Постанова

від 27.10.2020 по справі 640/1116/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1116/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Єгорової Н.М.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясторг до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, поданої ТОВ М`ясторг № 53795/38716250/2 від 26.12.2018, № 53798/38716250/2 від 26.12.2018, № 53807/38716250/2 від 26.12.2018, № 53809/38716250/2 від 26.12.2018, № 53810/38716250/2 від 26.12.2018, № 54146/38716250/2 від 26.12.2018, № 54913/38716250/2 від 28.12.2018, № 54921/38716250/2 від 28.12.2018, № 54928/38716250/2 від 28.12.2018;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 36 від 07.12.2017 на суму 77 766,20 грн., № 38 від 07.12.2017 на суму 9 840,31 грн., № 45 від 08.12.2017 на суму 80 975,63 грн., № 46 від 08.12.2017 на суму 50 336,88 грн., № 51 від 08.12.2017 на суму 77 708,58 грн., № 51 від 08.12.2017 на суму 251 420,00 грн., № 58 від 10.12.2017 на суму 39 723,41 грн., № 60 від 10.12.2017 на суму 42 107,99 грн., № 67 від 11.12.2017 на суму 222 656,02 грн., подані ТОВ М`ясторг .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1015068/38716250 від 06.12.2018, № 1015067/38716250 від 06.12.2018, № 1015069/38716250, від 06.12.2018 № 1015066/38716250, № 1015070/38716250 від 06.12.2018, № 1018808/38716250 від 10.12.2018, № 1020602/38716250 від 10.12.2018, № 1020600/38716250 від 11.12.2018, № 1020601/38716250 від 11.12.2018 про відмову в реєстрації податкових накладних, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю М`ясторг ;

- зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 36 від 07.12.2017, № 38 від 07.12.2017, № 45 від 08.12.2017, № 46 від 08.12.2017, № 51 від 08.12.2017, № 51 від 08.12.2017, № 58 від 10.12.2017, № 60 від 10.12.2017, № 67 від 11.12.2017, подані Товариством з обмеженою відповідальністю М`ясторг датою їх подання 28.12.2017. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Головне управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ М`ясторг є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у м. Києві та зареєстрована як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Юридичною та фактичною адресою позивача є: 03151 м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32. За вказаною адресою ТОВ М`ясторг здійснює виробничу та торгівельну діяльність, згідно з договором № 72 від 01.12.2015 з TOB CBІТ ПЛЮС .

Основним видом економічної діяльності позивача є 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами .

Для здійснення зазначеної діяльності ГОВ М`ясторг має відповідні дозволи, акти та договори, а саме: експлуатаційний дозвіл від Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.12.2016 № a-U А-26-00-43-11-СР; акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного контролю стосовно додержання операторами ринку гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами № 962 від 08.09.2017; акт Головного управління ветеринарної медицини в Києві Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 01/2-1 1-09/01 від 16.01.2016; договір про надання ветеринарних послуг від 18.01.2016 № 891, укладений з Об`єднанням ветеринарної медицини в м. Києві; Договір від 03.01.2017 № 51, укладений з Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи та відповідні умови (виробничі площі, холодильник);

Основними постачальниками товару позивача є: ТОВ Комплекс Агромарс Філя Гаврилівський Птахівничий Комплекс , ТОВ АГРО-РОСЬ , ТОВ ЛУБНИМ`ЯСО , ТОВ Агроном Центр , ФГ УЛАР , ТОВ Агрофірма Роси Карпат .

Для здійснення власної господарської діяльності, а саме реалізації м`ясної продукції позивачем укладено договори поставок з ТОВ КАСТЕЛ ГРУП і з ТOB БК-АЛЬЯНС .

Позивачем під час здійснення операцій з постачання вищевказаної продукції було оформлено наступні податкові накладні: № 36 від 07.12.2017, № 38 від 07.12.2017, № 45 від 08.12.2017, № від 08.12.2017, № 51 від 08.12.2017, № 54 від 08.12.2017, № 58 від 10.12.2017, № 60 від 10.12.2017, № 67 від 11.12.2017.

