Постанова

від 29.10.2020 по справі 420/2505/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2505/20

Головуючий в І інстанції: Потоцька Н.В.

Дата та місце ухвалення рішення: 25.05.2020 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Турімпекс до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Турімпекс звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 08.01.2020 року № 1435219/42582907 про відмову в реєстрації податкової накладної № 7 від 16.12.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Турімпекс ; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену та подану Товариством з обмеженою відповідальністю Турімпекс податкову накладну № 7 від 16.12.2019 року на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 66855,98 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 08.01.2020 року № 1435219/42582907 про відмову в реєстрації податкової накладної № 7 від 16.12.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Турімпекс . Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену та подану Товариством з обмеженою відповідальністю Турімпекс податкову накладну № 7 від 16.12.2019 року на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 66855,98 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Турімпекс (ЄДРПОУ 42582907, зареєстровано 30.10.2018 року, номер запису 15521020000003713) здійснює наступні види діяльності (за КВЕД): 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки відповідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ Турімпекс (Постачальник) та ТОВ АМ Стіл (Покупець) було укладено договір поставки № 29/08-Т від 29.08.2019 року, відповідно до умов якого Постачальник бере на себе зобов`язання поставляти Покупцю металопрокат (іменований Товар ), а Покупець бере на себе зобов`язання приймати та оплачувати Товар по номенклатурі та кількості вказаних Специфікації.

Згідно наявної в матеріалах справи видаткової накладної № 102 від 16.12.2019 року, на підставі договору поставки № 29/08-Т від 29.08.2019 року, ТОВ Турімпекс поставило ТОВ АМ Стіл наступний товар: прокат плоский з вуглецевої сталі, оцинкований шляхом гарячого окупання в рулонах 0,50*1250DX51D+Z100 на загальну суму з ПДВ 66855,98 грн.

Також, ТОВ Турімпекс складено податкову накладну № 7 від 16.12.2019 року щодо постачання вказаного товару на загальну суму (з урахуванням податку на додану вартість) 66855,98 грн. та направлено її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, згідно матеріалів справи, вказана накладна доставлена до ДПС, однак, реєстрація цієї податкової накладної № 7 від 16.12.2019 року була зупинена на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується відповідною квитанцією від 26.12.2019 року. У наведеній квитанції вказано, що податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в ЄРПН.

З наявної в матеріалах справи квитанції № 2 вбачається, що 26.12.2019 року позивачем до податкового органу направлені пояснення та копії документів для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН, які прийняті до розгляду.

08.01.2020 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення № 1435219/42582907 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 16.12.2019 року у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання - передачі товарів, з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що лист Державної фіскальної служби України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18, яким визначені Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій (попередня редакція лист ДФС України № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року), на якій посилається податковий орган, не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, не є джерелом права, яке застосовується судом відповідно до статті 7 КАС України.

Також, суд першої інстанції вказав те, що позивач скористався правом на надання пояснень та документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної, та надав податковому органу письмові документи, що підтверджують реальність здійснення операції по податковій накладній.

В свою чергу, суд першої інстанції зазначив, що в оскаржуваному рішенні від 08.01.2020 року № 1435219/42582907 відсутнє підкреслення первинних документів, які не були надані платником податку, серед загального переліку копій первинних документів, який передбачається затвердженою формою рішення, при тому, що така форма містить вимогу документи, які не надано, підкреслити , а також податковим органом жодним чином не відображено, чому саме надані позивачем пояснення та первинні документи не враховані при винесенні рішення.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).

Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 14 Порядку № 117 визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв ризиковості здійснення операцій/ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Критерії ризиковості здійснення операцій/Критерії ризиковості платника податку визначаються листом Державної фіскальної служби України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18 (попередні редакції лист № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року, лист № 1962/99-99-29-01-01 від 07.08.2019 року).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного у цій справі акта індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 ПК України, відповідно до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій/критеріїв ризиковості платника податку, які визначалися листами ДФС.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, у квитанції, якою зупинено реєстрацію спірної податкової накладної, критерії ризиковості визначені виключно на підставі листа ДФС, при цьому, взагалі без зазначення номеру та дати цього листа.

