Постанова

від 20.10.2020 по справі 160/2858/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2858/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді-доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі № 160/2858/20 (суддя І інстанції - Голобутовський Р.З.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці Держмитслужби, якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби:

- № UA100000/2020/000013/2 від 11.01.2020 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100070/2020/00008;

- № UA100000/2020/000015/2 від 14.01.2020 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100070/2020/00010;

- № UA100000/2020/000018/2 від 15.01.2020 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100070/2020/00016;

- № UA100000/2020/000021/2 від 16.01.2020 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100070/2020/00017.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року позов задоволений повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте із порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи по суті позову. Також вказує, що за митною декларацією поданою позивачем спрацювали критерії УСАУР (автоматична системи керування ризиками) за кодами: 105-2 контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; 117-2 здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості товару. Так, митним органом встановлено, що згідно з наданими до митного оформлення інвойсами умовами поставки товару визначені як CIF-Південний та CIF-Одеса. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов`язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передавання товару першому перевізнику. Міжнародний торговий термін (умова) CIF Cost, Insurance and Freight (… named port of destination) вартість, страхування та фрахт означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту, також продавець заключає договір страхування й виплачує страхувальнику страхову премію. Відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу, до митної товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. З наданих до митного оформлення документів не відомо чи включені вищезазначені складові митної вартості товару чи ні. У наданому до митного оформлення коносаменті у графі Фрахт зазначено AS ARRANGED (за домовленістю), що передбачає передплату за фрахт відправником, що також викликає сумніви щодо включення декларантом витрат на транспортування до ціни товару. У наданих інвойсах не зазначено, які складові включено до ціни товарів. Наданий до митного оформлення страховий поліс без перекладу на українську мову. Відсутність перекладу в порушення вимог статті 254 Кодексу не дозволяє митниці здійснити перевірку достовірності наведених у документі відомостей. Надані комерційні пропозиції уявляють собою копії інвойсів, не містять інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображають дійсну вартість товару у розумінні положень статті VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Експертні висновки прийняті до уваги митницею, але вони не можуть бути підставою для визначення митної вартості. Таким чином, декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товарів до названого місця призначення. За таких обставин, оскільки декларантом не було подано усіх додаткових документів (які було наведено у вимозі), що підтверджують митну вартість товару, через відсутність в поданих документах усієї необхідної інформації щодо заявленої митної вартості товару, тому це призвело до невиконання умов застосування основного методу визначення митної вартості товарів, що імпортуються, - за ціною договору, і митна вартість імпортованого товару була визначена відповідачем за резервним методом відповідно до положень ст. 64 МК України.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

02.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ (далі - Позивач або Покупець) та іноземною компанією ZHEJIANG RICHOICE MACHINERY IMP & EXP CO., LTD (далі - Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № 020919.

За умовами Контракту (з урахуванням додаткової угоди): Продавець продає, Покупець купує товар у кількості, асортименті і за ціною, що визначаються в рахунках-фактурах, на кожну партію товару відповідно. Умови поставки: CIF - Одеса (Інкотермс 2010). Умови поставки можуть бути змінені за взаємною згодою сторін та вказані в рахунках-фактурах. Вантажовідправником за цим Контрактом може виступати третя особа. Загальна сума Контракту становить 1000000,00 (один мільйон) доларів США. Оплата товару за цим договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Продавця протягом 90 (дев`яносто) днів з дня поставки товару. Датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок Продавця відповідно до чинних норм законодавства України. Датою поставки товару вважається дата оформлення ВМД. Вартість тари, маркування, упаковки, перевезення, переміщення (в тому числі навантаження, вивантаження), страхування, включені в ціну товару. Тара є безповоротною. Валютою платежу за цим Контрактом є долар США.

Укладаючи вказаний Контракт, Сторони передбачили можливість визначення умов поставки за згодою Сторін в інвойсах на кожну партію товару відповідно.

Відповідно до інвойсів, які знаходяться в матеріалах справи встановлено, що у січні 2020 року за наведеним Контрактом на адресу позивача, на умовах поставки CIF-Південний та CIF-Одеса, надійшли Товари: на суму 43528,70 USD відповідно до ІNVOICE №149-590 від 19.11.2019, на суму 31979,30 USD відповідно до ІNVOICE №МТ015 від 29.11.2019, на суму 43328,00 USD відповідно до ІNVOICE №149-591 від 26.11.2019, на суму 47723,00 USD відповідно до ІNVOICE №149-593 від 07.12.2019, назва якого, кількість, ціна та інші умови обумовлено сторонами в товаросупроводжуючих документах до зазначеного Контракту.

Для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці Держмитслужби електронні митні декларації (ЕМД) № UA100070/2020/410387 від 11.01.2020, №UA100070/2020/410463 від 13.01.2020, № UA100070/2020/410634 від 15.01.2020, № UA100070/2020/410720 від 16.01.2020, у яких митна вартість товару визначена ним за основним методом - за ціною договору (метод № 1) у відповідності до ст. 57, 58 МК України.

Для підтвердження відомостей, заявлених про митну вартість товару, позивачем також були надані відповідачу документи, що заявлені у митних деклараціях:

- № UA100070/2020/410387 від 11.01.2020: декларацію митної вартості за № 1866, пакувальний лист PACKING LIST №149-590 від 19.11.2019 (код документу 0271), рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE № 149-590 від 19.11.2019 (код документу 0325), рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE № 149-590 від 19.11.2019 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING № 585009299 від 19.11.2019 (код документу 0705), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№002419 від 10.01.2019 (код документу 0730), документ про походження товару ІNVOICE № 149-590 від 19.11.2019 (код документу 0862), висновок експерта № ГО-57 від 11.01.2020 Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016), комерційну пропозицію OFFER б/н від 19.11.2019 (код документу 3022), страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014750735 від 19.11.2019 (код документу 3530), контракт №020919 від 02.09.2019 (код документу 4100), додаткову угоду від 10.10.2019 до контракту №020919 (код документу 4103), лист №1101/1 від 11.01.2020 про відсутність можливості надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (код документу 9000);

- № UA100070/2020/410463 від 13.01.2020: декларацію митної вартості за № 1874, пакувальний лист PACKING LIST №МТ015 від 29.11.2019 (код документу 0271), рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №МТ015 від 29.11.2019 (код документу 0325), рахунок-фактуру ІNVOICE №МТ015 від 29.11.2019 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №MRFB19112268 від 29.11.2019 (код документу 0705), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№ 002405 від 08.01.2020 (код документу 0730), документ про походження товару ІNVOICE №МТ015 від 29.11.2019 (код документу 0862), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500040/2020/0144 від 10.01.2020 (код документу 1701); висновок експерта №ГО-58 від 11.01.2020р. Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016), комерційну пропозицію OFFER б/н від 29.11.2019 (код документу 3022), страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY № 100716224151170063 від 29.11.2019 (код документу 3530), контракт № 020919 від 02.09.2019 (код документу 4100), додаткову угоду від 10.10.2019 до контракту № 020919 (код документу 4103), лист №1301/1 від 13.01.2020 про відсутність можливості надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (код документу 9000);

- № UA100070/2020/410634 від 15.01.2020: декларацію митної вартості за № 1884, пакувальний лист PACKING LIST №149-591 від 26.11.2019 (код документу 0271), рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE № 149-591 від 26.11.2019 (код документу 0325), рахунок-фактуру ІNVOICE № 149-591 від 26.11.2019 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING № 585009371 від 26.11.2019 (код документу 0705), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№ 002412 від 13.01.2020 (код документу 0730), документ про походження товару ІNVOICE № 149-591 від 26.11.2019 (код документу 0862), висновок експерта № ГО-84 від 14.01.2020 Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016), комерційну пропозицію OFFER б/н від 26.11.2019 (код документу 3022), страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY № PYIE10007637014751026 від 26.11.2019 (код документу 3530), контракт № 020919 від 02.09.2019 (код документу 4100), додаткову угоду від 10.10.2019 до контракту №020919 (код документу 4103), лист № 1501/1 від 15.01.2020 про відсутність можливості надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (код документу 9000);

- № UA100070/2020/410720 від 16.01.2020: декларацію митної вартості за №1888, пакувальний лист PACKING LIST №149-593 від 07.12.2019 (код документу 0271), рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №149-593 від 07.12.2019 (код документу 0325), рахунок-фактуру ІNVOICE №149-593 від 07.12.2019 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №969875143 від 07.12.2019 (код документу 0705), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№002415 від 15.01.2020 (код документу 0730), документ про походження товару ІNVOICE №149-593 від 07.12.2019 (код документу 0862), висновок експерта №ГО-108 від 16.01.2020р. Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016), комерційну пропозицію OFFER б/н від 07.12.2019 (код документу 3022), страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014764289 від 07.12.2019 (код документу 3530), контракт №020919 від 02.09.2019 (код документу 4100), додаткову угоду від 10.10.2019 до контракту №020919 (код документу 4103), лист №1601/1 від 16.01.2020 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (код документу 9000). Факт подання декларантом перелічених документів підтверджується відповідними скріншотами, що не заперечується відповідачем.