Позивач 28.12.2017 направив для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну № 36 від 07.12.2017 на суму 77766,20 грн., реєстраційний № 9281666373, податкову накладну № 38 від 07.12.2017 на суму 9840,31 грн., реєстраційній № 9281656022, податкову накладну № 45 від 08.12.2017 на суму 80975,63 грн. реєстраційний № 9281665663, податкову накладну № 46 від 08.12.2017 на суму 50 336,88 грн. реєстраційний № 9281658705, податкову накладну № 51 від 08.12.2017 на суму 77708,58 грн. реєстраційний № 9281657566, податкову накладну № 54 від 08.12.2017 на суму 251420,00 грн. реєстраційний № 9281660199, податкову накладну № 58 від 10.12.2017 на суму 39723,41 грн. реєстраційний № 9281666004, податкову накладну № 60 від 10.12.2017 на суму 42107,99 грн. реєстраційний № 9281663048, податкову накладну № 67 від 11.12.2017 на суму 222 656.02 реєстраційний № 9281670481.

У цей же день, 28.12.2017 від ДФС України через Автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів позивачу надійшли квитанції за № 2, в яких повідомлено, що реєстрація документа була зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), оскільки подані податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризику, визначеному пунктом 6 Наказу Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017, а також зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 0203 та згідно з УКТ ЗЕД: 0207 та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів.

У порядку, визначеному пп. 201.16.2 п. 201.6 ст. 201 ПК, позивач надіслав ДФС України повідомлення №№ 10, 11, 13, 14, 16, від 04.12.2018 №№ 16, 17, 18 від 17.12.2018 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. Зокрема, позивачем подано було надано контролюючому органу копії відповідних договорів та додаткових угод до них, експертних висновків, актів звірок взаєморозрахунків, оборотно-сальдових відомостей, видаткових накладних, декларацій виробника, платіжних доручень, накладних про передачу готової продукції.

Комісією ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ГУ ДФС у м. Києві), прийнято рішення № 1015068/38716250 від 06.12.2018, № 1015067/38716250 від 06.12.2018, № 1015069/38716250, від 06.12.2018 № 1015066/38716250, № 1015070/38716250 від 06.12.2018, № 1018808/38716250 від 10.12.2018, № 1020602/38716250 від 10.12.2018, № 1020600/38716250 від 11.12.2018, № 1020601/38716250 від 11.12.2018 відмовив позивачу в реєстрації вищезазначених податкових накладних, зазначивши підставою для відмови ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів, банківських виписок, документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларація про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або законодавством.

Зазначені рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві були оскаржені позивачем в досудовому порядку шляхом подання відповідних скарг, до яких додано первинні документи по спірним операціям: договір поставки м`ясної продукції та субпродуктів № 07/1-07/16 від 07.07.2016, видаткові накладні, банківські виписки, договір надання послуг із забезпечення умовами по зберіганню товарно-матеріальних цінностей № 72 від 01.12.2015, додаткову угоду № 1-92 від 01.12.2017 до Договору надання послуг із забезпечення умовами по зберіганню товарно-матеріальних цінностей № 72 від 01.12.2015, видаткові накладні, акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ М`ясторг і ТОВ Кастел Груп за договором № 979-МТ від 27.10.2017, платіжні доручення; оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за 01.12.2018-15.12.2018, оборотно -сальдову відомість по рахунку 361 за 01.12.2018-15.12.2018; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 01.12.2018-15.12.2018, доповнення до пояснення щодо розблокування, експлуатаційний дозвіл від ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.12.2016 № a-UA-26-00-43-U-CP, копія договору поставки м`яса птиці № 230/2015/ KAM М від 12.03.2015 з додатковою угодою № 1 від 15.12.2015, копію акта звірки взаємних розрахунків між ТОВ М`ясторг і ТОВ Лубни м`ясо за договором № 162 від 24.06.2015, договір про відступлення права вимоги № 4/12, копію акта звірки взаємних розрахунків між ТОВ М`ясторг і ПП Дон-Лів-Сіті за договором № 4/12 від 12.12.2017, копія акта звірки взаємних розрахунків між ТОВ М`ясторг і ТОВ Перемога XX за договором № 1 від 12.12.2017, договір про відступлення права вимоги № 10 від 08.12.2017, копію акта звірки взаємних розрахунків між ТОВ М`ясторг і ТОВ ФРУТТА ОПТ ТОРГ за договором № 10 від 08.12.2017, копії договорів № 494, № 12/10/2015А від 12.10.2015, копію акта звірки взаємних розрахунків між ТОВ М`ясторг та СТОВ ППЗ КОРОБІВСЬКИЙ за договором № 12/10/2015-А від 12.10.2015.