Так, податковим органом лише вказано, що реєстрацію податкової накладної зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, у зв`язку з тим, що податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Разом з цим, колегія суддів наголошує, що акти, які затверджують критерії ризиковості господарських операцій/критерії ризиковості платника податку мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак, підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

В свою чергу, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зупинення реєстрації спірної податкової накладної на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак, є неправомірним.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, від 21 травня 2019 року у справі № 815/2791/18, від 09 липня 2019 року у справі № 140/2093/18, від 30 липня 2019 року у справі № 320/6312/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 560/279/19.

Окрім цього, вирішуючи справу, колегія суддів враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі № 826/12108/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, визнано протиправними та нечинними п. 10, п. 20, п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Постановою Верховного Суду від 10 березня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року у справі № 826/12108/18 залишено без змін, а також поновлено дію вказаних судових рішень.

При цьому, приймаючи наведені рішення у справі № 826/12108/18 суди виходили з того, що Кабінет Міністрів України не дотримався вимог імперативної норми Закону № 1160-IV в частині прийняття регуляторного акта щонайменше через один місяць від дати оприлюднення проекту цього акта.

Крім того, зважаючи на імперативну норму пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, яка передбачає можливість визначати підстави та порядок зупинення реєстрації податкових накладних виключно Кабінету Міністрів України, суди у вказаній справі визнали делегування відповідачем повноважень щодо визначення критеріїв оцінки ризиків ДФС України за погодженням з Мінфіном порушенням Урядом положень пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що в свою чергу призвело до невідповідності пункту 10 Порядку № 117 вимогам зазначеної норми Кодексу.

Також, суди визнали обґрунтованими позовні вимоги щодо протиправності пунктів 20, 21 Порядку № 117 з підстав порушення відповідачем процедури прийняття спірного регуляторного акта та компетенції його прийняття всупереч положень пункту 20.2. статті 20 Податкового кодексу України, за якою центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, яким є Міністерство фінансів України.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невідповідності оскаржуваного рішення вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості.

Так, колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто, наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Також, колегія суддів вказує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Відсутність посилань на конкретний критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної, призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18, від 20 серпня 2019 року у справі №2540/3009/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 826/6528/18, від 12 листопада 2019 року у справі № 816/2183/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 560/279/19.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, у квитанції, якою зупинено реєстрацію спірної податкової накладної, жодного посилання на конкретний критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної, не наведено, а так само податковим органом конкретного переліку документів при надісланні повідомлення про надання пояснень щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, не витребовувалось.

Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної у квитанції вказано те, що податкова накладна відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Проте, у зазначеній квитанції взагалі не вказано, яке саме з перерахованих положень п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку стало підставою для зупинення реєстрації податкової накладної, та якими саме Критеріями ризиковості керувався податковий орган.

Більш того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, після зупинення реєстрації спірної податкової накладної, позивачем були подані до Комісії документи, передбачені пунктом 14 Порядку № 117, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, в оскаржуваному рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної фактично було лише процитоване положення пункту 14 Порядку № 117, тобто, викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку податкового органу, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані.

В поданій апеляційній скарзі апелянт вказує, що в оскаржуваному рішенні Комісії було чітко зазначено, які документи не було надано позивачем, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт,послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

За таких обставин, з огляду на не надання позивачем разом із повідомленням всіх необхідних документів, апелянт вважає, що податковим органом цілком правомірно винесено оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Проте, колегія суддів відхиляє наведені доводи апелянта, оскільки в оскаржуваному рішенні, так і в поданій апеляційній скарзі, відповідач не зазначає, з яких підстав ним не були прийняті надані позивачем пояснення та документи щодо оскаржуваної господарської операції. Відповідач не вказує, яких, на його думку, документів не вистачало, в чому полягає невідповідність вимогам закону наданих документів позивача.

Як в оскаржуваному рішенні, так і в поданій апеляційній скарзі, відповідач не вказує на те, що надані позивачем документи складені з порушенням вимог законодавства, не посилається на ненадання договорів, а зазначає саме про ненадання первинних документів, при цьому, не визначивши конкретно, які саме документи не подано позивачем.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної та протиправності рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 29.10.2020 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька