Постанова

від 28.10.2020 по справі 826/6014/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6014/17 Суддя першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Виробничо-торговельна фірма Глорія до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року Приватне акціонерне товариство Виробничо-торговельна фірма Глорія (далі - Позивач, ПрАТ ВТФ Глорія ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у подальшому заміненого на належного відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2016 року №0119711203.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки камеральна перевірка підприємства проведена під час імперативної заборони на проведення органами ДФС України перевірок суб`єктів господарювання у 2015 та 2016 роках, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі незаконно проведеної перевірки також є незаконним.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів наголошує, що судом взагалі не було надано жодної оцінки виявленим у ході перевірки порушенням, у той час як за практикою Верховного Суду обмеження перевірок суб`єктів господарювання у 2015 та 2016 роках не стосуються камеральних перевірок.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.08.2020 року, яке у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача було відкладено на 28.10.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ВТФ Глорія , яке є правонаступником ПрАТ ВТФ Глорія , просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що оскільки на момент проведення перевірки діяли норми Закону України Про внесенні змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , в яких були відсутні виключення щодо видів перевірок, проведення яких було заборонено, то проведення камеральної перевірки перебувало поза межами правового поля.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2016 року посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ПрАТ ВТФ Глорія з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. У ході перевірки контролюючим органом виявлено, що Позивачем порушено ст. 12 Закону України Про оренду землі , пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, за що п. 123.1 ст. 123 ПК України передбачена відповідальність. Результати перевірки зафіксовані в акті від 09.11.2016 року №1326/26-50-12-03-17/00307632 (а.с. 7-11).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 29.11.2016 року №0119711203 (а.с. 12), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 162 660,80 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 130 128,64 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 32 532,16 грн.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів п. 3 розд. ІІ Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , прийшов до висновку про незаконність проведеної камеральної перевірки та, як наслідок, її результатів, оскільки у період 2015-2016 років діяла законодавча заборона проведення органами ДФС України перевірок суб`єктів господарювання за виключенням окремих випадків, які до спірних правовідносин не застосовуються.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України (у редакції на час проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

За правилами п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже об`єктом камеральної перевірки є, зокрема, дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, саме на підставі яких контролюючий орган прийшов до висновку про порушення платником податків вимог ст. 21 Закону України Про оренду землі та пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, єдиною підставою позову ПрАТ ВТФ Глорія було визначено те, що камеральна перевірка проведена ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві всупереч заборон, встановлених Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , а тому, оскільки жодним виключенням з цих заборон підприємство не відповідає, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте без наявних на те правових підстав.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 28.12.2014 року Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (далі - Закон №71), відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

При цьому, метою Закону №71 (згідно пояснювальної записки до нього) було покращення умов ведення бізнесу в Україні з одночасним підвищенням показників України в міжнародних рейтингах, а також підвищення ефективності використання ресурсів економіки, зокрема, зменшення витрат підприємств на визначення податкових зобов`язань і складання податкової звітності та держави - на адміністрування податків, усунення недоліків діючого законодавства, які дозволяють великим платникам отримувати податкові вигоди, спрощення виконання податкового обов`язку малим бізнесом, зменшення податкового навантаження на малий бізнес.

Отже саме з метою зменшення адміністративного навантаження на суб`єктів господарювання з річним оборотом менше 20 мільйонів гривень, а також з метою ефективного використання ресурсів фіскальних органів було тимчасово обмежено здійснення щодо таких платників податків окремих видів податкових перевірок, проведення яких потребувало значних зусиль як із боку контролюючих органів, так і платників податків.

Разом із тим, проведення камеральних перевірок завдяки їх спрощеній процедурі не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює будь-якого додаткового адміністративного навантаження, не перешкоджає нормальному здійсненню господарської діяльності.

За наведеного випливає, що встановлені Законом №71 обмеження щодо проведення перевірок суб`єктів господарювання за певними умовами не стосуються камеральних перевірок, об`єктом яких є виключно дані, що знаходяться в розпорядженні податкового органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №808/918/17, від 23.06.2018 року у справі №803/552/17, від 21.06.2018 року у справі №813/448/17, від 24.04.2020 року у справі №803/477/17, від 28.04.2020 року у справі №806/2078/16, від 10.07.2020 року у справі №826/24470/15.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на те, що жодних доводів окрім порушення порядку проведення перевірки під час дії встановлених Законом №71 заборон ПрАТ ВТФ Глорія у позовній заяві не зазначено, а висновки суду про неможливість проведення камеральної перевірки у 2015-2016 роках не відповідають нормам матеріального права та практиці Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, що має своїм наслідком скасування оскаржуваного рішення суду.

Щодо посилання Апелянта на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення обмежився лише оцінкою правомірності проведення перевірки та не досліджував суть виявлених у ході її проведення порушень, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Відтак, Окружний адміністративний суд міста Києва вирішував спір з огляду на межі заявлених підстав позову.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для висновку про неможливість проведення камеральної перевірки у період дії заборон, передбачених Законом №71, а також з огляду на ненаведення Позивачем інших доводів в обґрунтування заявлених позовних вимог, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про обґрунтованість позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст постанови складено та підписано 28 жовтня 2020 року.