Комісією з питань розгляду скарг прийняті рішення від 26.12.2018 №№ 53795/38716250/2, 53798/3871 62 50/2, 53807/38716250/2, 53809/38716250/2, 53810/38716250/2, 54146/38716250/2 та від 28.12.2018 №№ 54913/38716250/2, 54921/38716250/2, 54928/38716250/2, якими скарги позивача залишено без задоволення, а рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві про відмову в реєстрації поданих ним податкових накладних - без змін.

Проте, не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК) об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пунктів 74.2, 74.3 статті 74 ПК в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Згідно пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 ст. 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ст. 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначалося, згідно з наявною в матеріалах справи квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкова накладна №2 від 08 листопада 2017 року, сформована та направлена позивачем, прийнята відповідачем. Проте, її реєстрація була зупинена та зазначено, що податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13 червня 2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР контролюючим органом виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД, в зв`язку з чим позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної відповідно до пункту в п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Відповідно до пункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, відповідно до пункту 74.2 статті 74 розділу ІІ, підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 р. за № 753/30621). Згідно пункту 1 Критеріїв, оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування цим Критеріям.

Пунктом шостим Критеріїв оцінки, на який міститься посилання у квитанції, визначено два критерії для проведення Моніторингу податкової накладної, при цьому за змістом пункту першого Переліку документів для кожного із критеріїв законодавцем визначено специфічний (окремий) перелік документів, які платник податків може подати податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

За змістом підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України).

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідних рішень Комісії, може бути лише зазначення конкретного критерію (відповідного підпункту пункту шостого) оцінки ступеня ризику та конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом № 567.

Проте, у квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної не вказано ні конкретного критерію (відповідного підпункту пункту шостого) оцінки ступеня ризику, ні конкретного переліку документів, що пропонується надати позивачу.

Колегія суддів наголошує на тому, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Натомість, як встановлено судом першої інстанції, позивачем було надано до податкового органу первинні пояснення та документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Як вірно вказав суд першої інстанції, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а комісією ГУ ДФС лише проставлено відмітку навпроти двох з п`яти пунктів підстав для відмови без підкреслення необхідних документів, як це передбачено у бланку.

З оскаржуваного рішення також не вбачається що комісією взагалі досліджувалися надані позивачем документи, позаяк відсутні будь-які обґрунтовані висновки щодо їх достатньості та/або недостатньості у світлі характеру здійснених господарських операцій. Крім того, не зважаючи на те, що позивач направляв податковому органу відповідні документи, у рішенні про відмову в реєстрації накладної все ж проставлено відмітку про їх ненадання.

Про відсутність здійснення відповідного аналізу операцій та її документального підтвердження свідчать також і мотиви апеляційної скарги, у яких скаржник жодним чином не мотивує своїх висновків про неможливість встановлення події операцій, а лише у загальному вказує про ненадання позивачем документів згідно переліку без мотивів їх необхідності з огляду на суть відповідних операцій.

Пунктом 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117) визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (за Переліком документів); надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Колегія суддів наголошує, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішень, законність яких обґрунтовано перевірена судами попередніх інстанцій.

Всупереч визначеній у рішеннях підставі їх прийняття, податковим органом у рішеннях не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Натомість, як зазначалося, з оскаржуваних рішень взагалі не вбачається, що комісією надавалася оцінка наданим позивачем документам чи досліджувалося питання дійсності операції, за результатами якої складено податкову накладну.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність у контролюючого органу правових підстав для відмови у реєстрації спірних накладних, а тому задля належного захисту порушеного права позивача, необхідно зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні, що буде гарантією остаточного вирішення спору між сторонами та належним способом поновлення порушених прав позивача.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 1640/2650/18 та ін.

Частиною першою статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Н.М. Єгорова