Постанова

від 29.10.2020 по справі 640/1276/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1276/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Кондрат Л.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року, суддя Головань О.В., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестократія" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рестократія" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2018 року №39191409 на суму 47256,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що отриману в ресторані готівку він обліковує не лише у книзі обліку розрахункових операцій, а й у касовій книзі, яка відповідно до п. 4.4 гл. 4 Положення №637 ведеться в електронній формі. Вказані у акті перевірки фіскальні чеки дійсно не вклеювались до Книги обліку розрахункових операцій від 13.12.2016 року №3000282778р/1 та на їх підставі не вносились відповідні записи через закінчення вказаної книги 27.08.2017 року. В цей час директор позивача перебував у Латвії, жодної особи, уповноваженої на отримання нової зареєстрованої РОТО, на території України не було.

Проте, після отримання 05.09.2017 року КОРО №3000282778р/2 позивачем були зроблені відповідні записи та вклеєні вказані фіскальні звітні чеки. Позивачем було оприбутковано готівку по касовій книзі підприємства, і наступного дня кошти були внесені до банку. Відповідні докази були надані до контролюючого органу разом з запереченнями на акт перевірки від 12.07.2018 р., проте, не враховані при винесенні оскаржуваного рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рестократія" (84311, Донецька обл., місто Краматорськ, ВУЛИЦЯ КРЕМЕНЧУЦЬКА, будинок 4, код 40874156) зареєстроване в якості юридичної особи 05.10.2016 року, станом на липень 2018 року перебувало на обліку як платник податків у Головному управлінні ДФС у м. Києві; Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

На підставі наказу від 27.06.2018 року №10514 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена фактична перевірка господарської одиниці - ресторану по вул. М.Гришка, 3-А у м. Києві, що належить ТОВ "Рестократія", про що складено акт від 12.07.2018 року.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.

До вказаних висновків контролюючий орган дійшов з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що ТОВ "Рестократія" не здійснювало облік готівкових коштів в день їх фактичних надходжень у КОРО від 13.12.2016 року №3000282778р/1 на підставі фіскальних звітних чеків за 28.08.2017 року "Z"-звітів №1124 на суму 992 грн, 29.08.2017 року "Z"-звітів №1125 на суму 640 грн, 30.08.2017 року "Z"-звітів №1126 на суму 640 грн, 31.08.2017 року "Z"-звітів №1127 на суму 517,1 грн, 01.09.2017 року "Z"-звітів №1128 на суму 3 643,1 грн, 02.09.2017 року "Z"-звітів №1129 на суму 778 грн, 03.09.2017 року "Z"-звітів №1130 на суму 1667 грн, 04.09.2017 року "Z"-звітів №1131 на суму 354 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №39191409 від 25.07.2018 року, згідно з яким за порушення п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, на позивача накладено штраф у розмірі 47 256 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до п. 6 ст. 33 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05. 1999 р. №679-XIV визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ.

За змістом п. 1.2 гл. 1 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (втратило чинність на підставі Постанови Національного банку №148 від 29.12.2017 року) під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 7.15 гл. 7 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Згідно п. 2.2 Положення №637, чинного станом на час виникнення спірних правовідносин, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

В п. 2.6 Положення №637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Отже, у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Стаття 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95) визначає, що книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до пункту 4.2 Положення № 637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5).

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов`язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Разом з тим, абзац 3 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436/95 від 12.06.1995 року (втратив чинність на підставі Указу Президента №418/2019 від 20.06.2019 року) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (аб. 3 ст. 1 Указу №436/95).

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 грудня 2012 року (справа №21-400а12), від 04 листопада 2015 року (справа №825/554/15-а), а також Верховним Судом у постанові від 31 липня 2018 року (справа №813/2229/17).

Як свідчать матеріали справи, у даному випадку фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО мала місце, про що свідчить акт перевірки, у якому міститься посилання на фіскальні звітні чеки за 28.08.2017 року "Z"-звітів №1124 на суму 992 грн, 29.08.2017 року "Z"-звітів №1125 на суму 640 грн, 30.08.2017 року "Z"-звітів №1126 на суму 640 грн, 31.08.2017 року "Z"-звітів №1127 на суму 517,1 грн, 01.09.2017 року "Z"-звітів №1128 на суму 3 643,1 грн, 02.09.2017 року "Z"-звітів №1129 на суму 778 грн, 03.09.2017 року "Z"-звітів №1130 на суму 1667 грн, 04.09.2017 року "Z"-звітів №1131 на суму 354 грн.

Відображення на підставі вказаних фіскальних звітних чеків готівки у КОРО здійснено не у день одержання готівкових коштів, а 05.09.2017 року, тобто після отримання позивачем нової КОРО №3000282778р/2, оскільки попередня від 13.12.2016 року №3000282778р/1 завершилася 27.08.2017 року, що є порушенням п . 2.6 гл. 2 Положення №637.

Отже, оприбуткування готівки за період з 28.08.2017 року по 04.09.2017 року шляхом оформлення касових ордерів та внесення відповідних записів до касової книги не може вважатися належним способом оприбуткування готівки і не свідчить про дотримання вимог п. 2.6 гл. 2 Положення №637.

Разом з тим, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Щодо застосування санкції відповідно до абзацу третього статі 1 Указу № 436/95 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 року у справі № 1340/3510/18 (провадження № 11-1160апп19) дійшла до наступного висновку.

Шляхом прийняття Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ №436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 02.04.2013 в провадженні № 2-77а13, та зазначила про незастосовність до спірних правовідносин положень абзацу третього статті 1 Указу № 436/95, та вважає за необхідне зазначити про неможливість їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Колегія суддів по даній справі приходить до висновку, що відсутні підстави для відступу від зазначеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, тому висновки суду першої інстанції про визнання проипрравним податкового повідомлення-рішення від 25.07.2018 року №39191409 є правильними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.