Дані, наведені у перелічених документах, не суперечать і висновкам Дніпропетровської Торгово-промислової палати України від 11.01.2020 №ГО-57, від 11.01.2020 №ГО-58, від 14.01.2020 №ГО-84, від 16.01.2020 №ГО-108 відповідно до яких дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки CIF-Південний або CIF-Oдеса.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати України" саме Торгово-Промислові Палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 вказаного Закону методичні та експертні документи, видані Торгово-промисловою палатою в межах її повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару, при перевірці повноти включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, усіх витрат, передбачених ч. 10 ст. 58 МК України, було вивчено Контракт та інші документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення. Відповідно до п. 1.1. Контракту від 02.09.2019 № 020919 ціна за одиницю товару мала зазначатись у товаросупроводжуючих документах. Змістом цього ж пункту 1.1. передбачено, що ціну товару за цим контрактом сформовано згідно з умовами поставки, які зазначено в рахунках на відповідну партію товару. Крім того, відповідно до п. 3.5. в ціну товару включена вартість таких складових, як тара, упаковка та маркування. Під час проведення митного контролю відповідачем звернуто увагу на те, що зазначеним пунктом не вказано про включення до ціни товару витрат на страхування та транспортування товару до митного кордону України, а тому було зроблено висновок щодо не включення витрат на страхування та транспортування до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар, та не була заявлена декларантом як складова митної вартості.

У зв`язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості:

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із використанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.

На вимогу відповідача декларантом надані повідомлення про відсутність можливості подання інших додаткових документів.

Перевіривши подані документи, відповідач встановив наявність наступних розбіжностей: згідно з наданими до митного оформлення інвойсами умовами поставки товару визначені як CIF-Південний та CIF-Одеса. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов`язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передавання товару першому перевізнику. Міжнародний торговий термін (умова) CIF Cost, Insurance and Freight (… named port of destination) вартість, страхування та фрахт означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту, також продавець заключає договір страхування й виплачує страхувальнику страхову премію. Відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу, до митної товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. З наданих до митного оформлення документів не відомо чи включені вищезазначені складові митної вартості товару чи ні. У наданому до митного оформлення коносаменті у графі Фрахт зазначено AS ARRANGED (за домовленістю), що передбачає передплату за фрахт відправником, що також викликає сумніви щодо включення декларантом витрат на транспортування до ціни товару. У наданих інвойсах не зазначено, які складові включено до ціни товарів. Наданий до митного оформлення страховий поліс без перекладу на українську мову. Відсутність перекладу в порушення вимог статті 254 Кодексу не дозволяє митниці здійснити перевірку достовірності наведених у документі відомостей. Надані комерційні пропозиції уявляють собою копії інвойсів, не містять інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображають дійсну вартість товару у розумінні положень статті VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Експертні висновки прийняті до уваги митницею, але вони не можуть бути підставою для визначення митної вартості. Таким чином, декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товарів до названого місця призначення.

Ураховуючи надані позивачем відповіді та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у їх митному оформленні за митною вартістю, заявленою декларантом, і виніс рішення: № UA100000/2020/000013/2 від 11.01.2020, № UA100000/2020/000015/2 від 14.01.2020, № UA100000/2020/000018/2 від 15.01.2020, № UA100000/2020/000021/2 від 16.01.2020.

У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару відповідач обрав декларації: від 21.12.2019 № UА500020/2019/201720, від 10.12.2019 № UА100060/2019/809439, від 18.12.2019 № UА100130/2019/106841, від 23.12.2019 № UА100430/2019/039074, від 21.12.2019 № UА100070/2019/814166, від 22.10.2019 № UА500010/2019/029854, від 08.07.2019 № UА500010/2019/017763, від 12.08.2019 № UА100120/2019/206928, від 23.11.2019 № UА500010/2019/033505, від 19.02.2019 № UА500010/2019/004484.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та картками відмови, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав достатніх обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом за ціною контракту. Суд виходив з того, що під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Вказане, на думку суду, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 року № 959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 № 201 затверджено положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яким передбачено, що права та обов`язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

За загальним правилом, передбаченим нормами ст. 692 Цивільного кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу, до митної товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. З наданих до митного оформлення документів не відомо чи включені вищезазначені складові митної вартості товару чи ні.

Зауваження, що викладені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості товарів суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

За умовами Контракту: п. 1.1. Продавець продає, Покупець купує товар у кількості, асортименті і за ціною, що визначаються в рахунках-фактурах, на кожну партію товару відповідно.

Згідно з інвойсами, що знаходяться у матеріалах справи, за наведеним Контрактом на адресу позивача надійшли товари, на умовах поставки CIF-Південний та CIF-Одесса.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF ("вартість, страхування, фрахт") означає, що Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, проте ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від Продавця на Покупця. Додатково до цього, саме умовами терміну CIF передбачено, що на Продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь Покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Таким чином, поставка товару на умовах CIF зобов`язує продавця укласти договір страхування та сплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрати за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки CIF, Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.

З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.

Відтак, додаткові витрати на транспортування товару ТОВ "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ" не понесло, як правильно вказав і суд першої інстанції.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості (ДМВ), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, у гр. 20 підлягають відображенню витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а гр.22 підлягають відображенню витрати на страхування оцінюваних товарів - тільки якщо всі ці витрати (і транспортування, і страхування) відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(a) ДМВ).

Згідно з відомостями гр. 20 кожної з поданих Декларацій митної вартості до МД витрати на транспортування до місця доставки по товару №№ , як і відомості гр. 22 витрати на страхування №№ , дорівнюють 0,00 грн.

Отже, відсутність даних у гр. 20 та 22 додатково свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Постачальником саме у ціні товару.

Відповідачем не надано до судів обох інстанцій будь-яких доказів спростування умов постави CIF, та інших доказів, що свідчили б про те, що позивач поніс додаткові витрати з транспортування або страхування.

Також наведеними умовами поставки CIF (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари, упаковки та маркування. Тому позивач додатково виніс ці відомості окремо у п. 3.5. контракту як такі, які були погоджені ним з постачальником при укладенні цього Контракту. При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати витрати на страхування та транспортні витрати за наведеними умовами поставки.

Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

Отже, відповідно до умов поставки за контрактом від 02.09.2019 № 020919 та наявними у справі товаросупровідними документами, всі витрати (транспортування, страхування товару тощо) вже були включені продавцем в ціну товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в них вартості витрат зі страхування, митним законодавством не передбачається.

У зв`язку з наведеним, доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Наведене свідчить про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, як правильно вказав і суд першої інстанції.

Крім того, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Крім того, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару за МД від 21.12.2019 № UА500020/2019/201720, від 10.12.2019 № UА100060/2019/809439, від 18.12.2019 № UА100130/2019/106841, від 23.12.2019 № UА100430/2019/039074, від 21.12.2019 № UА100070/2019/814166, від 22.10.2019 № UА500010/2019/029854, від 08.07.2019 № UА500010/2019/017763, від 12.08.2019 № UА100120/2019/206928, від 23.11.2019 № UА500010/2019/033505, від 19.02.2019 № UА500010/2019/004484, проте не зазначив, яким саме за якісними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене.

Суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не спростовані відповідачем.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар, як правильно вказав і суд першої інстанції.

Апеляційний суд також зауважує, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у справі № 160/1329/19.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/000013/2 від 11.01.2020, № UA100000/2020/000015/2 від 14.01.2020, № UA100000/2020/000018/2 від 15.01.2020, № UA100000/2020/000021/2 від 16.01.2020 з картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00008, № UA100070/2020/00010, № UA100070/2020/00016, № UA100070/2020/00017, є протиправними та підлягають скасуванню, як правильно вказав і суд першої інстанції.

Як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі відповідач вказує, що за митними деклараціями поданими позивачем спрацювали критерії УСАУР (автоматична системи керування ризиками) за кодами: 105-2 контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; 117-2 здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.

З цього приводу апеляційний суд наголошує, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові, а факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару, відтак прийняті відповідачем спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі № 160/2858/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 20 жовтня 2020 року і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з тієї ж дати.

Суддя-доповідач С.Ю. Чумак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко