Постанова

від 28.10.2020 по справі 320/5744/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5744/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.,

Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року позивач, Товариство з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019 року № 0016481411.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ТДВ Узинський цукровий комбінат податковий кредит за рахунок проведення господарської операції з ТОВ Ватербрік з вартості товару задекларований в порушення податкового законодавства, сформований неправомірно та не підтверджений проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою на суму ПДВ 562896, 00 грн. за жовтень 2018 року. Відповідач зазначає, що контрагент позивача, а саме, ТОВ Ватербрік не має виробничих потужностей та найманих працівників, відсутні відомості про об`єкти оподаткування платника податків за формою 20-ОПП, основні засоби складають лише 50,0 тис. грн., а на підприємстві працює три особи, шо, на думку податкового органу, ставить під сумнів можливість виконання оформлених господарських операцій з придбання/продажу товарів та підтверджує відсутність реального здійснення вказаних операцій.

У тексті апеляційної скарги відповідач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника.

Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

15 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат , в якому позивач повністю підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" зареєстроване як юридична особа 20.10.2003, про що зроблено запис в реєстрі 1 328 145 0000 002739. Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД 10.81 є виробництво цукру.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області у період з 17.04.2019 по 23.04.2019 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ Узинський цукровий комбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Ватербрік (код ЄДРПОУ 42169810) за період з 01.10.2018 по 31.10.2018.

За результатами перевірки складено акт від 03.05.2019 № 344/10-36-14-11/00372536 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТДВ Узинський цукровий комбінат (код ЄДРПОУ 00372536) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ватербрік" за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 (а.с. 7-15).

У висновках акта перевірки відповідачем зазначено про встановлення порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартістьо в сумі 562 896,00 грн., в тому числі за жовтень 2018 року.

Відповідно до акта перевірки, до такого висновку податковий орган дійшов у зв`язку з тим, що згідно проведеного аналізу ЄРПН встановити походження реалізованого товару для постачальників ТОВ Ватербрік у жовтні 2018 року неможливо, що може свідчити про підміну (пересорт) придбаного/реалізованого товару.

Крім того, згідно наданих позивачем на перевірку товарно-транспортних накладних пунктами навантаження є м. Харків, м. Кропивницький, м. Кривий Ріг та м. Рогань, пунктом розвантаження є м. Узин. Транспортування товару здійснювалось вантажними автомобілями із водіями. Водночас, на ТОВ Ватербрік у жовтні 2018 року працювало три особи, не були залучені інші працівники та організації, відсутні вантажні автомобілі та причепи.

Щодо товару, який був реалізований ТОВ Ватербрік позивачу, а саме, палети з лузги, податковим органом встановлено, що він був придбаний у таких постачальників: ТОВ Консінг (код ЄДРПОУ 42378279), ТОВ Лімпікс (код ЄДРПОУ 42338000), ТОВ Сомнірекс (код ЄДРПОУ 42380576), ТОВ Стейплакс (код ЄДРПОУ 42461927), ТОВ Трансдом (код ЄДРПОУ 42461927), ТОВ Туріно (код ЄДРПОУ 42456828).

При цьому, на думку податкового органу вказані підприємства є сумнівними, оскільки вони придбали цей товар в інших контрагентів, які у своїй господарьскій діяльності такий товар не придбавали та не виробляли, тому, як ствердждує відповідач, товар не реалізовувався, а відбулося лише оформлення операції з реалізації інших товарів на адресу покупців, тобто, як зазначив податковий орган, відбувся розрив канцюга постачання, з чого можна зробити висновок лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів.

Крім того, по підприємству ТОВ Аріанта (код ЄДРПОУ 42149134), у якого всі наведені підприємства придбавали палети з лузги Генеральною прокуратурою України здійснюється нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва у кримінальному провадження № 4201800000000 від 19.07.2018 за ознаками кримінального правовпорушення, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 364 КК України.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що діяльність з ТОВ Ватербрік має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: придбання товару у сумнівних СГ та відсутність реального джерела (походження) товару; неможливісті реального здійснення зазначених операцій; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність придбання товару по ланцюгу постачання; здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального характеру. Крім того, контрагент ТОВ Аріанта контрагентів ТОВ Ватербрік є фігурантами кримінальних справ.

З огляду на вказані обставини, податковий орган дійшов висновку, що задекларований ТДВ Узинський цукровий комбінат податковий кредит за рахунок проведення господарської операції з ТОВ Ватербрік з вартості товару в порушення п. п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України сформований неправомірно та проведеною документальнгою позаплановою виїзною перевіркою не підтверджений на суму ПДВ 562 896,00 грн. за жовтень 2018 року.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019 року № 0016481411 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість за податковим зобов`язанням 562 896, 00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями в сумі 281 448,00 грн.(а.с. 220).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, підприємство звернулось із скаргами до ДФС України, внаслідок чого рішеннями ДФС України від 12.08.2018 року оскаржуване рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 18-20).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що в акті перевірки відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені у наданих позивачем первинних документах, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТДВ Узинський цукровий комбінат , не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодекс України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У актах перевірки відповідач заперечував факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Ватербрік .

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з`ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентом реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.09.2018 між ТДВ Узинський цукровий комбінат та ТОВ Ватербрік було укладено договір поставки № 20-09/18 (а.с. 24-27), відповідно до якого ТОВ Ватербрік у жовтні 2018 року на підставі усних замовлень та рахунків на оплату поставило ТДВ Узинський цукровий комбінат лушпиння соняшникове гранульоване (паливні пелети) в загальній кількості 1 062,65 тон на суму 2 703 031,00 грн.

На підтвердження обставин правомірності формування сум податкового кредиту за вказаним договором поставки, а також руху активів між сторонами позивач надав до суду першої інстанції належним чином засвідчені копії видаткових та товарно-транспортних накладних, а саме: № 1011018\1 від 10.10.2018 на загальну суму 54 599,92 грн., в т.ч. ПДВ - 9 099,99 грн. (ТТН № 1 від 10.10.2018); № 121018\1 від 12.10.2018 на загальну суму 181 549,74 грн., в т.ч. ПДВ - 30 324,95 грн. (ТТН № 2 від 12.10.2018, ТТН № 3 від 12.10.2018, ТТН № 4 від 12.10.2018); № 131018\1 від 13.10.2018 на загальну суму 114 099,82 грн., в т.ч. ПДВ - 19 016,64 грн. (ТТН № 5 від 13.10.2018, ТТН № 6 від 13.10.2018); № 151018\1 від 15.10.2018 на загальну суму 54 799,91 грн., в т.ч. ПДВ - 9 133,32 грн. (ТТН № 7 від 15.10.2018); № 161018\1 від 16.10.2018 на загальну суму 198 249,68 грн., в т.ч. ПДВ - 33 041,61 грн. (ТТН № 8 від 16.10.2018, ТТН № 9 від 16.10.2018, ТТН № 10 від 16.10.2018); № 171018\1 від 17.10.2018 на загальну суму 54 749,92 грн., в т.ч. ПДВ - 9 124,99 грн. (ТТН № 11 від 17.10.2018); № 171018\1 від 17.10.2018 на загальну суму 56 646,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 441,00 грн. (ТТН № 12 від 17.10.2018); № 191018\1 від 19.10.2018 на загальну суму 113 577,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18 929,50 грн. (ТТН № 13 від 19.10.2018, ТТН № 14 від 19.10.2018); № 201018\1 від 20.10.2018 на загальну суму 162 486,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27 081,00 грн. (ТТН № 15 від 20.10.2018, ТТН № 16 від 20.10.2018, ТТН № 17 від 20.10.2018); № 211018\1 від 21.10.2018 на загальну суму 398 922,00 грн., в т.ч. ПДВ - 66 487,00 грн. (ТТН № 18 від 21.10.2018, ТТН № 19 від 21.10.2018, ТТН № 20 від 21.10.2018, ТТН № 21 від 21.10.2018, № 22 від 21.10.2018, № 23 від 21.10.2018, № 24 від 21.10.2018); № 221018\1 від 22.10.2018 на загальну суму 56 763,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 460,50 грн. (ТТН № 25 від 22.10.2018); № 231018\1 від 23.10.2018 на загальну суму 348 457,50 грн., в т.ч. ПДВ - 58 076,25 грн. (ТТН № 26 від 23.10.2018, ТТН № 27 від 23.10.2018, ТТН № 28 від 23.10.2018, ТТН № 29 від 23.10.2018, № 30 від 23.10.2018, № 31 від 23.10.2018); № 241018\1 від 24.10.2018 на загальну суму 340 323,00 грн., в т.ч. ПДВ - 56 720,50 грн. (ТТН № 32 від 24.10.2018, ТТН № 33 від 24.10.2018, ТТН № 34 від 24.10.2018, ТТН № 36 від 24.10.2018, № 37 від 24.10.2018, № 38 від 24.10.2018); № 241018\1 від 24.10.2018 на загальну суму 59 346,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 891,00 грн. (ТТН № 35 від 24.10.2018); № 251018\1 від 25.10.2018 на загальну суму 223 074,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37 179,00 грн. (ТТН № 39 від 25.10.2018, ТТН № 40 від 25.10.2018, ТТН № 41 від 25.10.2018, ТТН № 42 від 25.10.2018); № 261018\1 від 26.10.2018 на загальну суму 229 959,00 грн., в т.ч. ПДВ - 38 326,50 грн. (ТТН № 43 від 26.10.2018, ТТН № 44 від 26.10.2018, ТТН № 45 від 26.10.2018, ТТН № 46 від 26.10.2018); № 271018\1 від 27.10.2018 на загальну суму 55 029,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 171,50 грн. (ТТН № 47 від 27.10.2018) (а.с. 48, 49, 51, 52, 54, 56, 58, 59, 60, 61, 63, 64, 66, 67, 69, 71, 73, 74, 76, 77, 79, 80, 82, 84, 85, 87, 89, 91, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 109, 122, 135, 138, 107, 147, 156, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 136, 139, 141, 143, 145, 148, 150, 152, 154, 157).

ТОВ Ватербрік були виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні на суму 2 703 031,00 грн., у тому числі ПДВ - 450 505,30 грн., а саме: № 47 від 10.10.2018 на загальну суму 54 599,92 грн., в т.ч. ПДВ - 9 099,99 грн., № 48 від 12.10.2018 на загальну суму 181 949,74 грн., в т.ч. ПДВ - 30 324,95 грн., № 49 від 13.10.2018 на загальну суму 114 099,82 грн., в т.ч. ПДВ - 19 016,64 грн., № 50 від 15.10.2018 на загальну суму 54 799,91 грн., в т.ч. ПДВ - 9 133,32 грн., № 65 від 16.10.2018 на загальну суму 198 249,68 грн., в т.ч. ПДВ - 33 041,61 грн., № 93 від 17.10.2018 на загальну суму 54 749,92 грн., в т.ч. ПДВ - 9 124,99 грн., № 94 від 17.10.2018 на загальну суму 56 646,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 441,00 грн., № 126 від 19.10.2018 на загальну суму 113 577,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18 929,50 грн., № 127 від 20.10.2018 на загальну суму 162 486,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27 081,00 грн., № 128 від 21.10.2018 на загальну суму 398 922,00 грн., в т.ч. ПДВ - 66 487,00 грн., № 129 від 22.10.2018 на загальну суму 56 763,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 460,50 грн., № 197 від 23.10.2018 на загальну суму 348 457,50 грн., в т.ч. ПДВ - 58 076,25 грн., № 199 від 24.10.2018 на загальну суму 340 323,00 грн., в т.ч. ПДВ - 56 720,50 грн., № 198 від 24.10.2018 на загальну суму 59 346,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 891,00 грн., № 200 від 25.10.2018 на загальну суму 223 074,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37 179,00 грн.,№ 223 від 26.10.2018 на загальну суму 229 959,00 грн., в т.ч. ПДВ - 38 326,50 грн., № 224 від 27.10.2018 на загальну суму 55 029,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 171,50 грн. (а.с. 159-175).

