кодексу України.

Крім того, позивач зазначив, що з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 01.02.2019 № UA125000/2019/000102/2 вбачається, що відповідач при визначенні митної вартості товару як джерело інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості визначив товару митну декларацію №10002/2018/183185 від 03.12.2018, де визначена вартість товару - 1.93 дол. США/кг. Проте, у графі 33 оскаржуваного рішення, відповідачем зазначено лише дату та номер вказаної митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті позовних вимог.

У судове засідання, призначене у справі на 10.07.2019 сторони не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у передбачений законодавством строк, що підтверджується відомостями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором №№0113330313969, 0113330313950.

Водночас, судом встановлено, що 10.07.2019 на адресу суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача у порядку письмового провадження. Представник відповідача на вказаній заяві зазначив про те, що не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Приписами частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладені норми, протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ваш Текстиль (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Г.Сковороди, 1Г; ідентифікаційний код 25285618) зареєстроване в якості юридичної особи 20.01.2014, номер запису 1 070 120 0000 001370 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 04.12.2018 між NINGBO SHIMAOTONG INTERNATHIONAL CO.Ltd. (China (далі - продавець), та ТОВ Ваш Текстиль (покупець) був укладений контракт №14/2018 (далі - контракт), відповідно до якого продавець, зокрема продає, а покупець купує поліестрові волокна, надалі товар , у відповідності до специфікацій (додатків) або комерційних інвойсів, що є складовою і невід`ємною частиною даного контракту.

Пунктом 2 Контракту обумовлено кількість і якість товару, зокрема перелік товарів і кількість кожного найменування уточнюються по кожній окремій поставці і фіксуються в специфікаціях або комерційних інвойсах.

Поставка здійснюється морським або авіа транспортом на умовах CIF, можливі інші умови і способи поставки, узгоджені в специфікації або інвойсі. Строк поставки товару визначається в специфікаціях або комерційних інвойсах. Датою поставки вважається дата штемпеля на транспортній накладній експедитора (пункт 3 Контракту).

Відповідно до пункту 4 Контракту ціна товару що є предметом даного контракту, встановлена в доларах США. Загальна вартість товару , що поставляється по даному контракту, складає 32875,00 ( тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят п`ять доларів США 00 центів).

Згідно із пунктом 5 Контракту покупець здійснює оплату вартості товару згідно специфікації та інвойса протягом 30 днів з дати поставки. Можливі інші умови оплати, оговорені в специфікаціях або інвойсі. Здача-приймання товару здійснюється на складі покупця: по кількості - згідно транспортно-супроводжувальних документів, які підтверджують якість товару.

Контракт складений у двох екземплярах, по одному для кожної сторони, на українській та англійській мовах, причому обидва тексти аутентичні і мають однакову юридичну силі. Строк дії контракту до 31.12.2019 (п.5 Контракту).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було підписано Специфікацію №1 до Контракту №14/2018 від 04.12.2018, в якій визначено найменування, асортимент, кількість та вартість товару, а саме:

100 % polyester fiber 1.2 Dх32 mm S Virgin/ волокно 1.2 Dх32 mm S первинне, 100% поліестер, кількість 10695,00 KGS, 1,315 доларів США за одиницю загальною вартість 14063,925 дол. США;

100 % polyester fiber 7Dх32 mm HCS Virgin/ волокно 7Dх32 mm HCS первинне, 100% поліестер, кількість 13841,00 KGS, 1,315 доларів США за одиницю загальною вартість 18200,915 дол. США, що складає загальну вартість 32264,84 дол. США (а.с.13). Крім того, вказаною специфікацією обумовлено умови доставки CIF Odessa/Delivery terms CIF Odessa та вартість товару.

04.12.2018 продавець та позивач уклали доповнення №1 до контракту №14/2018 від 04.12.2018, яким змінено пункт № 4 Контракту наступним чином: ціна товару , який є предметом даного контракту, установлена в доларах США. Загальна вартість товару , який поставляється по даному контракту складає 32264,84 (тридцять дві тисячі двісті шістдесят чотири долари США 84 цента). Ціна за одиницю товару кожного найменування вказана в Специфікаціях чи комерційних інвойсах.

Загальна вартість товару за інвойсом №YTHS153 від 16.12.2018, який виставлено до оплати продавцем відповідно до умов контракту та специфікації №1, складає 32264,84 долари США.

Відповідно до відомостей виписки по рахунку № НОМЕР_1 з 10.12.2018 по 11.12.2018 ТОВ Ваш Текстиль , код ЄДРПОУ 25285618, 10.12.2218 позивачем було здійснено оплату товару по інвойсу на рахунки продавця на суму 9860 дол. США, що еквівалентно 274347,079 грн. та 28.12.2018 на суму 22404,84 дол. США, що еквівалентно 615124,419 грн.(а.с.21-22).

29.01.2019 Саврей С.В. ( в інтересах ТОВ Ваш Текстиль ) було подано до митного оформлення електронну митну декларацію (далі -ЕМД) №UA125110/2019/4014052, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар: волокна штапельні синтетичні, не піддані кардо чи гребенечесанню і не обробленні іншим способом для прядіння: 100% поліестер 1.2Dх32mmS, первинне -10695,00 кг, 100% поліестер 7Dх32mmHCS первинне -13841,00 кг. Торговельна марка: відсутня. Країна виробник:CN виробник: NINGBO SHIMAOTONG INTERNATHIONAL CO., LTD , митна вартість якого склала 32264,84 долари США і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах CIF м. Одеса, Україна.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- контракт № 14/2018 від 04.12.2018;

- специфікація від 22.12.2018 № 1;

- доповнення до контракту № 14/2018 від 04.12.2018;

- комерційний інвойс № YTHS153 ВІД 16.12.2018;

- коносамент № YMLUM232376621 від 20.12.2018;

- CMR №1752 від 28.01.2019;

- сертифікат про походження № 18С3302А3168/01249 від 19.12.2018;

- виписка з банківського рахунку № 31 від 10.12.2018;

- виписка з банківського рахунку № 33 від 28.12.2018;

- висновок ДП Держзовнішформ № 222/6 від 15.01.2019;

- копію митної декларації країни відправлення № 310120180516274410 від 17.12.2018.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в додатковій митній декларації ЕМД № UA125110/2019/416458 від 29.01.2019 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі, містять розбіжності, не підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та що документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема витрати, понесені на страхування.

Посилаючись на положення статей 52-55, 57, 58, 335, 368 Митного кодексу України, митний орган вказав, що за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, згідно інвойсу та страхування і фрахт (…назва порту призначення), де продавець здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, при цьому страхові документи до митного оформлення не надані. В наданому висновку ДЗІ, зазначене доповнення №1 до договору, прайс-лист виробника, які відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Так, відповідач зауважив, що згідно інвойсу та специфікації № 1 до контракту №14/2018 від 04.12.2018 поставка товару здійснюється на умовах СІF Одеса , тоді як згідно міжнародних торгових правил ІНКОТЕРМС 2010 умови поставки СІF - Cost, Insurance and Freight (вартість, страхування і фрахт (...назва порту призначення), де продавець, крім іншого, здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Однак, відповідач стверджує, що позивач до митного оформлення не надав страхових документів. Крім того, відповідач вказав, що у наданому висновку ДП Держзовнішінформ зазначений прайс-лист виробника, якого не було надано до митного оформлення, при цьому відповідно до ЕМД у графі 44 під кодом 3014, згідно Класифікатора документів митного оформлення, має зазначатися (приєднуватися) - прейскурант, прайс-лист , однак під зазначеним вище кодом був приєднаний пакувальний лист.

Відтак, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: виписку з бухгалтерської документації; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Декларантом було надано Київській митниці ДФС додаткові документи разом із супровідним листом від 31.01.2019 №9, зокрема прайс-лист б/н від 01.12.2018-15.02.2019 та страховий поліс.

Так, позивач надав відповідачу вказані документи та інформацію:

1) щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, - позивач звернув увагу відповідача, що поставка товару відбувалася на умовах CIF м. Одеса, Україна, згідно з якими саме продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь позивача, зокрема, укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Таким чином, позивач повідомив, що в нього були відсутні будь-які страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, оскільки зобов`язання щодо страхування товару виконував продавець, а не позивач;

2) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - позивач надав відповідачу прайс-лист продавця, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару.

Крім того, позивачем було надано відповідачу лист від 01.02.2019 № 11 де декларантом було повідомлено, що інші запитувані документи надаватись не будуть.

За результатами перевірки митної декларації Київська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товару від 01.02.2019 № UA125000/2019/000102/2 (а.с.87-88), яким визначив вартість товару волокна штапельні синтетичні, не піддані кардо чи гребенечесанню і не обробленні іншим способом для прядіння: 100% поліестер 1.2Dх32mmS, первинне -10695,00 кг, 100% поліестер 7Dх32mmHCS первинне -13841,00 кг. Торговельна марка: відсутня. Країна виробник:CN виробник: NINGBO SHIMAOTONG INTERNATHIONAL CO., LTD за резервним методом визначення вартості товарів -47354,48 USD.

Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни яка фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, зокрема згідно інвойсу та специфікації №1 до контракту №14/2018 від 04.12.2018 поставка товару здійснюється на умовах СІF Одеса , тоді як згідно міжнародних торгових правил ІНКОТЕРМС 2010 умови поставки СІF - Cost, Insurance and Freight (вартість, страхування і фрахт (...назва порту призначення), де продавець, крім іншого, здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Однак, відповідач стверджує, що позивач до митного оформлення не надав страхових документів. Крім того, відповідач вказав, що у наданому висновку ДП Держзовнішінформ зазначений прайс-лист виробника, якого не було надано до митного оформлення, при цьому відповідно до ЕМД у графі 44 під кодом 3014, згідно Класифікатора документів митного оформлення, має зазначатися (приєднуватися) - прейскурант, прайс-лист , однак під зазначеним вище кодом був приєднаний пакувальний лист.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначається, що джерело інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару є митна декларація від 03.12.2018 №UA100002/2018/183185 (рівень митної вартості товару згідно джерела інформації - 1,93 дол. США/кг).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 ( далі по тексту - МК України)у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (ч.1 ст. 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3 1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач 1 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000102/2 від 01.02.2019 встановлено, що відповідач фактично свій висновок про відсутність у документах, наданих позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості спірного товару, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, пов`язує з наступним.

Контролюючий орган посилається на те, що в ході проведення митного контролю було встановлено розбіжності в документах, а саме: згідно інвойсу та специфікації №1 до контракту №14/2018 від 04.12.2018 поставка товару здійснюється на умовах СІF Одеса , тоді як згідно міжнародних торгових правил ІНКОТЕРМС 2010 умови поставки СІF - Cost, Insurance and Freight (вартість, страхування і фрахт (...назва порту призначення), де продавець, крім іншого, здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Однак, відповідач стверджує, що позивач до митного оформлення не надав страхових документів.

Відповідно до Офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін вартість, страхування та фрахт означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Таким чином, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Відтак, суд щодо зауваження відповідача про неможливість за відсутності договору страхування встановити вартість страхових послуг, включених до вартості товару, як однієї із складових митної вартості товару відповідно до умов поставки CIF, зазначає про наступне.

У відповідності до статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням; витрати на навантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування товару.

Таким чином, умови контракту, додаткової угоди та умови поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 передбачають, що витрати на страхування товару були включені до його ціни, у зв`язку з чим митна вартість товару, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 МК України, не підлягає збільшенню на суму витрат на його страхування.

Не заслуговують на увагу посилання митного органу на те, що позивач не надав договори страхування, адже у даному випадку покупець не несе витрати на страхування товарів.

Відтак, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування вантажу.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу контракт № 14/2018 від 04.12.2018 та специфікацію №1 до контракту №14/2018 від 04.12.2018, в пункті якої є посилання на умови доставки CIF м. Одеса, що також відображено у інвойсі №YTHS153 від 16.12.2018, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CIF м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 32 264,84 долари США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 електронної митної декларації IM40ДЕ № UA125000/2019/401405 від 29.01.2019.

Додатково слід зазначити, що позивачем було надано відповідачу страховий поліс №РСВ020001182900046125 від 20.12.2018, у якому відображено страхування товару згідно інвойсу №YTHS153.

Не знайшли свого об`єктивного відображення і твердження відповідача про те, що у наданому висновку ДП Держзовнішінформ зазначений прайс-лист виробника, якого не було надано до митного оформлення, при цьому відповідно до ЕМД у графі 44 під кодом 3014, згідно Класифікатора документів митного оформлення, має зазначатися (приєднуватися) - прейскурант, прайс-лист , однак під зазначеним вище кодом був приєднаний пакувальний лист.

Пунктом 6 частини 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Як було встановлено судом, позивачем було надано до контролюючого органу висновок ДП Держзовнішінформ . Так, згідно висновку ДП Держзовнішінформ від 15.01.2019 № 222/6, на запит ДП Держзовнішінформ було отримано відповідь від фірми NINGBO SHIMAOTONG INTERNATHIONAL CO.Ltd. (Китай), згідно з якою ціна волокна з поліестеру, що постачаються згідно з комерційним інвойсом № YTHS153 від 16.12.2018 до контракту №14/2018 від 04.12.2018 між фірмою NINGBO SHIMAOTONG INTERNATHIONAL CO.Ltd. (Китай) та ТОВ Ваш Текстиль (Україна), відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі № YTHS153 від 16.12.2018 та становить 32 264,84 долари США загалом за умов постачання CIF Одеса.

Разом з тим, згідно відомостей прайс-листа наданого NINGBO SHIMAOTONG INTERNATHIONAL CO.Ltd. (Китай) вартість продукту: 100%polyesner Snaple Fiber 7D*32mm HCS; 1/2D*32mm S у період з 01.12.2018 по 15.02.2019 складає 1,315 доларів США за кг.

Суд вважає також безпідставним неврахування відповідачем наданої продавцем інформації про ціни на його продукцію відображених у прайс-листі, адже наведений прайс-лист продавця товару містить дані про ціни на його продукцію, яку він реалізовував всім покупцям, а не виключно позивачу.

Суд критично ставиться до виявленого відповідачем недоліку у документах, зокрема не відображені у страховому полісі відомостей щодо інвойсу на поставку оцінюваного товару, окрім як зазначення номеру, адже виявлений недолік не може спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом №14/2018 від 04.12.2018, додатковою угодою №1 до контракту, специфікацією №1 до контракту та інвойсом № YTHS153 від 16.12.2018, прайс-листом продавця, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача № UA125000/2019/000102/2 від 01.02.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000102/2 від 01.02.2019 відповідач скоригував митну вартість спірного товару 1 позивача з 32264,84 доларів США до рівня 47354,48 доларів США. Таким чином, скоригована митна вартість спірного товару позивача склала 1,93 долари США за 1 кг (47354,18 доларів США / 24 536 кг).

Водночас, матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією №UA10002/2018/183185 від 03.12.2018, відповідно до якої митна вартість раніше ввезеного на митну територію України товару склала 1,93 долари США за 1 кг.

Суд також зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації №UA10002/2018/183185 від 03.12.2018 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Крім того, слід зазначити, що митну декларацію № UA 125110/2019/401045 було отримано посадовою особою митного органу 29.01.2019 о 12:26. Того ж дня, о 15:36 інспектором Коломійчик Д. декларанту було надіслано повідомлення про те, що митний огляд буде проведено в постійній зоні митного контролю ТОВ МОФ . Наступного дня, 30.01.2019 о 15:43 год. інспектором Діденко Н. декларанту було надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 МК України, митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Таким чином, диспозицією вказаної статті чітко визначено, що митне оформлення товару здійснюється протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює.

Втім, як встановлено судом, в порушення ч. 1 ст. 255 Митного кодексу України, митне оформлення товару відповідачем не було завершене.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000102/2 від 01.02.2019 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому, частиною вказаної статті обумовлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У свою чергу, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, відповідно до вимог частини дев`ятої 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Оскільки позивачем не додано до клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу доказів надіслання його із доказами понесення таких витрат відповідачу та враховуючи, що такі докази не є загальнодоступними, позивачем не дотримано вимог частини дев`ятої 79 Кодексу адміністративного судочинства України, вказані докази не беруться судом до увагу, отже клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 206 від 01.03.2019.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1921,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 01.02.2019 № UA125000/2019/000102/2.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947; місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт Бориспіль ) суму судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ваш Текстиль (код ЄДРПОУ 25285618; місцезнаходження: 04070; м. Київ, вул. Григорія Сковороди, буд.1, літ. г ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.