30.08.2018 року між ТДВ Узинський цукровий комбінат та ТОВ Ватербрік було укладено договір поставки № 3008/18 (а.с. 177-179), відповідно до якого ТОВ Ватербрік на підставі рахунку поставило ТДВ Узинський цукровий комбінат кокс доменний 25+ ТУ У 322-00190443-114-96 в загальній кількості 93,270 тон, що підтверджується видатковою накладною № 010918/1 від 01.09.2018 на загальну суму 674 342,10 грн., в тому числі ПДВ - 112 390,35 грн. та товарно-транспортними накладними № 1/1 від 01.09.2018, 1\2 від 01.09.2018, 1\3 від 01.09.2018 (а.с. 182, 185).

ТОВ Ватербрік була виписана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна № 227 від 26.10.2018 на загальну суму 674 342,10 грн., в тому числі ПДВ - 112 390,40 грн. (а.с. 189).

На виконання умов договору поставки № 3008/18 від 30.08.2018 позивач у жовтні 2018 року сплатив ТОВ Ватербрік кошти у розмірі 2 887 183,79 грн., що підтверджується наявними в справі банківськими виписками (а.с. 198-208).

Придбаний позивачем товар (лушпиння соняшникове гранульоване (паливні пелети) та кокс доменний 25+ ТУ У 322-00190443-114-96) позивач використав у власній господарській діяльностіу жовтні 2018 року при виробництві цукру для генерування теплової енергії, що підтверджується вимогою № 675 від 31.10.2018 та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 202 (а.с. 194, 192, 193).

Таким чином, під час проведення перевірки, і під час розгляду справи, позивачем було надано докази на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ Ватербрік , зокрема надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості.

Колегія суддів зауважує, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення такої операції.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

Як свідчить судова практика (зокрема, постанова Верховного Суду України від 27 червня 2017 року справі № 2а-6549/11/1470), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Як вірно вказав суд першої інстанції, матеріалами справи підтверджується наявність взаємозв`язку між витратами ТДВ Узинський цукровий комбінат на придбання сировини та матеріалів і здійсненням Товариством основного виду господарської діяльності за КВЕД. При цьому, податковим органом не було доведено суду протилежного та не надано доказів, які б спростовували цю обставину.

Також, зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Ватербрік ґрунтуються виключно на інформації, наявній в ІС Податковий блок щодо ТОВ Ватербрік та висновках, що ТОВ Ватербрік не могло придбати товар у його контрагентів: ТОВ Консінг (код ЄДРПОУ 42378279), ТОВ Лімпікс (код ЄДРПОУ 42338000), ТОВ Сомнірекс (код ЄДРПОУ 42380576), ТОВ Стейплакс (код ЄДРПОУ 42461927), ТОВ Трансдом (код ЄДРПОУ 42461927), ТОВ Туріно (код ЄДРПОУ 42456828).

Однак, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Щодо доводів апелянта про те, що за даними ІТС Податковий блок ТОВ Ватербрік зареєстровано 31.05.2018, а 26.02.2019 прийнято рішення про припинення його діяльності, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача ТОВ Ватербрік на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ. Навпаки, на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків,не надано належних доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов`язань за укладеними договорами.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на відсутність у контрагента позивача трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, колегія суддів зазначає, що доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Відтак, зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що, посилаючись на проведення в ході здійснення перевірки позивача аналізу форм 1-ДФ, податкової звітності та балансів підприємства-контрагента позивача, податковим органом не були додані ці документи ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Отже, висновки відповідача, на підставі яких були винесено оскаржуване рішення, не базуються на первинних господарських документах. Окрім того, висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв`язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагента.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За встановлених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувае податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки висновки контролюючого органу сформовані лише на підставі інформації, наявній в ІС Податковий блок щодо відносин між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг, а не безпосередньо позивача та наданих ним первинних документів.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року.

До того ж, доводи апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області є ідентичними тим, що вже були викладені у відзиві на позовну заяву, без врахування висновків суду першої інстанції, та яким в оскаржуваному рішенні було надано вірну правову оцінку.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28.10.2020.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна